про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
14 листопада 2025 року м. Львівсправа № 380/21319/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 06 листопада 2025 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його у справі № 380/21319/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення індексації пенсії позивача ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 з 2024 року та у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити індексацію пенсії з 01 березня 2025 року позивачу ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11 з 01 березня 2020 року, 1,11 з 01 березня 2021 року, 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року, 1,0796 з 01 березня 2024 року та у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити доплату (заборгованість) недоотриманих сум за зазначений період;
- стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Ухвалою судді від 28 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з вимогами, що стосуються періоду із 01 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року, та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали від позивача до суду 11 листопада 2025 року надійшла заява від 06 листопада 2025 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його.
Указана заява мотивована тим, що саме правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, дала можливість пенсіонерам подання відповідних позовів до пенсійних органів, чим позивач і скористався. Зазначає, що в період з 25 лютого 2025 року по 25 квітня 2025 року у зв'язку з важкими сімейними обставинами перебував у відрядженні на заробітках в агропромисловому підприємстві ФОП ОСОБА_2 в Добропільській громаді Покровського району Донецької області (довідок про відрядження позивач не має, але вказаний факт є дійсним та можливим для перевірки). Також покликається запроваджений в Україні правовий режим воєнного стану.
З огляду на вказане просить суд розглянути його заяву щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
За загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, наявність яких є об'єктивно непереборною та які не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Саме позивач повинен детально обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення до суду та надати суду належні і достатні докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини враховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Посилання позивача на те, що саме правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, дала можливість пенсіонерам подання відповідних позовів до пенсійних органів, чим він і скористався, суд відхиляє, оскільки наявність тієї чи іншої практики Верховного Суду не пов'язується зі строком звернення до суду та не впливає на поважність причин його пропуску.
До того ж, Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію щодо індексації пенсій особам, зокрема у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та інших.
Щодо покликань позивача на його перебування у період з 25 лютого 2025 року по 25 квітня 2025 року у відрядженні на заробітках в Добропільській громаді Покровського району Донецької області, то такі покликання не підтверджені жодними доказами.
Суд наголошує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною, тобто повинна підтверджуватися належними та допустимими доказами. Наведені ж позивачем у розглядуваній заяві доводи щодо перебування у відрядженні у період з 25 лютого 2025 року по 25 квітня 2025 року є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами, тому до уваги судом не беруться.
Стосовно покликань позивача на запровадження в Україні воєнного стану суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий триває й на сьогодні.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у разі його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожній конкретній ситуації з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку є у прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожній конкретній ситуації з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково належить брати до уваги, зокрема: територіальне розташування суду, порядок його функціонування; місце проживання (перебування) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Суд зазначає, що, незважаючи на введений воєнний стан, безліч поштових відділень в Україні працювали безперебійно.
Львівський окружний адміністративний суд виконував свої повноваження.
А тому позивач, будучи обізнаним про порушення своїх прав відповідачем не був позбавлений можливості вчасного звернення з відповідним позовом до суду. Отже, можливість звернення позивача з цим позовом до суду у межах розумних строків залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
Правова позиція стосовно необхідності подання відповідних доказів, які б підтверджували доводи учасника процесу, що внаслідок запровадження державою правового режиму воєнного стану він дійсно був позбавлений можливості вчасного звернення до суду, висловлена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2024 року у справі № 120/7838/23, від 05 червня 2024 року у справі № 240/29715/23 та інших, які суд ураховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Ураховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом ним не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви у частині позовних вимог, які стосуються періоду із 01 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, наведені у заяві від 06 листопада 2025 року про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення його, є неповажними, то суд повертає позивачу позовну заяву у частині позовних вимог, які стосуються періоду із 01 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року.
Керуючись ст.ст.122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві від 06 листопада 2025 року про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення його.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути в частині позовних вимог, які стосуються періоду із 01 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 14 листопада 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна