14 листопада 2025 рокусправа № 380/12927/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 Протоколу від 27.12.2024 №47/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 02.01.2024, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 02.01.2024, внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.08.2013 під час первинного огляду органами МСЕК його визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у органах внутрішніх справ, позивач звернувся до комісії із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Проте, відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки відповідач не врахував, що у 2023 позивач отримав захворювання, внаслідок яких йому було встановлено ІІ групу інвалідності, яка жодним чином не пов'язана із захворюванням, отриманим ним у 2013 році під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Ухвалою суду від 27.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що 16.08.2013 згідно довідки МСЕК серія 10ААБ № 158203 ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в органах внутрішніх справ. В березні 2022 року мобілізований в ЗСУ.
12.11.2023 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №322 позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Перед звільненням зі служби позивач, маючи статус інваліда 2 групи, пройшов медичний огляд та отримав Свідоцтво про хворобу № 1864/1, згідно якого військово- лікарська комісія ВМКЦ Західного регіону захворювання позивача пов'язала із проходженням військової служби.
02.01.2024 згідно довідки МСЕК серія 12ААГ № 626266 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
На підставі зазначеного з 02.01.2024 позивачу було повторно підтверджено вже наявну у нього 2 групу інвалідності, причинний зв'язок не змінено.
31.01.2024 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю II внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
27.12.2024 Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі -Комісія) прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №47/в.
Відповідач вказує, що приписами частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції на момент встановлення інвалідності 02.01.2024) передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 (в редакції на день встановленні інвалідності 02.01.2024) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Пункт 6 Порядку № 975 визначає кратність розміру одноразової грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності та у сукупності із пунктом 3 цього Порядку передбачає, що розрахункова величина прожиткового мінімуму визначається відповідним законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність. При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Відповідач зауважує, що під час чергового переогляду позивачу групу інвалідності та її причинний зв'язок залишено без змін, а тому він не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Крім цього, позивач не скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до встановленої йому первинної групи інвалідності в 2013 році, а згідно пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на день встановлення групи інвалідності) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
За наведених обставин просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Згідно Виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ №158203 від 22.08.2013, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №626266 від 31.01.2024, позивачу з 02.01.2024 встановлено ІІ групу інвалідності пожиттєво у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Позивач звернувся до комісії відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №47/в (пункт 6), розглянувши подані позивачем документи, комісія зробила висновок про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Як зазначено у Витягу з протоколу, підставою для прийняття комісією вказаного рішення стало те, що в 2024 році під час чергового переогляду групу інвалідності та її причинний зв'язок залишено без змін, внаслідок чого позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.
Крім цього, позивач не скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до встановленої йому первинної групи інвалідності в 2013 році, а згідно пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на день встановлення групи інвалідності) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Вважаючи протиправними таке рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (п. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України (п. 3 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до підпункту «б» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ).
За приписами п. п. 4, 10 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно абз. 3 п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Одноразова грошова допомога призначається, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (підпункт 5 п. 4 Порядку №975).
Відповідно до підп. 2 п. 17 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний з днем встановлення інвалідності вперше.
Зазначений висновок узгоджується з правової позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17749/20, від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20, від 14 листопада 2024 року у справі № 560/419/24.
Слід зазначити, що нормами Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності.
Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.
Натомість вищезазначеними нормами передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
З Виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ №158203 від 22.08.2013 суд встановив, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №626266 від 31.01.2024, позивачу з 02.01.2024 встановлено ІІ групу інвалідності пожиттєво у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Згідно свідоцтва про хворобу №1864/1, 08.08.2023 ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону проведено медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову ВЛК про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку у зв'язку із наявністю захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби, та травми, ТАК, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ брав участь в бойових діях, у зв'язку із чим отримував поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання.
З наведеного суд робить висновок, що комісія відповідача безпідставно пов'язала отриману позивачем інвалідність у 2013 році внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в ОВС, із отриманням позивачем інвалідності у 2024 році у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Враховуючи вищевказане, суд висновує, що відповідач, за наслідками розгляду документів позивача, протиправно прийняв рішення, оформлене протоколом від 27.12.2024 №47/в (пункт 6), про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, внаслідок чого таке рішення прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно ухилився від призначення одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог законодавства.
При цьому, суд зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження комісії відповідача.
Подібну правову позицію було висловлено Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 року у справі №398/2843/16-а та у постанові від 12.10.2021 року у справі № 296/5885/17.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 02.01.2024, внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №47/в, про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 02.01.2024 внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 02.01.2024, внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович