справа № 380/3109/25
з питань відстрочення виконання судового рішення
13 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_2 про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить відстрочити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року у справі № 380/3109/25 за позовом ОСОБА_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про результати проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), військово-лікарської комісії 11.03.2022 та про виключення з військового обліку у зв'язку визнанням непридатним до військової служби на підставі статті 30А Положення про військово-лікарської експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.200 № 402 (зі змінами та доповненнями) - терміном до демобілізації позивача ОСОБА_1 .
В обґрунтування такої зазначено, що підставою для звернення із заявою про відстрочення виконання судового рішення стало те, що відповідно до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 14.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 та знятий з військового обліку військовозобов'язаних та набув статус військовослужбовця, що унеможливлює на даний момент виконати рішення суду.
У судове засідання представники сторін не з'явилися; про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи зазначене, суд розглянув заяву відповідача у порядку письмового провадження.
При вирішенні поданої заяви суд керується таким.
Згідно частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведеної норми встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 819/150/17).
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 380/3109/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про результати проходження ОСОБА_1 , військово-лікарської комісії 11.03.2022 та про виключення з військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про результати проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), військово-лікарської комісії 11.03.2022 та про виключення з військового обліку у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби на підставі статті 30А Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (зі змінами та доповненнями).
Основною обставиною, що ускладнює виконання судового рішення, на яку посилається відповідач, є призов позивача на військову службу.
Поряд з цим, предмет спору стосується питання щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про результати проходження ОСОБА_1 , військово-лікарської комісії 11.03.2022 та про виключення з військового обліку.
Суд вважає, що відповідачем у заяві не наведено обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення.
Враховуючи обставини справи та вимоги КАС України, суд вважає, що підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні, а тому у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 293-295, 378 КАС України, суд, -
у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.