12 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13661/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по справі №163750034396 від 11.07.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 року та призначити йому пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.07.2025.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2025 №163750034396 про відмову у призначенні пенсії прийнято безпідставно та необґрунтовано.
На думку позивача, враховуючи вік 60 років та страховий стаж 35 років, що включає періоди роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001, ОСОБА_1 має право на пенсійні виплати. Вказаний страховий стаж підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 , архівними довідками від 23.04.2025 №01-12/07.01, №01-12/07.02 та №01-12/07.03
Посилання відповідача у спірному рішенні, щодо незарахування періоду роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 у зв'язку з невідповідностями у довідках від 23.04.2025 №01-12/07.01, №01-12/07.02 та №01-12/07.03, посилаючись, що записи внесені з порушенням, позивач вважав незаконними, оскільки недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду 24.10.2025 відзиві проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 11.07.2025 №163750034396 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 згідно довідок від 23.04.2025 №01-12/07.01, №01-12/07.02, оскільки ім'я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ";
- періоди роботи з 01.01.1998 по 19.03.2001 згідно довідки від 23.04.2025 №01-12/07.03, оскільки зазначено по батькові в скороченій формі, даний період потребує підтвердження первинними документами.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
03.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 28/.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Житомирській області.
Рішенням ГУПФ України в Житомирській області від 11.07.2025 №163750034396 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу /а.с. 61-62/.
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області в рішенні від 11.07.2025 №163750034396 зазначило, що:
вік заявника 60 років;
необхідний страховий стаж 32 роки,
страховий стаж заявника становить 30 років 10 місяців 16 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 згідно довідок від 23.04.2025 №01-12/07.01, №01-12/07.02, оскільки ім'я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ";
- періоди роботи з 01.01.1998 по 19.03.2001 згідно довідки від 23.04.2025 №01-12/07.03, оскільки зазначено по батькові в скороченій формі, даний період потребує підтвердження первинними документами.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Висновки щодо правозастосування
У даному адміністративному спорі підставами для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- періоди роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 згідно довідок від 23.04.2025 №01-12/07.01, №01-12/07.02, оскільки ім'я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ";
- періоди роботи з 01.01.1998 по 19.03.2001 згідно довідки від 23.04.2025 №01-12/07.03, оскільки зазначено по батькові в скороченій формі, даний період потребує підтвердження первинними документами.
Щодо незарахування періодів роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997, оскільки відсутні записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Записи про спірні періоди з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 заповнені відповідно до вимог Інструкції №58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Суд звертає увагу відповідача на титульну сторінку трудової книжки серії НОМЕР_1 , яка містить виправлення імені позивача з " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_4 " на ОСОБА_3 . При цьому зазначене виправлення завірене печаткою підприємства роботодавця, а на останньому аркуші титульної сторінки міститься запис посадової особи роботодавця ТОВ "Полтава - Сад" "Ім'я змінено на " ОСОБА_3 " відповідно до паспорту НОМЕР_2 , виданого 25.12.1999 Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області". Зазначений запис засвідчено підписом посадової особи роботодавця та містить відтиск печатки підприємства-роботодавця /а.с. 50, 60/.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем архівні довідки від 23.04.2025 №01-12/07.01 /а.с. 40-41/ (в якій зазначено ім'я Мурай " ОСОБА_5 ), №01-12/07.02 /а.с. 11/ (в якій зазначено " ОСОБА_1 ") стосуються особи позивача - ОСОБА_1 , скорочення в архівній довідці по батькові в довідці жодним чином не впливає на встановлений трудовою книжкою колгоспника стаж роботи позивача у спірні періоди.
Так само зазначенні в архівній довідці від 23.04.2025 №01-12/07.01 імені " ОСОБА_2 " замість " ОСОБА_3 " зумовлено очевидною помилкою особи, яка заповнювала відповідний документ. Однак помилка імені позивача чи скорочення його по батькові не свідчить про дефектність цих довідок, адже з їх змісту у сукупності з іншими документами про трудовий стаж цілком однозначно можна ідентифікувати особу, якої вони стосуються.
Однак, навіть у випадку неприйняття відповідачем архівних довідок, період роботи позивача в колгоспі з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 цілком можливо зарахувати на підставі трудової книжки колгоспника, чого відповідачем зроблено не було - без жодної аргументації підстав щодо неврахування записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 .
Отже, періоди роботи позивача з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.07.2025 №163750034396 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача з з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Як уже зазначалось, відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, складає 30 років 10 місяців 16 днів. З урахуванням протиправно неврахованих періодів роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001 загальний страховий стаж позивача становить більше ніж 32 роки, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком після досягнення 63 років.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж та, що зазначалась вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано загальний страховий стаж позивача (який є більшим за 32 необхідні роки), - належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Позивач зі заявою до пенсійного органу вперше звернувся 03.07.2025 /а.с. 28/, тобто звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія за віком призначається з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 06.05.2025, а не як просить позивач у позовній заяві.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.05.2025 зі зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн з відповідача у справі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 11.07.2025 №163750034396.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.05.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.10.1988 по 31.12.1997 та з 01.01.1998 по 19.03.2001.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков