14 листопада 2025 рокусправа № 380/18528/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» до Львівської митниці, про визнання протиправними і скасування рішень, стягнення коштів.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» (далі - позивач, ТОВ «Модерн Пак») з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000103/1 від 15.03.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2024/000117;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби країни на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» надмірно плаченого податку на додану вартість та ввізного мита на суму 169696.32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності, у зв'язку з поставкою товару, ТОВ «Модерн Пак» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу.
Ухвалою суду від 06.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» (покупець) та компанією «SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES Co., LTD», Китай (постачальник) 08.11.2023 укладено зовнішньоекономічний Контракт №36 (далі - контракт), предметом якого є зобов'язання постачальника передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах FOB NINGBO, Україна, відповідно до умов «Інкотермс-2010».
Відповідно до істотних умов договору асортимент і ціна за одиницю товару визначені в рахунках до контракту. Товар, що поставляється по цьому контракту, відповідає системі якості даного товару.
Умови поставки: FOB NINGBO, Україна (Інкотермс 2010). Товар по цьому контракту буде виготовлений протягом 10 днів з дати попередньої оплати. Попередня оплата складає 15% від загальної вартості товару, що постачається, з можливістю оплати частинами. Решту оплати у розмірі 85% здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання копії коносаменту.
Товари повинні бут доставлені 40'HQ контейнером. Умови поставки вказані на основі рахунку до контракту продавця. Всі поставки відповідно до Інкотермс 2010. Вантажоодержувач - ТОВ «Модерн Пак».
На виконання умов вказаного контракту позивач здійснив передоплату за товар на загальну суму 4869,00 доларів США, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №396 від 10.11.2023 на рахунок «SHAOXING GAOYANG PACKAGING PRODUCES Co., LTD», в якій в призначенні платежу (код 70) зазначено: «Advance payment for goods according to the Contrakt No. 36 dat. 08.11.2023, inv.NoALL-MP036 dated 08.11.2023».
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію 05.03.2024 №24UA209120006024U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) б/н від 15.12.2023; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №ALL-MP036 від 15.12.2023; коносамент (Bill of lading) №WMSS23121935 від 21.12.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2813300282 від 25.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №SIEV0011145 від 04.03.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS6HD1Y0 від 21.02.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C700000140/00956 від 01.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UA00085301 від 28.02.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SIEV0011145 від 28.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №36 від 08.11.2023; договір про надання послуг митного брокера №01-01-22МОД від 01.01.2022; договір (контракт) про перевезення №GC-021525 від 10.10.2023; інші некласифіковані документи №91330604MA288BP001 від 27.04.2016; заявку №SIEV0011145 від 27.02.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120230515378572 від 15.12.2023; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209120006024U2 від 05.03.2024.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимог митного органу, митним брокером позивача надано пояснення, що договорів з третіми особами та платежів третім особам на користь продавця не здійснювалося, страхування вантажу не проводилось, комісійні послуги відсутні, імпорт товару не підлягає ліцензуванню та додатково підтверджуючі документи - копії прайс-листа виробника товару б/н від 02.11.2023, митної декларації країни відправлення №310120230515378572 від 15.12.2023, проформи-рахунку №ALL-MP036 від 15.12.2023, банківських платіжних документів №396 від 10.11.2023 та №454 від 06.02.2024.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000103/1.
Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація: «МД UA500580/2024/71 від 15.01.2023 - 1,9450 дол. США за кг».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю. Оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000117. З метою випущення товару у вільний обіг позивач (декларант) подав митну декларацію від 05.03.2024 №24UA209120006106U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
У випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені пунктом 2 частиною 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод не застосовується у таких випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вказаних випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із змісту статті 53 МК України висновується, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як зазначено в позовній заяві та в картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, на підтвердження достовірності митної вартості, що зазначена в митній декларації позивачем надано:
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: пакувальний лист (Packing list) б/н від 15.12.2023; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №ALL-MP036 від 15.12.2023; коносамент (Bill of lading) №WMSS23121935 від 21.12.2023; накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) №2813300282 від 25.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №SIEV0011145 від 04.03.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS6HD1Y0 від 21.02.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24C700000140/00956 від 01.02.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UA00085301 від 28.02.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №SIEV0011145 від 28.02.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №36 від 08.11.2023; договір про надання послуг митного брокера №01-01-22МОД від 01.01.2022; договір (контракт) про перевезення №GC-021525 від 10.10.2023; інші некласифіковані документи №91330604MA288BP001 від 27.04.2016; заявку №SIEV0011145 від 27.02.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120230515378572 від 15.12.2023; копію митної декларації за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209120006024U2 від 05.03.2024.
Крім цього, на виконання вимог митного органу, позивачем додатково було надано пояснення з підтверджуючими документами - копіями прайс-листа виробника товару б/н від 02.11.2023, митної декларації країни відправлення №310120230515378572 від 15.12.2023, проформи-рахунку №ALL-MP036 від 15.12.2023, банківських платіжних документів №396 від 10.11.2023 та №454 від 06.02.2024.
З огляду на викладене, слід зробити висновок, що декларантом до митного оформлення надано всі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Втім, як встановлено зі змісту оскарженого рішення, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки, як стверджує відповідач, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Тому, відповідач надіслав декларанту вимогу про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У контексті зазначеного варто зауважити, що частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, витребування документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність вказаних у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Відповідач витребував визначені у статті 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржене рішення у зв'язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.
Водночас надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Відповідач в обґрунтування розбіжностей у долучених позивачем до митої декларації №24UA209120006024U2 документах зазначає таке.
Щодо покликань відповідача про те, що згідно з даними ресурсу track-trace.com контейнер №MSKU9686474 був розвантажений з борту судна в порту GDANSK 17.02.2024 і покинув межі порту 24.02.2024. Поданий до митного оформлення рахунок від 07.03.2024 №UA00085301 (рахунок подано 05.03.2024) не містить таких складових транспортних витрат як зберігання, перевантаження, портові збори.
Суд зазначає, що послуги щодо перевезення імпортованого товару надавалися позивачу ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) на виконання вимог договору №GC-021525 від 10.10.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування, в якому сторони узгодили, що експедитор за оплату та за рахунок замовника надає замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-, 40- та понад 40-фунтових контейнерах стандартів ISO, в тому числі і зібраних вантажів від місяця, зазначеного замовником, до місяця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення залежно від маршруту всіх складових перевезення вантажу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Як встановлено судом для підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача було надано договір транспортно-експедиторське обслуговування, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)), супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS6HD1Y0 від 21.02.2024.
При цьому, згідно з рахунком-фактурою №UA00085301 від 28.02.2024 вартість автотранспортних послуг на території України становить 43828,52 грн, локальні витрати в порту прибуття - 11334,19 грн, вартість послуг морського перевезення вантажу за межами державного кордону України - 72479,99 грн, вартість послуг залізничного перевезення вантажу за межами державного кордону України - 69164,82 грн; вартість послуг міжнародного залізничного перевезення вантажу по території України - 7684,98 грн.
Також декларантом позивача надавалася довідка про вартість перевезення до митного кордону України №SIEV0011145 від 28.02.2024, згідно з якою вартість послуг морського міжнародного перевезення, локальних витрати в порту прибуття, послуг міжнародного залізничного перевезення, з врахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт і зберігання складає 152979 грн, не включаючи страхування.
Отже, усі понесені позивачем витрати на транспортування товару підтверджені документально.
Щодо покликань відповідача про те, що до митного оформлення надано заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів №SIEV0011145 від 27.02.2024 щодо здійснення перевезення за маршрутом Ningbo-Жидачів. Однак відповідно до поданого коносамента №WMSS23121935 від 21.12.2023, завантаження та відправка товару відбувалась ще в грудні 2023 року, тобто, значно раніше наданої Заявки.
Суд зазначає, що заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Міністерства фінансів України по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а по-друге, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій,зокрема, вказано, що: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість».
Таким чином, подана декларантом позивача заявка на організацію перевезення та експедирування жодним чином не підтверджує транспорті виплати та відповідно не пливає на визначену митну вартість товарів.
Водночас позивачем на підтвердження транспортних витрат надавалися, зокрема, і рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиторські послуги, що є достатнім документом.
Окрім цього, відповідач у спірному рішенні не зазначив як саме надана декларантом позивача заявка впливає на митну вартість чи її складові.
Щодо покликань відповідача про те, що відповідно до поданого рахунку на здійснення транспортних послуг №UA00084967 від 20.02.2024 вартість послуг з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом NINGBO-GDANSK складає 72479,99 грн. Однак відповідно до наданої Держмитслужбі листом ДП «Укрзовнішпромекспертиза» (від 16.01.2024 №81) інформації щодо вартості перевезень морським транспортом різних груп товарів з Китаю до основних європейських портів, вартість морського перевезення 40-футового контейнера з порту NINGBO до порту GDANSK складала 5883-7583 дол.США, що суттєво не відповідає задекларованій вартості морського перевезення.
Суд зазначає, що вказана відповідачем інформація щодо вартості перевезень морським транспортом різних груп товарів з Китаю до основних європейських портів, яка надана йому листом ДП «Укрзовнішпромекспертиза», є загальною інформацією, яка жодним чином не підтверджує факту заниження позивачем митної вартості товару.
Окрім того, у кожному контейнері може розміщатися різна кількість товару залежно від групи товару, його зовнішніх характеристик таких, як розмір, вага тощо, а тому, суд оцінює критично такі покликання відповідача, оскільки так є лише припущеннями.
Водночас суд вкотре зауважує, що декларантом позивача митному органу надавалися документи, що підтверджують усі понесені позивачем витрати на транспортування товару.
Щодо покликань відповідача про те, що відповідно до пункту5 договору №36 від 08.11.2023 Продавець сповіщає Покупця про дату відправки протягом 24 годин з моменту відправлення з вказанням часу відправлення, номеру коносамента, номеру контейнера. Згідно даних ресурсу track-trace.com контейнер №MSKU9686474 виплив з порту Ningbo 21.12.2023, а оплата 85% згідно платіжної інструкції 454 здійснена 06.02.2024 (в порушення термінів визначених пунктами 4-5 договору №36 від 08.11.2023).
Суд зазначає, що у спірному рішенні відповідач не зазначив, як відсутність коносаменту впливає на числове значення визначення митної вартості товарів та не довів належними доказами, що надані декларантом транспортні документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складової митної вартості товарів.
Також суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
При цьому, при надсиланні вимог митного органу до декларанта про надання додаткових документів, додатки до контракту не запитувалися. Однак відповідач, вимагаючи надати додаткові документи, лише зацитував статтю 53 МК України без конкретизації, яких саме документів недостатньо для митного оформлення товарів.
Отже, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за другорядним методом 2ґ згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості в обох випадках слугувала: «МД UA500580/2024/71 від 15.01.2023 - 1,9450 дол. США за кг».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Однак відповідачем у рішенні не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.
З викладеного висновується, що відповідачем не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах які вплинули на ціну товару та не конкретизовано яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).
В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита на суму 169696,32 грн, суд зазначає таке.
Із змісту відзиву відповідача суд встановив, що зазначена позивачем сума 169696,32 грн є сумою донарахований митних платежів за спірним рішенням про коригування митної вартості №UA209000/2024/000103/1 від 15.03.2024.
Відповідно до частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статтею 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після надходження до митниці Держмитслужби заяви, поданої за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.
Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Таким чином, з огляду на викладені положення суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
З викладених положень законодавства висновується, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган Держмитслужби зобов'язаний підготувати електронний висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, який в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.
При цьому, орган Держмитслужби наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Так, в постанові від 10.10.2019 у справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Отже, передумовою звернення до суду з вимогою стягнути надмірно сплачених платежів є звернення позивача до відповідача із заявою про повернення таких сум із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Проте оскільки рішення у цій справі не набрало законної сили, позовні вимоги в цій частині заявлені позивачем передчасно, а тому, задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000103/1 від 05.03.2024.
3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2024/000117 від 05.03.2024.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Пак» (81700, вул. Вокзальна, 1, м. Жидачів, Стрийський район, Львівська область; ЄДРПОУ 30028601) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович