13 листопада 2025 рокусправа № 380/5619/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Трейдінг» код ЄДРПОУ 44435904, місцезнаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 140 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивач подав до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких, відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
22.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах в усіх поданих деклараціях. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митних декларацій, а саме: - положенням п.1.1.,п.2.1,п.2.3 та 4.8 контракту від 02.12.2024 № 0212LND2024 передбачено, що якість товару повинна здійснюватися на основі супровідних документів, специфікацій та сертифікату якості. Товар повинен відповідати якості товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару, копія сертифікату на систему якості товару, копія сертифікату продукції власного виробництва, копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;- відповідно до п.5.1 контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати. Платіжних документів не подано. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Оскільки одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 частини другої ст. 53 МКУ). Платіжні операції з переказу іноземної валюти в Україні здійснюються з дотриманням норм Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2;- у заявці на перевезення від 04.12.2024 № 041224 відсутні відомості про особу замовника, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа; - у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній № 458953 від 09.12.2024 не зазначено жодного документа, що стосується такої поставки партії товару, що унеможливлює співставити з такою партією товару;- у CMR гр.3 «Місце розвантаження» не заповнено, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки". Не можливо перевірити правильність розподілу транспортних витрат,та відповідно числового значення митної вартості товару;- декларація країни відправлення, рахунок на перевезення, довідка заявлені у гр.44 МД не приєднані. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ.
28.04.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що відповідачем не ставиться під сумнів право митного органу витребовувати у декларанта додаткові документи. Однак, таке право виникає при наявності визначених Законом передумов (ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, про які зазначено вище у відповіді на відзив). Зважаючи на те, що позивач надав весь пакет документів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, на підставі яких, можна було підтвердити задекларовану митну вартість товарів за усіма поставками, такі підстави у відповідача були відсутні. Також відповідачем не доведено наявності підстав у посадових осіб митниці витребовувати документи (наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості). При цьому, сам же відповідач вказує, що «витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей» і аж ніяк не для «оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості».
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 25.03.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 07.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» та компанія «LANDESPRODUKTENHANDELSGESELLSCHAFT m.b.H.», Austria 02.12.2024 уклали зовнішньоекономічний контракт №0212LND2024, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар за кількістю і ціною, зазначених в інвойсі, та за якістю, визначеною у Специфікаціях якості продукції (Товару), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно з умовами цього Контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №0212LND2024 02.12.2024 було здійснено такі поставки.
Згідно з Рахунком-фактурою (інвойсу) №253358 від 09.12.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 13 363,20 Євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 11.12.2024 до митного оформлення Львівській митниці подано електронну митну декларацію №24UA209230116833U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийняті оскаржувані рішення (тов. №1 морква швидкозаморожена нарізана).
Одночасно, декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230116833U8 надав такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний Контракт №0212LND2024 від 02.02.2024;
- Рахунок-проформу №О/32407 від 29.11.2024;
- Рахунок-фактуру (інвойсу) №253358 від 09.12.2024;
- Автотранспортну накладну №458953 від 09.12.2024;
- Платіжне доручення в іноземній валюті №160 від 10.12.2024;
- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №041224 від 04.12.2024;
- Довідку №10/12 від 10.12.2024;
- Рахунок на оплату №1447 від 10.12.2024;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №Х466227 від 09.12.2024;
- Експертний висновок №19-09/1015 від 13.12.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення №24АТ230000EVL9UPD8 від 09.12.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання додаткових документів.
У свою чергу, декларант просив оформити і випустити товар у вільний обіг, а також на вимогу надав такі документи:
- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №1447 від 10.12.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару;
- Довідку №10/12 від 10.12.2024;
- Проформу інвойс №О/32407 від 29.11.2024;
- Митну декларацію країни відправлення №24АТ230000EVL9UPD8 від 09.12.2024;
- Платіжне доручення в іноземній валюті №160 від 10.12.2024;
- Заявку №112 від 04.12.2024 до договору №041224 від 04.12.2024;
- Експертний висновок №19-09/1015 від 13.12.2024.
13.12.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100618/1.
Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/004062.
У зв'язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, декларантом у порядку статті 55 Митного кодексу України була подана митна декларація №24UA209230117885U2, та 14.12.2024 була оформлена Львівською митницею. За такою митною декларацією позивач сплатив податки у сумі 262 342,46 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 66 649, 89грн.
Згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №253672 від 10.01.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 13434,88гривень.
З метою митного оформлення вказаного товару 12.01.2025 до митного оформлення Львівській митниці подано електронну митну декларацію №25UA209230002059U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. №1 - морква швидкозаморожена нарізана).
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230002059U8, надано такі документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №0212LND2024 від 02.12.2024;
- Рахунок-проформу №O / 32756 від 20.12.2024;
- Рахунок-фактуру (iнвойс) №253672 від 10.01.2025;
- Пакувальний лист №202503420 від 10.01.2025;
- Автотранспортну накладну б/н від 10.01.2025;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №X466236 від 10.01.2025;
- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №E-2 від 10.01.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 10.01.2025;
- Сертифікат якості №B2447406 від 06.11.2024;- Сертифікат якості №B2447410 від 06.11.2024;
- Сертифікат якості №B2447423 від 06.11.2024;
- Сертифікат якості Підтвердження екв.лаб.результа від 10.01.2025;
- Договір (контракт) про перевезення №1302 від 13.02.2023;
- Заява декларанту або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 10.12.2024;
- Копію митної декларації країни відправлення №25AT230000EXL0BAB6 від 10.01.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання додаткових документів.
У свою чергу позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи:
- Договір транспортного експедирування б/н від 15.01.2023;
- Митну декларацію країни відправлення № 25AT230000EXL0BAB6 від 10.01.2025;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 164 від 23.12.2024;
- Каталог від 01.01.2025 ;
- Заявку №45 від 03.01.2025;
- Рахунок №45 від 10.01.2025;
- Лист пояснення від 13.01.2025;
- Прайс-лист від 16.12.2024.
13.01.2025 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100006/1.
Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230 /2025 /000078.
У зв'язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, декларантом у порядку статті 55 Митного кодексу України подано митну декларацію №25UA209230002485U4, та 13.01.2025 оформлена Львівською митницею. За такою митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 267703,77 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив позивач, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 74 445,22 гривень.
05.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» та компанією «DANEX Sp. z o.o.», Poland укладено зовнішньоекономічний Контракт №0512DNX2024, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар за кількістю і ціною, зазначених в інвойсі, та за якістю, визначеною у Специфікаціях якості продукції (Товару), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно з умовами цього Договору.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №0512DNX2024 згідно з Рахунком-фактурою (інвойсом) №FS/01R31/24/12/00005 від 20.12.2024 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 18 144,00 євро.
З метою митного оформлення вказаного товару 24.12.2024 до митного оформлення Львівській митниці подано електронну митну декларацію №24UA209230121072U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. №1 печериці морожені скибочками).
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230121072U2, надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №0512DNX2024 від 05.12.2024;
- Рахунок-проформу №FPF/01R31/24/12/00007 від 05.12.2024;
- Рахунок-фактуру (iнвойс) №FS/01R31/24/12/00005 від 20.12.2024;
- Специфікацію б/н від 20.12.2024;
- Договір № 1302 транспортного експедирування від 13.02.2023;
- Рахунок на оплату № Е-206 від 22.12.2024;
- Довідку про транспортні витрати бн від 22.12.2024;
- Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 20.12.2024;
- Копію митної декларації країни відправлення № 24PL391010001PMKB0 від 20.12.2024
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання додаткових документів.
У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи:
- Експертний висновок ТПП №19-09/1055 від 24.12.2024;
- Проформа інвойс FPF/01R31/24/12/00007 05.12.2024;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 161 від 18.12.2024;
- Сертифікат якості від 20.12.2024;
- Договір №1302 транспортного експедирування від 13.02.2023.
24.12.2024 Львівська митниця прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100636/2, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230 /2024 /004175.
На виконання вимог Рішення про коригування позивач подав нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209230121422U9 та 25.12.2024 вона оформлена Львівською митницею. За такою митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 226 853,42 гривень (інформація відображена у графі В даної митної декларації). Як наслідок різниця між сумою митних платежів, що повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив позивач, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, становить 57843,44 гривень.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з такого.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024, суд зазначає таке.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024 відповідач зазначив, що положеннями п.1.1.,п.2.1,п.2.3 та 4.8 контракту від 02.12.2024 № 0212LND2024 передбачено, що якість товару повинна здійснюватися на основі супровідних документів, специфікацій та сертифікату якості. Товар повинен відповідати якості товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару, копія сертифікату на систему якості товару, копія сертифікату продукції власного виробництва, копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.
Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог МК України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Отож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи невиконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.5.1 контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% передоплати. Платіжних документів не подано. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Оскільки одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 частини другої ст. 53 МКУ). Платіжні операції з переказу іноземної валюти в Україні здійснюються з дотриманням норм Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2.
Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не свідчить про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом, на яку законодавство покладає обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у заявці на перевезення від 04.12.2024 № 041224 відсутні відомості про особу замовника, що суперечить вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції», що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
Суд зазначає, Заявка № 112 від 04.12.2024 до договору № 041224 від 04.12.2024 підписана замовником ТОВ «Тевітта Трейдінг», на ній міститься особистий підпис менеджера з логістики ТОВ «Тевітта Трейдінг» та печатка ТОВ «Тевітта Трейдінг». Також вона підписана і Виконавцем - ФОП ОСОБА_1 .
Заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору, а тому суд відхиляє припущення відповідача щодо наявності іншого первинного облікового документу.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній № 458953 від 09.12.2024 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.
Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230116833U8, надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний Контракт №0212LND2024 від 02.02.2024;
- Рахунок-проформу №О/32407 від 29.11.2024;
- Рахунок-фактуру (інвойсу) №253358 від 09.12.2024;
- Автотранспортну накладну №458953 від 09.12.2024;
- Платіжне доручення в іноземній валюті №160 від 10.12.2024;
- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №041224 від 04.12.2024;
- Довідку №10/12 від 10.12.2024;
- Рахунок на оплату №1447 від 10.12.2024;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №Х466227 від 09.12.2024;
- Експертний висновок №19-09/1015 від 13.12.2024;
- Копію митної декларації країни відправлення №24АТ230000EVL9UPD8 від 09.12.2024.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання додаткових документів.
У свою чергу декларант просив оформити і випустити товар у вільний обіг, а також на вимогу надав такі документи:
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №1447 від 10.12.2024;
- Документ що підтверджує вартість перевезення товару;
- Довідка №10/12 від 10.12.2024;
- Проформа інвойс №О/32407 від 29.11.2024;
- Митна декларація країни відправлення №24АТ230000EVL9UPD8 від 09.12.2024;
- Платіжне доручення в іноземній валюті №160 від 10.12.2024;
- Заявка №112 від 04.12.2024 до договору №041224 від 04.12.2024;
- Експертний висновок №19-09/1015 від 13.12.2024.
З наведеного переліку вбачається, що позивач надав митному органу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів.
Суд відзначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.
Суд додатково зазначає, що митний орган міг співставити інформацію, що мітиться у CMR з відомостями, що міститься у митній декларації, зокрема щодо маси вантажу, назви та маршруту слідування, відправника та одержувача.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у CMR гр.3 «Місце розвантаження» не заповнено, - пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки". Не можливо перевірити правильність розподілу транспортних витрат,та відповідно числового значення митної вартості товару.
Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме: вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; с) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов'язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника. В той же час, CMR, які надані митному органу під час митного оформлення товару, містили усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що декларація країни відправлення, рахунок на перевезення, довідка заявлені у гр.44 МД не приєднані. Проте, згодом зазначив, що на вимогу митного органу, декларантом додатково надано: висновок ТПП, експортна декларація, рахунок та довідка на перевезення, платіжка, проформа. Експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Платіжне доручення № 160 від 10.12.24 містить посилання на контракт від 02.12.2024 №0212LND2024 та інвойс від 29.11.2024 № 32407, такий інвойс датований швидше ніж складений контракт. Проте, документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.
Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.
Крім того, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Окрім цього, твердження про те, що інвойс датований швидше, ніж складений контракт не відповідає дійсності, оскільки із рахунку-фактури вбачається, що номер рахунку фактури №253358, дата виставлення рахунку - 09.12.2024. Відтак № 32407 від 29.11.2024 - це номер і дата проформи-інвойсу, тобто замовлення, яке здійснене ще до укладення контракту.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024, суд зазначає таке.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024 відповідач зазначив, що рахунок на оплату транспортних послуг № Е-206 містить посилання на Заявку № 118 від 13.12.2024 до договору №1302, така заявка відсутня.
Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.
За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у графах 16 та 23 CMR зазначено що перевізником товару являється компанія TRUS R.I., разом з тим до митного оформлення декларантом надано Договір від 13.02.23 №1302 із Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Суд вказує на те, що між ТОВ «Тевітта Трейдінг» з ФОП ОСОБА_2 укладено Договір транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року. Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_2 є експедитором, а не перевізником, а відтак задля виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Тевітта Трейдінг», що передбачено Договором транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року, залучила перевізника. Таким чином всі транспортні витрати, які понесло ТОВ «Тевітта Трейдінг» за Договором транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року з ФОП ОСОБА_2 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
Таким чином, позивач надав весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що експортна декларація країни відправлення 24PL391010001PMKB0 - не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.
Крім того, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025, суд зазначає таке.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025 відповідач зазначив, що згідно з наданою до митного контролю CMR б/н від 10.01.2025 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару є FOP Trus R.I разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 10.01.2025 №E-2, згідно з якою виконавцем з доставки товару є ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Суд вказує на те, що між ТОВ «Тевітта Трейдінг» з ФОП ОСОБА_2 укладено Договір транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року. Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_2 є експедитором, а не перевізником, а відтак задля виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Тевітта Трейдінг», що передбачено Договором транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року, залучила перевізника. Отож всі транспортні витрати, які понесло ТОВ «Тевітта Трейдінг» за Договором транспортного експедирування № 1302 від 13.02.2023 року з ФОП ОСОБА_2 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
Отже, декларант надав весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що розмір транспортних витрат не пропорційно "розбитий" відносно всього кілометражу (відстань іноземною територією 717 км, а вартість 80000 грн, що становить 111,57 грн/км, відстань по території України 80 км, а вартість 10474,74 грн, що становить 130,93 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 10.01.2025 №E-2 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.
Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання.
Суд не враховує доводи відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, оскільки вказаний наказ має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.
Посилання відповідача на положення пункт 49 (витрати по пальному) та пункт 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.
Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні зазначено: відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2024 № 0212LND2024 визначено, що товар за договором поставляється Постачальником на умовах FCA, якщо інше не передбачено у інвойсі. У інвойсі від 10.01.2025 № 253672 вказано умови поставки - EXW Gros-Enzersdorf. Проте у гр. 20 митної декларації (внутрішній номер 8559) декларантом визначено умови поставки - FCA АТ Gros-Enzersdorf, тобто без врахування вимог даного пункту угоди купівлі продажу.
Суд зазначає, що компанія «LANDESPRODUKTENHANDELSGESELLSCHAFT m.b.h.», своїм Листом від 05.02.2025 надала таку відповідь: «Повідомляємо, що «LANDESPRODUKTENHANDELSGESELLSCHAFT m.b.h.», Австрія здійснює поставку товарів для ТОВ «ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ» за Контрактом № 0212LND2024 від 02.12.2024. Нормами Договору № 0212LND2024 від 02.12.2024 встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити придбаний Товар у кількості та за ціною, зазначеними в рахунку-фактурі, та за тарифом, визначеним у специфікаціях товару (Товарів), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно з Договором. Товаром за договором є свіжі та/або заморожені овочі, ягоди, фрукти та інша продукція. Товари за контрактом постачаються постачальником на основі FCA - (далі Інкотермс 2010), якщо вони іншим чином не передані в рахунку-фактурі та можуть бути прийняті сторонами в рахунку-фактурі для доставки. За накладною № 253358 від 12.09.2024 покупець отримав першу партію заморожених овочів, моркву заморожену нарізку. У цьому випадку Інкотермс 2010 вказано правильно - FCA Gros-Enzersdor. Коли була сформована наступна партія товару та надана проформа-інвойс O/32756 від 20.12.2024 представником «LANDESPRODUKTENHANDELSGESELLSCHAFT m.b.h.», в проформі визначені умови поставки - EXW Gros-Enzersdorf замість FCA Gros Enzersdor, що є помилкою. І далі документи: накладна 253672 від 01.10.2025, пакувальний лист 202503420 від 01.10.2025 та EX25AT230000EXL0BAB6 від 01.10.2025 мають таку ж помилку. Умови поставки правильні - FCA Gros-Enzersdor для товарів, які поставлені для ТОВ "ТЕВІТТА ТРЕЙДІНГ" за Контрактом № 0212LND2024 від 12.02.2024 та інвойсом 253672 від 01.10.2025.
З метою усунення зауваження митниці, до заяви № 6 від 25.02.2025 у порядку статті 55 МК України додавався лист-роз'яснення контрагента б/н від 05.02.2025, проте такий не враховано відповідачем.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 4.8 зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2024 № 0212LND2024 визначено, що разом з товаром Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі митну декларацію. Проте такий документ декларантом не надано митному органу що не відповідає вимогам даної угоди.
Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.
Крім того, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2024 № 0212LND2024 визначено, що Покупець оплачує товар в розмірі 100 % вартості товару на підставі рахунку фактури шляхом передоплати за товар в розмірі 10 - 100% від вартості товару до завантаження товару та моменту митного оформлення в митних органах Австрії. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару, що оцінюється, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам угоди а також ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Суд висновує про те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом, на яку законодавство покладає обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 6.1 договору транспортного експедирування від 13.02.2023 № 1302 визначено, що вартість фрахту та послуг вказуються у Заявці Замовника на перевезення чи у відповідних додатках до даного договору. У рахунку фактурі на перевезення від 10.01.2025 № E-2, зазначено що перевезення товару до митного кордону України здійснювалось у тому числі на підставі Заявки від 03.01.2025 № 4. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.
Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.
За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 6.2 договору транспортного експедирування від 13.02.2023 № 1302 визначено, що належні Перевізнику суми за транспортні послуги можуть сплачуватись Замовником при наданні Заявки (передоплата). Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати такої послуги, декларантом не надано митному органу, що не відповідає вимогам даної угоди.
Суд повторно звертає увагу на те, що нездійснення передоплати може свідчити про невиконання покупцем умов контракту, в частині розрахунків між сторонами, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом, на яку законодавство покладає обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Суд встановив:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №24UA100380345827U5 від 11.11.2024, де вартість такого товару становить 1,04 дол. США за кг (даного виду товару), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД: 24UA100430286952U3 від 17.10.2024, де вартість такого товару становить 1,34 дол. США за кг (даного виду товару), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала мд № UA100380/2024/345827 від 11.11.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,04 дол. США/кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024, №UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024 та №UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025, у зв'язку з чим такі необхідно скасувати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7267,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024, №UA209000/2024/100636/2 від 24.12.2024 та № UA209000/2025/100006/1 від 13.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Трейдінг» код ЄДРПОУ 44435904, місцезнаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 140 судовий збір у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович