Справа № 500/4260/25
14 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26, абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та виключити ОСОБА_3 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - надавши усі документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача. На думку позивача, у спірному випадку, чітко вбачається протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.
Ухвалою суду від 22.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що через відсутність документів, які підтверджували б потребу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи військовою частиною НОМЕР_1 було використане надане їй повноваження, а саме не направляти клопотання до вищого командування для прийняття подальшого рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас. На думку представника відповідача, з додатків поданих з рапортом та позовної заяви та поданого до неї пакету документів відсутня інформація, що ОСОБА_2 , 1954 р.н. був позбавлений батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому останній не позбавлений обов'язку утримувати батька. Крім того, перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закордоном, або навіть набуття ним громадянства іншої держави, не звільняє його від обов'язку утримувати свого батька та забезпечувати догляд за ним у разі такої необхідності.
Судом встановлено, що 16.05.2025 позивач звернувся з рапортом до командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо звільнення з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку із необхідністю догляду за батьком ОСОБА_2 .
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2025 №1/1167 позивача повідомлено про те, що командуванням військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення не направляти клопотання до вищого командування для прийняття подальшого рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набув чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону №2232-XII викладено в новій редакції, за якою пункт 2 частини четвертої цієї статті передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, на підставах:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
У свою чергу, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, необхідно зазначити, що наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 № 1361/42706 внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами) , зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зі змісту норми п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
Поряд з цим, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У спірному випадку, як встановлено судом, позивачем до рапорту наступні документи: копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; Витяг з ДРАЦС №00049095963; Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ; Копія картки ІПН № НОМЕР_4 ; Копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 ; Витяг з ДРАЦС №00047647171; Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 ; Копія ІПН № НОМЕР_7 ; Копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_8 ; Копія витягу з ДРАЦС №00049095836; Копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_9 ; Копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_10 ; Копія довідки МСЕК серія 12 А АГ №731634; Копія висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку №83/2 від 24.01.2025 р.; Копія висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації №793. Довідка з Тернопільської міської ради №2057/2803 від 01.11.2024 р.; Витяг з реєстру територіальної громади №2024/007623375 від 28.06.2024 р.; Витяг з реєстру територіальної громади №2024/012025991 від 04.10.2024; нотаріально посвідчена Заява ОСОБА_2 серія НОМЕР_11 ; Копія закордонного паспорта громадянина України серія НОМЕР_12 ; Відповідь Держприкордонслужби №19/13454-25 від 17.02.2025 р.; Копія заяви батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про виїзд за кордон сина ОСОБА_4 серія НОМЕР_13 ; Акт обстеження сімейного стану виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2025 р.; Копія заяви ОСОБА_4 , про набуття ним громадянства Канади від 11.02.2025 р.; Копія паспорта громадянина Канади серія НОМЕР_14 ; Копія військового квитка серія НОМЕР_15 .
Водночас, згідно акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 від 28 січня 2025 року виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, крім ОСОБА_1 , 1986 р.н., у ОСОБА_2 , 1954 р.н., є інші члени сім'ї першого ступеня споріднення, а саме син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доказів того, що брат позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та не може здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , 1954 р.н., судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.
Щодо обставин перебування брата позивача ОСОБА_4 за кордоном, суд зазначає, що матеріали даної адміністративної справи містять лист Головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 17.02.2025 за №19/1345425-Вих. 17.02.2025, щодо перетинання державного кордону ОСОБА_5 у період з 08.11.2017 по 17.02.2025. При цьому, у закордонному паспорті позивача серії НОМЕР_16 щодо перетинання державного кордону 28.12.2015.
Водночас, у спірному випадку із рапортом про звільнення з військової служби позивач звернувся 16.05.2025, з огляду на що суд позбавлений можливості встановити обставити перебування брата позивача за кордоном станом на день звернення позивача ОСОБА_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
У сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку, що командуванням військової частини НОМЕР_1 правомірно прийняло рішення не направляти клопотання до вищого командування для прийняття подальшого рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас.
З наведеного мотиву, суд також зазначає, що механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 531 (далі - Порядок № 531).
Положеннями пункту 2 розділу І Порядку № 531 передбачено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання- до наступного прямого командира (начальника).
Згідно з пунктами 2, 3 Розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
При цьому, відповідачем у справі правомірно роз'яснено, що у разі наявності додаткових документів або інформації, які можуть підтвердити сімейні обставини позивача, ОСОБА_1 може повторно подати рапорт із відповідними підтвердженнями, зокрема, Доказів того, що брат позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та не може здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , 1954 р.н.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_17 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.