Справа № 420/35330/25
14 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79010921 від 08.10.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що покладені судовим рішенням зобов'язання виконані пенсійним органом в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої пенсії буде здійснена після виділення Головному управлінню коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Ухвалою від 22.10.2025 року позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 03.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей ст.287 КАС України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Судове засідання призначено 13.11.2025 року.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невиконання рішення в повному обсязі.
Третя особа надала пояснення, в яких просила у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання призначене на 13.11.2025 року учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів з 01 березня 2025 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів починаючи з 01 березня 2025 року виплативши різницю у пенсії, що виникла з 01 березня 2025 року по день проведення перерахунку.
02.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Як вбачається з наданих перерахунків пенсії, Головним управлінням на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2025 по справі №420/6913/25 ОСОБА_1 09.09.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2025 становитиме 64360,89 грн. Сума доплати за період з 01.03.2025 по 30.09.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 221683,70 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
05.09.2025 року, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимог виконавчого листа № 420/6913/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом.
Вказаною постановою боржнику надано десять робочих днів для виконання рішення суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 12.09.2025 року повідомлено державного виконавця про часткове виконання рішення суду.
Зі змісту вищезазначеного листа вбачається, що рішення суду виконано частково, а саме: в частині проведення перерахунку пенсії. В обґрунтування неможливості виконати рішення суду в частині виплати нарахованої доплати пенсії боржник посилається на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
08.10.2025 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. у ВП № 790101921.
В даній постанові також зазначено вимогу державного виконавця щодо необхідності виконання рішення суду протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016року №1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно зі змістом ст.75 Закону України №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Дослідивши листи ГУ ПФУ в Одеській області, надіслані державному виконавцю на підтвердження виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що останні не є належним виконанням рішення суду, оскільки не призвели до поновлення порушених прав ОСОБА_1 у відповідності до рішення суду у справі №420/6913/25.
В даному випадку пенсійний орган, як орган державної влади, зобов'язаний у повному обсязі виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених вимог законодавства вбачається, що постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення.
Між тим, пенсійним органом не заперечується факт невиконання рішення суду, що набрало законної сили, в частині виплати нарахованих пенсіонеру коштів за минулий період, а лише зазначається, що виплата таких коштів здійснюватиметься після отримання певного бюджетного фінансування.
Проте, суд зазначає, що у разі існування обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, пенсійний орган мав право звернутись до суду із заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання відповідного рішення суду.
В даному випадку, самостійно встановлена суб'єктом владних повноважень неможливість виконати судове рішення, що набрало законної сили, не є поважною підставою для його невиконання.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання пенсійного органу на відсутність бюджетних асигнувань для виплати перерахованої пенсії, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі посилання не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
При цьому, саме пенсійний орган, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести належними доказами факт відсутності у нього коштів для виплати заборгованості перед пенсіонером.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював всі залежні від нього дії направлені на отримання відповідного фінансування для виплати заборгованості по рішенню суду, оскільки не звертався до ПФУ за додатковим фінансуванням, навіть після надходження вимоги державного виконавця. ГУ ПФУ в Одеській області обмежилося лише надсиланням до органу ДВС листів аналогічного змісту про відсутність належного фінансування.
Крім того, суд не приймає посилань на зазначену пенсійним органом судову практику, так як відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посилання позивача на відсутність у нього коштів для виконання рішення суду не може обґрунтовуватись виключно загальними посиланнями на неналежне бюджетне фінансування.
При цьому, суд вважає, що скасування постанов про накладення штрафу за невиконання судового рішення позбавляє державного виконавця інструментів впливу на пенсійний орган в процесі примусового виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову №79010921 від 08.10.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн., діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження», та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оскільки у задоволені позовних вимог судом відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Разумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №79010921 від 08.10.2025 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя Самойлюк Г.П.
.