справа№380/13180/25
12 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов'язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області №133850013681 від 04 липня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 27 червня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в органах державної податкової служби з 06 червня 1994 року до 27 червня 2025 року, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №298-13-01-10-00-11 від 27.06.2025, №299-13-01-10-00-1 1 від 27.06.2025, №114-13-01-10-21 від 27.06.2025.
Позивач зазначає, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, отримуючи пенсію за віком, призначену з 07 лютого 2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі - Закон № 1058).
27 червня 2025 року Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Третя особа) із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (надалі - Закон № 3723), оскільки вона має на це право на підставі пунктів 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про державну службу» № 889-VIII (надалі - Закон № 889).
Позивач стверджує, що вона відповідає всім необхідним критеріям: досягла пенсійного віку (62 роки), має загальний страховий стаж понад 38 років, а також, станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889), мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема, згідно із трудовою книжкою, її стаж роботи в органах державної податкової служби складає 31 рік 22 дні (з 06.06.1994 по 27.06.2025). Разом із заявою нею подані необхідні довідки про складові заробітної плати (№ 298, № 299, № 114 від 27.06.2025).
Заяву Позивача, подану до ГУ ПФУ у Львівській області, за принципом екстериторіальності передано на розгляд до ГУ ПФУ в Закарпатській області (Відповідач).
Рішенням Відповідача № 133850013681 від 04 липня 2025 року Позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. Відмова мотивована тим, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання (згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України), а тому ці посади нібито не належать до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Відповідач дійшов висновку, що у Позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Позивач вважає це рішення протиправним, оскільки Відповідач проігнорував спеціальні норми Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Зокрема, Позивач посилається на пункт 344.1 статті 344 ПК України, який прямо встановлює, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом «Про державну службу». Найголовніше, ця ж норма прямо зазначає, що період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону «Про державну службу».
Таким чином, Позивач стверджує, що Відповідач, всупереч прямій нормі спеціального закону (ПК України), протиправно не зарахував її 31-річний стаж роботи в податкових органах до стажу державної служби, що призвело до незаконної відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою від 16 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - Третя особа, ГУ ПФУ у Львівській області) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.
Відповідач підтверджує, що 27 червня 2025 року Позивач звернулася із заявою, яка була опрацьована Відповідачем за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду було прийнято оскаржуване рішення про відмову.
В обґрунтування правомірності своєї позиції Відповідач зазначає, що статтею 90 Закону № 889 передбачено, що пенсійне забезпечення держслужбовців з 01.05.2016 здійснюється за Законом № 1058. Право на "стару" пенсію за Законом № 3723 зберегли лише особи, визначені у пунктах 10 та 12 Розділу XI Закону № 889.
На думку Відповідача, Позивач не належить до цих осіб, оскільки її робота в податкових органах не є державною службою в розумінні Закону № 3723. Відповідач посилається на статтю 343.1 ПК України, яка передбачає присвоєння посадовим особам контролюючих органів спеціальних звань, а не рангів державного службовця. Також Відповідач посилається на підпункт 17 пункту 3 статті 3 Закону № 889, який визначає, що дія цього Закону не поширюється на осіб, яким присвоюються спеціальні звання.
На підставі цього Відповідач доходить висновку, що оскільки Позивач мала спеціальне звання (інспектора податкової служби), її посада не належала до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Відповідно, у Позивача відсутній необхідний 20-річний стаж державної служби станом на 01.05.2016, а тому рішення про відмову у переведенні на пенсію державного службовця є законним та обґрунтованим.
Третя особа, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подало відзив, в якому підтримало правову позицію Відповідача.
Третя особа підтвердила факт звернення Позивача 27.06.2025 та передачу її заяви на розгляд до ГУ ПФУ в Закарпатській області за принципом екстериторіальності.
По суті спору Третя особа наводить аргументи, аналогічні доводам Відповідача: оскільки Позивач працювала в органах ДПС та мала спеціальне звання, її посада не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби згідно зі статтею 25 Закону № 3723.
Третя особа також посилається на статтю 343.1 ПК України та статтю 3 Закону № 889 як на підставу для висновку, що робота Позивача не зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію за Законом № 3723.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 від 10 травня 2023 року та довідкою про перерахунок пенсії від 05 червня 2025 року.
27 червня 2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" замість пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Підставою для звернення є те, що позивач досягла 60-річного віку, загальний страховий стаж становить понад 38 років, а стаж роботи на посадах державного службовця становить понад 20 років.
До поданої заяви позивачем долучені наступні документи:
- довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) номер 298-13-01-10-00-11 від 27 червня 2025 року;
- довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) номер 299-13-01-10-00-11 від 27 червня 2025 року;
- довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) номер 114-13-01-10-21 від 27 червня 2025 року.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням номер 133850013681 від 04 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Причиною відмови вказано те, що у позивача нібито відсутній страховий стаж державного службовця.
В листі з відмовою також зазначено, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1. Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і нібито з цієї причини ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (номер 3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області номер 133850013681 від 04 липня 2025 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулась до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон номер 889-VIII).
Відповідно до пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону номер 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон номер 3723-ХІІ), який набрав чинності 28 грудня 1993 і втратив чинність згідно з Законом номер 889-VIII 01 травня 2016, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону номер 889-VIII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу. (Мій загальний стаж становить понад 38 років).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року номер 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок номер 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, для призначення пенсії державного службовця таким особам подаються довідки про:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
- розміри виплат, зазначених в абзацах третьому-п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
- розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Саме такі довідки, що відповідають додаткам 4, 5 та 6 Порядку номер 622, і були позивачем подані до заяви про переведення на пенсію державного службовця.
Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону номер 3723-XII особи, які (серед іншого) мають не менш як 20 років стажу на відповідних посадах станом на 01 травня 2016 року, досягли встановленого пенсійного віку та мають необхідний загальний страховий стаж.
Щодо основного заперечення Пенсійного фонду про те, що робота в контролюючих (податкових) органах нібито не є державною службою, зазначаю наступне.
Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи.
Відповідно до пункту 342.4. статті 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Відповідно до пункту 342.6. статті 342 Податкового кодексу України, правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - законами України "Про державну службу" та "Про запобігання корупції" та іншими законами.
Ключовою нормою в даному випадку є пункт 344.1. статті 344 Податкового кодексу України, де прямо зазначено: "Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу"."
Більше того, у цьому ж пункті вказано: "При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом."
Ця норма Податкового кодексу України прямо спростовує доводи Пенсійного фонду України, оскільки чітко вказує, що:
Пенсія призначається за Законом "Про державну службу".
Період роботи в податкових органах зараховується до стажу державної служби.
Наявність "спеціальних звань" (на що посилається ПФУ) не є перешкодою, а прямо передбачена цією нормою, і стаж таких осіб все одно зараховується до стажу держслужби.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону номер 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року номер 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Отже, сукупний аналіз Закону номер 3723-ХІІ, Закону номер 889-VIII, Податкового кодексу України та Порядку номер 283 беззаперечно підтверджує, що робота в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.
Суд встановив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №133850013681 від 04 липня 2025 року, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію саме з підстав незарахування до стажу державної служби трудового стажу на посадах в органах державної податкової служби.
Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , стаж позивача в органах державної служби (робота в податкових органах на посадах державної служби з 06 червня 1994 року до 27 червня 2025 року) становить 31 рік 00 місяців 22 дні.
Посади, на яких позивачка працювала, були визначені структурою та штатним розписом Державної податкової служби України і відповідно до статті 25 Закону номер 3723-XII відносяться до шостої категорії посад державних службовців.
Ключовою нормою для вирішення цього спору є пункт 344.1 статті 344 ПК України ("Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів"), який Відповідач та Третя особа у своїх відзивах повністю проігнорували. Ця норма (у редакції, чинній до 01.01.2023) прямо встановлювала: "Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом."
Позиція Відповідача, який вибірково цитує статтю 343.1 ПК України (про наявність звань), але повністю ігнорує статтю 344.1 ПК України (про зарахування цього стажу для пенсії), є свідченням неправомірного, неповного та упередженого аналізу законодавства, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
Доводи Відповідача про те, що дія Закону № 889 (стаття 3) не поширюється на осіб зі спецзваннями, стосуються нового порядку проходження служби після 01.05.2016, але вони жодним чином не нівелюють спеціальних норм (пункт 344.1 ПК України) та перехідних положень (пункти 10, 12 Розділу XI Закону № 889), які гарантували збереження раніше набутих пенсійних прав.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, де Суд чітко вказав, що період роботи у податкових органах (навіть зі спеціальними званнями) підлягає зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723.
Суд встановив, що станом на 01 травня 2016 року Позивач мала 21 рік 10 місяців 25 днів стажу роботи в органах державної податкової служби.
Відповідно до прямої норми пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, цей стаж (незважаючи на наявність спеціальних звань) зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Оскільки стаж Позивача на 01.05.2016 перевищував 20 років, вона, згідно з пунктом 12 Розділу ХІ Закону № 889, має безумовне право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Позивач досягла необхідного пенсійного віку (62 роки) та звернулася із заявою 27.06.2025, подавши всі необхідні довідки про заробітну плату.
Рішення Відповідача № 133850013681 від 04 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії, мотивоване не зарахуванням цього стажу, є протиправним, оскільки ґрунтується на неправильному (вибірковому) застосуванні норм матеріального права та ігноруванні спеціальної норми статті 344.1 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що Відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, належним способом захисту порушеного права Позивача є скасування цього протиправного рішення та зобов'язання Відповідача (як суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення) призначити та виплатити пенсію з дати звернення (27.06.2025) на підставі вже поданих документів.
Суд, вирішуючи справу, керується принципами верховенства права та законності, встановленими статтею 6 та статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд розглядає справу в межах позовних вимог і на підставі доказів, поданих сторонами, або витребуваних судом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Відповідач не довів правомірності свого рішення № 133850013681 від 04 липня 2025 року, оскільки його аргументи базуються на ігноруванні спеціальної норми пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України. Натомість Позивач надала докази (трудову книжку, довідки про зарплату), які підтверджують її право на пенсію.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд вважає докази, надані Позивачем, належними, допустимими та достатніми для підтвердження її вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Порушене право Позивача підлягає відновленню. Суд задовольняє вимоги шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Відповідача, та зобов'язання Відповідача вчинити конкретні дії щодо призначення та виплати пенсії, оскільки це є належним та ефективним способом захисту порушеного права, яке виникло з 27 червня 2025 року (дата звернення Позивача із заявою).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією, долученою до матеріалів справи. Оскільки позов задоволено повністю, ця сума підлягає стягненню на користь Позивача з Відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 133850013681 від 04 липня 2025 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, 4; код ЄДРПОУ 20453063) призначити та виплачувати з 27.06.2025 ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в органах державної податкової служби з 06 червня 1994 року до 27 червня 2025 року, та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №298-13-01-10-00-11 від 27.06.2025, №299-13-01-10-00-1 1 від 27.06.2025, №114-13-01-10-21 від 27.06.2025
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 листопада 2025 року.
Суддя Коморний О.І.