13 листопада 2025 року м.Суми
Справа №591/11464/23
Номер провадження 22-ц/816/1229/25
22-ц/816/1398/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «СУМБУД»,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка Віталія Петровича
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 03 січня 2025 року та на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2025 року в складі судді Сидоренко А.П., ухвалене в місті Суми,
07 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кордюка В.П. звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за договором.
Остаточно уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що 04 червня 2019 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5.
У відповідності до умов п. 2.1 договору позивачем були придбані майнові права на об'єкт нерухомості в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: однокімнатна квартира на сьомому поверсі будинку, загальною площею 42,02 м2.
Зазначеним пунктом договору також передбачено, що майнові права полягають у праві набути права власності на об'єкт нерухомості після введення в експлуатацію об'єкта будівництва та оформленні відповідних правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що запланованим терміном завершення будівництва та введення в експлуатацію є 4 квартал 2020 року.
У відповідності до п. 5.2 договору відповідач взяв на себе зобов'язання передати позивачу об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених в статті 5 договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов'язань за договором.
04 червня 2019 року взяті на себе зобов'язання щодо оплати майнових прав на квартиру позивачем виконані в повному обсязі, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордеру № 406 про сплату коштів в сумі 472960 грн, яка є документом, що підтверджує право позивача на отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 42,02 м2.
У свою чергу, станом на день подання позову відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі позивачу у власність квартири.
Враховуючи, що договори громадян із організаціями, що залучають грошові кошти для будівництва житла, хоча й мають різні найменування (підряду, дольової участі у будівництві, спільної діяльності, купівлі-продажу з розстроченням платежу, відступленням права вимоги, інвестування у нерухомість та управління майном тощо), проте предмет договору й умови у них практично однакові: замовлення на будівництво житла для власних потреб. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи.
Як зазначалось, пунктом 2.4 договору передбачено, що запланованим терміном завершення будівництва та введення в експлуатацію є 4 квартал 2020 року.
У відповідності до п. 5.2. договору передача об'єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об'єкт нерухомості здійснюється після введення об'єкта будівництва в експлуатацію по акту прийому-передачі об'єкта нерухомості, який підписується сторонами не пізніше ніж через 60 календарних днів.
Так, згідно сертифікату № СМ122221213902 станом на 01 січня 2021 року будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 завершено та введено в експлуатацію.
Таким чином, першим днем прострочення виконання своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем за договором є 01 березня 2021 року. Станом на 21 грудня 2023 року загальна кількість днів прострочення складає - 1025 днів. Вартість робіт складає - 472960 грн 00 коп. Три відсотка від вартості робіт складають - 14 188 грн 80 коп.
Пеня за прострочення виконання робіт за договором складає - 14 543 520 грн 40 коп. (14188,80 * 1025).
Посилаючись на вищевикладені обставини, просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмір трьох відсотків вартості роботи за кожний день прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 01 березня 2021 року по день постановлення рішення суду.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка В.П. відмовлено.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2025 року заяву представника Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» Сумбатова С.Р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 591/11464/23 задоволено частково.
Прийнято додаткове рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кордюка В.П. до Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань за договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 5000 грн 00 коп.
В іншій частині вимог представника Приватного акціонерного товариства «СУМБУД» Сумбатова С.Р. відмолено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кордюка В.П. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що договір щодо майнових прав укладений для набуття позивачем у власність для власних потреб квартири за власний кошт, а не отримання лише номінального володіння майновим правом на неї. Згідно із умовами договору щодо майнових прав отримання спірної квартири позивачем залежить виключно від відповідача, який має відповідне зобов'язання, а тому є підстави для застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин сторін договору щодо майнових прав, у тому числі статті 10 вищезазначеного Закону, враховуючи реальну мету договору щодо майнових прав.
Підсумовуючи вищевикладене, приходить до висновку, що викладені обставини свідчать про те, що місцевий суд прийшов до хибного висновку про те, що в спірних правовідносинах не може бути застосований Закон України «Про захист прав споживачів», що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Кордюка В.П., просить скасувати його та ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в матеріалах справи відсутня додаткова угода між ПрАТ «СУМБУД» та адвокатом Любімим О.М., якою сторонами було визначено розмір гонорару, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з позивача витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги в розмірі 5000 грн 00 коп.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до апеляційного суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2019 року між ПрАТ «СУМБУД» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5 (далі - договір № 5), згідно якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на об'єкт нерухомості в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у виді 1-кімнатної квартири, загальною площею 42,02 кв.м. (далі - договір) (а.с. 5-11).
За умовами цього договору згідно п. 2.1. майнові права продавця на об'єкт нерухомості, які належать продавцю та відчужуються покупцю відповідно до умов цього договору, полягають у праві набути право власності на об'єкт нерухомості після введення в експлуатацію об'єкта будівництва та оформити відповідні правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості.
За п. 2.4. вказаного договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта будівництва - 4 квартал 2020 рік.
Пункт 3.2. договору передбачає, що продавець здійснює передачу майнових прав на Об'єкт нерухомості та безпосередньо об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених в статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.
У п 3.4. договору передбачено, що з метою забезпечення дійсності та реалізації майнових прав на об'єкт нерухомості, які придбані покупцем відповідно до умов цього договору, продавець зобов'язується за свій рахунок забезпечити будівництво та введення в експлуатацію об'єкта будівництва. Будівництво об'єкта будівництва може здійснюватися як безпосередньо продавцем, так і третіми особами, залученими продавцем. Продавець несе відповідальність за якість будівельних робіт, матеріалів, обладнання та устаткування, що будуть використані при будівництві об'єкта будівництва та об'єкта нерухомості та які впливають на стан і якість самого об'єкту нерухомості. Продавець несе відповідальність за строки завершення будівництва, визначені в п. 2.4. цього договору та, відповідно, за можливість вчасної реалізації покупцем придбаних майнових прав на об'єкт нерухомості.
За п. 4.1. цього договору ціна майнових прав на об'єкт нерухомості на дату укладення даного договору складає 472960 гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ.
У п 4.2. договору сторони обумовили, що сплата грошових коштів, зазначених в п. 4.1. договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки, або іншим чином згідно діючого законодавства, зокрема розрахунки за даним договором можуть бути проведені у порядку, передбаченому нормами ст. 601 Цивільного кодексу України, тобто шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозаліку), в строк: до 03 червня 2019 року - 472960,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 4.12. вищезазначеного договору, покупець не має права в односторонньому порядку відмовитись від цього договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів за виключенням випадку порушення товариством терміну введення об'єкта будівництва в експлуатацію більш ніж на 90 днів з поверненням отриманих товариством коштів відповідно до п. 4.1. без утримання комісій.
За умовами п. 5.1. договору передача покупцю права власності на майнові права на об'єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної п. 4.1. цього договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що передача об'єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об'єкт нерухомості здійснюється після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об'єкта/ Зареєстрованою декларацією про готовність об'єкта до експлуатації. Передача Об'єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об'єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об'єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об'єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомості БТІ і виготовлення технічного паспорта на об'єкт нерухомості.
За п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством.
Згідно п. 6.3. договору № 5 у разі порушення продавцем своїх зобов'язань згідно п. 5.2. договору, більш ніж на 5 (п'ять) робочих днів, продавець сплачує покупцю (за винятком випадків, вказаних в п.5.5. договору) штраф у розмірі __ % від суми фактично внесених покупцем грошових коштів.
Згідно п. 7.1. цього договору він діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) і до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 7.2. вказаного договору, належним виконанням зобов'язання продавця з передачі покупцю об'єкта нерухомості, вказаного в п. 2.1. договору, сторони вважають підписання двостороннього акту прийому-передачі об'єкта нерухомості в строк, вказаний в ст. 5 цього договору, за винятком випадків, вказаних в п. 5.5. договору.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 406 від 04 червня 2019 року, позивач сплатила 472960,00 грн АТ «СУМБУД», як оплату за договором № 5 від 04 червня 2019 року за квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 12).
Згідно сертифікату № СМ122221213902 станом на 01 січня 2021 року будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 завершено та введено в експлуатацію (а.с. 20).
З відповіді ПрАТ «СУМБУД» ОСОБА_1 від 09 червня 2023 року на її звернення від 29 травня 2023 року відповідач заперечував факт укладення договору купівлі-продажу майнових прав № 5 від 04 червня 2019 року, а також надходження грошових коштів до каси підприємства (а.с. 30 на звороті).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу, передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Місцевий суд, враховуючи те, що за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу майнових прав ПрАТ «СУМБУД» є продавцем майнових прав на об'єкт нерухомості, прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), а тому відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав, посилаючись на визначену його умовами термін завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, яким є 4 квартал 2020 року, а тому вважала, що вона має право на стягнення з відповідача пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
У зобов'язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
За змістом укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав № 5 від 04 червня 2019 року продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартиру в об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачка зобов'язувалася сплатити відповідачу ціну майнових прав на об'єкт нерухомості згідно з умовами цього договору та прийняти майнове право. Порядок передачі майнових прав на об'єкт нерухомості та об'єкта нерухомості визначений статтею 5 Договору.
Статтею 5 договору передбачено порядок передачі майнових прав на об'єкт нерухомості та об'єкта нерухомості.
Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу.
Таким чином, спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04 червня 2019 року не є договором підряду чи договором про надання послуг.
Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, у тому числі в межах справи, що переглядається, не заявляли про недійсність умов зазначеного вище договору купівлі-продажу.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів.
Таким чином, зміст договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру.
Враховуючи те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04 червня 2019 року відповідач не брав на себе зобов'язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПАТ «СУМБУД», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21, з якими Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 та не знайшов підстав для відступу від них.
При цьому способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обгрутовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди апелянта з такими висновками, які узгоджуються з вимогами закону і з якими у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та ухвалив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався нормами статті 137 ЦПК України та, виходячи з характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, невеликої складності судової справи, дійшов висновку про покладення на позивача ОСОБА_1 обов'язку з відшкодування відповідачу ПАТ «СУМБУД» судових витрат, понесених з надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У частині другій статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 01 січня 2023 року ПрАТ «СУМБУД» уклало договір про надання правової (правничої) допомоги з адвокатом Любімим О.М.
Згідно п. 3.1. договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (а.с. 85).
Відповідно до акту приймання-передачі до договору про надання правової допомоги від 01 січня 2023 року 07 січня 2025 року адвокат Любімий О.М. (адвокат), який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 787, з однієї сторони та ПрАТ «СУМБУД» (клієнт) в особі директора Субатова С.Р., який діє на підставі Статуту, сторонами підтверджено, що адвокатом надано, а клієнтом отримано наступний обсяг послуг по справі № 591/11464/23:
- витрачено годин на визначення правової позиції по справі - 25 годин х 0,25 МЗП = 5000,00 грн,
- підготування та складання відзиву на позовну заяву - 1 МЗП = 8000,00 грн,
- підготування та складання заперечень на відповідь на відзив 1 МЗП = 8000,00 грн.
Всього по справі № 591/11464/23 в Зарічному районному суді м. Суми надано послуг в розмірі 21000,00 грн.
Сторони погодили визначити розмір винагороди адвоката з урахуванням ставок адвокатського гонорару згідно рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року № 13/1/7 (а.с. 84 на звороті).
Суд першої інстанції вважав заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг в суді, таким, що не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, у зв'язку з чим стягнув з позивача на користь відповідача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
А тому доводи апеляційної скарги щодо незгоди з додатковим рішенням є безпідставними, оскільки суд першої інстанції й так застосував свої дискреційні повноваження з урахуванням конкретних обставин цієї справи, її перебігу та принципу пропорційності та стягнув з позивача на користь відповідача 5 000 грн витрат на правничу допомогу, тоді як заявлено було 21 000 грн.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка В.П. на те, що в матеріалах справи відсутня додаткова угода між ПрАТ «СУМБУД» та адвокатом Любімим О.М., якою сторонами було визначено розмір гонорару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на те, що дана справа є малозначною, постанова колегії суддів відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кордюка Віталія Петровича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов