з питань залишення позову без розгляду
14 листопада 2025 року м. Рівне №460/10253/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач / ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою суду від 17.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Того ж дня, з використанням підсистеми «Електронний суд», представник ВЧ НОМЕР_1 подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у частині спірного періоду з 19.07.2022 до 14.03.2025. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що про нарахування чи ненарахування щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення у вказаний період, в тому числі про їх розміри, позивач повинен був дізнатися після отримання грошового забезпечення за кожен місяць цього періоду відповідно. Однак, позивач звернувся до суду з цим позовом лише у червні 2025 року, тобто з пропуском установленого Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) тримісячного строку, не надавши при цьому належних доказів існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду із таким позовом.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд поданого представником відповідача клопотання за встановленим судом порядком проводиться у письмовому провадженні.
При цьому, оскільки справа розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, то відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заявлені представником відповідача підстави залишення позову без розгляду у відповідній частині, перевіривши їх наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.
Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й, згідно із частиною шостою статті 161 цього Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом частин першої-третьої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині першій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначена норма кореспондується з приписами частини першої статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У той же час, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).
За приписами пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Слід зауважити, що буквальний аналіз наведеної вище норми вказує про обов'язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справі.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2024 у справі №160/22624/23, яка враховується судом в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України.
Так, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у період з 27.02.2022 до 14.03.2025, де отримував відповідне грошове забезпечення.
Предметом спору в межах даної адміністративної справи є позовні вимоги ОСОБА_1 щодо: визнання протиправними дій/бездіяльності та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача за спірний період, грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та компенсації за невикористану відпустку, а також зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених грошового забезпечення і компенсації за невикористану відпустку.
Тобто, предметом позову в межах даної адміністративної справи є позовні вимоги щодо можливого порушення відповідачем законодавства про оплату праці (у даному випадку - права позивача як військовослужбовця на належний розмір грошового забезпечення за відповідний період проходження ним військової служби, а також суми виплат (компенсацій) у зв'язку із звільненням зі служби).
У позовній заяві, серед іншого, представником позивача зазначено про те, що при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та звільненні його з військової служби відповідачем не надано позивачу відповідного письмового повідомлення про суми нарахованих та виплачених йому видів грошового забезпечення за час проходження військової служби; позивач не отримував грошовий атестат та, відповідно, не був з ним ознайомлений. Таку інформацію (відомості) в подальшому позивачем (його представником) отримано від відповідача лише з листа-відповіді від 17.05.2025 на адвокатський запит.
Надаючи правову оцінку наведеним вище доводам та аргументам сторін, суд звертає увагу на таке.
З аналізу змісту частини першої статті 122 КАС України слід дійти обґрунтованого висновку, що положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.
При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 констатувала, що чіткою та передбачуваною є позиція щодо необхідності застосування приписів статті 233 КЗпП України під час визначення строків звернення до адміністративних судів для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступних редакціях:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
Суд також враховує, що 21.03.2025 набрала законної сили постанова Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23, за змістом якої Судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
1) у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в межах цієї адміністративної справи [№460/21394/23], Судова плата Верховного Суду вказала, зокрема, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову потрібно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата дійшла обґрунтованого висновку про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Повертаючись до обставин адміністративної справи №460/10253/25 в частині спірного періоду з 19.07.2022 до 14.03.2025, суд враховує, що як до клопотання про залишення позову без розгляду у вказаній частині позовних вимог, так і до відзиву на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 не долучено копії грошового атестата ОСОБА_1 , який мав бути складений відповідачем у зв'язку зі звільненням позивача з військової служби відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104, зі змінами).
Докази ознайомлення позивача із належним йому грошовим атестатом та/або фактичного отримання ним примірника цього документа в матеріалах справи відсутні.
Будь-яких інших доказів письмового повідомлення позивача про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , суду також не надано.
Більше того, суд зауважує, що згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду, представник позивача звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» 13.06.2025, яку зареєстровано у встановленому порядку відповідальним працівником відділу документального забезпечення (канцелярії) суду 16.06.2025. Отже, представник позивача звернувся до суду із позовом в межах установленого КЗпП України тримісячного строку після звільнення позивача зі служби.
За таких обставин, строк звернення ОСОБА_1 до суду із позовними вимогами в частині спірного періоду з 19.07.2022 до 14.03.2025 не може вважатися пропущеним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання ВЧ НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду у цій частині вимог.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що строк звернення працівника (військовослужбовця) до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (відносин публічної служби).
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки представником відповідача не надано суду належних та достатніх доказів пропуску позивачем строку звернення до суду із відповідними позовними вимогами, такий строк не може вважатися пропущеним, а гарантоване позивачу право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів - обмеженим.
Таким чином, заявлене представником ВЧ НОМЕР_1 клопотання про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог є безпідставним і необґрунтованими, а тому підстави для його задоволення судом відсутні.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі №460/10253/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складений дата 14 листопада 2025 року.
Суддя С.А. Борискін