Справа № 450/3902/24 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/811/1211/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
16 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,
встановив:
У серпні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-Колект» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 три проценти річних у розмірі 51765 грн. 49 коп. та інфляційні втрати в розмірі 170811 грн. 83 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитним договором, присудженої рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року в справі №2-1005/10, за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого стало ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту №11262180000 на суму 42020 доларів США, строком до 04.12.2022 року, зі сплатою 12,4% річних за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 04.12.2007 року було укладено договір поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 352244 грн. 54 коп. (справа №2-1005/10).
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11262180000 від 04.12.2007 року в розмірі 352244 грн. 54 коп. Для примусового виконання рішення суду видано виконавчі листи.
13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2, відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2012 року замінено сторону стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року у справі №2-1005/10.
Відповідачами рішення суду не виконано, а у зв'язку з тим, що сума до стягнення за кредитним договором присуджена рішенням суду в національній валюті України - гривні, позивач вважає, що відповідно до статті 625 ЦК України має право на стягнення з відповідачів трьох процентів річних та інфляційних втрат, які він нарахував за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» 3% річних в розмірі 51765 грн. 49 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 776 грн. 48 коп.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржив позивач ТОВ «Кей-Колект», просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунутвання доводів апеляційної скарги позивач покликається на те, що за змістом статті 625 ЦК України, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції не дав належної оцінки кредитному договору на предмет валюти зобов'язання та рішенню Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року у справі №2-1005/10, яким змінено валюту зобов'язання за кредитним договором з доларів США на гривню та стягнуто з відповідачів на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 352244 грн. 54 коп. без зазначення еквівалента в іноземній валюті.
Наголошує, що питання правомірності стягнення з боржника інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, заборгованість за яким стягнута з боржника в гривнях, було предметом розгляду Верховного Суду в справі №921/542/20.
В судове засідання апеляційного суду 07.10.2025 року відповідачі не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16.10.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому перейменовано на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 (позичальником) укладено договір про надання споживчого кредиту №11262180000, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 42020 доларів США, із строком повернення до 04.12.2022 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,4% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 (поручителем) укладно договір поруки №162877, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалась відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року у справі №2-1005/10 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 319702 грн. 67 коп. несплаченої частини кредиту, 6583 грн. 10 коп. - простроченого боргу за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 24318 грн. 92 коп. прострочених відсотків за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 257 грн. 42 коп. - пені за несвоєчасне погашення ануїтетних платежів за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 882 грн. 45 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 500 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору, а всього 352244 грн. 54 коп.
13.02.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язується передати у власність ТОВ «Кей-Колект», а останнє - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти у розпорядження ПАТ «УкрСиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2012 року замінено сторону стягувача - ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2010 року у справі 2-1005/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказаної вище заборгованості.
Судом також встановлено, що рішення суду до тепер не виконане.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (долар США), тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується, ураховуючи наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц. Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) вказано, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У постанові від 27 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду в справі №340/385/17 дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Відтак, валютою заборгованості стала національна валюта України гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
Таким чином, з ухваленням 18 лютого 2010 року Галицьким районним судом м. Львова рішення у справі №2-1005/10 зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного фактичного виконання зобов'язання боржником.
При цьому, для правовідносин, які виникли між сторонами, судове рішення у справі №2-1005/10 має преюдиційне значення (стаття 82 ЦПК України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 травня 2019 року у справі №572/1507/16-ц, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що позивач (первісний кредитор) у 2010 році скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором №11262180000 від 04.12.2007 року в гривневому еквіваленті, у зв'язку з чим, з ухваленням 18 лютого 2010 року Галицьким районним судом м. Львова рішення у справі №2-1005/10, валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування інфляційних втрат є правомірним і має здійснюватися зі стягнутої у цьому рішенні суми заборгованості - 352244 грн. 54 коп., що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №340/385/17.
З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов'язання з повернення суми боргу саме у гривневому еквіваленті в розмірі 352244 грн. 54 коп. грн., то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.
Власне, про таке застосування зазначених норм права йде мова у правовому висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №921/542/20, від 08 лютого 2024 року у справі №303/9999/21.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів із суми інфляції за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року становить 170811 грн. 83 коп., такий розрахунок є правильним, іншого розрахунку, який би спростовував наданий стороною позивача розрахунок, відповідачі не надали.
Відтак, висновки суду першої інстанції про необґрунтоване стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 170811 грн. 83 коп., виходячи з того, що кредитний договір укладений щодо іноземної валюти, є помилковими, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення такої вимоги і солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 170811 грн. 83 коп. за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що строк позовної давності позивачем дотриманий, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин.
В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено і лише постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та наслідків розгляду справи апеляційним судом - задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 3338 грн. 66 коп., підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі у рівних частках, - по 1281 грн. 09 коп. з кожного із них, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.
Крім того, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3074 грн. 61 коп. підлягає стягненню з відповідачів в повному обсязі у рівних частках, тобто по 1537 грн. 31 коп. з кожного із них.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 170811 гривень 83 копійок скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» інфляційні втрати у розмірі 170811 гривень 83 копійок за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року в частині визначення розміру судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», змінити, збільшивши його до 3338 гривень 66 копійок, який стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», - по 1281 гривень 09 копійок з кожного із них.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3074 гривень 61 копійок, -по 1537 гривень 31 копійок з кожного із них.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич