14 листопада 2025 року м. Рівне №460/15495/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1 , представник Карпач О.М., відповідача 1: представники Римар С.Ю., Куц І.В., відповідача 2: представник Лесько С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
28.08.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визначити як неправомірну бездіяльність і недбале ставлення до служби командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по контролю за виконанням встановлених законодавством термінів розгляду рапорту на звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби та виконанням свого наказу (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 в частині щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити виконання військовою частиною НОМЕР_2 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби;
- визначити як неправомірні дії, перевищення службових повноважень та недбале ставлення до служби командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по видаванню наказів (по особовому складу) №55 від 20.01.2025 та №256 від 26.03.2025 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 ;
- скасувати як неправомірні накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №55 від 20.01.2025 та №256 від 26.03.2025 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 ;
- визначити як неправомірні дії та бездіяльність і недбале ставлення до служби командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по ненаданню інформації на запит адвоката щодо витребування документів та інформації стосовно майора ОСОБА_1 і відповіді на рапорт майора ОСОБА_1 та наданню недостовірної інформації на звернення майора ОСОБА_1 ;
- визначити як неправомірні дії і бездіяльність та недбале ставлення до служби командира військової частини НОМЕР_2 щодо виконання встановлених законодавством термінів розгляду рапорту на звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби;
- визначити як неправомірну бездіяльність і недбале ставлення до служби командира військової частини НОМЕР_2 щодо виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 в частині щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 провести фінансовий розрахунок при звільненні і видати наказ (по стройовій частині) про виключення майора ОСОБА_1 зі списків частини та надіслати витяг з нього в частині, що стосується майора ОСОБА_1 , за місцем проживання;
- визначити як неправомірні дії, перевищення службових повноважень та недбале ставлення до служби командиром військової частини НОМЕР_2 по видаванню наказів (по стройовій частині) №187 від 24.09.2024 та №284 від 21.12.2024 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 ;
- скасувати як неправомірні накази командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №187 від 24.09.2024 та №284 від 21.12.2024 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 ;
- визначити як неправомірні дії та бездіяльність і недбале ставлення до служби командира військової частини НОМЕР_2 по ненаданню інформації на запит адвоката щодо витребування документів та інформації стосовно майора ОСОБА_1 і наданню недостовірної інформації на звернення майора ОСОБА_1 ;
- визначити як неправомірні дії та бездіяльність, перевищення службових повноважень та недбале ставлення до служби командира військової частини НОМЕР_2 щодо припинення виплати грошового забезпечення майору ОСОБА_1 з 01.09.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити майору ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.09.2024 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 з розрахунку 34745,25 грн. за кожний місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити майору ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки: основні щорічні з 25.02.2022 до дня виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 в розмірі 45 днів за повний рік та 3,8 дні за повний місяць неповного року з розрахунку 34745,25 грн. за 30 днів відпустки; додаткові як учаснику бойових дій в розмірі 42 дні по 14 днів на рік за 2023, 2024, 2025 роки з розрахунку 34745,25 грн. за 30 днів відпустки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити майору ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік в розмірі 34745,25 грн.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити майору ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 (чотири) відсотки від місячного грошового забезпечення з розрахунку 34745,25 грн. за кожний місяць служби з 25.02.2022 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 .
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити компенсацію майору ОСОБА_1 за недоотримане продовольче забезпечення з 24.09.2024 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 у вигляді повсякденного набору сухих продуктів за кожен день з доставкою за місцем проживання майора ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 вислати у ІНФОРМАЦІЯ_2 належно оформлений перший примірник Особової справи майора ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити майору ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 08.09.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк, відкрито провадження в адміністративній справі №460/15495/25; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 24.09.2025 суд перейшов до розгляду справи №460/15495/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09.10.2025.
В підготовчому засіданні 09.10.2025 задоволено клопотання сторони позивача про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_2 та про витребування у відповідача Військової частини НОМЕР_2 : інформації про календарну дату, по яку виплачене грошове забезпечення майору ОСОБА_1 ; копій документів, що підтверджують факт повернення майора ОСОБА_1 після самовільного залишення частини 18.12.2024 на службу.
Також ухвалою від 09.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025.
Ухвалою від 28.10.2025 задоволено відповідне клопотання та вирішено судове засідання у справі за участі представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 провести в режимі відеоконференції за допомогою сервісу ВКЗ (https://vkz.court.gov.ua).
В судовому засіданні 06.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його ухвалення та проголошення до 14.11.2025 - 10:00 год.
Згідно з позовною заявою, відповідями на відзиви, поясненнями позивача та його представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 07.08.2024 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивачем було подано рапорт на звільнення з військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») №560 від 06.09.2024 (по особовому складу) позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої не перевищує суму платежів за три місяці). При цьому, сам термін видачі наказу про звільнення позивача було перевищено більш ніж в два рази (30 днів замість 14 днів після рапорту). 20.09.2024 в стройовій частині в/ч НОМЕР_2 позивачу був виданий обхідний лист. ОСОБА_1 ствердив, що здав інвентарне майно, яке отримував, зібрав всі підписи, крім тих, які забезпечує сама стройова частина (командир частини, його заступники, або особи, які на той момент виконували їх обов'язки, начальник стройової частини, юрист тощо) та здав обхідний лист в стройову частину, де його перевірили і прийняли. Оскільки він зробив усе, що від нього залежало, то не чекаючи наказу по стройовій частині, залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 через КПП, де на нього чекала дружина та направився по місцю проживання для того, щоб невідкладно розпочати лікування. 24.09.2024 за направленням сімейного лікаря позивач був госпіталізований в кардіологічне відділення, що підтверджується випискою-епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №7521. 16.10.2024 позивач по телефону від знайомого офіцера дізнався, що його подали в СЗЧ, з огляду на що почав з'ясовувати всі, пов'язані з цим, обставини. З листа в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 позивач дізнався, що нібито ним недотримано алгоритму звільнення з посади, а з листа в/ч НОМЕР_2 від 14.06.2025 - що він нібито з 24.09.2024 року самовільно залишив в/ч НОМЕР_2 і повернувся 18.12.2024, а 21.12.2024 повторно самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , ділянку полігону в/ч НОМЕР_3 . І лише листом в/ч НОМЕР_2 від 24.06.2025 позивачу було надіслано витяги з наказів в/ч НОМЕР_1 №560 від 06.09.2024, №55 від 20.01.2025, №256 від 26.03.2025. Стороною позивача зауважено, що посадові особи військової частини як органу державної влади не мають право вимагати більше, ніж визначено законодавством, і оскільки посада позивача: «заступник командира батальйону з тилу» не входить в перелік посад, які ведуть військове господарство згідно з наказом МОУ №300 від 16.07.1997, а позивач не був командиром підрозділу, щодо яких застосовуються положення ст.63 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, то окремого наказу про приймання та здавання посади, яким визначаються склад відповідної комісії, кому здавати посаду, термін здачі тощо, не потрібно. Відповідно до вимог Наказу МОУ «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» №170 від 10.04.2009 саме командир військової частини при звільненні зобов'язаний забезпечити своєчасне здавання військовослужбовцями посади (п.14.28). Відповідно, позивач вважає, що не мав жодних обов'язків по здачі своєї посади, а доводи відповідачів про недотримання позивачем алгоритму, необхідного для завершення процедури звільнення вважає повністю надуманими. Також наполягав на тому, що наказ по особовому складу щодо звільнення припиняє правові відносини між військовослужбовцем та військовою частиною, з огляду на що він мав повне право залишити розташування військової частини і займатися своїм здоров'ям. Скасувавши ж наказ про звільнення, позивача, відповідачі фактично знову «мобілізували» ОСОБА_1 в ЗСУ, але у невстановлений порядок, що являється перевищенням службових повноважень. Нереалізований наказ це невиконаний наказ, а командир (начальник) відповідно до статей 30 і 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ зобов'язаний контролювати виконання свого наказу. Також позивач стверджував, що після закінчення курсу зубопротезування, в другій половині листопада 2024 року, він відвідав полігон, де розташовувалася в/ч НОМЕР_2 , але на КПП йому повідомили, що військова частина НОМЕР_2 вибула. За будь-яким іншим місцерозташуванням в/ч НОМЕР_2 він не прибував, ні 18.12.2024, ні 19.12.2024, ні 20.12.2024, ні 21.12.2024, ні в будь-який інший час. Доводив, що матеріали по самовільному залишенню ним військової частини є фальсифікованими. Слідчим Державного бюро розслідувань закрито кримінальне провадження №62025240030002587, а щодо другого провадження №62025240030003002, то слідчий пояснив, що воно відкрито помилково повторно, буде об'єднане з першим і автоматично закрите. За наведеного, сторона позивача доводила, що саме через недбале ставлення до служби та неправомірну бездіяльність командування в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 відбулось невиконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 щодо звільнення позивача з військової служби, а через недбале ставлення до служби та перевищення службових повноважень командуванням в/ч НОМЕР_1 шляхом видання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №55 від 20.01.2025 відбулась неправомірна зміна правового статусу військовозобов'язаного майора ОСОБА_1 зі звільненого в запас на діючого військовослужбовця ЗСУ. Відтак, накази командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №55 від 20.01.2025 та №256 від 26.03.2025 належить скасувати, а військову частину НОМЕР_1 належить зобов'язати забезпечити виконання військовою частиною НОМЕР_2 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби. При цьому, ОСОБА_1 належить поновити виплату грошового забезпечення з 01.09.2024 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 та провести виплату усіх інших, належних при звільненні сум.
Згідно з відзивом на позов, запереченням на відповідь на відзив та усними поясненнями представників Військової частини НОМЕР_1 (оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що наказ про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами був винесений ТВО командувача ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за №560 від 06.09.2024 у передбачені строки, після надходження рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та інших, визначених при звільненні документів, підготовлених у військовій частині НОМЕР_2 , а також з урахуванням часу, необхідного для перевірки відповідними службами оперативного командування законності обставин для звільнення з військової служби. Наказ №560 був доведений до військової частини НОМЕР_2 і 20.09.2024 ОСОБА_1 був виданий обхідний лист. Ним було отримано підписи в цьому листі лише від окремих посадових осіб, необхідність підписів яких була зазначена в обхідному листі, а решту підписів начальників служб, на переконання ОСОБА_1 в обхідному листі замість нього мала отримати стройова частина військової частини НОМЕР_2 (про що прямо зазначено в позовній заяві). 24.09.2024 ОСОБА_1 без попередження та дозволу командування військової частини НОМЕР_2 самовільно залишив військову частину для проходження, як він сам стверджує, стаціонарного лікування за призначенням сімейного лікаря. Разом з тим докази повідомлення ОСОБА_1 компетентних посадових осіб військової частини про необхідність вибути на лікування відсутні. Військовою частиною НОМЕР_2 було оголошено ОСОБА_1 таким що самовільно залишив військову частину, проведено службове розслідування, повідомлено правоохоронні органи. Відповідно до цього і на підставі клопотання військової частини НОМЕР_2 ТВО командувача ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винесено наказ №55 від 20.01.2025 про скасування як нереалізованого пункту наказу №560 від 06.09.2024 про звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби. Також на підставі вищевказаного клопотання, а також плану переміщення військової частини НОМЕР_2 ТВО ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винесено наказ №256 від 26.03.2025 про зарахування ОСОБА_1 в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який в подальшому також скасовано. Сторона відповідача доводила, що саме ОСОБА_1 не дотримався визначеної законодавством процедури звільнення, безпідставно залишивши розташування військової частини до моменту винесення наказу про виключення його з особового складу військової частини НОМЕР_2 , з огляду на що правові підстави для задоволення його позовних вимог відсутні. Додатково сторона даного відповідача покликалася на постанову слідчого ДБР про закриття кримінального провадження від 30.06.2025, внесеного до ЄРДР за №62025240030002587 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Так, в мотивувальній частині постанови слідчий обґрунтував свій висновок щодо відсутності складу кримінального правопорушення, вказавши, що «в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України у вигляді прямого умислу на вчинення таких дій, що беззаперечно встановлено в ході проведення досудового слідства, оскільки останній був переконаний що являється звільненим з військової служби у законний спосіб». Отже, кримінальне провадження було закрито не внаслідок встановленої слідством відсутності події правопорушення (самовільного залишення частини), а внаслідок відсутності складу цього правопорушення ( ОСОБА_1 був переконаний що має право залишити військову частину не здійснивши необхідні дії та не дочекавшись завершення процедури звільнення з військової служби). Разом з тим, факт (подія) самовільного залишення місця служби в постанові слідчого не заперечується.
Згідно з відзивом на позов, та усними поясненнями представника Військової частини НОМЕР_2 , сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. В порушення Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008, майор ОСОБА_1 в установленому порядку та строки не здав посаду, яку обіймав. Не будучи виключеним зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , майор ОСОБА_1 24 вересня 2024 року самовільно залишив місце розташування військової частини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у зв'язку з чим, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №187 від 24.09.2024, останньому призупинено виплату грошового (котлового, продовольчого та речового) забезпечення. Жодної інформації про те, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні, на адресу військової частини не надходило. Жодних наказів про вибуття ОСОБА_1 з військової частини не виносилось. За вказаним фактом, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №630 від 24.09.2024 призначено службове розслідування, за результатами якого, відповідні матеріали з повідомленням про наявність в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, скеровано до правоохоронних органів. Шостим слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, 04.12.2024 внесено відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140160000911, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, і досудове розслідування в указаному кримінальному провадженні наразі триває. В той же час, командуванням військової частини НОМЕР_2 вживались заходи до встановлення місця перебування позивача і у відповідності до наказу командира військової частини №281 від 18.12.2024 майору ОСОБА_1 було поновлено виплату грошового забезпечення та поставлено на всі види забезпечення. В той же час, на підставі рапорту командира першого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 від 21.12.2024 винесено наказ №284 про призупинення виплати грошового забезпечення, оскільки ОСОБА_1 визнаний таким, що відсутній без поважних причин у військовій частині НОМЕР_2 , на полігоні військової частини НОМЕР_3 . За вказаним фактом, призначено службове розслідування, за результатами якого, відповідні матеріали скеровано до правоохоронних органів. Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Рівне) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, 28.03.2025 внесено відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240030002587, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. В подальшому зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. В той же час факт самовільного залишення ОСОБА_1 розташування військової частини не спростований. Відповідно до абзаців 9 та 10 пункту 15 розділу І Порядку 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби, та поновлюється з дня повернення. Таким чином, вимоги позивача про здійснення таких виплат, на переконання відповідача є безпідставними та необґрунтованими, як і решта його позовних вимог.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина позивача, ОСОБА_2 суду підтвердила, що у вересні 2024 року вона прибула до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 і чекала на КПП свого чоловіка, який на той час вже мав бути звільнений зі служби, але процедура звільнення затягнулася. Чоловік безперешкодно залишив військову частину і вони разом прибули за місцем проживання. 24 вересня 2024 року чоловіка госпіталізували, так як він потребував невідкладного лікування. Згодом, їм стало відомо про те, що наказ про виключення зі списків особового складу не видано і що ОСОБА_1 подали у СЗЧ. З даного приводу, як чоловік, так і вона особисто зверталися і на гарячу лінію, і в Головне управління захисту прав військовослужбовців, однак позитивного вирішення ситуація не знайшла. Окремо свідок зауважила, що впродовж періоду 18.12.2024 - 21.12.2024 позивач взагалі не залишав місце постійного проживання, так як погано почувався і продовжував своє амбулаторне лікування.
Дослідженням по справі письмових доказів суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.21, 26-30, 34-36 том 1).
На підставі витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №120 від 23.04.2024, ТВО командира військової частини НОМЕР_2 видав наказ (по стройовій частині) №24 від 25.04.2024, яким майора ОСОБА_1 , начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) №571 від 02.04.2024 на посаду заступника командира батальйону з тилу піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 0210003, велено з 26.04.2024 зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення. Допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою заступник командира першого піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 . Наказано, вважати таким, що з 26.04.2024 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 4930 гривень на місяць, шпк «майор», 23 тарифний розряд; виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 390 % від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби, 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років (а.с.199 том 1).
За наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №46 від 17.05.2024, майора ОСОБА_1 , заступника командира НОМЕР_5 піхотного батальйону допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою заступник начальника штабу НОМЕР_5 піхотного батальйону, а згідно з наказом №136 від 09.08.2024 - майор ОСОБА_1 прийняв посаду та приступив до виконання службових обов'язків за посадою заступника командира НОМЕР_6 піхотного батальйону з тилу (а.с.200-201 том 1).
З 24 по 27 червня 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_7 і пройшов ВЛК, за результатами якого визначено захворювання, пов'язані із проходженням військової служби, захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини, а також захворювання не пов'язані із проходженням військової служби. Довідкою ВЛК №869/3469 від 27.062024 ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку оперативного забезпечення, охорони; та непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, наводних кораблях, у спецспорудах (а.с.37-38, 243-246 том 1).
В серпні-вересні 2024 року майору ОСОБА_1 начальником медичної служби за погодженням з командуванням військової частини НОМЕР_2 видавалися направлення: з датою прибуття 02.08-03.09.2024 - на консультацію кардіохірурга, з датою прибуття 20.08.2024 - на стаціонарне лікування, з датою прибуття 26.08.2024 - на консультацію терапевта, з датою прибуття 27.08.2024 -28.08.2024 - на консультацію терапевта, з датою прибуття 29.08.2024 - на консультацію до кардіохірурга, з датою прибуття 05.09-06.09.2024 - на консультацію кардіохірурга, з датою прибуття 09.09-10.09.2024 - на консультацію терапевта/ФГДС, з датою прибуття 11.09-12.09.2024 - на консультацію терапевта/ФГДС, які ним реалізовані, про що зроблено відповідні записи в його медичній книжці та отримано результати відповідних медичних досліджень (а.с.39-41, 67-75, 236-242 том 1).
Не є спірною та обставина, що 07 серпня 2024 року ОСОБА_1 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 подано по команді рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», і що командуванням військової частини даний рапорт погоджено та передано з відповідним поданням на адресу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до витягу із наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 06.09.2024 №560 (§2 п.9) велено відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнити з військової служби майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_8 окремої піхотної бригади, у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці)(а.с.196 том 1).
Не є спірною та обставина, що для реалізації вказаного наказу позивачу 20.09.2024 у військовій частині НОМЕР_2 був виданий обхідний лист.
Позивач ствердив, що він здав інвентарне майно, яке отримував, зібрав всі підписи, крім тих, які забезпечує сама стройова частина (командир частини, його заступники, або особи, які на той момент виконували їх обов'язки, начальник стройової частини, юрист тощо) та здав обхідний лист в стройову частину, де його перевірили і прийняли.
Відповідач 2 ствердив, що заповнений та скріплений усіма необхідними підписами обхідний лист ОСОБА_1 не здавав і такий у військовій частині НОМЕР_2 відсутній. При цьому, зауважив і на тому, що позивач навіть не називає особу, якій він нібито здав обхідний лист, або яку він уповноважив дооформити такий документ.
Не є спірною також і та обставина, що наказ (по стройовій частині) про виключення майора ОСОБА_1 зі списків військової частини НОМЕР_2 не видався.
При цьому сторона відповідачів наполягає на тому, що наказ не було видано через те, що позивач не дотримався алгоритму звільнення та не здав посаду.
Позивач, в свою чергу, наполягає на тому, що він виконав всі, необхідні від нього дії, і не міг чекати на наказ по стройовій частині через необхідність лікування, з огляду на що залишив розташування військової частини НОМЕР_2 без відповідного наказу про виключення зі списків військової частини і відмітки у військовому квитку.
Позивач також ствердив, що залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 через КПП, де на нього чекала дружина, та направився по місцю проживання для того, щоб невідкладно розпочати лікування, сподіваючись, що наказ по стройовій частині йому надійде поштою. Рапорту про необхідність вибути на лікування не писав, так як вважав себе звільненим з військової служби.
Як свідчить виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №7521, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Володимирецька БЛ (Педіатричне відділення з кардіологічними ліжками для дорослих) з 24 по 30 вересня 2024 року (а.с.76-77 том 1). 04.10.2024 та 08.10.2024 ОСОБА_1 отримував амбулаторну медичну допомогу в КП «РОКЛ ім.Ю.Семенюка» (а.с.104-107 том 1). З 16.10.2024 по 14.11.2024 ОСОБА_1 отримував безоплатне стоматологічне лікування та зубопротезування у КП «Рівненська обласна стоматологічна поліклініка» Рівненської обласної ради (а.с.26 том 2).
Доказів іншого стаціонарного та/або амбулаторного лікування позивачем не надано.
Наказом (по стройовій частині) ТВО командира військової частини НОМЕР_2 №187 від 24.09.2024 (п.8.4. п.8), велено вважати таким, що 24 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , Ужгородська ділянка полігону військової частини НОМЕР_9 (відсутній без поважних причин) майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_5 піхотного батальйону. Наказано призупинити виплату грошового забезпечення з 24.09.2024 у відповідності до пункту 15 розділу І наказу Міністра оборони України від 07.06.2018; призупинити здійснення котлового, продовольчого та речового забезпечення. Підставою зазначено рапорт капітана ОСОБА_6 (вх №4709 від 24.09.2024)(а.с.202 том 1).
Зазначений рапорт ТВО командира НОМЕР_5 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 від 24.09.2024 поданий ТВО командира військової частини НОМЕР_2 і зареєстрований у цій військовій частині за вх. №4709 від 24.09.2024, про що свідчить відповідний штамп у нижньому правому кутку. Таким рапортом ТВО командира НОМЕР_5 піхотного батальйону доповів, що під час перевірки наявності особового складу НОМЕР_5 піхотного батальйону на ділянці полігону військової частини НОМЕР_2 о 08:00 24.09.2024 був відсутній на військовій службі майор ОСОБА_1 ; пошук даного військовослужбовця результатів не дав; на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.223 том 1).
На підставі наказу (з адміністративно-господарської діяльності) ТВО командира військової частини НОМЕР_2 №630 від 24.09.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби майора ОСОБА_1 (а.с.206-233 том 1).
Наказом (з основної діяльності) ТВО командира військової частини НОМЕР_2 №377 від 02.10.2024 «Про результати службового розслідування» констатовано, що службовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_1 , заступник командира 1 стрілецького батальйону з тилу військової частини НОМЕР_2 , є незаконно відсутній на військові службі без поважних причин з 24.09.2024 по даний час; в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» Кримінального кодексу України. Наказано за неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись вимогами статей 45, 46 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності після повернення до військової частини НОМЕР_2 за клопотанням командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 на підставі матеріалів службового розслідування. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , -відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, заступнику командира 1 стрілецького батальйону з тилу військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 - призупинити виплату грошового забезпечення та зняти з усіх видів забезпечення з 24.09.2024. Заступнику командира НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_8 копії матеріалів службового розслідування з повідомленням про наявність в діях майора ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення - направити до ІНФОРМАЦІЯ_7 , територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові та Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (а.с.230-232 том 1).
Повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, було надіслано до правоохоронних органів, і як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань - внесено до ЄРДР 04.12.2024, номер кримінального провадження: №62024140160000911 (а.с.235 том 1).
Відомості щодо результатів даного кримінального провадження наразі відсутні.
Наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 №281 від 18.12.2024 (п.5), майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу 1 піхотного батальйон, який 24 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину та був відсутній на військовій службі з невідомих причин, велено вважати таким, що 18 грудня 2024 року прибув до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Наказано з 18 грудня 2024 року поновити виплату грошового забезпечення та на усі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 19 грудня 2024 року на триразове харчування за загальновійськовою нормою №1 (каталогу продуктів). Підставою зазначено рапорт майора ОСОБА_6 (вх№9451 від 18.12.2024) (а.с.203 том 1, а.с.113 том 2).
Наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 №284 від 21.12.2024 (пп.3.4. п.3), велено вважати таким, що 21 грудня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , ділянка полігону військової частини НОМЕР_3 (відсутній без поважних причин) майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_5 піхотного батальйону. Наказано призупинити виплату грошового забезпечення з 21.12.2024 у відповідності до пункту 15 розділу І наказу Міністра оборони України від 07.06.2018. Призупинити здійснення котлового, продовольчого та речового забезпечення. Підставою зазначено рапорт майора ОСОБА_6 (вх. №9621 від 21.12.2024)(а.с.204 том 1).
Зазначений рапорт ТВО командира НОМЕР_5 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 від 21.12.2024 поданий командиру військової частини НОМЕР_2 і зареєстрований у цій військовій частині за вх.№9621 від 21.12.2024, про що свідчить відповідний штамп у нижньому правому кутку (а.с.40 том 2).
На підставі наказу (з адміністративно-господарської діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 №1311 від 21.12.2024 «Про призначення службового розслідування» та наказу (з адміністративно-господарської діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 №1474 від 07.03.2025 «Про перепризначення службового розслідування», з 21.12.2024 по 07.03.2025 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби майором ОСОБА_1 (а.с.114-145 том 2).
Наказом (з основної діяльності) командира військової частини НОМЕР_2 №306 від 07.03.2025 «Про результати службового розслідування» констатовано, що службовим розслідуванням встановлено, що майор ОСОБА_1 , заступник командира 1 стрілецького батальйону з тилу військової частини НОМЕР_2 , був незаконно відсутній на військові службі без поважних причин з 21.12.2024 по даний час; в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби» Кримінального кодексу України. Наказано за неналежне виконання службових обов'язків та порушення вимог статей 6, 11, 12, 16, 30, 37, 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись вимогами статей 4, 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на майора ОСОБА_1 після повернення до військової частини НОМЕР_2 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , - відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260, заступнику командира 1 стрілецького батальйону з тилу військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 - призупинити виплату грошового забезпечення та виключити з усіх видів забезпечення. ТВО начальника групи - копії матеріалів службового розслідування направити до ІНФОРМАЦІЯ_8 , Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницький та керівнику Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону для прийняття процесуальних рішень відносно майора ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення місця служби. (а.с.142-144 том 2).
Повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, було надіслано до правоохоронних органів, і як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань - внесено до ЄРДР 28.03.2025, номер кримінального провадження: №62025240030002587 (а.с.45 том 1).
Постановою старшого слідчого в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 30.06.2025 кримінальне провадження №62025240030002587 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Постанова мотивована наступним чином: «Диспозицією статі ст.407 КК України передбачено, що кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану. Для складу злочину, передбаченого ст. 407 КК, необхідно, щоб залишення вій ськової частини або місця служби мало самовільний характер, тобто було вчинене без дозволу начальника. Залишення частини не є самовільним, якщо воно мало місце з дозволу начальника, який не мав права надавати такий дозвіл. Суб'єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби характеризується прямим умислом. На підставі зібраних у ході досудового розслідування доказів, старший слідчий прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України у вигляді прямого умислу на вчинення таких дій, шо беззаперечно встановлено в ході проведення досудового слідства, оскільки останній був переконаний, що являється звільненим з військової служби у законний спосіб. Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Форма такого закриття кримінального провадження застосовується у тому випадку, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, тобто подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін); б) непричетності особи до кримінального правопорушення. Тобто, саме ці обставини і мають місце у вказаному вище випадку» (а.с.46-51 том 1).
Також судом встановлено, що ТВО командира військової частини НОМЕР_2 звернувся до командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з клопотанням про відміну 9 пункту §2 наказу № 560 від 06.09.2024 про звільнення з військової служби у запас майора ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що вищевказаний військовослужбовець самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 під час здачі посади (24.09.2024) та не повернувся. Причин та обставин не пояснив, з огляду на що виключити його зі списків частини було неможливо (а.с.149 том 1).
Наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №55 від 20.01.2025 (§4 п.8) пункт 9 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) № 560 від 06.09.2024 про звільнення з військової служби у запас майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_8 окремої піхотної бригади, скасовано як нереалізований (а.с.197 том 1).
Наказом ТВО командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №256 від 26.03.2025 (§1 п.23), відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу стрілецького батальйону НОМЕР_8 окремої механізованої бригади, який на час перебування у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишається на всіх видах забезпечення та у списках НОМЕР_8 окремої механізованої бригади. Підставою зазначено: план переміщення командира військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2025 №3595 (а.с.148, 198 том 1).
На підставі вказаного наказу командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ (по стройовій частині) №91 від 28.03.2025, пунктом 37.1 якого, майора ОСОБА_1 , заступника командира НОМЕР_5 стрілецького батальйону з тилу відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, звільнив із займаної посади і зарахував у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , вказавши, що він на час перебування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 залишається на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_2 (а.с.205 том 1).
Після винесення старшим слідчим в ОВС третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому постанови від 30.06.2025 про закриття кримінального провадження №62025240030002587 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, за відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, командування військової частини НОМЕР_2 ініціювало перед командуванням військової частини НОМЕР_1 питання скасування наказів командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №55 від 20.01.2025 та №256 від 26.03.2025 (а.с.147 том 1).
Наказом ТВО командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №630 від 17.07.2025 (§7 п.7), скасовано пункт 23 наказу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №256 від 26.03.2025, як нереалізований (а.с.150 том 1).
Наразі Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не має повноважень на звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, позаяк такі повноваження перейшли до відповідного армійського корпусу - військової частини НОМЕР_10 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (тут і далі - в редакції на час виникнення відповідних правовідносин).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено таку підставу для звільнення, як перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008. Ним визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
За пунктом 225 розділу XII вказаного Положення, яким визначаються права посадових осіб щодо звільнення з військової служби, звільнення військовослужбовців під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" здійснюється:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Визначений у розділі XII вказаного Положення «Порядок звільнення» передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця (пункт 233).
Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди. Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України (пункт 234).
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Для військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, які позитивно характеризувалися під час проходження військової служби, організовуються урочисті проводи: звільнених командирів (начальників) військових підрозділів, військових частин і з'єднань - із шикуванням особового складу; інших звільнених військовослужбовців - на загальних зборах військової частини (пункт 241).
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік (абзац перший пункту 242)
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця (абзац другий пункту 242).
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242).
Відповідно до абзацу десятого пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
Абзацом дванадцятим цього пункту передбачено, що на майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
Відповідно до пункту 13 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зарахування особового складу до списків військової частини і виключення із списків (у тому числі продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, продовження військової служби та дії контракту військовослужбовцям понад встановлені строки, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання у визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153 від 10.12.2008, випадках, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, продовження військової служби та дії контракту, зарахування до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, періодів проходження військової служби, у тому числі які зараховуються на пільгових умовах, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання військовослужбовцям, військову службу яким було призупинено та стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження), а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних даних особового складу, за виключенням освіти, змін у сімейному стані (шлюб, народження дітей), здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.
Наказ по стройовій частині на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу видається тільки після видання наказу по особовому складу.
За вимогами пункту 14 розділу II, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини.
Строки, в які проводиться наказом по стройовій частині виключення із списків особового складу військової частини визначені у пункті 15 розділу II. Але що стосується військовослужбовців, військову службу яким призупинено та звільнено з посади наказом відповідного командира (керівника), то такі чітко не визначені, натомість вказано: «після надходження витягу з наказу по особовому складу».
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 40 від 31.01.2024 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України.
Згідно з пунктом 1.1. ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
Відповідно до пункту 2.1.6. - у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Обхідний лист - це документ, в якому зазначено структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості військовослужбовця (працівника) перед ними.
За вимогами підпункту 2.8.10.3. Інструкції, - підписаний обхідний лист керівниками служб забезпечення є підтвердженням для командира (керівника) військової частини (установи) про відсутність заборгованостей у військовослужбовця.
Міністерством оборони України 16.07.1997 прийнято наказ «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» №300, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.12.1997 за №615/2419 та зі змінами, внесеними згідно з наказами №233 від 11.06.1998, №183 від 10.04.2006, №328 від 07.06.2007, №399 від 04.08.2009, №383 від 26.07.2016, №456 від 07.08.2023, №560 від 15.08.2024, діє на даний час.
Згідно з пунктом 1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України застосовується для всіх військових частин, кораблів, установ, військово-навчальних закладів, організацій та з'єднань Збройних Сил України на мирний та воєнний час при розташуванні у місцях постійної дислокації.
Посадові особи військової частини і з'єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних
Сил України та цього Положення (підпункт 3.1.1).
Обов'язки посадових осіб військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством закріплені у підпункті 3.1.9. Положення.
За стан господарства у підрозділах батальйону відповідає командир батальйону (підпункт 3.3.1.).
Обов'язки заступника командира окремого батальйону (дивізіону) з тилу, який не має у підпорядкуванні начальників служб визначені у пункті 3.4. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 3.4.1. цього пункту, заступник командира окремого батальйону (дивізіону) з тилу відповідає за господарство батальйону та виконує свої обов'язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і пункту 3.1.9 цього Положення. Крім того, він повинен: перевіряти наявність, стан та комплектність матеріальних засобів, що знаходяться на складі батальйону (дивізіону) і в підрозділах, з такою частотою: продовольства, пального, мастильних матеріалів та спеціальних рідин - один раз на місяць, речового майна - один раз на два місяці, квартирного майна - один раз на три місяці, роблячи відповідні записи у книгах (картках) обліку; організовувати облік матеріальних засобів по службах та своєчасно подавати встановлену звітність відповідно до переліків обов'язків начальників служб пального і мастильних матеріалів, продовольства, речової та квартирно-експлуатаційної служб.
Порядок приймання та здавання справ і посад особами, що відають військовим (корабельним) господарством закріплений у розділі 9 Положення.
За підпунктом 9.1.1. цього розділу, з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду. Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія. У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма матеріально відповідальними особами військової частини (з'єднання) обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія. Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення роботи служби.
Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає: вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; ознайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади (пункт 9.1.2.).
За вимогами підпункту 9.1.4., для приймання та здавання справ і посади встановлюються, зокрема, такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів; начальника служби військової частини і з'єднання - не більше
15 днів. Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи. Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії. Під час дії особливого періоду та воєнного стану, здавання та приймання справ та посади проводиться комісійно за участі того, хто приймає, без участі особи, яка має здати посаду, у разі: визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатним до військової служби із переоглядом через 6-12 місяців; зарахування військовослужбовця наказом по особовому складу в розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду, якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні як заручник або інтернована особа (пункт 9.1.5).
Комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить: інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання); перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів. Приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформлюється актом (пункти 9.1.6., 9.1.7.).
Права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999.
В силу положення статті 76 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.
Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади (полку, окремого батальйону).
За правилами статті 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з тилу зобов'язаний, зокрема: організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади (полку, окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця; організовувати своєчасну видачу обмундирування, його припасування й ремонт; здійснювати контроль за якістю, правильністю застосування і ощадливим витрачанням пального, мастильних матеріалів і спеціальних рідин та виконанням вимог безпеки при поводженні з ними; інструктувати перед заступанням у наряд чергового їдальні; знати наявність і стан техніки в підпорядкованих підрозділах і службах, забезпечувати її правильну експлуатацію, обслуговування, ремонт та евакуацію; організовувати належну експлуатацію, своєчасний ремонт жилих і нежилих будинків, водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, своєчасну підготовку їх до зими, а також казарменого інвентарю й меблів, утримання в належному стані території, на якій розквартировані підрозділи бригади (полку, окремого батальйону), вживати заходів для пожежної безпеки об'єктів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, а також обладнання їх технічними засобами охорони та засобами протипожежного захисту; організовувати банно-пральне обслуговування підрозділів бригади (полку, окремого батальйону); контролювати якість надання послуг з організації харчування суб'єктами господарювання, брати участь у складанні розкладки продуктів та подавати її на затвердження командирові військової частини, здійснювати контроль за станом здійснення суб'єктами господарювання заходів щодо обладнання і удосконалення переданих їм об'єктів, правильністю експлуатації та своєчасним ремонтом таких об'єктів; організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.
Частиною першої статті 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України установлено такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.
З аналізу положень наведеного вище законодавства в сукупності, вбачається, що виключення зі списків особового складу військової частини відбувається виключно на підставі наказу, якому передує наказ про звільнення з військової служби. При цьому, для виключення зі списків особового складу, військовослужбовець зобов'язаний подати рапорт про здачу справи та посади та, відповідно, здати усе наявне у нього військове (інвентарне) майно, яке за ним закріплене, після чого підписується обхідний лист. Як встановлено судом, ОСОБА_1 зазначених вимог не дотримався, справи та посаду не здав, обхідний лист у керівників усіх служб не підписав. Тим самим, позивач не підтвердив командиру військової частини НОМЕР_2 відсутність заборгованостей. Окремо слід зауважити і на тому, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника командира НОМЕР_6 піхотного батальйону з тилу, що покладало на нього додаткові обов'язки по здаванню справ і посади, позаяк він в силу прямих вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був особою, що відповідає за матеріальне й технічне забезпечення батальйону та за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.
