Справа № 500/4358/25
14 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року - по день фактичної виплати заборгованості, зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року - по день фактичної виплати заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що на виконання судового рішення у жовтні 2024 року виплачено нараховане довічне грошове утримання судді у відставці. Однак відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Вважає, що у зв'язку із виплатою донарахованого довічного грошового утримання суді у відставці на виконання рішення суду, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням таких строків, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями), а тому вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою суду від 25.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого, вказує, що виплата різниці в пенсії на виконання рішень суду проводиться за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України. Просить врахувати, що черговість виплат не залежить від бажання чи дій органів Пенсійного фонду або іншого органу, оскільки фінансування таких видатків забезпечується в межах бюджетного фінансування, таким чином, в даному випадку відсутнє порушення строків виконання судового рішення.
Судом встановлено, що з 15.06.2017 ОСОБА_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №500/1950/20, яке набрало законної сили 06.10.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.04.2020 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 05.03.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду №01-17/80/2020 від 05.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп., сплачений згідно квитанції №0.0.1784051486.1 від 28.07.2020.
14.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695,81 грн. з 01.12.2020 по 18.10.2024 - день фактичної виплати заборгованості.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №3673-3647/К-02/8-1900/25 від 28.05.2025 позивача повідомлено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №500/1950/20 нарахована доплата в сумі 606695,81 грн за період з 19.02.2020 по 31.12.2020. Відповідач також зазначив, що виплата нарахованої згідно рішення суду доплати в сумі 606695,81 грн. проведена позивачу після виділення коштів на ці витрати, а саме в жовтні 2024 року.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050).
Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050 компенсацію виплачують за рахунок:
- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 подібні за змістом положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050 та в пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення та невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Судом встановлено, що в жовтні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу сплачено нараховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 606695,81 грн. за період з 19.02.2020 по 31.12.2020.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до переконання про те, що оскільки, з вини відповідача не було вчасно виплачено ОСОБА_1 нараховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.12.2020, та така виплата відбулася 18.10.2024, такі дії відповідача слід визнати протиправними.
Отож, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року - по день фактичної виплати заборгованості, зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року (по день фактичної виплати заборгованості).
Позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року ( по день фактичної виплати заборгованості).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання у сумі 606695 грн. 81 коп. з 01 січня 2021 року по 18 жовтня 2024 року (по день фактичної виплати заборгованості).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 листопада 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ:14035769).
Головуюча суддя Дерех Н.В.