13 листопада 2025 року м. Київ № 320/5795/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської обласної державної адміністрації в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншими категоріям громадян
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (відповідач), та іншим категоріям громадян, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке прийнято 30.12.2024 року у вигляді протоколу №83-24, в частині не підтвердження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та визнання виданим необґрунтовано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та поновлення посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке прийнято 30.12.2024 року у вигляді протоколу №83-24, в частині відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію розглянути питання щодо визначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.
У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач надав всі документи, які підтверджують наявність фактів для надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення, згідно із законодавством, яке було чинним на час первинного присвоєння позивачу вказаного статусу та визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.
Позивач зазначає, що безпосередньо брав участь у роботах, пов'язаних з усуненням наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у 1986 році, відповідачем було надано статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видано посвідчення категорії 3 серія НОМЕР_2 від 09.02.1993 року. Посвідчення безстрокове і діє на всій території України та дає право на пільги і компенсації, передбачені чинним законодавством. Дане посвідчення, відповідно до вимог чинного законодавства, було перереєстроване, про що відповідачем на посвідченні була проставлена відмітка (штамп) «перереєстровано» 14.05.98 р. При цьому, відповідачем в особі тимчасової комісії з питань перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» проводилась перевірка правильності видачі цього посвідчення, позивачем та підприємством (Миронівське РТП) надавалися на її вимогу необхідні документи, довідки та пояснення. Питань щодо правомірності його видачі не було.
Позивач акцентує, що отримав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) у 1993 році на підставі наданих документів, що підтверджували участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. При цьому, позивач не може нести відповідальність за розбіжності у підтверджуючих документах щодо участі у ліквідації катастрофи, та, як наслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Надані документи для отримання посвідчення датовані 90-ми роками, тому відповідність їх вимогам Порядку №551 не є визначальним фактом у розумінні доказування у даній справі.
Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України на засіданні №120 від 17 вересня 2024 року було складено експертний висновок на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно якого захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 29.10.2024 року Київською обласною спеціалізованою МСЕК позивачу було встановлено з 07 жовтня 2024 року довічно 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, ступінь втрати професійної здатності 80% з 07 жовтня 2024 року.
У зв'язку з такими обставинами, позивач подав заяву з проханням визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) та видачу відповідного посвідчення, на що тримав неправомірну відмову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою витребувано від відповідача завірені належним чином копії оспорюваних рішень, із усіма документами, поданими позивачем, матеріали розгляду заяв позивача; всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.
17 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» від Київської обласної державної адміністрації надійшов відзив (зареєстровано судом 18.02.2025).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості, зазначає, рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.12.2024 № 83-24 не підтверджено ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, враховуючи таке.
Згідно довідки Миронівського ремонтно-транспортного підприємства від 22.12.1992 № 64 ОСОБА_1 виконував роботи в с. Варовичі Поліського району в період з 30.08.1986 по 02.09.1986 року. Первинними документами не підтверджено направлення та виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у зоні відчуження с. Варовичі в період з 30.08.1986 року по 02.09.1986 року. Надані копії документів містять розбіжності з наявними документами (мають ознаки виправлення). Відповідно до копії наказу № к-88 від 29 серпня (без зазначення року) ОСОБА_2 (без зазначення імені та по батькові) був відряджений в Поліське з 30.08. (рік не зазначено). ВАТ «Миронівське ремонтно-транспортне підприємство» листом від 11.12.2024 № 4 не надано копій первинних документів, які б підтверджували направлення ОСОБА_1 на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зону відчуження, виконання відповідних робіт у зоні відчуження та нарахування заробітної плати у підвищеному розмірі за роботу в зоні відчуження.
Відповідно до розпорядження начальника цивільної оборони Київської області від 13.05.1986 № 40/1, евакуація с. Варовичі Поліського району Київської області відбулась 14.05.1986 (евакуйовані 946 осіб). Наявне в особовій справі пояснення ОСОБА_1 не відповідає історичним подіям.
Відповідач зазначає, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 було видане Київською обласною державною адміністрацією на підставі довідки Миронівського ремонтно-транспортного підприємства про підвищену оплату праці в зоні відчуження с.Варовичі, 30.08-02.09.1986, в сумі 41,38 крб, коеф.2. У своєму поясненні ОСОБА_1 зазначає, що 30.08.1986 був відряджений в с.Варовичі та задіяний для перевезення домашніх речей мешканців села Варовичі, де відбувалося часткове вивезення людей і дітей у невідомому напрямку, долучення до колони автомашин з речами, худобою, сіном, дровами, будматеріалами. Також, ОСОБА_1 зазначає, що був свідком скидання з вертольотів мішків з червоною речовиною, яка ніби опилювала дороги, землю, траву, узбіччя, будівлі. Натомість, у копії наказу № к-88 параграф 5, Даниленко (без ініціалів) відряджений в смт Поліське з 30.08. (рік не вказаний). Тобто, яка саме особа відряджена за наказом № 88 встановленню не підлягає.
У копії сторінки журналу обліку шляхових листів (рік невідомий), 30.08., прізвище водія містить виправлення на « ОСОБА_3 », крім того ініціали «А.В.» нанесені поверх інших ініціалів, відрядження в Поліську сільраду, дописано по копії ручкою « ОСОБА_4 », «домашні речі». Усі інші маршрути зони відчуження не стосуються (у тому числі в дати, які зазначені у довідці про підвищену зарплату (по 03.09).
Копія відомості нарахування заробітної плати за вересень 1986 року окремої графи за участь не містить, наявна графа «по шляховим листам», а відповідно до записів у журналі обліку шляхових листів, відрядження були зовсім не у зону відчуження.
Додатково перевірено особу, зазначену у поясненні Позивача, ОСОБА_5 , посвідчення якого не перереєстроване та вилучене на підставі рішення Тимчасової комісії Київської обласної державної адміністрації з питань перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». У справі тезко наявна тотожна довідка про виконання робіт в с. Варовичі, 30.08- 05.09.рік не вказаний, копія якої наявна у справі ОСОБА_1 , наказу №88 з тотожним параграфом 5 “Даниленко» (без ініціалів); копія з журналу реєстрації шляхових листів (30.09.1986, смт Поліське, назва вантажу не читається, а запис про Варовичі - відсутній; лист Миронівської РДА, у якому зазначено, що “ліквідатор говорить, що він працював у с. Залісся».
У тотожному листі Миронівської РДА щодо ОСОБА_1 зазначено, що у пояснюючих записках працівники пишуть, що вони вивозили домашні речі мешканців с.Варовичі. Дані працівники були відрядженні в Поліське, а в журналі про відрядження зазначено с. Варовичі.
Відповідач звертає увагу, що жодне прізвище водіїв у наказі № 88 від 29.08.рік не вказаний не містить ініціалів. Зазначення ініціалів «А.В.», на які посилається позивач є дописом, час якого та «авторство» не можливо встановити. Зауважує, що с. Варовичі евакуйоване 14.05.1986 у кількості 946 осіб, у період 08.00-18.00 год. Евакуація проводилася усього села разом з худобою, яка належала як громадянам, так і сільськогосподарським підприємствам, які розташовувалися на території населеного пункту. Членами Комісії Київської обласної державної адміністрації, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і на той час виконували повноваження посадових осіб місцевого самоврядування населених пунктів у зоні відчуження та організовували евакуацію населених пунктів, зауважено, що пояснення ОСОБА_1 щодо евакуації людей з дітьми та тварин, про скидання з вертольотів мішків з червоною речовиною, не відповідає історичній дійсності, оскільки у серпні - вересні 1986 року жодної худоби у зоні відчуження вже не було, її або евакуювали разом з людьми, а які залишилися були після евакуації відстріляні працівниками Українського товариства мисливців та рибалок.
Щодо твердження позивача про надання підтверджуючих документів Миронівським РТП, слід зазначити, що підприємством надано копії документів, які вже наявні у справі, і розглядалися комісією (копія того ж наказу, відомості та довідка, яка містить тотожну інформацію), журнал обліку шляхових листів хоч і має термін зберігання 3 роки, але він є первинним документом, на підставі яких здійснювалися фінансового - господарські операції. Здійснення нарахувань в цілому «за шляховими листами» не є підтвердженням нарахування підвищеної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, оскільки вони є нарахуваннями за відрядження ОСОБА_1 в міста Бровари, Кагарлик, Миронівку, які до зони відчуження не належать. Проведення нарахування за окремими постановами уряду, відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку, малися проводитися за окремими виділеними кодами нарахувань. Надання довідки про підвищену оплату праці за період 30.08.1986 -02/03.09.1986 є таким, що не відповідає первинному документу (журналі обліку шляхових листів, 02 та 03 вересня зазначений маршрут перевезення м. Бровари - м. Миронівка та м. Кагарлик - м. Миронівка. Такий факт свідчить про неправдивість інформації, яку зазначило підприємство для отримання ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації.
10 березня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив за змістом якої позивач зазначає, що твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки в наказі чітко вказано (російською мовою): «Приказ к-88 от 29.08.86», та параграф 5 наказу «Командировать водителя ОСОБА_3 в Полесское с 30.08.86г.», не відповідає дійсності і твердження відповідача про те, що Миронівським РТП не підтверджено виконання позивачем робіт у зоні відчуження та нарахування заробітної плати у подвійному розмірі за роботу в зоні відчуження, адже підтверджуючі докази наведені позивачем, зокрема це і довідка Миронівського РТП №64 від 22.12.1992 року. У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.
10 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач зазначає, надані копії документів містять розбіжності з наявними документами (мають ознаки виправлення).
Відповідно до пункту 14 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок) рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами. Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
Згідно з пунктом 3.2 Положення про комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян Комісія здійснює перевірку правильності визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідних категорій, та іншим категоріям громадян на підставі первинних документів, що надходять від органів соціального захисту населення Київської області за місцем проживання (реєстрації) осіб, державних установ, департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та опрацювання особових справ громадян.
Як вказує відповідач, рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.12.2024 № 83-24 не підтверджено ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та відмовлено у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі додаткових документів, що цілком спростовують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом установлено, 09 лютого 1993 року Київською облдержадміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 3.
Згідно з відміткою на посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому 09 лютого 1993 року Київською облдержадміністрацією ОСОБА_1 , посвідчення перереєстровано 14 травня 1998 року.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20.09.2024 №1781 Центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №120 від 17 вересня 2024 року розглянула звернення гр. ОСОБА_1 і надані згідно переліку та зареєстровану в ЦМЕК 30.08.2024 документацію ОСОБА_1 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Основний діагноз: ХІХС: стенокардія напруги та спокою, ФК III. Дифузний кардіосклероз з дилятацією порожнин серця. Недостатність трикуспідального клапана III ст. Комбінована аортальна вада з перевагою стенозу. Розширення висхідної аорти. Гіпертонічна хвороба III ст., 3 ст., ризик 4 (дуже високий). СН ІІА-Б зі зниженням систолічної функції ЛШ (ФВ 37%). ХОЗЛ II ст. Дифузний пневмофіброз. Емфізема легенів. ДН II ст.
Висновок: Захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №847228 ОСОБА_1 установлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 07 жовтня 2024 року довічно.
ОСОБА_1 звернувся до Київської обласної державної адміністрації із заявою про визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) та видачі відповідного посвідчення.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісія Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.12.2024 №83-24 вирішено:
«На підставі додаткових документів не підтверджено ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно довідки Миронівського ремонтно-транспортного підприємства від 22.12.1992 № 64 ОСОБА_1 виконував роботи в с.Варовичі Поліського району в період з 30.08.1986 по 02.09.1986 року. Первинними документами не підтверджено направлення та виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у зоні відчуження с.Варовичі в період з 30.08.1986 року по 02.09.1986 року. Надані копії документів містять розбіжності з наявними документами (мають ознаки виправлення). Відповідно до копії наказу № к-88 від 29 серпня (без зазначення року) ОСОБА_2 (без зазначення імені та по батькові) був відряджений в Поліське з 30.08. (рік не зазначено).
ВАТ «Миронівське ремонтно-транспортне підприємство» листом від 11.12.2024 № 4 не надано копій первинних документів, які б підтверджували направлення ОСОБА_1 на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зону відчуження, виконанням відповідних робіт у зоні відчуження та нарахування заробітної плати у підвищеному розмірі за роботу в зоні відчуження.
Відповідно до розпорядження начальника цивільної оборони Київської області від 13.05.1986 № 40/І, евакуація с.Варовичі Поліського району Київської області відбулась 14.05.1986 (евакуйовані 946 осіб). Наявне в осовій справі пояснення ОСОБА_1 не відповідає історичним подіям.
Не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3. Визнати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 серія НОМЕР_2 від 09.02.1993 року виданими необґрунтовано. Необґрунтовано видане посвідчення підлягає вилученню.
Відмовити у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.».
Вважаючи таке рішення, оформлене витягом з протоколу від 30.12.2024 №83-24 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон 7№ 796).
Відповідно до ст. 9 Закону № 796, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 Закону № 796, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
До військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтею 14 Закону №796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10,11частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Відповідно до ст. 15 Закону №769, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до приписів статті 65 Закону №796, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбаченихстаттею 17цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Постанова №551).
Так, пунктом 2 Постанови №551 затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
При цьому, пунктом 3 Постанови № 551 передбачено дозвіл до 01.01.2019 використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 21.08.2001 № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51».
У пункті 7 вказаної Постанови зазначено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно:
- забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них;
- утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення;
- провести до 1 січня 2020 р. заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1); учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 і 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт; особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини.
Згідно із пунктом 11 Постанови №551, посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема:
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
З огляду на матеріали справи, відповідно до наказу по підприємству Миронівське ремонтно-транспортне підприємство к-88 від 29.08.86 водій ОСОБА_6 був направлений у відрядження в смт. Поліське з 30.08.86 р.
Згідно з довідкою Миронівського ремонтно-транспортного підприємства від 22.12.1992 №64, видана ОСОБА_1 , в тому, що за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС йому по місцю основної роботи в Миронівському ремонтно-транспортному підприємстві виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року за №207-7 згідно спільного листа Мінпраці України від 29.10.1992 №09-3751, МінЧорнобилю України від 29.10.1992 №1082/3к, Мінфіну України від 29.10.1992 №13-412/308 в населеному пункті Воровичі Поліського району з 30 серпня 1986 року по 02 вересня 1986 року в сумі 41 крб. 38 коп., коефіцієнт 2.
Згідно з пояснювальної записки позивача, останній працюючи водієм в РТП отримав відрядження 30.08.1986 виїжджати у с. Воровичі Поліського району, вивозити речі потерпілих від аварії на ЧАЕС, приїхав туди 30.08.1986 до 03.09.1986.
Відповідно до довідки від 20 серпня 2007 року, виданої Миронівським ремонтно-транспортним підприємством водію ОСОБА_1 про те, що він дійсно приймав участь в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить запис в книзі наказів за № 88-к від 29.08.1986р. В диспетчерському журналі обліку випуску автомобілів на лінію є відповідні записи, а саме: з 30 серпня 1986 року по З вересня 1986 року дорожній лист № 505439 на автомобіль ГАЗ -53 92-51 КХА. На основі Постанови Ради Міністрів УРСР та Укрппрофради № 207 від 10 червня 1986 року ОСОБА_1 була виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі за дні, які він знаходився в селі Воровичі Поліського району. Довідка написана на основі книжки наказів, диспетчерського журналу обліку випуску автомашин на лінію та книжок нарахування заробітної плати по РТП.
Як зазначалось, 09 лютого 1993 року Київською облдержадміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 3. Згідно з відміткою на посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому 09 лютого 1993 року Київською облдержадміністрацією ОСОБА_1 , посвідчення перереєстровано 14 травня 1998 року.
Проте, розглядаючи звернення позивача щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідач визнав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 серія НОМЕР_2 від 09.02.1993 року виданими необґрунтовано з підстав наявності розбіжностей в наданих документах.
Надаючи оцінку підставам, викладеним у витягу з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.12.2024 № 83-24, суд зазначає, що позивачем при первинному отриманні посвідчення та у подальшому під час перереєстрації, передбаченій постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 Про перевірку правильності видачі посвідчень Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було пред'явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують роботи позивача (виїзди), ушкодження здоров'я позивача та впливу небезпечних радіаційних факторів. Позивач не може нести відповідальність за подальше знищення таких документів, так і за наявні певні розбіжності при оформленні таких документів уповноваженими особами, внаслідок чого бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, виходячи з системного аналізу Постанови № 551, суд дійшов висновку, що при заміні посвідчення для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які отримали інвалідність, що має причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, самостійною підставою для отримання посвідчення нового зразка є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Отримання особою інвалідності, що пов'язана з дією іонізуючого випромінювання внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є юридичним фактом, з яким законодавство пов'язує право особи на заміну посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Водночас закон не передбачає обов'язку такої особи доводити іншим чином її належність до вказаної категорії осіб, в тому числі шляхом надання відповідних довідок із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
Наведений вище висновок щодо правозастосування узгоджується з ч. 1 ст. 12 Закону №796-ХІІ, відповідно до якого причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
В матеріалах справи наявний експертний висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20.09.2024 №1781, яким підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №847228 ОСОБА_1 установлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 07 жовтня 2024 року довічно.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності се.12ААг №84728 від 07.10.2024 підтверджено втрату професійної працездатності 80% довічно.
Отже, позивач має інвалідність, зумовлену захворюванням, причинно пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи. З огляду на це, позивач не повинен доводити повторно належність до категорії осіб, що є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ці питання вже досліджувалися під час встановлення йому інвалідності та попередньої видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд звертає увагу, що позивач на час вирішення Комісією питання щодо наявності чи відсутності підстав для видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС нового зразка вже мав такий статус і відповідне посвідчення. Тобто, Комісією фактично здійснено перевірку правильності видачі такого посвідчення позивачу.
Проте, крім того доцільно звернути увагу на те, що Закон № 796-ХІІ не містить визначення підстав і процедури позбавлення особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, адже, якщо частина 3 статті 65 цього Закону визначає, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то визнання безпідставною видачі посвідчення і вимога його повернути фактично означає позбавлення такої особи відповідного статусу.
У свою чергу, суд звертає увагу на те, що Законом № 796-ХІІ Кабінету Міністрів України було надано повноваження визначати порядок видачі посвідчень, а не фактичного позбавлення такого статусу.
Суд наголошує, що у спірних відносинах дії Комісії не відповідають "принципу належного урядування", сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування фактично позбавили позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який він мав, що призвело до безпідставного спонукання останнього вчинити додаткові дії щодо доведення належності до категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили на користь висновку про необґрунтованість видачі посвідчення, зокрема про те, що посвідчення видано на підставі завідомо недостовірних або сфальсифікованих відомостей, зокрема відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту недостовірності або фальсифікації зазначених відомостей.
Отже, позивач отримав посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1992 році на підставі наданих документів, що підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. При цьому, позивач не може нести відповідальність за розбіжності у підтверджуючих документах щодо його участі у ліквідації катастрофи, та, як наслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім зазначеного, суд звертає увагу, що надані позивачем документи для отримання посвідчення датовані 90-ми роками, тому відповідність їх вимогам Порядку №551 не є визначальним фактом у розумінні доказування у даній справі.
Так, Постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.1991 №44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №501 від 25.08.1992).
Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д)довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02.07.1990 № 148.У подальшому діяли Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких вносилися багато численні зміни та доповнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на момент видачі відповідних документів була відсутня аналогічна діючій регламентація щодо форми та змісту таких документів. При цьому надані позивачем документи видані компетентними установами за місцем роботи та за формою, чинною на момент їх складення, тобто в передбаченій законодавством формі.
У силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV у контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 січня 2011 р. у справі "Щокін проти України" та від 7 липня 2011 р. у справі "Серков проти України" позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
У контексті розгляду даної справи суд також враховує висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14 січня 2011 р. у справі "Щокін проти України" та від 7 липня 2011 р. у справі "Серков проти України" позицію у частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
На підставі викладеного, суд вважає, що у справі наявні достатні докази для визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 30.12.2024, оформленого протоколом №83-24.
Щодо решти позовних вимог, суд приймає до уваги, що внаслідок неправомірних висновків відповідача щодо не підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, неправомірним визнанням посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 серія НОМЕР_2 від 09.02.1993 року таким, що видано необґрунтовано, Комісією по суті не розглянуто питання щодо визначення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) та видачі відповідного посвідчення, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншими категоріям громадян розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та розглянути заяву ОСОБА_1 про визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до вимог частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно норм статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову
Норми статті 245 КАС України визначають повноваження суду при вирішенні справи. Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Рішення суду, згідно положень статті 246 КАС України, складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
Суд зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від плати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке прийнято 30.12.2024 року у вигляді протоколу №83-24 в частині не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 , визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 серія НОМЕР_2 від 09.02.1993 року виданим необґрунтовано, відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
3. Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію в особі Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншими категоріям громадян розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та розглянути заяву ОСОБА_1 про визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.