14 листопада 2025 рокусправа № 380/16715/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову, викладену у відповіді від 15.07.2025 року за №25/14431 щодо відмови у звільненні військовослужбовця, прийнятого за результатом розгляду рапорту від 15.07.2025 року;
зобов?язати повторно розглянути рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у зв?язку із необхідність здійснювати постійний догляд за мамою, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позову зазначає, що оскільки до рапорту ним було долучено акт про його сімейний стан, затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , то ініціювати складання такого акту міг лише командир військової частини НОМЕР_1 , де він проходить службу. Також для підтвердження наявності інвалідності та необхідності постійного стороннього догляду його мамі до рапорту було додано нотаріально посвідчена копія довідки до акту огляду МСЕК та висновок лікарсько-консультативної комісії про наявність когнітивних порушень.
Відповідач у своїх запереченнях вказав, що родання рідною донькою ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , нотаріально посвідченої заяви про те, що вона не є членом сім'ї і не може здійснювати постійний сторонній догляд за мамою, у зв'язку із вихованням дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не позбавляє її конституційного обов'язку піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Доказів того, що ОСОБА_5 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи - суду та військовій частині не надано. Наявність у матері позивача - ОСОБА_2 , іншого родича першого ступеня споріднення - рідної доньки ОСОБА_5 , унеможливлює задоволення рапорту та позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Позивач є сином ОСОБА_2 (свідоцтво про народження № НОМЕР_2 від 19.03.1997).
Відповідно до довідки до акта медико-соціальної експертної комісії №000150 ОСОБА_2 є особою з другою групою інвалідності; їй протипоказана важка фізична робота.
Відповідно до висновку №41 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №41, діагноз ОСОБА_2 - НОМЕР_3 .
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача в даний час він проходить службу в Збройних Силах України (мобілізований). Разом з ним проживають: батько - ОСОБА_6 ; мати - ОСОБА_2 - інвалід другої групи, якій потрібний додатковий догляд (згідно висновку №41 вид. ЛКК 24.06.2025 року).
Вказана інформація підтверджується також довідкою Виконавчого комітету Погірцівського старостинського округу №213 від 25.06.2025 року.
Шлюб між ОСОБА_6 (батько позивача) та ОСОБА_2 розірвано 27.05.2025 року (свідоцтво серії НОМЕР_4 ).
В ОСОБА_2 є також дочка ОСОБА_5 (після укладення шлюбу 02.08.2019 року прізвище - ОСОБА_7 ).
В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_5 , адресована компетентним органам та всім, кого це стосується, в якій зазначено, що її мати ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду. Повідомляє, що вона не є членом сім'ї ОСОБА_2 та не може здійснювати постійний сторонній догляд за мамою, оскільки здійснює догляд за дитиною, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідач надав відповідь за результатами розгляду вказаного рапорту №25/14431 від 15.07.2025 року, якою відмовив у його задоволенні, оскільки не вдалось знайти підтвердження потреби здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 . Документи, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду - відсутні. Крім того, серед додатків також не вбачається ані документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення, ані акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Змістом спірних правовідносин є відмова у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232).
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах визначальною підставою для можливості звільнення позивача з військової служби, у відповідності до наведених норм, є необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з другою групою інвалідністю.
Натомість, наявні в матеріалах справи документи (довідка до акта медико-соціальної експертної комісії; висновок про наявність когнітивних порушень; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання; довідка Виконавчого комітету Погірцівського Старостинського округу), які були також надані відповідачу разом із рапортом, вказують на те, що мати позивача ОСОБА_2 потребує додаткового догляду, а не постійного.
Вказане, зокрема, позивачем не заперечується.
Зазначена обставина унеможливлює застосування підп.«г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 для звільнення позивача із військової служби через сімейні обставини.
Відтак, відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту та звільненні його з військової служби на підставі вказаної обставини, діяв у межах, визначених чинним законодавством.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними.
Додатково слід зазначити, що в матеріалах справи наявні докази у підтвердження обставин наявності у матері позивача інших членів сім'ї першого ступеня споріднення - дочки ОСОБА_5 .
Судом не беруться до уваги інші аргументи позивача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, зазначені витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович