про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
Справа № 500/6216/25
14 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01.03.2022 по 13.09.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44);
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по 13.09.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху).
Позивачу у цей строк необхідно було усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 13.09.2022, у якій вказати інші причини поважності пропуску цього строку, ніж зазначені у заяві про поновлення строку, навести обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, надати докази поважності причин його пропуску, а також надати грошовий атестат та докази отримання його позивачем.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслано представнику позивача адвокату Єрьоміній В.А. в її електронний кабінет та доставлено 31.10.2025 (після 17.00), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Строк для усунення недоліків позовної заяви сплинув 13.11.2025.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху представником позивача 10.11.2025 подано заяву, у якій вона просить поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою та зазначає, що позивачем не було одержано письмового повідомлення, який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а тому лише після отримання відповіді на адвокатський запит 02.09.2025 позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. Також зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція, яке передбачала, що право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком, оскільки вказаний період був продовжений до завершення карантину, з огляду на викладене представник позивача вважає, що строк звернення до суду підлягає поновленню.
Визначаючись щодо наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) встановлює інші строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину", встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин") (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови).
У даному випадку позовні вимоги стосуються перерахунку і виплати позивачу грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки) за періоди проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.03.2022 по 13.09.2022, тобто періоди які охоплюють часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19.07.2022]. Тому до спірних правовідносин за період з 01.03.2022 по 18.07.2022 строк не застосовується, а за періоди з 19.07.2022 по 13.09.2022 застосовується тримісячний строк звернення.
У постанові від 21.03.2023 у справі №460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини). Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Згідно з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2022 №192 позивача 13.09.2022 звільнений у відставку та виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Саме в наказі про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення зазначається уся інформація про належні позивачу виплати на час звільнення; відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (у грошовому виразі) містить грошовий атестат.
Так пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104; далі - Правила) установлено, що військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, видається грошовий атестат у таких випадках: вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Форма грошового атестата, встановлена додатком 16 Правил, містить інформацію щодо усіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, нарахованих та виплачених у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, непогашених нарахувань). У пункті 14 грошового атестату військовослужбовець підтверджує правильність даних, зазначених в атестаті, своїм підписом.
Отже, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду з цим позовом мав би обчислюватися з 14.09.2022 з наступного дня після дати виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, оскільки на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини з ним проводилися усі розрахунки. Проте у даному випадку з урахуванням змін, внесених до Прикінцевих положень КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 (після закінчення карантину).
До позовної заяви позивач не долучив грошовий атестат. У той же час, як вже зазначав суд, зі змісту Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) слідує, що в день виключення зі списків видається грошовий атестат, з яким військовослужбовець знайомиться під підпис. У відповіді від 02.09.2025 №11/2/12980 на адвокатський запит відповідач вказує, що при звільненні ОСОБА_1 з військової служби йому виданий грошовий атестат про щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, які йому виплачені по 13.09.2022. Тобто, позивач мав можливість з'ясувати для себе розмір усіх складових грошового забезпечення.
Із цим позовом представник позивача звернулася 24.10.2025 (цією датою позов здано на пошту), тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, установленого частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX (продовжувався до закінчення карантину 30.06.2023) в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 за періоди з 19.07.2022 по 13.09.2022.
Варто зазначити, що позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Тож отримання позивачем листа відповідача на запит представника позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
Крім того, отримуючи щомісячно грошове забезпечення у період з 19.07.2022 по 13.09.2022 позивач мав можливість дізнатися про склад нарахованих і виплачених йому сум грошового забезпечення, правильність проведення їх розрахунку.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
У заяві про поновлення строку звернення до суду жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку не наведено.
Аргументи представника позивача про те, що відповідачі не повідомляли про застосований розмір прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням яких виплачувалося грошове забезпечечення, суд вважає безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку військової частини доводити до відмова військовослужбовця формулу розрахунків окладів та інших складових, роз'яснювати, який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб використано при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, тоді як Кабінетом Міністрів України установлено розрахункову величину цих складових (пункт 4 постанови від 30.08.2017 №704).
Не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Такого ж висновку у подібній ситуації дійшов Верховний Суд у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24.
Воднораз позивачем не надано доказів своєчасного звернення до відповідачів із запитом про інформацію щодо виплачених сум грошового забезпечення.
Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, заява про поновлення строку звернення до суду не містить обставин і причин, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати за період з 19.07.2022 по 13.09.2022 грошового забезпечення, а також виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог про нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 13.09.2022.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати за період з 19.07.2022 по 13.09.2022 грошового забезпечення, а також виплачених сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, повернути позивачеві.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 14 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.