Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
14 листопада 2025 року Справа №320/46747/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, додану до позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви про відстрочку відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 по суті щодо права на відстрочку від мобілізації, на підставі другого абзаца ч. 2 ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», також внести в реєстр інформацію відносно ОСОБА_1 щодо обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення та перебування кримінального провадження на стадії судового провадження, оформити належним чином та надати відповідний документ;
- зобов'язати надати ОСОБА_1 відстрочку до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженні № 42016050000000526 від 16.06.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, судова справа № 237/300/17. Зобов'язати видати довідку про відстрочку;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), вчиняти будь-які дії, пов'язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 замінити військово-обліковий документ шляхом створення та видачі у паперовій формі з зазначенням підстави про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Разом з позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заявник просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), усім ТЦК та СП та іншим органам вчиняти будь-які дії, пов'язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Вказану заяву, серед іншого, мотивовано тим, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на службу.
За доводами заявника, застосовуючи заходи забезпечення позову, не розглядається питання правомірності заявлених вимог і наявності обставин, як підстава для задоволення позову. У даному випадку необхідно встановити саме існування спору між сторонами та встановити адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти на момент вступу в законну силу судового рішення в силу.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 2 частини 1 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 154 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 151 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі частини 5 статті 242 КАС України при застосуванні норм статей 150-154 КАС України суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 826/16888/18, від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19, від 05 липня 2022 року у справі № 380/13491/21, а також в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо “очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Проаналізувавши доводи заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з'ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність дій та бездіяльності відповідача та їх відповідність/невідповідність критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Твердження позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливі, які ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Таким чином, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.
Отже, позивачем не доведено, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду стане неможливим.
Суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів того, що відносно нього відповідачем вживаються заходи щодо призову на військову службу під час мобілізації (направлено повістки, направлено повідомлення до органів Національної поліції, тощо).
Враховуючи викладене, оскільки заява про забезпечення позову не містить обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, не містить обґрунтованих причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст ухвали складений і підписаний суддею 14 листопада 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Суддя С.І. Бабіч