Дата документу 11.11.2025 Справа № 337/991/25
Єдиний унікальний № 337/991/25 Головуючий у І інстанції: Кучерук І.Г.
Провадження № 22-ц/807/1887/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року у справі за позовом Держави України в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до ОСОБА_1 , третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування збитків, в порядку зворотної вимоги (регресу),-
У лютому 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ДКСУ, про відшкодування збитків, в порядку зворотної вимоги (регресу).
В обґрунтування позову зазначено, що 07.06.2019 ПАТ «АКПІБ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) та ДКСУ в особі ГУ ДКСУ у Запорізькій області про відшкодування шкоди у сумі 122697,80 грн, завданої незаконними діями Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Рішенням цього суду у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 встановлена неправомірність дій державного виконавця Аксініної І.В. ПАТ «АКПІБ» належними засобами доказування довело причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області та завданням ПАТ «АКПІБ» шкоди у вигляді неправильного розподілення коштів у розмірі 122697,80 грн, що є об'єктивним наслідком поведінки державного виконавця у виконавчому провадженні. У цій справі Господарський суд м. Києва встановив усі елементи складу правопорушення, наявність яких є необхідною для відшкодування шкоди, завданої державним органом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 908/1428/19 повністю задоволено позов банку та стягнуто з Державного бюджету України через ДКСУ на користь ПАТ «АКПІБ» 122697,80 грн шкоди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №908/1428/19 залишено без задоволення апеляційну скаргу Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2021 по справі № 908/1428/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 та рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2020, Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 908/1428/19 набрало законної сили 14.12.2020.
Неправомірність дій заступника начальника Ленінського ВДВС ЗМУЮ Аксініної І.В., щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації майна, що належить ТОВ «ТБФ «Таврія» встановлено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі № 28/31/09- 17/52/09-28/133/09 задоволена заява Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області та визнаний таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.10.2011, невід'ємною частиною якої є ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, проте, не скасовано в частині неправомірних дій державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ.
Отже, факт неправомірності дій державного виконавця на момент розгляду Господарським судом м. Києва справи № 908/1428/19 про відшкодування шкоди вже встановлений судовим рішенням у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, що набрало законної сили, і в цій частині має преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримало доручення Державного секретаря Міністерства юстиції України від 14.10.2024 № 237/1.3/48-24 щодо вжиття заходів стосовно державних службовців міжрегіональних управлінь, внаслідок протиправних дій та/або бездіяльності яких заподіяно збитки державному бюджету.
Відповідно до листа ДКС України від 10.10.2024 № 5-06-06/22866 у третьому кварталі 2024 року за виконавчим документом, виданим 04.01.2021 Господарським судом м. Києва у справі № 908/1428/19, здійснено безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадової (службових) особи Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у розмірі 122697,80 грн.
Наказом начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.10.2024 № 8796/12-05 «Про дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За результатами розгляду дисциплінарного провадження, Дисциплінарна комісія для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 склала подання, відповідно до якого, Комісія в ході дисциплінарного провадження дійшла таких висновків: «за результатами розгляду дисциплінарної справи, відповідно до статей 64, 65, 66, 67, 74 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність обставин, що виключають можливість застосування до державного службовця ОСОБА_1 , яка у 2011 році займала посаду заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, та дії якої щодо розподілу 19.08.2011 коштів, отриманих від реалізації майна, що належить ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія», були визнані неправомірними ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, оскільки минуло більше одного року після вчинення нею дисциплінарного проступку та відповідно до наказу Головного управління юстиції у Запорізькій області від 26.09.2011 № 68/07-16 до ОСОБА_1 , як до заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, вже було застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Дисциплінарна комісія також дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 була встановлена відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 від 04.10.2011. Крім того, дисциплінарна комісія дійшла висновку про відсутність умислу в діях державного службовця ОСОБА_1 , оскільки збитки, заподіяні державному бюджету, є наслідком виконання не в повному обсязі Ленінським ВДВС ЗМУЮ (такі найменування: Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області, Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09- 28/133/09 про зобов'язання здійснити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна, та направити їх на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до вимог чинного законодавства, що зумовило звернення 10.06.2019 ПАТ «Промінвестбанк» до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування шкоди, вимоги якого задоволено рішенням суду від 05.08.2020 № 908/1428/19, що в подальшому було пред'явлено до Державної казначейства служби України, та за яким було здійснено безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі 122697,80 грн. Дисциплінарна комісія надала пропозиції про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)».
Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження вину ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (на момент вчинення неправомірних дій обіймала посаду заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції) було підтверджено, але було закрите провадження в зв'язку з тим, що минуло більше одного року з моменту вчинення дисциплінарного проступку.
Станом на день подання позовної заяви залишаються невідшкодованими збитки, нанесені Державному бюджету ОСОБА_1 у розмірі 122697,80 грн.
За твердженням позивача, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 за її вини, яка підтверджується ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, з Державного бюджету стягнуто кошти в розмірі 122697,80 грн, що є наслідком спричинення ОСОБА_1 матеріальної шкоди Державному бюджету України.
Посилаючись на означені обставини, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просило судстягнути з ОСОБА_1 до державного бюджету України грошові кошти в розмірі 122697,80 грн в порядку зворотної вимоги (регресу) та судовий збір.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що вина ОСОБА_1 підтверджена матеріалами дисциплінарного провадження, яке закрите у зв'язку з тим, що минуло більше одного року з моменту вчинення дисциплінарного проступку.
На думку скаржника, в ході з'ясування обставин справи, встановлений та доведений належним чином причинний зв'язок між противоправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною шкодою внаслідок її дій, що є необхідною умовою при визначенні регресу, тому Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не бачить підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. Однак, оскаржуване рішення не містить конкретних підстав відмови в задоволенні позову.
У своєму відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
У судовому засіданні представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Шишлакова О.В. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та задоволенні позову.
Представник третьої особи Кріль Ю.А. зазначала, що ДКСУ не є учасником спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, не наділена повноваженнями виконання судового рішення, яке може бути винесене по цій справі, не може надати будь-які дані, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не доведено факту умисного заподіяння шкоди відповідачем, враховуючи положення ч.4 ст.1191 ЦК України, що виключають можливість пред'явлення зворотної вимоги до особи щодо відшкодування шкоди, відсутні достатні підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування шкоди за її безпідставністю та недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з наказу № 52/07-09 від 23.02.2009 Головного управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.
Відповідно до витягу з наказу № 14/07-09 від 10.01.2012 Головного управління юстиції у Запорізькій області, Аксініну І.В. призначено на посаду провідного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2009 у справі № 28/31/09-17/59/09-28/133/09, видано наказ про примусове виконання від 13.04.2009 про стягнення з ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія» на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя» 2997501 грн 47 коп. заборгованості за кредитом, 322043 грн 58 коп. заборгованості за процентами, 3600 грн заборгованості за комісійною винагородою, 171115 грн 25 коп. пені, 25500 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 у справі № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, та ухвали господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 року, скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя» № 3-09/920 від 19.09.2011 року задоволена. Визнано дії заступника начальника Ленінського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Аксініної І.В. щодо розподілу коштів, отриманих від реалізації майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія» неправомірними. Зобов'язано Ленінський Відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції здійснити перерахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна та направити їх на рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Запоріжжя»», відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ - ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 року № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, невід'ємною частиною якої є ухвала господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 року № 28/31/09-17/52/09-28/133/09.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 (справа № 908/1428/19) стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 122697,80 грн шкоди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у справі № 908/1428/19 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 та рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2020.
Відповідно до тексту рішення Господарського суду м. Київа від 05.08.2020, «у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади: Ленінським ВДВС правонаступником якого є Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя, дії якого призвели до завдання шкоди позивачу, та Державну казначейську службу України, орган, який відповідно до закону здійснює повернення коштів з бюджету».
Згідно з платіжною інструкцією № 1192182 від 12.07.2024, на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 908/1428/19, Державною казначейською службою України на користь ПАТ «Промінвестбанк» перерахована сума в розмірі 122697,80 грн.
Наказом начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.10.2024 за № 8796/12-05 «Про дисциплінарне провадження у відношенні ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого нею дисциплінарного проступку.
Відповідно до резолютивної частини подання Дисциплінарної комісії, в ході дисциплінарного провадження дійшла до висновку про наявність обставин, що виключають можливість застосування до державного службовця ОСОБА_1 , яка у 2011 році займала посаду заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, та дії якої щодо розподілу 19.08.2011 року коштів, отриманих від реалізації майна, що належить ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія», були визнані неправомірними ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09-28/133/09, оскільки минуло більше одного року після вчинення нею дисциплінарного проступку та відповідно до наказу Головного управління юстиції у Запорізькій області від 26.09.2011 № 68/07-16 до ОСОБА_1 , як до заступника начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, вже було застосовано захід дисциплінарного впливу у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Дисциплінарна комісія також дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 була встановлена відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області № 28/31/09-17/52/09-28/133/09 від 04.10.2011.
Крім того, дисциплінарна комісія дійшла висновку про відсутність умислу у діях державного службовця ОСОБА_1 , оскільки збитки, що були заподіяні державному бюджету, є наслідком виконання не в повному обсязі Ленінським ВДВС ЗМУЮ (наступні найменування: Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області, Ленінський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09- 28/133/09 про зобов'язання здійснити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна, та направити їх на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до вимог чинного законодавства, що зумовило звернення 10.06.2019 ПАТ «Промінвестбанк» до Господарського суду міста Києва із позовом про відшкодування шкоди, який було задоволено рішенням суду від 05.08.2020 № 908/1428/19, що в подальшому було пред'явлено до Державної казначейства служби України, та за яким було здійснено безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі 122697,80 грн.
Дисциплінарна комісія надала пропозиції про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 17.01.2025 зверталось до ОСОБА_1 з пропозицією про відшкодування шкоди у розмірі 122697,80 грн, яку відповідач не виконала.
Частиною ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Відповідно до цієї норми права, держава, відшкодувавши шкоду, отримує право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду.
Регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у звязку з чим і виникло нове повязане саме з регресною вимогою.
Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.
За змістом частин першої, третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Законом України «Про державну службу»врегульовано також питання матеріальної відповідальності державних службовців, зокрема визначено основи матеріальної відповідальності державних службовців, обов'язок відшкодування шкоди та порядок її відшкодування, у тому числі в порядку регресу (статті 80-82 Закону України «Про державну службу»).
З аналізу зазначеного законодавства можна зробити висновок про те, що оскільки порядок відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої державними службовцями, закріплено у спеціальному нормативно-правовому акті -Законі України «Про державну службу», пріоритетним у застосуванні до спірних правовідносин є спеціальний нормативний акт.
Матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (частина першастатті 80 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до частин другої, третьоїстатті 80 Закону України «Про державну службу»держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: державного службовця, який заподіяв шкоду; посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.
Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.
Орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, звертається до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб.
Після виконання рішень суду, відповідно до цього Закону, за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу кримінального правопорушення.
Подібні за змістом положення містяться в підпункті 2, 9, 10 пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України.
Таким чином, згідно з положеннями спеціального закону стягнення з державного службовця (посадової особи) матеріальної шкоди за незаконне звільнення іншого працівника в порядку регресу можливо за умови умисного вчинення такого проступку. Згідно з вимогами закону, проведення службового розслідування є обов'язковим, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету. Отже, підтвердження умисної форми вини державного службовця має здійснюватися на підставі результатів службового розслідування.
Таким чином, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях посадової, службової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, проведення службового розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів є обов'язковим.
Однак, судовими рішеннями складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено, на час розгляду справи жодного кримінального переслідування щодо неналежного виконання відповідачем своїх посадових обов'язків не здійснюється.
Отже, тільки службовим розслідуванням можливо встановити умисел відповідача на прийняття незаконного рішення, та у разі його встановлення, якими саме діями чи бездіяльністю це підтверджується.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, застосувавши правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 752/3839/2022, задоволення скарги на дії державного виконавця не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями такої посадової особи та заподіяною шкодою. В даному випадку доведенню має підлягати та обставина, що саме протиправні дії чи бездіяльність заподіювача шкоди є причиною, а збитки які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої поведінки особи.
Порядок проведення службового розслідування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 № 950.
Відповідно до цього Порядку може бути проведено службове розслідування в разі, зокрема невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства.
За результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт.
Однак, позивач не надав суду жодних доказів проведення відносно ОСОБА_1 службового розслідування, як і доказів існування будь-яких актів з висновками такого розслідування з приводу наявності в діях відповідача ознак неналежного виконання нею своїх посадових обов'язків.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до результатів дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія дійшла висновку про відсутність умислу у діях ОСОБА_1 , оскільки збитки, що були заподіяні державному бюджету, є наслідком виконання не в повному обсязі Ленінським ВДВС ЗМУЮ ухвали господарського суду Запорізької області від 04.10.2011 № 28/31/09-17/52/09- 28/133/09 про зобов'язання здійснити перерахунок коштів, отриманих від реалізації майна, та направити їх на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до вимог чинного законодавства, що зумовило звернення 10.06.2019 року ПАТ «Промінвестбанк» до Господарського суду міста Київа із позовом про відшкодування шкоди, який було задоволено рішенням суду від 05.08.2020 № 908/1428/19, що в подальшому було пред'явлено до Державної казначейства служби України, та за яким було здійснено безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі 122697,80 грн.
З огляду на вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача умислу під час виконання її службових обов'язків щодо дій, які в подальшому визнані неправомірними, що виключає її матеріальну відповідальність з огляду на положення ч. 3 ст. 80 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої у разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відмову в задоволені позову.
Доводи Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на те, що вина ОСОБА_1 підтверджена матеріалами дисциплінарного провадження, встановлений та доведений належним чином причинний зв'язок між противоправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною шкодою внаслідок її дій, що є необхідною умовою при визначенні регресу, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріальна відповідальність державного службовця для можливості застосування зворотної вимоги (регресу) передбачена Законом за наявності умислу, якого у цій справі не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, вони зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права, і є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: