Справа № 500/4411/25
14 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною, скасування відмови, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі, відповідач), в якому, з урахування уточненої позовної заяви, просить визнати відмову військової частини НОМЕР_1 НГУ на рапорт на звільнення з військової служби від 12.03.2025 року, ОСОБА_1 , на підставі підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною; скасувати відмову №40/35/12-3-23-Аз від 19.04.2025 року військової частини НОМЕР_1 НГУ на рапорт на звільнення з військової служби від 12.03.2025 року, ОСОБА_1 , на підставі підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 вважає відмову відповідача №40/35/12-3-23-Аз від 19.04.2025 року на рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною, так відсутні інші члени першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою мамою позивача, ОСОБА_2 . Позивач просить врахувати, що лише з відповіді на адвокатський запит, яка отримана позивачем 02.05.2025, позивачу стало відомо про вказану вище відмову відповідача. Між тим, зазначає, що письмової відповіді на його рапорт надано не було.
Ухвалою суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Згідно до наданих до рапорту документів вбачається, що ОСОБА_2 має повнолітніх сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 , які є членами родини першого ступеня споріднення, а також повнолітнього онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відноситься до членів родини другого ступеня споріднення та, відповідно, також може здійснювати догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 . Наявність членів родини, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 також підтверджується Актом обстеження сімейно-майнового стану, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 07.03.2025. Даних про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через свій стан здоров'я самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, як це визначено Законом, в матеріалах доданих до рапорту відсутні. Вказує, що в сукупності з цим відповідачем було враховано обставини, зокрема факт проживання однією сім'єю, спільне ведення господарства, та родинні стосунки ОСОБА_2 , що дозволяє зробити висновок про достатню кількість осіб, які перебувають з останньою в родинних стосунках та можуть здійснювати постійний догляд. При цьому, визначення наявності чи відсутності у військовозобов'язаного права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ є повноваженнями саме відповідача.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Судом встановлено, що позивачем було подано рапорт від 12.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону №2232 через сімейні обставини, а саме у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, ОСОБА_2 .
До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено лист Військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249, наданий у відповідь на рапорт позивача від 12.03.2025, яким повідомлено про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та та військову службу".
Крім цього, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 19.04.2025 №40/35/12-З-23-Аз, у відповідь на адвокатський запит, якою представника позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі п.п "г" п.2 ч.4 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (надалі також Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно із п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п. 2.2.5, 2.3.2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 № 40 (надалі також - Інструкція № 40), у військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються, зокрема, накази командира (керівника) військової частини (установи) (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення.
Накази по особовому складу видаються з питань щодо, серед іншого, звільнення військовослужбовців з військової служби відповідно до номенклатури посад для призначення.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За змістом статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно із частиною 2 статті 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції № 40 рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції № 40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах - це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженимнаказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 (надалі також - Порядок № 531).
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.
Відповідно до пунктів 1 - 6, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Суд зазначає, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведено до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до прямого командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок такого командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24.
У цій справі до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено лист Військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249, яким відмовлено позивачу у звільненні з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 п.3, ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", відсутні.
Поряд з цим, у позовній заяві позивач вказує, що лише з відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо про відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 п.3, ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", відсутні.
Частиною першою та другою ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказів доведення до відома відмови Військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249, якою відмовлено позивачу у задоволенні рапорту від 12.03.2025 та звільненні з військової служби на підставі п.п. "г" п.2 ч.4 п.3, ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" відповідачем суду не подано та судом таких доказів не здобуто.
Вирішуючи спір по суті, варто наголосити також, що в контексті Закону № 2232-XII, поняття «відсутність інших членів сім'ї» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).
«Відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до рапорту було додано: нотаріально засвідчену копію паспорта серії НОМЕР_3 та ІПН ОСОБА_2 , нотаріально засвідчену копію Довідки до акта огляду МСЕК Серії 12ААГ № 734183, нотаріально засвідчену копію Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 2105, нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_1 . Серії НОМЕР_4 , нотаріально засвідчену копію Висновку про наявність порушення функцій організму від 23.12.2024, нотаріально засвідчену копію Заключення ЛКК від 23.12.2024 року № 8/1, нотаріально засвідчену копію паспорта серії НОМЕР_5 та ІПН ОСОБА_1 , довідку № 59/15/12/01-04 від 24.01.2025, копії Витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_6 , нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_7 Серії НОМЕР_7 , нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_8 , нотаріально засвідчену копію про народження ОСОБА_8 . Серії НОМЕР_9 , нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_8 , нотаріально засвідчену копію Посвідчення особи з інвалідністю Серії НОМЕР_10 , нотаріально засвідчену копію Довідки до акта догляду МСЕК Серії 12 ААГ № 251819, нотаріально засвідчену копію Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 686, копію заяви ОСОБА_2 , копія акту обстеження сімейного стану від 25.02.2025 № 1670.
Суд вважає, що у спірному випадку відповідачем не проаналізовано обставини того, що окрім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на своєму утриманні вже має дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - особу з II групою інвалідності відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААГ №251819 від 20.10.2023 року та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 немає, про що судом також не здобуто доказів.
Крім цього, відповідачем не враховано, що повнолітній онук ОСОБА_2 - ОСОБА_5 є членом сім'ї другого ступеню споріднення, не зареєстрований за місцем реєстрації ОСОБА_2 , на проживає з нею, що слідує з довідки від 16.05.2025 року №99/15/12/01-04.
Водночас, як встановлено судом, позивач, ОСОБА_1 проживає за однією адресою зі своєю матір'ю, ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
Водночас, з долученої до відзиву на позовну заяву відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2025 слідує, що відповідачем у справі лише зазначено про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі п.п. "г" ч.4, п.3 ч. 12 ст 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Наведені вище обставини, на переконання суду, свідчать про неповноту розгляду відповідачем поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення за наслідками його розгляду, а також не доведення відмови Військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249 до відома позивача.
Таким чином належним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання протиправною, але й скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що оформлене листом від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту від 12.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 , пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також, у спірному випадку слід не лише скасувати, але визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №40/35/12-3-23-Аз від 19.04.2025 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною другою ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного способу захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 12.03.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_2 - інвалідом другої групи загального захворювання по зору, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що оформлене листом від 27.03.2025 за №40/35/10/1-2249 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту від 12.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 , пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №40/35/12-3-23-Аз від 19.04.2025 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 , пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 12.03.2025 про звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за матір'ю ОСОБА_2 - інвалідом другої групи загального захворювання по зору, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_11 );
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.