Справа № 420/14607/25
14 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197; 1,0796 та 1,115; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 : з 01 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року; з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року; з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем порушено строки звернення до суду із цим позовом.
Так, згідно ч.1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом, суд враховує позицію Верховного Суду в постанові від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, де Верховний суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зазначає, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
За таких обставин подання у березні 2025 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, незастосування коефіцієнту збільшення у розмірі 1,197; 1,0796 починаючи з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року, відповідно, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач заявляє вимогу про перерахунок пенсії із застосуванням відповідного коефіцієнта збільшення з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року, з цим позовом звернувся до суду лише 12.05.2025, суд вбачає пропуск шестимісячного строку звернення до суду у цій частині позовних вимог.
Ухвалою суду від 08.10.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням строків звернення до суду із цим позовом та надано 10 -денний строк для усунення недоліків по справі.
На виконання вимог ухвали суду від 08.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява від 21.10.2025 про поновлення строку звернення, згідно якої представник зазначила, що на момент повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_1 проживала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 і працювала в ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» начальником департаменту роздрібних продаж. В період з 24.04.2022 по 11.11.2022 місто Херсон зазнав окупацію, яку позивач пережила у місті. Після деокупації міста Херсон ОСОБА_1 продовжила проживати у місті Херсон і виконувати свої службові обов'язки за робочим місцем. Як вказала позивач, незважаючи на визволення ЗСУ у листопаді 2022 року, місто Херсон залишається під постійними обстрілами та є зоною активних бойових дій. Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 по теперішний час зазначена як територія активних бойових дій в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309. Перебування позивача в зоні активних бойових дій під постійні обстрілами, в умовах відсутності безперебійного зв'язку, електропостачання, обмеження у пересуванні є об'єктивними перешкодами у належному зверненні до суду. Крім того, перебування в зоні активних бойових дій вплинуло на стан здоров'я позивача, який різко погіршився у грудні 2023, у зв'язку із чим вона була змушена перевестися на іншу посаду з можливістю режиму праці в дистанційному режимі. Представник позивача зазначила, що в період з 19.02.2024 по 26.02.2024 позивач проходила лікування в Одеській обласній клінічній лікарні, де 20.02.2024 їй було зроблено операцію та 15.03.2024 позивач також перенесла операцію, що підтверджується виписним епікризом №01298 Науково- практичного центру профілактичної та клінічної медицини. Також, як зазначила позивач, 22.04.2025 житловий будинок позивача за адресою: вул. Генерала Петра Григоренка (Говорова), буд.23, м. Херсон, внаслідок обстрілу зазнав пошкодження, що підтверджується витягом з реєстру досудових розслідувань. Оскільки перебування в місті Херсоні ставало дедалі небезпечніше, позивач після пошкодження її житла виїхала в місто Одеса, де проживає зараз за адресою: АДРЕСА_2 . Представник позивача вказала, що лише після виїзду з міста Херсона і перебуваючи в Одесі позивач отримала можливість звернутися за правничою допомогою до адвоката та подати позов до адміністративного суду та в силу наведених обставин у позивача була відсутня можливість з об'єктивних не залежних від її волі причин підготувати та подати адміністративну позовну заяву до суду в межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.
В підтвердження вказаних обставин, представником позивача надано до суду, зокрема, виписка із медичної карти амбулаторного хворого №3955 від 26.02.2024, виписний епікриз №01298 від 03.04.2024, витяг з реєстру досудових розслідувань від 23.04.2025.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи “Скордіно проти Італії», “Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи вищевказані доводи позивача, суд вважає за доцільне заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.14 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Враховуючи викладене та те, що позивачем виконано вимоги ухвали суду від 08.10.2025, суд прийшов до висновку, про наявність підстав для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.123, 240, 248, 294 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Танцюра