14 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9535/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Любешівської селищної ради, в якому просить:
1. визнати протиправним та скасувати рішення 72 сесії Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області 8 скликання від 13 травня 2025 року №72 “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир»;
2. винести повторно на слухання наступної сесії питання “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир»;
3. затвердити проект рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир».
Позов обгрунтований тим, що позивач звернувся до Любешівської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 2,00 га, для сінокосіння та випасання худоби за межами сіл Бихів та Хутомир. Посилається на те, що надання громадянам земельних ділянок із таким цільовим призначенням не заборонене чинним законодавством, а відмова ради є необґрунтованою, оскільки зазначена ділянка належить до земель комунальної власності, не використовується понад 25 років і може бути надана в оренду.
Позивач наголосив, що він є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІІ групи, утримує худобу, для випасання якої потребує відповідних угідь. З огляду на це, він вважає, що рішення ради є безпідставним, а мотиви відмови, зокрема щодо значної відстані від населеного пункту, не передбачені законом і порушують його права як члена територіальної громади.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на частину першу статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на судовий захист; на статті 12 та 34 Земельного кодексу України, які визначають повноваження рад у сфері розпорядження землями комунальної власності та передбачають можливість оренди земель для сінокосіння і випасання худоби; а також на положення Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17.11.2022 №2073-IX, що зобов'язують органи місцевого самоврядування забезпечувати належний, обґрунтований і пропорційний розгляд звернень громадян.
Позивач вважає, що, відмовляючи у наданні дозволу, рада перевищила свої дискреційні повноваження та порушила принцип рівності громадян при розпорядженні землями комунальної власності.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву Любешівська селищна рада заперечує проти задоволення позову. Відповідач зазначає, що рішення №72 фактично не прийнято, оскільки за його ухвалення проголосувало лише 3 депутати, “проти» - 1, “утрималися» - 10, “не голосували» - 4 із загального складу 26 депутатів. Тому рішення не набрало необхідної кількості голосів і вважається неприйнятим відповідно до пункту 6 статті 25 Регламенту Любешівської селищної ради, затвердженого рішенням №2/2 від 17.12.2020.
Відповідач посилається на положення Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, яким визначено, що до виключної компетенції рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26), а рішення приймаються на пленарних засіданнях більшістю голосів депутатів від загального складу ради (частина друга статті 59).
Крім того, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 688/3487/16-а, суди не мають права втручатися у дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування, зокрема щодо надання чи відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою, якщо не встановлено порушення процедури.
На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Любешівської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею близько 2,00 га, під пасовища, за межами сіл Бихів та Хутомир.
Листом Любешівської селищної ради від 15.05.2025 № 980/04-06/2-25 позивача повідомлено, що на сімдесят другій сесії ради восьмого скликання 13.05.2025 його заяву було розглянуто, однак рішення не було прийнято у зв'язку з тим, що не набрало визначеної частиною 2 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» кількості голосів.
Як убачається з витягу з протоколу сімдесят другої сесії Любешівської селищної ради восьмого скликання від 13.05.2025 №72, питання про надання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під пасовище громадянину ОСОБА_1 розглядалося на пленарному засіданні, однак за результатами голосування рішення не набрало необхідної кількості голосів (“за» - 3, “проти» - 1, “утримались» - 10, “не голосували» - 4). Відтак, позитивного рішення відносно розгляду заяви позивача селищною радою не прийнято.
Не погоджуючись із такою поведінкою органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований статтею 123 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За правилами частин першої, другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
За приписами частини 10 вказаної статті акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною 13 цієї статті встановлено, що адміністративні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію та оскаржуються відповідно до вимог, встановлених Законом України “Про адміністративну процедуру» з урахуванням передбачених законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ (у разі визначення законом таких особливостей). Рішення ради, яке є адміністративним актом, приймається з урахуванням вимог частин п'ятої і восьмої статті 46 цього Закону.
Рішенням Любешівської селищної ради від 17.12.2020 №2/2 “Про Регламент Любешівської селищної ради восьмого скликання» затверджено Регламент Любешівської селищної ради.
Регламент Любешівської селищної ради визначає порядок діяльності Любешівської селищної ради, її депутатів, органів та посадових осіб, встановлює порядок скликання та проведення сесій ради, її пленарних засідань, підготовки і розгляду нею питань, порядок прийняття рішень ради, формування виконавчих органів ради, здійснення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності ради, її органів, депутатів, посадових осіб.
Відповідно до частин п'ятої, десятої статті 19 Регламенту, всі питання включені до проєкту порядку денного, які вносяться на розгляд ради, попередньо повинні обов'язково розглядатись профільною постійною комісією та іншими постійними комісіями, крім випадків, передбачених цим Регламентом відповідно до пунктів 4,5,6 статті 18. Проєкт порядку денного сесії, сформований відповідно до вимог, зміни до нього обговорюються і затверджуються в цілому селищною радою більшістю голосів присутніх депутатів.
Як визначено частинами п'ятої, шостої статті 20 Регламенту, не пізніше як за 1 день до розгляду питань на сесії постійні комісії ради проводять їх попереднє обговорення. За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які розглядаються і враховуються при прийнятті остаточного рішення на сесії ради.
Відповідно до частин 1-4 статті 25 Регламенту, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні» та цим Регламентом. При встановленні результатів голосування враховується голос селищного голови. Рішення ради з будь-якого питання приймається на її пленарному засіданні після його обговорення. Прийняття рішення без обговорення питання допускається лише в випадках, зазначених у цьому Регламенті.
Рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються не прийнятими (ч. 6 ст. 25 Регламенту).
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Отже, місцева рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень, в т. ч. приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в т.ч. зміни цільового призначення) або вмотивоване рішення про відмову у його наданні з підстав, передбачених частиною третьою статті 123 ЗК України.
На думку суду, оскільки вказана заява позивача стосувалася вирішення земельного питання, тому така заява повинна були бути розглянута на сесії селищної ради з прийняттям відповідного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою було винесено на розгляд сесії селищної ради, проте рішення про надання такого дозволу або про відмову у його наданні прийнято не було.
В межах спірних правовідносин позивач вважає протиправним рішення 72 сесії Любешівської селищної ради 8 скликання від 13.05.2025 №72, яким не надано йому дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища за межами сіл Бихів та Хутомир.
З приводу цього суд зазначає, що на 72 сесії Любешівської селищної ради 8 скликання 13.05.2025 розглядався проєкт рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир».
Судом встановлено, що попередньо, до розгляду даного питання на пленарному засіданні сесії, постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою селищної ради надала свої висновки і рекомендації від 09.05.2025 №63/3 “Про проєкт рішення “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир», якими вирішила не рекомендувати депутатам селищної ради підтримати проєкт цього рішення селищної ради.
Як зазначалося судом вище, питання про надання дозволу на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під пасовище громадянину ОСОБА_1 розглядалося 13.05.2025 на пленарному засіданні сімдесят другої сесії Любешівської селищної ради восьмого скликання, однак за результатами голосування рішення не набрало необхідної кількості голосів (“за» - 3, “проти» - 1, “утримались» - 10, “не голосували» - 4), що підтверджується витягом з протоколу сімдесят другої сесії Любешівської селищної ради восьмого скликання від 13.05.2025 №72.
Вказані результати голосування свідчать про те, що позитивного рішення про задоволення заяви позивача селищною радою не прийнято, як і не прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
За висновками Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21, відсутність рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта земельних правовідносин за клопотанням особи після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви (клопотання) особи свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, з урахуванням встановлених обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви.
При цьому, суд вважає, що винесення на сесію місцевої ради проєкту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та неприйняття такого рішення (через недостатню кількість голосів “за» депутатів) не свідчить про належне виконання відповідачем вимог частини третьої статті 123 ЗК України.
На переконання суду, селищною радою не було дотримано вимог Конституції України, статті 123 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища, за межами сіл Бихів та Хутомир, внаслідок чого така бездіяльність підлягає визнання протиправною.
Оскільки рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення 72 сесії Любешівської селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області 8 скликання від 13 травня 2025 року №72 “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир».
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача винести повторно на слухання наступної сесії питання “Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища гр. ОСОБА_1 , за межами сіл Бихів та Хутомир» та затвердити проект такого рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно правовим актом, проектом нормативно правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправності поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційні повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь ким.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправомірність, а за наявності правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v.Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Відповідно до вимог частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірному випадку орган місцевого самоврядування не прийняв жодного рішення, а тому суд, приймаючи рішення, обирає спосіб захисту порушеного права позивача, визначений пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені частиною третьою статті 123 ЗК України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Любешівську селищну раду на засіданні чергової сесії ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища, за межами сіл Бихів та Хутомир, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн, сплачений в розмірі 1211,20 грн квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 19.08.2025.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Любешівської селищної ради щодо неприйняття рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища, за межами сіл Бихів та Хутомир, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .
Зобов'язати Любешівську селищну раду на засіданні чергової сесії ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під пасовища, за межами сіл Бихів та Хутомир, та за наслідками розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Любешівської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Любешівська селищна рада (44201, Волинська область, Камінь-Каширський район, селище Любешів, вулиця Незалежності, будинок 53; ідентифікаційний код 04333170).
Суддя Н. В. Стецик