про залишення позову без розгляду
в частині позовних вимог
13 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5917/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернулася з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 24.02.2022 по 19.05.2023 без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 24.02.2022 по 19.05.2023 із обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.
Позивач повідомила, що з огляду на те, що відносно частини вимог 30 червня 2023 року розпочався строк звернення до суду із позовом щодо виплати грошового забезпечення в період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року, визначений ст. 233 КЗпП України в редакції чинній з 19.07.2022 року, яка визначає тримісячний строк звернення до суду із таким позовом, вона пропустила тримісячний строк для звернення до адміністративного суду в частині вимог з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року.
Однак вказала, що в свою чергу, Указом Президента України "Про введення воєнного етану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та триває й досі.
Вказала, що наказом від 11.01.2025 №11 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_4 у зв'язку із призначенням на посаду офіцера ІНФОРМАЦІЯ_1 , де вона проходить військову службу по теперішній час. В свою чергу, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим, статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі, небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. Фактор часу - участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. Обов'язок держави, забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя, проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
За відсутності відповідних доказів наявності у позивача перешкод для звернення до суду, ухвалою від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та надати відповідні докази в обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Представником позивача на виконання вимог ухвали подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що про дане порушення позивач дізналась 19.07.2025 від побратима, і відразу звернулась до військової частини НОМЕР_4 з рапортом провести нарахування та виплату різниці грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 із обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року. Проте, отримала відмову від військової частини.
Також вказує, що правозастосовна доктрина у визначенні строків звернення до суду орієнтується на принцип юридичної визначеності та передбачуваності, який передбачає наявність чітко визначеного моменту, коли особа набуває обізнаності про факт порушення її прав. У контексті відмови у проведенні нарахування та виплати різниці вищевказаного грошового забезпечення є дата отримання офіційної відмови військовою частиною. Це пояснюється тим, що до моменту отримання відповіді від компетентного органу особа не може достеменно знати, чи порушені її права фактом відмови. У даному випадку відмова у проведенні нарахування та виплати різниці грошового забезпечення була оформлена офіційним листом військової частини №1411/6818 від 08.08.2025. Відповідно, перебіг строку звернення до суду повинен обчислюватися саме з моменту отримання позивачем цього листа. Позивач вважає, що такий підхід узгоджується з положеннями статті 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Позивач зазначає, що був направлений адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 з приводу проведених на її користь грошових виплат, у відповідь на який, відповідач повідомив, що при нарахуванні грошового забезпечення, та інших виплат ОСОБА_1 були застосовані норми, що визначені постановою КМ України від 30 серпня 2017 року №704 (зі змінами) «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», у тому числі для визначення прожиткового мінімуму для розрахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023, та розраховував грошове забезпечення з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2018 року (а.с.16).
Ухвалою від 15.09.2025 суд відкрив провадження у справі та, оцінюючи доводи, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, визнав за необхідне вирішити дане питання за результатами розгляду.
Обґрунтування позову по суті
Позивач вказала, що вона проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на грошовому забезпеченні відповдіача.
Позивач стверджує, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував їй грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, зокрема, в період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року.
Щодо пропуску строків звернення до суду
Відповідно до частини 1 ст.233 КЗпП України (у редакції чинній після 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що грошові виплати в частині періоду, зокрема, з 19.07.2022 до 19.05.2023, про які веде мову позивач, повинні були бути нараховані та виплачені їй з 19.07.2022, тобто після набрання чинності вказаних змін, а тому позовні вимоги про нарахування та виплату таких коштів належало заявити до суду у тримісячний строк.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Позивач вказує, що вона через проходження військової служби по мобілізації у Збройних Силах України, була обмежена у доступі до правової допомоги, перебувала у віддалених, в тому числі, небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, брала участь у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях що обмежило можливість своєчасного звернення до суду, може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. Також вважає, що продовження несення позивачем військової служби після звільнення з військової частини НОМЕР_4 , введення воєнного етану в Україні, є поважною причиною пропуску строку звернення до суду та підставою для його поновлення.
Позивач наголошує, що саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою її обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі.
Надаючи оцінку аргументам позивача та доказам, що знаходяться в матеріалах справи, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення заробітку за період з 19 липня 2022 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Звільнення військовослужбовця відбувається за наказом по особовому складу, в якому вказано, які саме виплати та в якому розмірі такій особі нараховано, які грошові виплати роботодавець військовослужбовцю не нарахував.
Суд звертає увагу на те, що позивач надала до матеріалів справи копію наказу про звільнення від 11.01.2025 №11 з детальною інформацією про нараховані виплати з вказанням періодів, а також копію грошового атестату (а.с.23-25).
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні, зокрема, за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Верховний Суд у своїй постанові погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
У цій справі це відбулося шляхом обізнаності зі змістом наказу про звільнення з описом необхідних нарахувань та виплат, грошовим атестатом, а також отриманими фактично виплатами.
Доказом того, що у позивача не виникли питання з приводу недоплати грошового забезпечення свідчить відсутність будь-яких його намагань з'ясувати правильність обчислення нарахованих та виплачених їй при звільненні коштів за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Позивач повідомляє, що лише 26.07.2025 вона звернулася до військової частини НОМЕР_4 , в тому числі, і з метою отримання інформації про розмір грошового забезпечення що нараховувався за весь період служби та про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в розумінні ст.116 КЗпП України.
Натомість, матеріали справи містять довідку про загальний розмір нарахування грошового забезпечення за складовими датовану 10.04.2025 (а.с.14).
Суд бере до уваги той факт, що позивач не пояснила суду того, чому вона після отримання грошового атестату від 14.01.2025 року вих.221 (а.с.23) та копії наказу про звільнення від 11.01.2025 №11, в якому детально розписані всі нараховані виплати позивачеві за періодами (а.с.25), не звернулася до суду протягом трьох місяців з позовними вимогами, що є предметом розгляду даного провадження.
Суд критично оцінює позицію ОСОБА_1 з приводу того, що саме дата одержання на її запит від роботодавця письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою її обізнаності про порушення прав, що є предметом спору у цій справі, оскільки позивач була обізнана з такими виплатами зі змісту грошового атестату та наказу про звільнення.
З приводу посилань на неможливість звернення до суду через несення служби, суд вказує наступне.
Позивач звільнилась 11.01.2025 з Військової частини НОМЕР_4 в зв'язку з переведенням її на посаду офіцера ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документальних доказів того, що на новій посаді позивач в період з 12.01.2025 по 27.08.2025 (день звернення до суду з цим позовом) брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони та перебувала в зоні бойових дій, суду не надано.
Не надано також суду документальних доказів того, що позивач була обмежена у доступі до правової допомоги у зв'язку з іншими обставинами, як то, перебування на лікуванні, тощо. Документальних доказів перебування ОСОБА_1 в період з 12.01.2025 по 27.08.2025 у віддалених місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, її участі у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях, суду позивач не надала.
Не заперечуючи того факту, що проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особою права на судовий захист, суд у кожному випадку зобов'язаний встановити ті конкретні обставини, які в об'єктивній дійсності спричинили такій особі реальні перешкоди для подання позову до суду. При цьому суд в ході правової оцінки обставин у кожній справі зобов'язаний відмежувати ситуацію, коли така особа дійсно була позбавлена права на звернення до суду або мала відповідні труднощі для цього за наявності у неї необхідності та бажання подати позов, від відсутності інтересу до правовідносин з приводу розміру нарахування та виплати грошового забезпечення, які вона вже отримала.
Окрім цього суд бере до уваги той факт, що позивач 08.04.2025, через того ж самого адвоката, що і у даному провадженні, зверталась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з приводу проведених їй нарахувань додаткової винагороди за період служби (провадження №340/2293/25). Рішення по суті спору ухвалене 16.06.2025.
Дані обставини додатково свідчать про те, що особа мала можливість подати позов у встановлений строк.
Суд вважає, що позивач повинна була дотриматись вимог, визначених законом та подати позов у тримісячний строк, визначений ст.233 КЗпПУ, однак, вона цього не зробила.
Суд бере до уваги той факт, що жодної причини поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навела. Не повідомила вона також і будь-яких обставин, що перешкодили їй реалізувати своє право в цій частині.
Згідно пп.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без розгляду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА