Дата документу 14.11.2025 Справа № 322/72/25
ЄУН 322/72/25 Головуючий у І інстанції: Гасабенков С.С.
Провадження № 22-ц/807/1024/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького Миколи Олександровича на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького М.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/5551/19 від 15 січня 2020 року з батька дитини - ОСОБА_1 на користь матері - ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3800 грн щомісячно, починаючи з 31 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначав, що на час розгляду вищезазначеної справи позивач ґрунтовних заперечень на позов не надав, оскільки фактично залишався з відповідачем у сімейних стосунках, повністю утримував свою дитину та надавав відповідачу кошти на задоволення її бажань. Однак, через короткий проміжок часу між сторонами було припинено романтичні відносини, вони почали проживати окремо одне від одного. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є єдиною донькою позивача. ОСОБА_1 є також батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2018 у справі № 336/3462/18 на користь матері дітей - ОСОБА_8 з позивача стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 25.06.2018.
У подальшому, у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 народилася спільна донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
На теперішній час позивач має чотирьох дітей, яких він зобов'язаний утримувати та сплачувати аліменти у розмірі визначному судовими рішеннями.
До повномасштабного вторгнення російської федерації до України, ОСОБА_1 постійно проживав у місті Запоріжжі.
Після 24.02.2022 з метою захисту своєї цивільної дружини ОСОБА_9 та доньки ОСОБА_10 , якій на той час було лише 7 місяців, позивач разом з сім'єю вимушений був виїхати за кордон. На теперішній час ОСОБА_1 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_9 , її сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та спільною донькою - ОСОБА_10 проживають спільно у Бельгії, в якості біженців-переселенців.
Таким чином, з позивача не лише стягуються аліменти на утримання трьох дітей, оскільки на його утриманні додатково перебувають: цивільна дружина, її син і четверта донька позивача - ОСОБА_10 , 2021 р.н., тобто, всього шестеро осіб, не враховуючи самого позивача.
Станом на 2022 рік і до цього часу ОСОБА_1 не мав у власності нерухомості, земель чи корпоративних прав, єдиним цінним майном, яким він володів станом на 2022 рік, був автомобіль Honda Fit 2012 року.
Враховуючи, що позивач переживав за долю доньки ОСОБА_12 та її матері ОСОБА_13 , яка не виявила бажання покидати Запорізьку область разом з дитиною, під час виїзду за кордон, ОСОБА_1 залишив відповідачу у володіння та користування єдине цінне майно, яке йому належало, - т/з Honda Fit 2012 року.
За словами позивача, після одного з обстрілів військами росії території Запорізької області, автомобіль Honda Fit 2012 року отримав деякі некритичні пошкодження, а пізніше авто продане (подароване) ОСОБА_14 невідомим особам за 2000 доларів США.
Отже, наразі ОСОБА_1 , хоча номінально й належить цінне рухоме майно - автомобіль, однак він передав його відповідачу, яка користувалась ним, а в подальшому продала та витратила кошти на власний розсуд.
На теперішній час позивач не володіє іншим цінним рухомим чи нерухомим майном, враховуючи рівень цін у Бельгії та відсутність гідного заробітку, а також народження ще однієї дитини після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 , а також перебування на його утриманні сім'ї із чотирьох осіб, позивач не має об'єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_12 в сумі 3800 грн щомісячно.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького М.О. просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі судового рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/5551/19 від 15 січня 2020 року на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття, починаючи з 31 липня 2019 року щомісячно з 3800 грн до 1600 грн.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького М.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не перевірив доказами всі зазначені позивачем доводи в обґрунтування позовної заяви про зменшення розміру аліментів. На думку скаржника, вказані та подані ним докази свідчать про суттєву зміну його матеріального та сімейного стану, кожен окремо, а тим більше в сукупності, є обґрунтованою підставою для зменшення розміру аліментів, що були визначені судовим рішенням у справі № 334/5551/19,з урахуванням вимог закону, що є визначальним при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, а тому наявні усі підстави для задоволення його позову про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відзивів на апеляційну скаргу від осіб, які беруть участь у справі, не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід часткового задовольнити з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має можливість сплачувати аліменти в розмірі, вже визначеному рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року у справі № 334/5551/19 .
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком.
На думку апеляційного суду, розмір аліментів у твердій сумі 3800 грн щомісячно, не є таким, що забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів, з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2018 року у справі № 336/3462/18 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви - 25.06.2018 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року у справі № 334/5551/19 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у розмірі 3800 грн щомісячно, з 31 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 02.06.2021 серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.01.2025 від 20.01.2025 № 0801-25-00118, інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 2023 по 2024 роки відсутня.
Відповідач змінила своє прізвище з ОСОБА_17 на ОСОБА_18 , що підтверджується актовим записом про зміну імені від 03.09.2020 № 01, складеним Новомиколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України саме ініціатор позову повинен доводити обставини змін у житті сторін, в тому числі, у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров'ї або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленостей між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Позивач мотивував необхідність зменшення розміру аліментів тим, щона його утриманні перебувають окрім трьох дітей, ще цивільна дружина, її син і четверта донька позивача - ОСОБА_10 , 2021 р.н., тобто, всього шестеро осіб, а його матеріальний стан погіршився.
Враховуючи встановлені в цій справі обставини, що свідчать про зміну сімейного стану, народження доньки колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову у цій справі та відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. ст. 77, 81 ЦПК України. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, колегія суддів доходить висновку про те, що розмір стягуваних аліментів, які позивач сплачує на утримання доньки - ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_10 на теперішній час з урахуванням матеріального стану позивача є завищеним, а надані позивачем докази свідчать про зміну його сімейного і матеріального стану та в сукупності з іншими обставинами слугують підставою для зменшення розміру аліментів, що були визначені рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5551/19 від 15 січня 2020 року.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визначення розміру стягнутих аліментів шляхом зменшення суми стягнення з 3800 грн до 2000 грн щомісячно на користь відповідача, що є достатнім та обґрунтованим розміром аліментів, який, на думку апеляційного суду, відповідатиме засадам розумності та справедливості, відповідатиме фактичним потребам доньки ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення гармонійного розвитку дитини та балансу інтересів, як ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і інших дітей позивача: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького Миколи Олександровича, скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вертелецького Миколи Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 березня 2025 року - скасувати, ухвалити нову постанову, якою:
«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів- задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2020 року у справі № 334/5551/19 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , щомісячно з 3800 гривень щомісячно до 2000 (двох тисяч) гривень щомісячно.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025року.
Головуючий:
Судді: