Єдиний унікальний номер справи: 650/3483/25
Номер провадження: 11-кп/819/500/25
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року в кримінальному провадженні №12025231130000227 від 28 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопетрівка Бериславського району Херсонської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вказаним вироком вирішено питання щодо розподілу судових витрат, долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, що скоєний за наступних обставин.
ОСОБА_8 в один із днів серпня 2024 року (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим), перебуваючи на відкритій території, в місці розташування колишніх позицій військових зс рф, що розташовані на відстані близько 1 км. від с.Новопетрівка в бік с.Костирка Бериславського району Херсонської області, переслідуючи прямий злочинний умисел, спрямований на порушення правового режиму поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, діючи у порушення вимог п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, в порушення вимог п. 12.12 Інструкції затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічним за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», шляхом привласнення знайденого придбав:
- 12 бойових частин некерованих авіаційних ракет, які відповідно висновку експерта від 23.04.2025 № КСЕ-19/122-25/2097 містять на собі сліди вибухових речовин гексогену та тринітротолуолу і є складовими частинами бойових припасів військового призначення - 80-міліметрової некерованої авіаційної ракети НАР-С8-КОМ;
- 200 (двісті) патронів, які відповідно висновку № СЕ-19/104-25/14922-БЛ від 23.04.2025 року, виготовлені промисловим способом і є боєприпасами - 5,45-мм. проміжними патронами центрального бою, зразка 1974 року, до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автоматична вогнепальна зброя системи Калашникова калібру 5,45мм), які придатні до стрільби;
- 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят два) патрони, які відповідно висновку № СЕ-19/104-25/14929-БЛ від 25.04.2025 року, виготовлені промисловим способом і є боєприпасами - 5,45-мм проміжними патронами центрального бою зразка 1974 року до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 (автоматів «АК-74», ручний кулеметів «РПК-74» та їх модифікацій), які придатні до стрільби;
- 200 (двісті) патронів, які відповідно висновку № СЕ-19/104-25/14926-БЛ від 25.04.2025 року, виготовлені промисловим способом і є боєприпасами - 7,62-мм гвинтівковими патронами центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7, 62 мм. - гвинтівок та карабінів системи Мосіна, гвинтівок СВД, СВТ, кулеметів ПК, ПКТ та ін., які придатні до стрільби;
- 944 (дев'ятсот сорок чотири) патронів, які відповідно висновку № СЕ-19/104-25/14930-БЛ від 28.04.2025 року, виготовлені промисловим способом, є боєприпасами - 7,62-мм гвинтівковими патронами центрального бою до бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм. - гвинтівок та карабінів системи Мосіна, гвинтівок СВД, СВТ, кулеметів ПК, ПКТ та ін., які придатні до стрільби;
- 5 (п'ять ) предметів, зовні схожих на гранатометні постріли ВОГ-25, які відповідно до висновку експерта № СЕ-19/122-25/2090-ВТХ від 25.04.2025 року, є бойовими припасами військового призначення, а саме 40 мм бойовими уламковими пострілами ВОГ-25 (7П17) у кількості п'ять одиниць, що застосовують для здійснення пострілів із 40 - мм. підствольного гранатомета ГП-25 та його модифікацій, та які придатні до вибуху;
- 214 (двісті чотирнадцять) грамів речовини у вигляді стрічок світло - коричневого кольору, яка відповідно до висновку експерта № СЕ-19/122-25/2094-ФХВР від 17.04.2025 року є вибуховою речовиною - двохосновним нітроцелюлозним (бездимним) порохом;
- 3 (три) упаковки гранульованої речовини світло - коричневого кольору, яка відповідно висновку експерта № СЕ-19/122-25/2094-ФХВР від 18.04.2025 року є вибуховою речовиною - одноосновним нітроцелюлозним (бездимним) порохом;
- 118 (сто вісімнадцять) предметів, зовні схожих на постріли ВОГ-17М, які відповідно висновку експерта № СЕ-19/122-25/2091-ВТХ від 02.05.2025 року є бойовими припасами військового призначення - бойовими 30 мм унітарними пострілами ВОГ-17 М до автоматичного гранатомету на станку АГС-17 «Пламя» та його модифікацій;
- 131 (сто тридцять один) патрон, виготовлені промисловим способом і є боєприпасами - 12,7 мм патронами до бойової нарізної вогнеепальної зброї калібру 12,7 мм. (кулеметів «ДШК», «ШВАК», «Утес», та інших гвинтівок «ПТРД», «АСВК» та ін., які перемістив до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу, доки вони не були виявлені та вилучені працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку у період часу з 12.16 по 19.22 години 11.04.2025.
Вказані дії ОСОБА_8 суд кваліфікував за ч.1 ст.263 КК України як придбання, зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк цілодобового домашнього арешту в період з 12 квітня 2025 року по 09 червня 2025 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
В решті вирок просить залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими. Зокрема суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.
Вказує, що суд першої інстанції звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням безпідставно врахував відомості про те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, визнав свою вину, а також врахував відношення до вчиненого.
Відомості про те, що ОСОБА_8 є несудимою особою є лише обставиною, що характеризує ОСОБА_8 однак жодним чином не знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та не дає підстав для призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Звертає увагу, що звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд послався на наявність пом'якшуючих покарання обставин, однак у мотивувальній частині вироку констатував відсутність таких обставин.
Також безпідставним є посилання суду на відношення ОСОБА_8 до вчиненого злочину, зокрема про те, що останній жалкує про вчинене. Так, обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду фактично визнав вину після викриття його злочинної діяльності, під тиском зібраних доказів, що свідчить про відсутність щирого каяття та готовність понести юридичну відповідальність.
Зазначає, що суд залишив поза увагою те, що викриття злочинної діяльності ОСОБА_8 стало можливим виключно через втручання працівників правоохоронних органів, а також, що вчинений останнім злочин є тяжким, триваючим, вчинений з використанням умов воєнного стану.
Крім того без належної оцінки залишилися обставини вчинення злочину, а саме великий обсяг та різновидність вибухових речовин та бойових припасів, які незаконно зберігав ОСОБА_8 за місцем свого проживання, що становило загрозу складовим безпеки держави та окремих громадян, та могло створити реальні передумови їх використання у злочинній діяльності, їх збуту.
Позиції сторін.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу просив ухвалити новий вирок.
Обвинувачений та захисник заперечити проти апеляційної скарги, просили вирок суду залишити без змін.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
В останньому слові обвинувачений вказав, що зробив висновки та не буде більше займатись протиправною діяльністю.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
В апеляційній скарзі не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин, кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 263 КК України, правильність застосування ч.3 ст.349 КПК України, а тому вирок в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України.
Доводів про незаконність вироку в частині визначення виду та міри призначеного покарання за ч.1 ст.263 КК України, прокурором також не наводиться. Аргументи апеляційної скарги зводяться до неправильного застосування судом ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_8 покарання.
Колегія суддів переглядає вирок в межах доводів апеляційної скарги .
Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення виходячи з принципу співмірності, покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу винного, крім того, повинні братися до уваги обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання.
Як видно із вироку, визначаючи ОСОБА_8 вид та міру покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких було вчинено відповідне кримінальне правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наслідки його вчинення та беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, суд врахував відомості про особу винного, який у лікаря психіатра та нарколога, а також в органах пробації на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.
При цьому суд не встановив обставин, що пом'якшують покарання. До обставин, що обтяжують покарання суд відніс вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
З урахуванням вказаних обставин, суд вважав за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання у порядку ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Таке покарання суд визнав достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, суд допустив неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, оскільки не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та відомостям про особу обвинуваченого та належним чином не мотивував свої висновки щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На переконання суду апеляційної інстанції встановлені місцевим судом обставини можуть слугувати підставами для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст.263 КК України. Водночас зазначені обставини з огляду на тяжкість та характер вчиненого ним злочину не є достатніми для застосування ст.75 КК України та як наслідок одночасного звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Так, поза увагою суду залишилися ті обставини, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, пов'язаний із незаконним придбанням і зберіганням бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу. Протиправну діяльність ОСОБА_8 було припинено працівниками поліції. Крім того, у обвинуваченого вилучено значну кількість різноманітних боєприпасів та вибухових речовин, серед яких значна кількість патронів різного калібру..
Також, судом, не в повній мірі, враховано суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 злочину, який становить загрозу не лише для окремих громадян, а й суспільства та держави в цілому. Обвинувачений привласнив значну кількість боєприпасів військового призначення, що несуть підвищену небезпеку для життя та здоров'я людей та, які могли бути використанні для масового ураження великої кількості людей та призвести до значних руйнувань. Таким чином обвинувачений, зберігаючи дані об'єкти, наражав на небезпеку значну кількість людей, і запобігти тяжким наслідкам вдалося лише внаслідок своєчасного виявлення та припинення злочину правоохоронними органами.
Крім того, судом не враховано не тільки смертоносність, вилучених у ОСОБА_8 вибухових речовин та боєприпасів, а й їх велику кількість та різноманітність (більще чотирьох тисяч патронів різного калібру, 123 постріли до гранатомету, три упаковки та 214 грамів нітроцелюлозного бездимного пороху, та навіть 12 бойових частин некерованих авіаційних ракет).
Крім того, обвинувачений вказані боєприпаси та вибухові речовини зберігав за місцем проживання тривалий час, більш ніж 8 місяців, хоча мав реальну можливість повідомити про них правоохоронні органи чи військову адміністрацію для подальшої передачі Збройним Силам України.
Водночас апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора про відсутність у діях ОСОБА_8 такої пом'якшуючої покарання обставини як щире каяття. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою провину в суді першої інстанції. Водночас сам лише факт визнання вини та зазначення про каяття, не може свідчити про наявність щирого каяття, оскільки матеріали провадження не містять відомостей щодо належної критичної оцінки обвинуваченим своєї поведінки та готовності нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Крім того, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо відсутності підстав вважати наявною такою пом'якшуючою обставиною як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки протиправну діяльність ОСОБА_8 було припинено лише після втручання правоохоронних органів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про необхідність застосування до винного ст.75 КК України, оскільки у даному випадку виправлення та перевиховання обвинуваченого за вчинення тяжкого злочину, який носить підвищену суспільну небезпеку, скоєного з використанням умов воєнного стану, є неможливим без ізоляції від суспільства.
Досліджені колегією суддів відомості, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , не спростовують такі висновки. Так, обвинувачений ОСОБА_8 хоч і має місце проживання та раніше не судимий, проте характеризується посередньо, не працевлаштований.
За наведеного, оскільки суд першої інстанції належним чином не врахував ступеню тяжкості вчиненого, обставини кримінального правопорушення, рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України є безпідставним.
З огляду на викладене, вирок в частині призначення покарання ОСОБА_8 , підлягає скасуванню з ухваленням, в цій частині нового вироку, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Частиною 7 вказаної статті визначено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Зі змісту матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком до 09 червня 2025 року (а.п.74).
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05 червня 2025 року ОСОБА_8 продовжено строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту на 60 днів із застосуванням заборони залишати житло за місцем проживання у період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня, без дозволу суду (а.п.24).
Виходячи зі змісту вказаних судових рішень запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 було застосовано у період з 12 квітня 2025 року по 05 червня 2025 року.
За наведеного, з огляду на приписи ч.7 ст.72 КК України, вказаний строк підлягає зарахуванню ОСОБА_8 у строк покарання із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.404,405,407,420, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 в порядку виконання вироку.
На підставі ч.7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання строк цілодобового домашнього арешту в період з 12 квітня 2025 року по 05 червня 2025 року, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3