Справа № 420/34418/25
14 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Еліна» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №809/15-32-09-04-03 від 10.10.2025 року про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА»;
зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1а.
У позовній заяві зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» 29.09.2025 подало заяву до ГУ ДПС в Одеській області на отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.
В подальшому, як вказує представник позивача, 10.10.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №809/15-32-09-04-03, яким відмовлено у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що ТОВ «ТВК ЕЛІНА», код ЄДРПОУ 42086279, не в повному обсязі подані документи разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1 а, а саме:
сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального , оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічний паспорт та/або інвентаризаційна справа, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна , що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального , оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
ТОВ «ТВК ЕЛІНА» вважає, що зазначене рішення є протиправним. На переконання позивача, під час відмови відповідачем не встановлено конкретних підстав ненадання зазначених документів, що спростовує твердження контролюючого органу в частині неподання позивачем необхідних документів, передбачених ст.43 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Так, як вказує представник позивача, спірна АЗС розміщена на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту, що, відповідно, позбавляє необхідності в отриманні акта вводу в експлуатацію об'єкта, акта готовності об'єкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. На підтвердження зазначеного твердження, представник позивача у позові зазначив, що до суду буде наданий відповідний експертний висновок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 8 червня 2022 року у справі №340/3135/20, від 22 липня 2021 року у справі №640/19955/19, від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21, від 23 лютого 2023 року у справі №140/1784/22 та від 23 серпня 2023 року у справі №640/27953/21, від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21 та інші.
Отже, як вважає представник позивача, розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а саме модульної АЗС, не підлягає прийняттю в експлуатацію. Відповідно, на цю модульну АЗС не може бути видано документів, котрі підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При цьому, ефективним способом захисту прав ТОВ «ТВК ЕЛІНА» вважає саме зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі паливом.
Ухвалою від 14.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив учасникам справи строк для подання заяв по суті.
27 жовтня 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з
доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
З покликанням на перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, який передбачений пп.1, 2 п.5 ст.43 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», представник відповідача зазначив, що при розгляді заяви на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ТВК ЕЛІНА» не в повному обсязі подані документи разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Одеська область, Березівський район, село Виноградне вул. Сонячна, 1а, - а саме не надані:
сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 01.05.2011 року;
або технічний паспорт та/або інвентаризаційна справа, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою-підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30.04.2011 включно, розташованих місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
З покликанням на ст.1, 43, 45 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального», представник відповідача зазначив, що Головне управління ДПС в Одеській області не має підстав для видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в зв'язку з відсутністю в поданих документах акта вводу в експлуатацію об'єкта або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єкта в експлуатацію відповідно до законодавства.
Враховуючи наведене у відзиві, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТВК ЕЛІНА» у повному обсязі.
22 жовтня 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта №057/2025 від 21.10.2025, який виготовлено на замовлення ТОВ «ТВК ЕЛІНА».
Суд зазначає, що, відповідно до ч.2, 4 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Враховуючи, що наданий позивачем експертний висновок замовлено позивачем 14.10.2025, виготовлений - 21.10.2025, а також зазначення про надання такого доказу у позовній заяві, суд вважає, що позивач дотримався вимог процесуального законодавства щодо подання доказів до суду, а тому суд приймає поданий експертний висновок представником позивача.
Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч.6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведені приписи КАС України, адміністративна справа вирішується судом в межах строку, визначеного ст.258 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» є юридичною особою. Видами економічної діяльності ТОВ «ТВК ЕЛІНА» є, зокрема: 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 47.30 - роздрібна торгівля пальним.
Відповідно до матеріалів справи та поданих сторонами заяв по суті, з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у відповідності до вимог розділу VII «Ліцензування» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ТОВ «ТВК ЕЛІНА» 29.09.2025 звернулось до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Одеська область, Березівський район, с Виноградне, вулиця Сонячна, буд. 1-а.
Разом з поданою заявою про надання ліцензії, позивач надав такі документи:
платіжна інструкція від 19.09.2025 №588;
дозвіл експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки від 16.09.2025 №ДЗ-471/ПД-25;
дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки від 16.09.2025 №ДЗ-472/ПД-25.
За результатом розгляду заяви позивача, Головне управління ДПС в Одеській області прийняло рішення від 10.10.2025 №809/15-32-09-04-03, яким відмовлено ТОВ «ТВК ЕЛІНА» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. В означеному рішенні вказано, що ТОВ «ТВК ЕЛІНА» (код за ЄДРПОУ 42086279) не в повному обсязі подані документи разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1 а, а саме:
сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічний паспорт та/або інвентаризаційна справа, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.10.2025 №809/15-32-09-04-03 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 18 червня 2024 року №3817-IX (далі - Закон №3817-ІХ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №3817-ІХ:
ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п.40);
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п.77);
надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично (п.52).
Питання ліцензування регламентовані розділом VІІ Закону №3817-ІХ, який набрав чинності з 01.01.2025.
Одним з видів ліцензії згідно з п.2 ст.41 Закону №3817-ІХ є ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №3817-ІХ, в якій встановлені підстави для прийняття органом ліцензування рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, підставою для відмови у наданні ліцензії є, зокрема неподання або подання не в повному обсязі разом із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності копій документів, визначених цим Законом (пп.5).
Пунктом 5 ст.43 Закону №3817-ІХ визначений перелік документів, які додатково додаються до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.
Так, за приписаним п.5 ст.43 Закону №3817-ІХ, до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об'єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).
Для бункерувальника подаються копії документів, що засвідчують право його власника або користувача на розміщення такого бункерувальника в акваторії водойми згідно із законодавством України (договір оренди/суборенди причальної стінки чи стоянки в порту або інші документи, що засвідчують право власника або користувача бункерувальника на розміщення бункерувальника в акваторії водойми);
2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
Підтвердженням введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, призначених для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, право приватної власності на які виникло у порядку, визначеному законами України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», є реєстрація права власності у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта нерухомого майна;
3) свідоцтва про право власності та/або користування на судно, свідоцтва про придатність судна до плавання або класифікаційного свідоцтва на судно, або акта огляду судна, що видані у встановленому законом порядку, - для бункерувальника;
4) технологічного регламенту, що містить інформацію про всі об'єкти та технологічне обладнання у місці виробництва, необхідні для забезпечення здійснення виробництва та зберігання пального, - для ліцензії на право виробництва пального;
5) технічних умов на виробництво пального визначеної якості, що має відповідати вимогам технічних регламентів та національним стандартам з якості пального, - для ліцензії на право виробництва пального;
6) дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки або декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці;
7) документа, що підтверджує акредитацію випробувальної лабораторії з визначення показників якості пального, виданого уповноваженим органом, або договору з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії) - для ліцензії на право виробництва пального;
8) документа/документів, що засвідчують право власності або право користування спеціалізованими транспортними засобами для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з яких здійснюватиметься роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, - для ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів) із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом.
Заявники, які здійснюють оптову торгівлю пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, не подають копії документів, передбачені абзацом першим цього пункту.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять такі відомості:
для стаціонарних резервуарів - загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;
для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно):
для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно - про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження;
для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна - місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.
При поданні заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним копії документів, передбачених пунктами 1, 2 і 6 цієї частини, не подаються, якщо заявником є суб'єкт господарювання державного сектору економіки або суб'єкт господарювання, власником якого є суб'єкт господарювання державного сектору економіки, який разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним подав копію одного з таких документів:
документа, що підтверджує приймання суб'єктом господарювання об'єкта нерухомого майна за договором управління майном, укладеним між суб'єктом господарювання - заявником та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку, передбаченому статтею 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», на підставі рішення Кабінету Міністрів України;
документа, що підтверджує приймання суб'єктом господарювання нерухомого майна, примусово відчуженого або вилученого у власника в умовах правового режиму воєнного стану згідно із законами України "Про правовий режим воєнного стану", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
документа, що підтверджує передачу акцій суб'єкта господарювання у межах процедури примусового відчуження або вилучення в умовах правового режиму воєнного стану згідно із законами України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Дія цього абзацу поширюється на об'єкти нерухомого майна, які на день передачі акцій суб'єкта господарювання перебували у власності такого суб'єкта господарювання, який мав діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
документа, що підтверджує приймання суб'єктом господарювання на підставі рішення Кабінету Міністрів України в управління нерухомого майна, стягнутого у дохід держави згідно із Законом України «Про санкції»;
документа, що підтверджує приймання суб'єктом господарювання на підставі рішення Кабінету Міністрів України у господарське відання та/або в управління об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності Російської Федерації та її резидентів, примусово вилучених відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів».
Копії документів, передбачених пунктами 1, 2 і 6 цієї частини, суб'єкт господарювання державного сектору економіки або суб'єкт господарювання, власником якого є суб'єкт господарювання державного сектору економіки, має подати до контролюючого органу протягом двох років з дня подання заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. У разі припинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, отриманої у порядку, встановленому цією частиною, при поданні повторної заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб'єкт господарювання має подати всі документи, передбачені цією частиною.
Так, відповідач, відмовляючи позивачу у видачі ліцензії, вказує, що ТОВ «ТВК ЕЛІНА», код ЄДРПОУ 42086279, не в повному обсязі подані документи разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1 а, а саме:
сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічний паспорт та/або інвентаризаційна справа, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність», - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
Судом встановлено, що разом із заявою про надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач надав такі документи:
платіжна інструкція від 19.09.2025 №588;
дозвіл експлуатувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки від 16.09.2025 №ДЗ-471/ПД-25;
дозвіл виконувати роботи підвищеної небезпеки від 16.09.2025 №ДЗ-472/ПД-25.
Так, у дозволі експлуатувати машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки від 16.09.2025 №ДЗ-471/ПД-25, який є дійсним до 15.09.2030, зазначено, що ТОВ «ТВК ЕЛІНА», код ЄДРПОУ 42086279, дозволяється експлуатувати машини, механізми, устатковання підвищеної небезпеки, а саме:
резервуар горизонтальний сталевий (двосекційний) наземний, РГСН-30.1.2 СОУ МПП 71.120-217:2009, обліковий №1, заводський №3957, V-30 м3 (12/18 м3) (рік виготовлення 2025, країна виробник - Україна);
колонка паливороздавальна Шельф 100-50-2-1-2, заводський №17257 (рік виготовлення 2025, країна виробник - Україна);
колонка паливороздавальна Шельф 100-50-2-1-2, заводський №17256 (рік виготовлення 2025, країна виробник - Україна).
Обладнання та захисні системи, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, зазначені у додатку 1 до Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1055, а саме:
рівнемір магнітострикційний №00001396 NAVITRACK MLS-01 Ex, номер сертифікату перевірки типу UA.TR113-0538-20 версія 3, від 26.05.2025 року;
рівнемір магнітострикційний №00001397 NAVITRACK MLS-01 Ex, номер сертифікату перевірки типу UA.TR113-0538-20 версія 3, від 26.05.2025 року, за адресою: 65496, Україна, Одеська обл., Березівський р-н., с. Виноградне, вул. Сонячна, 1а.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем замовлено у приватного підприємства «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» проведення будівельно-технічної експертизи.
На вирішення будівельно-технічної експертизи ТОВ «ТВК ЕЛІНА» поставлені наступні питання:
Чи являється резервуар наземний РГСН-30.1.2 СОУ МПП 71.120-217:2009, який знаходиться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А, нерухомим майном?;
Чи являються: колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав. №17257, травня 2025 р.в. та колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100- 50-2-1-2, зав. №17256, травня 2025 р.в., які знаходяться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна. 1А, нерухомим майном?
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.10.2025 №057/2025, об'єктами дослідження за адресою: Одеська область, Березівський р-н. с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А, були:
резервуар наземний РГСН-30.1.2 СОУ МПП 71.120-217:2009, який знаходиться адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А;
колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав. №17257, травня 2025 р.в., яка знаходиться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, Виноградне, вул. Сонячна, 1А;
колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав. №17256, травня 2025 р.в., яка знаходиться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А.
У висновку експерта від 21.10.2025 №057/2025 зазначено: з проведеного дослідження наданих Замовником копій документів, порівнюючи результати візуального огляду з вимогами нормативно-правових та нормативно-технічних актів, об'єкти дослідження, а саме: резервуар наземний РГСН-30.1.2 СОУ МПП 71.120-217:2009, колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав. №17257, травня 2025 р.в. та колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав.№17256, травня 2025 р.в., які знаходяться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А:
виконані як єдиний виріб та являються єдиною технологічною системою, а саме: модулем заправки автомобілів моторним паливом;
встановлені на бетонний майданчик, поверхня якого піднята над планувальною відміткою прилягаючої території;
не пов'язані із земельною ділянкою та можуть бути переміщені без їх знецінення, без зміни їх призначення та без заподіяння їм шкоди.
В означеному висновку вказано, що експерт прийшов до висновку про те, що обстежувані об'єкти, а саме: резервуар наземний РГСН-30.1.2 СОУ МПП 71.120-217:2009, колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав. №17257, травня 2025 р.в. та колонка паливороздавальна рідкого палива типу Шельф 100-50-2-1-2, зав.№17256, травня 2025 р.в., які знаходяться за адресою: Одеська область, Березівський р-н, с. Виноградне, вул. Сонячна, 1А не являються нерухомим майном.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивач використовує у своїй господарській діяльності АЗС модульного типу, яка за своєю суттю є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин, та не має фундаменту.
При цьому, використання позивачем АЗС модульного типу також підтверджується сертифікатом відповідності, паспортами-формулярами на колонки та інструкцією з експлуатації.
Відповідно до ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», модульна автозаправна станція Автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива.
При цьому, у цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою «Класифікація АЗС за їх категорією», де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі 3 «Терміни і визначення»:
традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65);
блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9);
модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40);
контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).
Також цей розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов'язані з обігом пального: багатопаливна АЗС - АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6); паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42): пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).
В таблиці 10.9 ДБН Б.2.2-12:2019 зазначено, що заправки з роздільним (модульним) наземним резервуаром ємністю до 80 м куб., включно (наземне розташування) відносяться до типу В (середніх АЗС).
Відповідно до паспорту резервуару надземного, який використовує позивач у своїй господарській діяльності, його ємність не перевищує 30 м куб.
Відтак, АЗС позивача відповідає ознакам модульної автозаправної станції.
Отже, оскільки при улаштуванні АЗС позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, обладнання товариства розміщено на твердому майданчику, без улаштування фундаменту, відтак розміщення таких АЗС не потребує документів, що дають право на їх будівництво та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно, установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Отже, розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності не підлягає прийняттю в експлуатацію як об'єкт будівництва.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові від 22.07.2021 у справі №640/19955/19, на яку покликається позивач у позові, Верховний Суд дійшов висновку, що контейнерні АЗС (установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері), які виготовлені у заводських умовах є автозаправною станцією з наземним розташуванням контейнера для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальні колонки, виконані як єдиний виріб. Установлені на бетонний майданчик КАЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, фундаменту. Оскільки встановлення КАЗС не є будівництвом, у позивача не виникло обов'язку, зокрема щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Верховний Суд в подальшому підтвердив такий правовий висновок та не відступав від нього.
Зокрема, у постанові від 09.08.2022 у справі №580/2513/21 Верховний Суд зазначив, що установлення на бетонний майданчик АЗС, які виконані як цілісний заводський виріб і для їх установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщені такої АЗС не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва. Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі №640/19955/19. Отже, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов'язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема улаштування фундаменту.
У постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №640/27953/21 зазначено, що позивач по справі надав достатньо документів для підтвердження ідентифікації паливозаправного пункту, в складі якого є паливороздавальна колонка та резервуар для зберігання пального, як обладнання та ємності, що експлуатуються згідно з технічними паспортами заводу виробника. Зазначений паливозаправний пункт виготовлений у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов і технічною документацією погодженою і затвердженою у встановленому законом порядку. Паливозаправний пункт є автозаправною станцією з наземним розташуванням, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальна колонка, виконана як єдиний виріб, і оскільки встановлення паливозаправного пункту не є будівництвом, у позивача не виникло обов'язку, зокрема щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21 зазначив, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов'язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, сформульованого Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року), «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland, заява №10373/05, від 15 вересня 2009 року), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic, заява №36548/97, ECHR 2002-VIII), «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia, заява №55555/08, від 20 травня 2010 року), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia, заява №35298/04; від 11 червня 2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, від 23 січня 2014 року), Краєва проти України (Krayeva v. Ukraine, заява №72858/13, від 13 січня 2022 року) та ін., відповідно до якого на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
Статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IХ), який набрав чинність з 15 грудня 2023 року, визначено, що одним із принципів адміністративної процедури є верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.
Щодо юридичної визначеності також неодноразово висловлювався Конституційний Суд України. Велика Палата Конституційного Суду України в абзаці другому підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року №7-р/2018 зазначила, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
У абзаці другому-четвертому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року №3-р(І)/2019 №3-р(І)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.
Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.
Конституційний Суд України в абзаці четвертому пункту 4 Рішення 23 грудня 2022 року №3-р/2022 зважив на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов'язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття «виправданого (леґітимного) очікування»)» (Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48); принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених (у особи) очікувань» (спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя», CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61).
Суд також звертає увагу, що статтею 16 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
Статтею 48 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.
За таких обставин, з урахуванням принципів обґрунтованості та офіційності, а також враховуючи відповідні пояснення позивача, відповідач був зобов'язаний встановити обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема шляхом зобов'язання позивача надати відповідні документальні підтвердження своїх пояснень, однак фактично вказані дії не вчинив.
За таких обставин, з урахуванням принципів обґрунтованості та офіційності, а також враховуючи відповідні пояснення позивача, відповідач був зобов'язаний встановити обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема шляхом зобов'язання позивача надати відповідні документальні підтвердження своїх пояснень, однак фактично вказані дії не вчинив.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.10.2025 №809/15-32-09-04-03 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» та його скасування.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.07.2020 у справі №299/3792/17, повноваження суб'єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до їх вчинення у судовому порядку.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №520/2927/23 сформулював чітку правову позицію щодо обрання ефективного способу захисту: «Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Крім того, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції».
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява №49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Судом встановлено, що відсутність сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, не може бути підставою для відмови у видачі ліцензій, оскільки судовим розглядом підтверджено, що модульні АЗС позивача не потребують таких актів. Інших підстав для відмови у видачі ліцензій не встановлено. За таких обставин, усі умови для прийняття рішення про видачу ліцензій виконані.
З огляду на викладене, є підстави вважати, що у відповідача відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про видачу позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
В контексті вимог частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1а. Такий спосіб захисту відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення останнього у правах.
Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 6056,00 грн за вимогу немайнового характеру - оскарження рішення Головного управління ДПС в Одеській області №809/15-32-09-04-03 від 10.10.2025 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
Системний аналіз частини першої статті 5 та частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою немайнового характеру (такий правовий висновок про застосування норм Закону №3674-VI при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об'єднано об'єднанні декількох вимог, був зроблений Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 05 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 02 вересня 2022 року у справі №804/2339/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що позивач подав позов в електронній формі, розмір судового збору у цій справі складає 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
Суд вважає, що по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У позовній заяві зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 10000,00 грн. Оскільки позивач не надав підтверджуючих документів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, питання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з ухваленням рішення суду не розглядається.
Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 10.10.2025 №809/15-32-09-04-03 про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА».
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області видати ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Одеська область, Березівський район, село Виноградне, вул. Сонячна, 1а.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ЕЛІНА», код ЄДРПОУ 42086279, місцезнаходження: вул. 21 км Старокиївського шосе, буд.15, м. Одеса, Одеська область, 65025.
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, Одеська область, 65044.
Суддя Дмитро БАБЕНКО