Рішення від 14.11.2025 по справі 420/27001/25

Справа № 420/27001/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати підпункт 4.2. пункту 4 розділу 3.1 (ІІІ «Описова частина») Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 липня 2025 року № 527/25 в частині висновків про нікчемність правочину - Договору комісії № 1 від 01.02.2023 на придбання цінних паперів;

визнати протиправним та скасувати абзаци 2, 3 пункту 4.1 розділу IV «Висновки», підпункти 6.1, 6.2, 6.3 пункту 6, пункт 7 розділу 3.1 Розділу ІІІ «Описова частина» Довідки Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 липня 2025 року № 527/25 в частині висновків про недостовірність інформації та порушення пунктів 4, 7, 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»;

зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції встановити новий строк для подачі виправленої декларації за 2023 рік для виправлення технічних та методологічних помилок, неточних відомостей;

зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції відобразити на сайті довідку від 11.07.2025 № 527/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської міської ради Одеської області, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що дані, вказані Позивачем в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація) за 2023 рік є достовірними в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та з урахуванням Роз'яснень НАЗК від 13.11.2023 № 4 (зі змінами та доповненнями) щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку). Допущені при заповненні декларації очевидні технічні та методологічні помилки безпідставно кваліфіковані Відповідачем як недостовірна інформація, а висновки, викладені у оскаржуваній довідці, зроблені без урахування належності джерел інформації та причин, наслідків і наявності умислу у діях суб'єкта декларування. Що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду 20 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечує проти задоволення позову зазначивши, що викладені ОСОБА_1 у позовній заяві доводи жодним чином не спростовують наведених обставин. Посилання на те, що складена Національним агентством Довідка є актом індивідуальної дії та може у зв'язку з цим бути оскаржена у порядку КАС України, оскільки такий спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, у даному випадку не заслуговують на увагу з огляду на те, що в рамках вказаного спору питання на кшталт можливості оскарження Довідки № 527/25, як акту індивідуальної дії не поставало.

Ключовим у такому аспекті є встановлення Національним агентством у діях Позивача ознак правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України та наявність на момент розгляду цього спору кримінального провадження за наслідками проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації, що в свою чергу й унеможливлює розгляд справи адміністративним судом.

Крім того, вказано, що дії Національного агентства під час проведення повної перевірки декларації Позивача повністю узгоджуються із положеннями чинного законодавства, а наведені ОСОБА_1 у позовній заяві доводи про те, що оскаржувана Довідка нібито складена з порушенням вимог Порядку № 26/21 та містить в собі помилково сформовані висновки, є безпідставними та такими, що жодним чином не свідчать про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог. Вказані твердження являються виключно його голослівними твердженнями, які при цьому не підтверджені жодним доказом та безпосередньо спростовуються джерелами інформації, що були покладені в основу сформованих у оскаржуваній Довідці висновків.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову зазначивши, що доводи Відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

У запереченнях на відповідь на відзив позивач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що у поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 не спростував викладені Відповідачем доводи, а здебільшого зазначив обставини, на які вже посилався в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 є депутатом Одеської міської ради.

Позивач на виконання вимог частини першої статті 45 Закону № 1700-VII 13 березня 2024 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/40e16bfc-6777-4ef8-93a2-c3ced0ec641b).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов'язків з проведення перевірок від 07.03.2025 уповноваженою особою Національного агентства - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення повних перевірок Вікторовою Юлією Олександрівною у період часу з 10.03.2025 по 07.07.2025 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік, унікальний ідентифікатор документа - 40e16bfc-6777-4ef8-93a2-c3ced0ec641b (далі - декларація), поданої Обуховим Петром Геннадійовичем, депутатом Одеської міської ради, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб , уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), 13.03.2024.

В межах проведення перевірки декларації Національним агентством через особистий кабінет суб'єкта декларування надіслано Позивачу запит про надання пояснень та документів від 20 травня 2025 року за № №42-01/43663-25, з таких питань:

- щодо не зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід члена сім'ї (матері) від ОДЕСЬКОЇ ІУДЕЙСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ «ХАБАД-ШОМРЕЙ ШАБОС» (код ЄДРПОУ 14284857), у вигляді благодійної допомоги, у розмірі 1 590,47 грн.

- не зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід члена сім'ї (матері) від БФ «ХЕСЕД ШААРЕЙ ЦІОН» (код ЄДРПОУ 34321888) у вигляді матеріальної допомоги, в розмірі 7 509,07 грн.

- не зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід члена сім'ї (матері) від БФ «ХЕСЕД ШААРЕЙ ЦІОН» (код ЄДРПОУ 34321888) у вигляді дарунку в розмірі 64,00 грн.

- не зазначення у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації відомостей про правочини щодо придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 01/08/23-1 від 01.08.2023, в результаті вчинення якого він набув право власності на цінні папери - акції АТ «МАКРОС», в кількості 9 629 870 шт., загальною вартістю 9 548 980,00 гривень; щодо придбання цінних паперів інституту спільного інвестування № 01/09/23-1 від 01.09.2023, в результаті вчинення якого він набув право власності на цінні папери - акції АТ «МАКРОС», в кількості 6 389 679 шт., загальною вартістю 6 451 020,00 грн, що підтверджується інформацією, наданою АТ «ЗНВКІФ «МАКРОС» (код ЄДРПОУ 44585009).

Також НАЗК запропонувало надати пояснення та зобов'язало надати підтвердні документи щодо:

- встановлених розбіжностей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щодо розміру отриманого доходу від СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ «ДРУЖБА НАРОДІВ» (код ЄДРПОУ 03766990);

- встановлених розбіжностей у розділі 7 «Цінні папери» декларації щодо зазначення відомостей про цінні папери - акції АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «МАКРОС» (код ЄДРПОУ 44585009), а також надання інформації щодо джерела походження грошових коштів на придбання даного активу;

- внесення відомостей до розділу 3 «Об'єкти нерухомості» декларації інформації про вартість квартири № 295, загальною площею 66,70 кв.м, розташованої за адресою: проспект Шевченка, буд. 29/1, в розмірі 1 698 182,00 грн., яка належить Позивачу на праві власності з 21.06.2022;

- зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації відомостей про транспортний засіб - велосипед Cube Reaction 2014 р.в., вартістю 35 000,00 грн.;

- зазначення у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації відомостей про транспортний засіб - моноколесо Inmotion V10F 2020 р.в., вартістю 31 000,00 грн.;

- зазначення у розділі 7 «Цінні папери» декларації відомостей про цінні папери - акції АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ВЕЛАДОС» (код ЄДРПОУ 41940334), у кількості 105 000 шт., номінальна вартість 1 шт. - 100 грн.;

- зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації інформації про дохід від здійснення підприємницької діяльності за 2023 рік;

- зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352) у вигляді процентів у розмірі 6 036,00 грн.;

- зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід від СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ «ДРУЖБА НАРОДІВ» (код ЄДРПОУ 03766990), у вигляді дивідендів, у розмірі 2 955 768 грн.;

- зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід від АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ВЕЛАДОС» (код ЄДРПОУ 41940334) у вигляді дивідендів;

- зазначення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації даних про дохід від ТОВ «ЗЕРНЯТКО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40788958) у вигляді плати за оренду у розмірі 124 224,00 грн.;

- внесення до розділу 12 «Грошові активи» декларації інформації про готівкові кошти в розмірі 500 000,00 грн., 45 000,00 дол. США та 1 420,00 Євро;

- внесення до розділу 12 «Грошові активи» декларації інформації про кошти, розміщені на банківських рахунках в ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» (код ЄДРПОУ 20953647), в розмірі 974 308,00 грн.;

- внесення до розділу 12 «Грошові активи» декларації інформації про кошти, розміщені на банківських рахунках в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202), в розмірі 2 604 723,00 грн.;

- внесення до розділу 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації інформації про правочин найму-оренди, вчиненого 01.01.2022, в результаті чого право власності (у тому числі спільної), володіння чи користування нерухомим майно припинено;

- внесення до розділу 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації інформації про правочин купівлі-продажу (міни), вчиненого 01.08.2023, в результаті чого він набув право власності (у тому числі спільної), володіння чи користування цінними паперами, та здійснив разовий видаток в розмірі 16 000 000,00 грн.;

- внесення до розділу 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації інформації про правочин дарування, вчиненого 08.06.2023, в результаті чого його право власності (у тому числі спільної), володіння чи користування грошовими коштами в розмірі 234 250,00 грн. припинено.

17.06.2025 Позивач надав Національному агентству відповідь на запит та документи на підтвердження відомостей, які внесені до щорічної декларації за 2023 рік.

Також 16.06.2025 на адресу Позивача НАЗК був направлений додатковий запит за вих. № 42-01/52064-25 від 16.06.2025, яким запропоновано надати додаткові пояснення та зобов'язано надати завірені належним чином копії підтвердних документів щодо наступних запитань:

- щодо не зазначення в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації про дохід від ОСОБА_2 , у загальному розмірі 9 440 000,00 грн, отриманий шляхом безготівкового переказу на рахунок Позивача НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Південний»;

- щодо не зазначення в розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації відомостей про видаток в розмірі 1 385 000,00 грн. з призначенням платежу «благодійний внесок. Переказ на поточний/картковий рахунок фізичної особи. Без ПДВ. Не пов'язано з підприємницькою діяльністю», здійснений на адресу ГО «ВИ.МОВА» (код ЄДРПОУ 43417706);

- щодо не зазначення в розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації відомостей про видатки, здійснені на адресу ОСОБА_2 , у загальному розмірі 9 313 356,00 грн., шляхом безготівкових переказів з рахунку Позивача НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Південний»;

- щодо встановлення розбіжностей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації щодо розміру отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності;

- щодо встановлення розбіжностей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації щодо розміру отриманого доходу у вигляді дивідендів, отриманих від «ЗНВКІФ «ВЕЛАДОС» (код ЄДРПОУ 41940334);

- щодо джерел походження грошових коштів у вигляді готівки, які використовувались для поповнення рахунків, відкритих у наступних банківських установах: ПАТ «Банк ВОСТОК», АБ «ПІВДЕННИЙ», АТ «Універсал банк»;

- щодо надання інформації про дії (правочини), вчинені ОСОБА_2 протягом 2023 року від імені Позивача на підставі довіреності на розпорядження рахунками;

- щодо надання інформації та копій підтвердних документів підстав здійснення видатків, шляхом безготівкових переказів з рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АБ «Південний», на адреси: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22090300 (дати здійснення платежів - 06.08.2023, 10.11.2023), з призначеннями платежів « 101;3087220992;22090300; Державне мито за дії, пов'язані з одержанням патентів на об'єкти права інтелекту; ОСОБА_1 , заявка № m202115182» та « 101;3087220992;22090300; Державне мито за дії, пов'язані з одержанням патентів на об'єкти права інтелекту; ОСОБА_1 , заявка № m202115181»; УКРНОIВI (дати здійснення платежів - 06.08.2023, 10.11.2023), з призначеннями платежів «заявка № m202115182; код збору 41700; публікація, ОСОБА_1 » та «заявка № m202115181; код збору 41700; публікація, ОСОБА_1 », що підтверджується відомостями банківської установи.

30.06.2025 Позивач надав Національному агентству відповідь на додатковий запит та документи на підтвердження відомостей, які внесені до щорічної декларації за 2023 рік.

З урахуванням наданих пояснень, Національним агентством проведена повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, за результатами якої складено Довідку №527/25 від 11 липня 2025 року, яка містить такі висновки (розділ IV):

- суб'єкт декларування при поданні декларації зазначив неточні відомості (у пп. 1 - 4, п.п. 5.1 п. 5, п.п. 6.4 п. 6, п. 8, п.п. 9.1 - 9.2 п. 9 розділу 3.1 цієї Довідки), відомості, які не підлягають відображенню (п. 3, п.п. 5.2 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 3, 4, 5-1, 7, 8-1, 10 ч. 1 ст . 46 Закону, та зазначив відомості, які не вдалось перевірити, про що зазначено в п.п. 9.3 п. 9 розділу 3.1 цієї Довідки.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 18 280 598,48 грн. (п.п. 6.1 - 6.3 п. 6, п. 7 розділу 3.1 Довідки).

У діях суб'єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 Кримінального кодексу України.

- точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

- за наявною інформацією ознак порушень вимог ст.ст. 23, 25 Закону не встановлено.

- ознак незаконного збагачення не встановлено.

- ознак необґрунтованості активів не встановлено.

Окрім цього за результатами повної перевірки декларації визначено:

- повідомити суб'єкта декларування про результати проведення повної перевірки декларації;

- Уповноваженій особі Національного агентства вжити заходів для створення в Реєстрі можливості подання суб'єктом декларування декларації з достовірними відомостями;

- Уповноваженій особі оприлюднити цю Довідку на офіційному вебсайті Національного агентства.

В супровідному листі НАЗК зобов'язало Позивача у строк до 06.08.2025 подати виправлену декларацію за 2023 рік із зазначенням достовірних відомостей.

Позивач вважає, оскаржувану довідку протиправною та необґрунтовано, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства та за її частковим скасуванням звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Національного агентства визначені у Законі. Відповідно до п. 7-1 ст. 11 Закону Національне агентство здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування.

Положеннями ч.3 ст.51-1 Закону передбачено, що порядок проведення контролю та перевірки декларацій поданих суб'єктами декларування визначається Національним агентством.

Наказом Національного агентства від 29.01.2021 №26/21 (у редакції наказу Національного агентства від 13.11.2023 № 256/23) затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 26/21), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2023 за № 1983/41039.

Положеннями абз.6 ч.1 ст.51-3 Закону встановлено, що Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов'язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, та порядок автоматизованого розподілу обов'язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство наказом від № 284/23 затвердило «Порядок відбору декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для проведення їх повної перевірки та черговості такої перевірки на підставі оцінки ризиків» (далі - Порядок № 284/23).

Порядок № 284/23 визначає процедуру відбору декларацій для проведення її повної перевірки уповноваженою особою Національного агентства та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків.

Декларації, подані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) проходять оцінку ризиків.

Згідно розділу II Порядку № 26/21 оцінка ризиків декларації здійснюється програмними засобами Реєстру за результатами проведеного логічного та арифметичного контролю (далі - ЛАК).

На підставі ч.3 ст.51-1 Закону наказом Національного агентства від 21.06.2024 №161/24 затверджено Порядок проведення логічного та арифметичного контролю декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок № 161/24).

Згідно п.3 Порядку № 161/24 Національне агентство визначає правила ЛАК для оцінки ризиків декларації, які є частиною програмного коду Реєстру і не підлягають оприлюдненню та поширенню.

У відповідності до абз.2 п.2 Порядку № 161/24 ваговий коефіцієнт невідповідностей (ризиків), це числовий показник, який визначає вагу невідповідності (ризику) у декларації, встановленого при проведенні ЛАК декларації.

Сформований показник рейтингу ризику декларації та правила ЛАК не створюють окремий документ, а є конфігураційними налаштуваннями модулю ЛАК Реєстру.

Результатом здійснення оцінки ризиків декларації є розрахований показник рейтингу ризику декларації, з урахуванням якого здійснюється відбір декларацій для проведення перевірки.

Згідно п.6 Порядку №284/23 за результатами оцінки ризиків декларації здійснюється ранжування декларацій, поданих за один звітний рік, від найвищого значення показника рейтингу ризику декларації до найнижчого з метою відбору декларацій для проведення їх повної перевірки. Рейтинг декларацій є динамічним та формується залежно від поданих декларацій за кожний звітний період окремо.

Згідно з розділом V Порядку № 26/21 відбір декларацій на повну перевірку проводиться у порядку черговості на підставі оцінки ризиків.

Приписами п.8 Порядку № 284/23 визначено, що під час формування переліку декларацій для проведення їх повної перевірки забезпечується рівномірний відбір декларацій з рівнів черговості, визначених у п. 7 цього ж порядку.

На повну перевірку за першим та другим рівнями черговості відбираються декларації, які на дату відбору мають найвищий показник рейтингу ризику.

Відбір декларацій для проведення повної перевірки здійснюється у відповідності з Порядком № 284/23 на підставі доручення Голови Національного агентства або заступника Голови Національного агентства, яким визначається кількість декларацій, які підлягають відбору за першим та другим рівнями черговості (за результатами показника рейтингу ризику декларації) залежно від навантаження уповноважених осіб, та строк до якого має бути здійснений відбір декларацій, їх внесення до автоматизованої системи розподілу обов'язків з проведення перевірок та контролю між уповноваженими особами Національного агентства.

Вищевказані нормативно-правові акти, що визначають процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації (Порядок № 26/21), процедуру відбору декларацій для проведення повної перевірки (Порядок № 284/23) та процедуру проведення логічного та арифметичного контролю (Порядок № 161/24) декларацій зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

У відповідності до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає, у тому числі, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Згідно абз.1 ч.1 ст.51-3 Закону повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитись у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Порядок № 26/21 визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 розділу V Порядку № 26/21 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) аналіз відомостей про об'єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування;

2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;

3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;

4) звернення у разі необхідності до суб'єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.

Пунктом 16 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог ст. ст. 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Суб'єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов'язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв'язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.

Згідно абз.6 п.2 розділу І Порядку № 26/21 недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, реєстрах, банках даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації, на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Відповідно до абз.7 п.2 розділу І Порядку № 26/21 неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст. 46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно- комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Згідно п.1 розділу III Порядку № 26/21 складовими предмета повної перевірки декларації є: з'ясування достовірності задекларованих відомостей; з'ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Відповідно до п.3 розділу V Порядку № 26/21 Національне агентство під час проведення повної перевірки здійснює перевірку відомостей, які зазначені або повинні бути зазначені в декларації відповідно до ст.46 Закону, з урахуванням складових предмета повної перевірки, що визначені в п. 1 розділу III цього Порядку.

Перелік джерел інформації, які Національне агентство використовує підчас повної перевірки декларації, визначено у п.5 розділу V Порядку № 26/21.

Згідно з п.1 розділу І Порядку № 26/21 за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.

У п. 2 розділу VI Порядку № 26/21 визначено вичерпний перелік інформації, яку повинна містити довідка, а саме: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб'єкта декларування (у разі їх надання), висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не було перевірені із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.

Згідно п.2 ч.1 ст.46 Закону в декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.

Судом встановлено, що Національне агентство, керуючись абз.3 ч.1 ст.51-3 Закону та п.п.2 п.1 розділу V Порядку № 26/21 провело повну перевірку поданої позивачем декларації.

Відповідно до п.4 розділу V Порядку № 26/21 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

Пунктом 16 розділу V Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог ст. ст. 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необгрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб'єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб'єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв'язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.

Відповідно до абз.7 п.2 розділу І Порядку № 26/21 неточні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до ст.46 Закону, які відрізняються від відомостей, що містяться у реєстрах, банках даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, інших джерелах інформації, на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування.

Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що дії Національного агенства в ході проведення повної перевірки поданої позивачем декларації та складена за її результатами Довідка узгоджуються із вище переліченими вимогами Порядку № 26/21. В межах спірних правовідносин Національне агентство на виконання вищевказаних законодавчих вимог здійснило аналіз значного за обсягом об'єму інформації отриманої з реєстрів, від органів державної влади, банківських установ, самого суб'єкта декларування, що підтверджується змістом складеної ним Довідки та в свою чергу спростовує доводи позивача про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку проведення повної перевірки поданої ним декларації.

Судом встановлено, що за результатами проведення повної перевірки поданої депутатом Одеської міської ради ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік, встановлено, що суб'єкт декларування зазначив:

- неточні відомості (у пп. 1 - 4, п.п. 5.1 п. 5, п.п. 6.4 п. 6, п. 8, п.п. 9.1 - 9.2 п. 9 розділу 3.1 цієї Довідки);

- відомості, які не підлягають відображенню (п. 3, п.п. 5.2 п. 5 розділу 3.1 цієї Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 3, 4, 51, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 46 Закону,

- відомості, які не вдалось перевірити, про що зазначено в п.п. 9.3 п. 9 розділу 3.1 цієї Довідки.

Зазначено, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 18 280 598,48 грн (п.п.6.1- 6.3 п.6, п.7 розділу 3.1 Довідки).

Щодо відомостей вказаних Позивачем у розділі 7 «Цінні папери» декларації Відповідно до п.4. ч.1 ст.46 Закону у декларації зазначають відомості про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, з відображенням відомостей про вид цінного папера, його емітента, дату набуття цінних паперів у власність, їх загальну кількість та номінальну вартість одного цінного папера на дату набуття. У разі набуття прав на пакет цінних паперів одного виду та одного емітента внаслідок укладення суб'єктом декларування або членом його сім'ї кількох правочинів датою набуття є дата останнього такого правочину.

Під час проведення повної перевірки поданої Позивачем за 2023 рік декларації Національним агентством встановлено (п.п.4.2 Довідки), що ОСОБА_1 зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про дату набуття права власності та кількість цінних паперів акцій АТ «ЗНВКІФ «МАКРОС» (код ЄДРПОУ 44585009) номінальною вартістю за 1 шт. 1 грн, вказавши 01.08.2023 та 8 504 628,00 гривень.

У рамках вказаного заходу фінансового контролю Національним агентством суб'єкту декларування було направлено запит від 20.05.2025 № 01/43663-25 про надання документів та пояснень щодо зазначених у деклараціях відомостей, в тому числі і стосовно правовстановлюючих документів на акції та повідомити джерела походження (з наданням документального підтвердження) грошових активів, витрачених на їх придбання.

У відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 пояснив, що 01.02.2023 між ним та третьою особою - ОСОБА_3 (комітент) був укладений договір комісії № 1 на придбання акцій, згідно з яким ОСОБА_1 (комісіонер) за дорученням, в інтересах та за кошти останнього (комітента) протягом 2023-2025 років мав придбавати цінні папери - акції АТ «ЗНВКІФ «МАКРОС», та на першу вимогу, не пізніше 31.12.2025 передати комітенту придбаний за його рахунок товар (акції). Також Позивач долучив до своїх письмових пояснень підтвердні документи щодо придбання ним акцій у кількості 16 016 549 шт (договори придбання цінних паперів інституту спільного інвестування від 01.08.2023 № 01/08/23-1 та від 01.09.2023 № 01/09/23-1).

Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що під час внесення відомостей до розділу 7 «Цінні папери» декларації щодо кількості акцій ним була допущена друкарська помилка, а також додав, що в розділі 14 декларації ним було вірно відображено відомості щодо розміру видатку, здійсненого на придбання акцій в достовірному розмірі 16 000 000,00 грн, що підтверджується наданими ним документами.

Наданні Позивачем письмові пояснення були враховані Національним агентством, водночас вони не спростовували факт декларування ним відомостей, які не відповідають дійсності, що безпосередньо підтверджується наступним.

Так, в ході проведення повної перевірки Національним агентством встановлено факт укладення між Позивачем, що діяв як фізична особа-підприємець та ОСОБА_3 договору комісії від 01.02.2023 № 1, яким, з-поміж іншого, визначено, що товар придбаний комісіонером, а саме ОСОБА_1 за рахунок комітента ОСОБА_3 являється власністю останнього.

В свою чергу в межах виниклих правовідносин відповідний правочин не міг свідчити про дійсність задекларованих Позивачем у вказаному розділі декларації відомостей.

Так, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.7, ст.ст.8,9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акції є цінними паперами, а також фінансовими інструментами.

Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (абз.1 ч.1 ст.44 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»).

Діяльність 3 торгівлі фінансовими інструментами включає, зокрема субброкерську діяльність та брокерську діяльність (п.п.1,2 ч.1 ст.44 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»).

Як вбачається із п.п.1.1,5.1,5.2 вищезгаданого договору комісії, комісіонер зобов'язується від свого імені за дорученням і за рахунок комітента здійснити за винагороду одну або кілька угод з придбання цінних паперів; товар придбаний за рахунок комітента є власністю комітента, та кошти, передані комісіонеру для придбання товару, а також кошти, які залишились у розпорядженні комісіонера після виконання зобов'язань за даним договором є власністю комітента, що за своєю суттю є брокерською діяльністю.

Разом з тим, у розумінні вимог абз.1 ч.7 ст.44 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» брокерська діяльність це діяльність інвестиційної фірми з укладення деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів за рахунок та від імені клієнтів або за рахунок клієнтів, але від свого імені.

У свою чергу, відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» на провадження кожного виду діяльності з торгівлі фінансовими інструментами у встановленому цим Законом порядку Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видається окрема ліцензія, передбачена статтею 4 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків».

Деривативні контракти, які є фінансовими інструментами, та правочини щодо фінансових інструментів, вчинені без участі (посередництва) інвестиційної фірми, крім випадків, передбачених ч.12 ст.36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», є нікчемними (ч.13 ст.36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»).

Таким чином, вищенаведені норми законодавства, якими врегульоване порушене у відповідному розділі декларації Позивача питання, встановлюють чіткі вимоги до діяльності, яка пов'язана з торгівлею фінансовими інструментами, недотримання яких свідчить про нікчемність того чи іншого деривативного контракту.

Так, в даному конкретному випадку вищенаведені законодавчі вимоги під час укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору комісії від 01.02.2023 № 1 дотримано не було. Зокрема, відповідний правочин був укладений суб'єктом декларування, як фізичною особою підприємцем, а не від імені юридичної особи, яка має необхідну ліцензію на здійснення брокерської діяльності, відповідно ОСОБА_1 не наділений правоздатністю здійснювати таку діяльність. Тобто, договір комісії укладений з метою здійснення діяльності, яка вимагає ліцензії, проте вчинений особою, яка такої ліцензії не має (і не може її мати). Вказані обставини в свою чергу є такими, що не узгоджуються із встановленими законодавцем вимогами. У зв'язку з чим до даного договору застосуванню підлягає ч.13 ст.36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» щодо нікчемності правочину. Зазначене також безпосередньо узгоджується із Цивільним кодексом України, ч.2 ст.215 якого регламентує, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Він не породжує юридичних наслідків, які були б притаманні дійсному правочину.

Також Національним агентством під час проведення перевірки встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «МАКРОС» укладено договори придбання цінних паперів інституту спільного інвестування від 01.08.2023 № 01/08/23-1 та від 01.09.2023 № 01/09/23-1, згідно з якими суб'єкт декларування набув право власності на акції в загальному розмірі 16 019 549 штук (9 629 870+6389 679).

Враховуючи викладене, датою набуття права власності на відповідні цінні папери є дата останнього правочину, про що безпосередньо зазначено в п.п.4.1 цього розділу Декларації, а вірна кількість таких акцій становить 16 016 549 штук.

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 7 декларації (п.п.4.2) зазначив відомості, які не відповідають дійсності, чим не дотримав вимоги п. 4 ч. 1 ст. 46 Закону.

У поданій позовній заяві, як і в письмових поясненнях ОСОБА_1 не спростовував вищенаведених доводів Національного агентства. Так, посилання Позивача на те, що в ході проведення повної перевірки Відповідач нібито неправильно оцінив дії суб'єкта декларування, які пов'язані із укладенням договору комісії № 1 на придбання акцій, адже як стверджує Позивач, поведінка сторін, як до так і після укладення правочину свідчила про його цивільно-правову природу стосовно придбання цінних паперів, не заслуговують на увагу, як такі, що очевидно суперечать вимогам законодавства.

Враховуючи специфіку виниклих правовідносин, предметом аналізу Національного агентства в ході здійснення повної перевірки був вищезгаданий договір комісії, на підставі якого як стверджував у поясненнях Позивач, він і відобразив у 7 розділі своєї декларації відомості про набуття права власності на цінні папери, дійсність яких в рамках здійснення заходу фінансового контролю підтверджена не була. В даному випадку характерним були істотні умови договору комісії, а також дотримання його сторонами встановлених законодавчих вимог до такого правочину, тобто сукупність умов, які б свідчили про дійсність договору на підставі якого у Позивача, як декларанта виникли певні права та обов'язки, що в подальшому породжували для нього необхідність декларування відповідних відомостей.

При цьому дії та наміри сторін такого правочину будуть предметом перевірки іншого спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, а саме Головного управління Національної поліції в Одеській області у передбаченому положеннями кримінального процесуального законодавства порядку в рамках кримінального провадження № 12025160000000842, відкритого на підставі обґрунтованого висновку Національного агентства складеного стосовно депутата Одеської міської ради Обухова П.Г.

Наголошуємо, що з врахуванням вище перелічених законодавчих вимог придбання цінних паперів в інтересах третіх осіб є ліцензійним видом діяльності, в свою чергу відсутність відповідної ліцензії свідчить про нікчемність такої угоду. У зв'язку з чим посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на те, що ним та ОСОБА_3 , як сторонами договору комісії, внаслідок відсутності юридичного досвіду помилково взято за основу бланк договору, де Позивач виступав як фізична особа-підприємець жодним чином не спростовують встановлених обставин, які очевидно свідчать про факт того, що відповідний договір є таким, що прямо суперечить вимогам законодавства.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Національне агентство не є органом уповноваженим надавати правовий аналіз укладеним договорам жодним чином не свідчить про протиправність оскаржуваної Довідки, позаяк як було повідомлено самим Позивачем задекларовані ним акції були придбані на підставі договору комісії, який у зв'язку з цим відповідно і увійшов в обсяг документів, що підлягали аналізу на предмет перевірки Відповідачем дійсності відображених у декларації відомостей, при цьому нікчемність такого правочину прямо встановлена законодавством, а не Національним агентством. У зв'язку з чим посилання ОСОБА_1 на дію презумпції правомірності правочину в даному конкретному випадку не мають правового значення для виниклих правовідносин. Як і не заслуговують на увагу посилання Позивача на двосторонню реституцію, позаяк Національне агентство здійснює аналіз відомостей станом на кінець звітного періоду, в якому, як було відображено самим Позивачем, у нього були наявні відповідні активи.

З приводу тверджень Позивача щодо не надання Національним агентством йому можливості пояснити правову природу укладеного договору комісії вважаємо за необхідне наголосити на наступному.

Як вже було зазначено вище Відповідачем в рамках проведення повної перевірки ОСОБА_1 скеровувався запит про надання пояснень, в тому числі й щодо встановлених розбіжностей у розділі 7 «Цінні папери» поданої ним декларації, тобто Відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом та надати на відповідний запит пояснення і докази в обсязі, якого було б достатньо для підтвердження тих відомостей, які він зазначає у своїй декларації, що останнім в свою чергу зроблено не було.

Отже, Національним агентством з метою встановлення перевірки достовірності зазначених відомостей у декларації ОСОБА_1 вжито всіх необхідних дій, що передбачені вимогами законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, та в подальшому складено оскаржувану Довідку.

Щодо відомостей зазначених Позивачем у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

Згідно п.7 ч.1 ст.46 Закону в декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Так, під час проведення повної перевірки Національним агентством встановлено, що суб'єкт декларування не зазначив у вказаному розділі декларації (п.п.6.1. Довідки) відомостей про дохід, отриманий від ОСОБА_3 в розмірі 16 000 000,00 гривень.

З наданих Національному агентству пояснень ОСОБА_1 убачається, що для придбання ним акцій, про які зазначено в п.п. 4.2 цього розділу Довідки, на підставі доручень ОСОБА_3 були вчинені наступні дії:

- суб'єкту декларування були передані готівкові кошти в розмірі 9 612 500,00 грн, які 08.03.2023 були внесені на його банківський рахунок для придбання акцій вартістю не більше 1 грн на загальну суму не більше 9 612 500,00 грн (доручення № 1 від 08.03.2023);

- суб'єкту декларування через ОСОБА_2 01.09.2023 були передані та зараховані на банківський рахунок кошти, в розмірі 6 451 020,00 грн для придбання акцій вартістю не більше 1 грн. на загальну суму не більше 6 451 020,00 грн (доручення № 2 від 04.08.2023).

Також, з пояснень наданих ОСОБА_3 в межах проведення повної перевірки у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 представника суб'єкта декларування убачається, що на виконання умов договору комісії на придбання акцій № 1 від 01.02.2023, укладеного між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (суб'єкт декларування) та фізичною особою ОСОБА_3 , останнім на користь суб'єкта декларування передано грошові кошти, в загальному розмірі 16 063 520,00 грн, з яких 16 000 000,00 грн були витрачені ОСОБА_1 для придбання акцій, а решта повернуті. Зі слів ОСОБА_3 кошти надавались безпосередньо суб'єкту декларування готівкою, та через ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності.

У відповідь на запит Національного агентства Литвинчук В.М. повідомив, що 07.03.2024 йому була видана довіреність від суб'єкта декларування (реєстраційний номер 54950849; номер у реєстрі нотаріальних дій: 135; дата посвідчення 07.03.2023, строк дії довіреності 07.03.2026), на підставі якої він уповноважений на представлення інтересів ОСОБА_1 у ПАТ АБ «Південний» з правом відкривати на ім'я останнього будь які рахунки, користуватися та розпоряджатися на свій розсуд з правом розпорядчого підпису належними суб'єкту декларування рахунками. Зі слів ОСОБА_2 на підставі довіреності 08.03.2023 та 09.03.2023 ним здійснено рух коштів між рахунками суб'єкта декларування в ПАТ АБ «Південний», зокрема перерахування коштів з депозитного рахунку на поточний, на загальну суму 9 612 500,00 грн, крім того, ним' також протягом 2023 року через інфляційні процеси здійснювався переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 на свій власний депозитний рахунок, після чого такі кошти повертались останньому з метою придбання акцій.

У свою чергу, ОСОБА_2 повідомив Національне агентство, що протугом 2023 року на рахунки суб'єкта декларування, відкриті в ПАТ АБ «Південний», ним вносились готівкові кошти у розмірах: 3 712 500,00 грн та 5 900 000,00 грн (отримані від ОСОБА_3 ), з метою придбання акцій, дата внесення 08.03.2023, а також надав копії відповідних платіжних доручень.

Однак, такі пояснення не спростовували встановленого Національним агентством факту зазначення ОСОБА_1 в своїй декларації відомостей, які не відповідають дійсності, про що безпосередньо зазначено у п. 1. вказаного відзиву.

Також в ході проведення Національним агентством відповідного заходу фінансового контролю встановлено, що на банківські рахунки суб'єкта декларування, відкриті в ПАТ АБ «Південний» були зараховані наступні грошові кошти:

- 08.03.2023 в розмірах 3712 500,00 грн та 5900 000,00 грн (внесення готівки/депозит на вимогу);

- 01.09.2023 в розмірах 3 451 020,00 грн та 3 000 000,00 грн від ОСОБА_2 .

Разом з тим, в договорах, укладених суб'єктом декларування безпосередньо 3 АТ «ЗНВКІФ «Макрос» щодо набуття ним права власності на цінні папери відсутнє будь-яке посилання на вищезазначений договір комісії, що в свою чергу не дає змоги ідентифікувати факт того, що такі акції в подальшому були придбані суб'єктом декларування на виконання умов договору комісії.

Грошові кошти, в розмірі 16 000 000,00 грн, за рахунок яких суб'єкт декларування набув у власність цінні папери були зараховані на рахунки, відкриті ним як фізичною особою, а не фізичною особою підприємцем.

Враховуючи вищевикладене, Позивач отримав від ОСОБА_3 дохід у вигляді грошових коштів, у розмірі 16 000 000,00 грн, які були витрачені суб'єктом декларування для набуття у власність цінних паперів.

У поданій позовній заяві, як і в письмових поясненнях ОСОБА_1 не спростовував вищенаведених доводів Національного агентства.

У своїх твердженнях ОСОБА_1 зазначає про те, що «...кошти, одержані Позивачем від ОСОБА_3 були відображені в щорічній декларації за 2023 рік, що свідчить про відсутність умислу на їх приховування від декларування, та виходячи з викладеного, не відображення цих грошей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації не може вважатися недостовірними відомостями...»

Зауважуємо, що відображення суб'єктом декларування відомостей у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» декларації не може бути підставою для звільнення декларанта від відповідальності за недостовірне декларування відомостей в розділі 11 «Доходи, у томи числі подарунки», в якому повинна відображатися інформація про доходи, які суб'єкт декларування або члени його сім'ї отримали упродовж звітного періоду.

Положення ч.9 ст.46 Закону встановлюють виняток для формальної відсутності відомостей, що зазначені одночасно в кількох розділах декларації, але при цьому не звільняють суб'єктів від обов'язку відображати об'єкти декларування у відповідних розділах поданих ними декларацій.

Відомості в розділах 7 та 14 декларації стосуються різної категорії інформації.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про видаток, здійснений ним у розмірі 16 000 000,00 грн у розділі 14 декларації, але розділ 7 декларації передбачає інший вид відомостей, який в свою чергу не охоплюється відомостями, зазначеними у декларації стосовно видатків/правочинів.

При цьому твердження Позивача про те, що задекларований ним в розділі 14 декларації видаток в розмірі 16 000 000,00 грн дає змогу ідентифікувати отримані від комітента, тобто ОСОБА_3 кошти є безпідставними, оскільки в даному випадку відсутня можливість ідентифікувати джерело походження витрачених коштів на здійснення видатку, позаяк відсутня інформація про правову природу, дату та обсяг одержаних коштів.

Враховуючи вищевикладене, відомості про такий дохід підлягали відображенню. Отже, підсумовуючи вищезазначене, суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 16 000 000,00 гривень.

Також під час проведення повної перевірки поданої Позивачем декларації Національним агентством встановлено, що ОСОБА_1 зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.6.2 Довідки) про розмір свого доходу від здійснення підприємницької діяльності, вказавши 5 024 023,00 гривні.

В наданих Національному агентству поясненнях ОСОБА_1 повідомив про те, що протягом звітного періоду він знаходився на різних системах оподаткування, що створило певні складності при підрахунку розміру сукупного доходу.

Також суб'єкт декларування зазначив, що ним «... використовувались лише ті відомості, які були наявні в податкових деклараціях, через що він вважав таку інформацію достовірною, а тому не формував довідку в кабінеті платника податку....».

Суд зазначає, що на суб'єкта декларування покладається обов'язок зазначати у декларації виключно достовірні відомості, він не може формально підходити до заповнення розділів декларації. Суб'єкт декларування зобов'язаний вчинити всі залежні від нього дії з метою отримання відповідної інформації, вказати в декларації всю відому йому інформацію, а в частині інформації, яка йому не відома обрати відповідні позначки.

Згідно п.179.12 ст.179 Податкового кодексу України за зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форми заяви про видачу довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або відсутність податкових зобов'язань) та довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов'язань), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2017 за № 839/30707.

Зокрема, довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов'язань) включає в себе: суму доходів, яка включається до загального річного оподатковуваного доходу, у тому числі: 1) доходи, отримані з джерел за межами України, 2) суму доходів, яка не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу, 3) загальна сума річного доходу, 4) суму податкових зобов'язань, визначених платником податків до сплати за результатами поданої декларації.

В умовах дії правового режиму воєнного стану, керуючись наказом ДПС України від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС», ЦОП здійснюють сервісне обслуговування платників податків (платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), зокрема надають адміністративні послуги, інші функції сервісного обслуговування незалежно від місця обліку платника податків.

Крім того, фізична особа-підприємець має право скористатись сервісом, заповнивши заяву на отримання послуги онлайн на сайті:

https://cabinet.tax.gov.ua/login,

https://diia.gov.ua/services/dovidka-pro-dohodi.

Тобто, з метою заповнення декларації ОСОБА_1 міг реалізувати своє право на отримання інформації, скориставшись вищезазначеними послугами органів державної податкової служби, що останнім в свою чергу зроблено не було. Зауважуємо, що у вказаному випадку Позивач обрав пасивну поведінку та не вчинив необхідних дій з метою відображення у поданій ним декларації достовірних відомостей.

Так, під час перевірки встановлено, що згідно з відомостями ГУ ДПС в Одеській області суб'єкт декларування отримав дохід від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 6423483,98 грн., що підтверджується поданими суб'єктом декларування деклараціями.

Таким чином, суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 1 399 460,98 гривень.

Крім того, Національним агентством в ході проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації встановлено, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності (п.п.6.3 Довідки) про розмір свого доходу від АКТ «ЗНВКІФ «ВЕЛАДОС» (код ЄДРПОУ 41940334) у вигляді дивідендів, вказавши - 1 485 215,00 гривень.

З даного приводу ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях вказав, що такі відомості були відображені ним за рахунок використання інформації щодо руху коштів по особовому рахунку, відкритому на його ім'я в АБ «Південний», куди перераховувались відповідні дивіденди, зокрема шляхом складання сум транзакцій, котрі, могли бути пропущені і не враховані до загального розміру отриманого доходу.

Додатково Позивач зазначив, що він вважав таку інформацію достовірною, та не формував довідку з Державного реєстру фізичних осіб платників податків.

Разом з тим, в ході проведення перевірки Відповідачем встановлено, що розмір отриманого ОСОБА_1 доходу складає 2366332,50 грн, що безпосередньо підтверджується відомостями АБ «Південний» та інформацією вищезгаданого товариства.

Таким чином, Національним агентством встановлено, що суб'єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 881 117,50 гривень.

У поданій позовній заяві Позивач не спростовував вищенаведених доводів Національного агентства. У даному випадку позиція ОСОБА_1 зводиться виключно до допущення ним суто технічних помилок під час заповнення відомостей у відповідних розділах своєї декларації.

Разом з тим, Національне агентство наголошує на тому, що такі доводи не можуть спростувати факт декларування ОСОБА_1 недостовірних відомостей, адже технічні помилки чи допущені описки не звільняють суб'єктів декларування від обов'язку зазначення у деклараціях достовірних відомостей.

Законодавством передбачено зазначення в декларації лише достовірних відомостей, в іншому випадку такі дані вважаються недостовірними або неточними. Формальний підхід до процесу заповнення декларації є недопустимим.

При цьому, Національне агентство не має обов'язку враховувати причини, наслідки та наявність/відсутність умислу у діях суб'єкта декларування, а лише констатує розбіжність між зазначеними в декларації даними та тими які відповідають дійсності.

Щодо відомостей зазначених Позивачем у розділі 12 «Грошові активи» декларації.

Згідно п.7 ч.1 ст.46 Закону в декларації зазначаються наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

До відомостей щодо грошових активів включаються дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

Так, під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації Національним агентством встановлено, що Позивач зазначив відомості, які не відповідають дійсності про розмір грошових активів у вигляді коштів, розміщених на банківських рахунках, відкритих на його ім'я в ПАТ «Банк ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202), вказавши 2 604 723,00 гривні.

З даного приводу у наданих Відповідачу письмових поясненнях суб'єкт декларування повідомив, що станом на 31.12.2023 на рахунку IBAN НОМЕР_3 знаходились кошти, в розмірі 2604703,00 гривні, та надав в підтвердження зазначеного відповідні документи.

Таким чином, суб'єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на суму 20,00 грн, чим не дотримав вимоги п.8 ч.1 ст.46 Закону.

У поданій позовній заяві ОСОБА_1 не погоджуючись із вищевказаним висновком зазначив про те, що сума, яка містилася в щорічній декларації за 2023 рік, містила в собі друкарську помилку.

Суд зазначає, що технічні помилки чи допущені описки не звільняють суб'єктів декларування від обов'язку зазначення у деклараціях достовірних відомостей. Більш того, факт допущення суб'єктом декларування таких помилок чи описок жодним чином не може свідчити про протиправність сформованих Національним агентством внаслідок цього у Довідці висновків.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, встановлені Національним агентством в ході проведення повної перевірки декларації Позивача недостовірні відомості не спростовані останнім у поданій ним позовній заяві.

Відповідно до норм ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Разом з тим, за змістом наведених норм Конституції України та КАС України вбачається, що судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на ті, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах, а точніше вже порушене.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, наявним на час звернення до суду, стосуватися прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Висновки аналогічного змісту безпосередньо викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2017 у справі № 21-3072а16, від 10.01.2019 у справі № 855/3/19, від 11.04.2017 у справі № 800/340/16.

З наведеного вбачається, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи - позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 05.03.2020 у справі № 826/12535/17, від 20.11.2019 у справі № 522/23068/16, в яких суд дійшов висновку про те, що відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що у даному випадку у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку, оскільки дані зазначені у оскаржуваній частині спірної довідки підтверджені матеріалами справи.

Стосовно твердження позивача про те, що факт оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства Довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки про виявлення у декларації недостовірних та неточних відомостей суб'єкта декларування, з огляду на його правовий статус особи - депутата обласної ради здійснює негативний вплив на гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до свого приватного і сімейного життя, яке охоплює сферу трудової діяльності суд зазначає таке.

Необхідність оприлюднення на офіційному веб-сайті Національного агентства довідок про результати проведення повних перевірок, безпосередньо передбачена п.10 розділу III Порядку № 26/21. Тобто висвітлення відповідних довідок на широкий загал є реалізацією законних повноважень відповідача та невід'ємною частиною процесу проведення повних перевірок декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Окремо суд зазначає, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин був посадовою особою. У п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 (справа № 1-9/2012) зазначив, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.12.2008 № 1165 (1998)).

Таким чином вищенаведені твердження позивача не заслуговують на увагу.

Крім того, згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

Ні ст.47 Хартії основних прав Європейського Союзу (яка є частиною acquis communautaire), ні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не дають визначення поняття «ефективний спосіб захисту» і не встановлюють вимог щодо форми способів захисту; держави-учасниці діють на власний розсуд у цьому відношенні. При цьому основна вимога полягає в тому, щоб ці заходи були «ефективними на практиці та в законі» (п. 288 рішення Європейського суду з прав людини від 21.01.2011 у справі «M.S.S. проти Бельгії та Греції»).

Разом з тим ефективний засіб повинен: бути доступним: бути здатним забезпечити компенсацію за скаргами заявника: мати розумні шанси бути задоволеним (пп 71 та 74 рішення ЄСПЛ від 25.03.2014 у справі «Вучкович та інші проти Сербії")

Щоб визначити можливу відсутність ефективного захисту, необхідно врахувати процесуальний статус сторін та обставини справи (пп 43-51 рішення Суду Європейського Союзу від 17.07.2014 у справі № С 169/14 «Juan Carlos Sвnchez Morcillo, Maria del Carmen Abril Garcia v Banco Bilbao Vizcaya Argentaria, SA», яке є частиною acquis communautaire). Природа права, яке підлягає захисту в судовому порядку, впливає на вид способу захисту, який держава зобов'язана забезпечити (п. 191 рішення ССПЛ від 20.03.2008 у справі «Будаєва та інші проти Росії»).

Отже, під час розгляду адміністративної справи суд, крім надання об'єктивної оцінки наявності у позивача порушеного права на момент звернення до адміністративного суду чи на момент ухвалення судом рішення, повинен також визначити, чи забезпечить задоволення позову захист та відновлення його порушеного права.

Зважаючи на викладене, враховуючи природу правовідносин, що виникли між сторонами та відсутність порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, можна дійти висновку, що обраний спосіб захисту у вказаному випадку є неефективним.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкти владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9,77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

До суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якого зазначено, що враховуючи характер та зміст спірних правовідносин адміністративна справа №420/27001/25 не відноситься до окремої категорії справ незначної складності, оскільки не підпадає під критерії, які визначені у ст.263 КАС України

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складники, наведені ч.3 ст.257 КАС України, та самостійно визнати справу такою, що має незначну складність.

При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом можливо розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності, малозначним, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами порядку загального позовного провадження необхідно відмовити.

Крім того, до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про закриття провадження по справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання вказано, що ОСОБА_1 в межах даного спору оскаржує Довідку № 527/25, в якій Національним агентством викладено встановлені в ході проведення повної перевірки поданої ним декларації обставини. Зокрема, зі змісту Довідки вбачається, що суб'єкт декларування у декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 18280598,48 грн., що перевищує 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У зв'язку з цим, у діях суб'єкта декларування встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України.

Враховуючи, що за результатами проведення повної перевірки декларації Позивача уповноваженою особою Відповідача виявлено ознаки корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України, Національним агентством на виконання вимог ч.7 ст.12 Закону, складено та затверджено обґрунтований висновок, який листом від 18.07.2025 № 42-01/62449-25 надіслано до Національної поліції України.

У подальшому, Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області листом від 06.08.2025 № 113358/0/05-25 повідомило Національне агентство, що за результатами розгляду затвердженого ним обґрунтованого висновку внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000842 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст366-2 КК України за фактом можливого внесення депутатом Одеської міської ради ОСОБА_1 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, матеріали повної перевірки декларації Позивача є частиною матеріалів вищевказаного кримінального провадження та на них розповсюджується особливий режим доступу.

Так, Національне агентство вважає, що Довідка від 11.07.2025 № 527/25 про результати проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації, яка містить в собі висновок про наявність у діях суб'єкта декларування ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України, не може бути предметом розгляду адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає наступне.

Спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених статтею 51-3 Закону №1700-VII, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням. Тому, Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

Факт оприлюднення на офіційному вебсайті НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкта декларування (позивача), з огляду на її правовий статус особи, що займає особливо відповідальне становище, є втручанням в її особисте та/або сімейне життя, що гарантоване, приписами статті 32 Конституції України.

Суд також наголошує, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб'єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що у НАЗК наявна владна управлінська функція щодо суб'єкта декларування на стадії формування оскаржуваної довідки, що створює для позивача юридичні наслідки і зачіпає його прав та інтереси.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

За приписами п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

На підставі абзацу 2 ч.4 ст.45 Закону № 1700 у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

При цьому, п. 11 розділу VI Порядку № 26/21 передбачено, що про необхідність подання декларації з достовірними відомостями відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 45 Закону в разі виявлення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв'язку.

Таким чином, у разі виявлення у декларації недостовірних відомостей довідка про результати проведення повної перевірки декларації за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта декларування у вигляді виникнення обов'язку (подати відповідну декларацію з достовірними відомостями) у встановлений такою довідкою строк.

Отже, спірна довідка містить владний припис НАЗК, що виданий ним на виконання владно-управлінських функцій, визначених ст.51-3 Закону № 1700, який стосується прав та інтересів позивача та дія якого вичерпується його виконанням.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов'язковий) припис щодо конкретної особи (суб'єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

З огляду на викладене у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

У задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження у справі - відмовити.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Миколи Міхновського,28, м.Київ, 01103) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

Попередній документ

131798239

Наступний документ

131798241

Інформація про рішення:

№ рішення:	131798240
№ справи:	420/27001/25
Дата рішення:	14.11.2025
Дата публікації:	17.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.11.2025)
Дата надходження:	08.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЄФІМЕНКО К С

відповідач (боржник):

Національне агентство з питань запобігання корупції

позивач (заявник):

Обухов Петро Геннадійович

представник позивача:

Мазур Наталія Іванівна