Позивач не надав жодного доказу тому, що він здав свою посаду заступника командира батальйону з тилу належним чином і у встановлений строк.
Враховуючи, що позивач обійшов обов'язкову процедуру, правові підстави для висновку про наявність бездіяльності зі сторони відповідачів відсутні.
Суд зауважує на тому, що саме дії ОСОБА_1 спричинили ситуацію, яка склалася. При цьому, сам позивач не заперечував того факту, що на час здавання ним в стройову частину обхідного листа, він не містив підписів командира частини, його заступників, або особи, яка на той момент виконувала їх обов'язки, начальника стройової частини, юриста. Більше того, позивач не зміг вказати конкретну особу, якій він здав такий обхідний лист. Натомість, керівництво військової частини НОМЕР_2 взагалі категорично заперечує надходження такого обхідного листа.
Доводи позивача про те, що він усю відповідальність за оформлення обхідного листа і за здачу справ і посади несе командир і начальники відповідних служб, не ґрунтуються на вимогах законодавства, і є нічим іншим, як бажанням перекласти власну недбалість на керівництво.
Оскільки ОСОБА_1 фактично не здав справи та посаду, то у командира військової частини НОМЕР_2 , не виникло обов'язку по виданню наказу (по стройовій частині) про виключення майора ОСОБА_1 зі списків частини, та, відповідно, по проведенню з ним розрахунків.
Відповідно до цього, вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання неправомірною бездіяльності командира щодо виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 в частині щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби та про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 видати наказ (по стройовій частині) про виключення майора ОСОБА_1 зі списків частини, є абсолютно безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
З огляду на це відсутні також правові підстави для покладення на командира військової частини НОМЕР_2 обов'язку по виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги та решта виплат, які проводяться при звільненні.
Питання щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік взагалі є передчасним, оскільки позивач не подавав відповідного рапорту, а відповідач не відмовляв у його задоволенні.
Не можуть бути і задоволені вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірною бездіяльності командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по контролю за виконанням свого наказу (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 в частині щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби та про зобов'язання забезпечити виконання військовою частиною НОМЕР_2 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 щодо звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби.
Позивач навіть не обґрунтував свої вимоги в цій частині та не вказав, які ж дії і на підставі яких нормативно-правових актів, мав вчинити командувач військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у забезпечення виконання свого наказу про звільнення майора ОСОБА_1 зі служби.
Вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по контролю за виконанням встановлених законодавством термінів розгляду рапорту на звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби також є безпідставними, позаяк стороною позивача не було ініційовано процедуру перевірки руху його рапорту по команді і не пред'являлося жодних претензій до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з даного приводу ні до, ні після видачі наказу про звільнення №560 від 06.09.2024, а зокрема і щодо дати звільнення.
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства звернення до суду з вимогою про визнання бездіяльності можливе лише у випадку, коли суб'єкт владних повноважень не вчинив дій, які зобов'язаний був вчинити у встановлений законом строк, з огляду на що виникла необхідність зобов'язати в судовому порядку такого суб'єкта вчинити відповідні дії, або усунути пов'язані з порушенням строку наслідки.
Рапорт розглянутий, наказ виданий, відповідно на момент подання позову жодного порушення права позивача не відбулося. Врешті і сам позивач не вбачає порушення своїх прав у несвоєчасності видання наказу №560.
Що стосується наказу №55 від 20.01.2025 (§4 п.8), яким пункт 9 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №560 від 06.09.2024 про звільнення з військової служби у запас майора ОСОБА_1 скасовано як нереалізований, то зазначений наказ був виданий на законних підставах, у зв'язку із доповіддю ТВО командира військової частини НОМЕР_2 про самовільне залишення ОСОБА_1 розташування військової частини під час здачі посади.
А що стосується наказу №256 від 26.03.2025, то наказом ТВО командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №630 від 17.07.2025 (§7 п.7), він скасований.
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26-27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Законом України №551-XIV від 24.03.1999 затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
У відповідності до вимог ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
В силу вимог ч.ч.1-3 ст.5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Як достеменно встановлено в межах даної справи майор ОСОБА_1 , не здавши справ і посади, і не дочекавшись наказу по стройовій частині про виключення із списків особового складу, самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_2 , попрямувавши разом зі своєю дружиною за місцем свого проживання, а потім оформився на стаціонарне лікування в КНП Володимирецька БЛ (Педіатричне відділення з кардіологічними ліжками для дорослих), де перебував з 24 по 30 вересня 2024 року. Рапорту про необхідність відбути на лікування не подавав. Докази повідомлення командира, чи особи яка виконує його обов'язки про залишення місця розташування військової частини відсутні.
За наведеного, ТВО командира військової частини НОМЕР_2 на законних підставах з огляду на відповідний рапорт капітана ОСОБА_6 видав наказ (по стройовій частині) №187 від 24.09.2024 (п.8.4. п.8), яким велів вважати таким, що 24 вересня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , Ужгородська ділянка полігону військової частини НОМЕР_9 (відсутній без поважних причин) майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_5 піхотного батальйону.
Аналогічним чином, на законних підставах було прийнято і наказ про проведення службового розслідування з даного факту і наказ, яким відповідні результати службового розслідування були затверджені.
В подальшому, після фіксації факту повернення майора ОСОБА_1 у військову частину 18.12.2024, так само з огляду на відповідний рапорт ТВО командира НОМЕР_5 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 від 21.12.2024, командир військової частини НОМЕР_2 на законних підставах видав наказ (по стройовій частині) №284 від 21.12.2024 (пп.3.4. п.3), велів вважати таким, що 21 грудня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , ділянка полігону військової частини НОМЕР_3 (відсутній без поважних причин) майора ОСОБА_1 , заступника командира батальйону з тилу НОМЕР_5 піхотного батальйону.
Аналогічним чином, на законних підставах було прийнято і наказ про проведення службового розслідування з даного факту і наказ, яким відповідні результати службового розслідування були затверджені.
В обох випадках командиром прийнято і рішення про дисциплінарну відповідальність майора ОСОБА_1 , а також і рішення про призупинення нарахування і виплати грошового забезпечення.
Що стосується обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок, то зазначене перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Крім того, накази про накладення дисциплінарних стягнень наразі не оскаржуються.
Вирішуючи ж питання про правомірність наказів (по стройовій частині) №187 від 24.09.2024 та №284 від 21.12.2024 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 , суд зазначає, що позивач власне сам підтвердив, що у вересні 2024 року залишив розташування військової частини без дозволу безпосереднього керівника та керівництва військової частини НОМЕР_2 , без подання рапорту та без наказу по стройовій частині про виключення його із списків особового складу.
Такі свої дії позивач обґрунтовує необхідністю лікування, з одного боку, і зволіканням з видачею наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, з іншого, наголошуючи на тому, що наказ по особовому складу про його звільнення на той час вже був виданий.
Суд вважає, що жодна х цих обставин, як сама по собі, так і усі разом, не давали майору ОСОБА_1 права залишати місце розташування військової частини до моменту винесення щодо нього наказу про виключення зі списків особового складу, позаяк саме такий наказ, в силу вимог частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ визначає дату закінчення проходження військової служби. До моменту виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України, він повинен узгоджувати свою відсутність на службі з керівництвом військової частини.
Розцінювати таку поведінку позивача, як самозахист належних йому прав на звільнення зі служби, чи отримання необхідного лікування, підстав немає, так як захист будь-яких прав має відбуватися в правовій площині. Іншими словами, позивач міг, або подати рапорт про необхідність відбути на лікування в умовах стаціонару, або оскаржити бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , якщо вважав, що така безпідставно затягує процедуру здачі-приймання його посади і зволікає з видачею відповідного наказу, але в жодному разі не міг самовільно залишати місце розташування військової частини. Навіть протиправна бездіяльність командира не наділяє військовослужбовця повноваженнями діяти на власний розсуд та залишати розташування військової частини.
Стосовно того, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем є кримінально карним діянням, то суд зауважує на тому, що повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, було надіслано до правоохоронних органів, і як вбачається з Витягу внесено до ЄРДР 04.12.2024, номер кримінального провадження: №62024140160000911. При цьому, ні вироку, ні постанови про закриття даного кримінального провадження немає.
Інше повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, також було надіслано до правоохоронних органів, і як вбачається з Витягу внесено до ЄРДР 28.03.2025, номер кримінального провадження: №62025240030002587. Постановою старшого слідчого ДБР від 30.06.2025 дане кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, але при цьому, сам слідчий в постанові констатував, що суб'єктивна сторона самовільного залишення військової частини або місця служби характеризується прямим умислом, а на підставі зібраних у ході досудового розслідування доказів, в діях ОСОБА_1 відсутня суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України у вигляді прямого умислу на вчинення таких дій, оскільки останній був переконаний, що являється звільненим з військової служби у законний спосіб. Відповідно до цього, подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок відсутності одного з елементів складу правопорушення - суб'єктивної сторони - вини у формі прямого умислу.
Таким чином, та обставина, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, відповідальність за який передбачена ст.407 КК України, автоматично не спростовує той факт, що він самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_2 , що знайшло своє підтвердження в межах розгляду даної справи.
Відтак, суд не знаходить жодних правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій командиром військової частини НОМЕР_2 по видаванню наказів (по стройовій частині) №187 від 24.09.2024 та №284 від 21.12.2024 в частинах що стосуються майора ОСОБА_1 і про скасування таких наказів.
Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати грошового забезпечення майору ОСОБА_1 з 01.09.2024 та зобов'язання провести такі виплатити, суд зауважує на такому.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, яким врегульовано механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Зокрема, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Оскільки майора ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 - 24.09.2024 та повторно 21.12.2024, то підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період самовільного залишення служби,- відсутні.
Призупинення оформлене наказом командира військової частини НОМЕР_2 №187 від 24.09.2024 та наказом №284 від 21.12.2024, і підтверджено довідкою №22748 від 22.10.2025 (а.с.112 том 2).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 правомірно призупинила виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні відповідних його вимог.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по ненаданню інформації на запит адвоката щодо витребування документів та інформації стосовно майора ОСОБА_1 і відповіді на рапорт майора ОСОБА_1 та наданню недостовірної інформації на звернення майора ОСОБА_1 , а також вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності командира військової частини НОМЕР_2 по ненаданню інформації на запит адвоката щодо витребування документів та інформації стосовно майора ОСОБА_1 і наданню недостовірної інформації на звернення майора ОСОБА_1 , то суд зауважує на такому.
По-перше, до березня 2025 року жодних звернень ОСОБА_1 чи його адвоката матеріали справи не містять.
Позивач звертався на урядовий контактний номер 16.10.2024, 26.12.2024 і 19.02.2025 (а.с.66 том 1), але суть таких звернень не відома.
Що стосується запитів адвоката Затірки Л.П., які датовані 23.06.2025, 24.06.2025 та 04.07.2025 (а.с.78-85 том 1), то матеріали справи не містять доказів їх направлення, як і не містять відповідей з інформацією, яка б була недостовірною.
Натомість в матеріалах справи наявні відповіді військової частини НОМЕР_2 від 14.06.22025 на звернення ОСОБА_1 від 19.05.2025, від 24.06.2025 на звернення ОСОБА_1 від 13.06.2025, військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 на звернення ОСОБА_1 від 21.04.2025 (а.с.56-59 том 1). Жодної недостовірної інформації такі відповіді не містять.
Окремо слід зауважити і на тому, що Головне управління захисту прав військовослужбовців надавало розгорнуту відповідь дружині позивача, в якій з покликанням на норми чинного законодавства вказувало на необхідності майору ОСОБА_1 прибути до військової частини НОМЕР_2 та після видання наказу командира військової частини про звільнення з військової служби, здати посаду і отримати наказ про виключення зі списків особового складу (а.с.171-173 том 1).
Відтак зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 також є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Вимоги про зобов'язання провести фінансовий розрахунок при звільненні і надіслати витяг з наказу (по стройовій частині) про виключення майора ОСОБА_1 зі списків частини за місцем проживання, про зобов'язання вислати у ІНФОРМАЦІЯ_2 належно оформлений перший примірник Особової справи майора ОСОБА_1 і про виплату компенсації за моральну шкоду в розмірі 1000000 грн. є похідними, а відтак до задоволення також не підлягають.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 01.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Відповідно до положень частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 в позові до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди,- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 )
Повний текст рішення складений 14 листопада 2025 року
Суддя Н.В. Друзенко