14 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/17986/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалова Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2025 роки та 140 діб додаткової відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки та 2025 рік, а також одноразової грошової допомоги при звільненні сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2025 роки та 140 діб додаткової відпустки, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки та 2025 рік, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2021 року по день фактичної виплати (доплати) грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022 - 2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2025 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2020 - 2022 та 2024 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки та одноразова грошова допомоги при звільненні сум індексації.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2022 та 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні рік, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00 грн. При зверненні до суду із позовом долучив договір про представництво та надання правової допомоги від 15.04.2025, додаткову угоду до договору від 15.04.2025, рахунок від 15.04.2025 №25 на загальну суму 2500,00 грн та квитанцію до платіжної інструкції від 11.07.2025 на загальну суму 2500,00 грн про оплату послуг адвоката.
Суд, вирішуючи дане клопотання, виходить с наступного.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої, дев'ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Ці критерії також застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування не відповідності заявлених витрат цим критеріям.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Такий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 21 червня 2022 року у справі №826/11302/18.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з позовною заявою представником позивача подано договір про надання правничої допомоги від 15.04.2025 та додаткову угоду від 15.04.2025 №4 до вказаного договору.
Дослідженням пункту 3 додаткової угоди встановлено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 2500,00 грн.
Також на підтвердження надання правової допомоги представником позивача подано квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт від 11.07.2025 на суму 2500,00 грн та ордер.
Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн підтверджені належними доказами та стосуються даної справи.
З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву представника позивача - адвоката Грішина Є.О. про ухвалення додаткового рішення у справі №240/17986/25 - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Шувалова
ухвалено додаткове судове рішення, в тому числі за ініціативою суду