Дата документу 11.11.2025 Справа № 336/794/25
Єдиний унікальний № 336/794/25 Головуючий у І інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/1726/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таксомбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб,-
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.11.2018 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №106/5661072-СК про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якої позивач надає позичальнику грошові кошти на таких умовах: встановлена сума кредитного ліміту - 73500 грн; тип кредиту - кредитна лінія; строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк; процентна ставка за користування кредитом: з 28.11.2018 до 31.01.2019 - 39,60 %; з 01.02.2019 - 43,20 %. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
За умовами вищезазначеної Заяви-договору, підписавши цей Договір, позичальник акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї Заяви-договору); погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються мені у зв'язку із обраним Пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до Договору шляхом підписання цієї Заяви-договору, встановлюється відповідно до умов Договору та залежить від типу обраного ним Пакету послуг та кредитного продукту.
Підписавши зазначену Заяву-договір № 106/5661072-СК від 28.11.2018, позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в Заяві-договорі, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку згідно внутрішніх нормативних документів Банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Відповідно до п. 8.1. Правил надання послуг фізичним особам з відкриття, обслуговування та використання поточних рахунків, в тому числі операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток), що є Додатком №1 до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» в рамках укладеного з КлієнтомДоговору, Банк встановлює Клієнту ліміт Кредитної лінії, відповідно до умов Договору. При цьому, ліміт Кредитної лінії стає доступний Клієнту для використання не пізніше дня, що є наступним за днем Активації, або в момент здійснення першої видаткової Операції. Дійсним Сторони розуміють та погоджуються з тим, що зобов'язання Банку щодо надання кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії є відкличними та безризиковими для Банку, тобто Банк може відмовитися від надання Клієнту кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії в будь-який час без надання пояснень такої відмови.
Відповідно до 8.1.4. Правил Банк відкриває Кредитну лінію на умовах, визначених Договором та Тарифами. Ліміт Кредитної лінії розраховується Банком самостійно. Перегляд та/або зміна ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії здійснюється у відповідності до внутрішніх процедур Банку, умов цих Правил та Договору. Банк може ініціювати зміну розміру ліміту Кредитної лінії в межах Кредитної лінії та/або загальний розмір Кредитної лінії щомісячно, при цьому Додаткова угода до Договору про зміну ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії не укладається.
Позичальник підтвердив, що ознайомлений в повному обсязі з умовами надання та обслуговування Кредитної лінії, йому повністю зрозумілі всі умови, відсутні зауваження, заперечення або доповнення до них.
Заява - договір оформлена (заповнена та підписана) у двох примірниках, по одному для Клієнта та для АТ «ТАСКОМБАНК» та є документом, що підтверджує відкриття поточного рахунку у Гривні № НОМЕР_1 , операції за яким можутьздійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.
Порядок повернення заборгованості за Кредитною лінією щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 5% від суми заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості).
Банк виконав свої обов'язки за Кредитним договором в повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою.
У подальшому відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору повною мірою, перестав сплачувати заборгованість за кредитом та процентами.
Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни.
Однак, умови вищезазначеного Кредитного договору ОСОБА_1 не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, у зв'язку з чим, станом на 05.12.2024 утворилась заборгованість за Заявою - Договором № 106/5661072-СК від 28.11.2018 у розмірі 125583,66 грн, у т.ч.: - заборгованість за тілом кредиту (в т. ч. прострочена) - 73493,52 грн; -заборгованість за відсотками (в т. ч. прострочена) - 52090,14 грн.
Посилаючись на означені обставини, АТ «Таскомбанк» просило судстягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Заявою - Договором № 106/5661072-СК від 28.11.2018, що в частині тіла кредиту та відсотків станом на 05.12.2024 складає 125583,66 грн, у т.ч.:
-заборгованість за тілом кредиту (в т. ч. прострочена) - 73493,52 грн;
-заборгованість за відсотками (в т. ч. прострочена) - 52090,14 грн.
Також просили стягнути судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 73493,52 грн в рахунок погашення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 28.11.2018 та судовий збір в сумі 1149,91 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Таксомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 52090,14 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, товариство зазначає, що суд першої інстанції однобічно та формально підійшов до дослідження та аналізу наявних у справі письмових доказів, не здійснив належної перевірки належності цих доказів, у зв'язку з чим безпідставно відмовив банку в задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом.
На думку скаржника, в момент укладення кредитного договору, між банком і позичальником було досягнуто домовленості щодо заяви-договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій банку в цілому, а також щодо всіх пунктів, якими передбачені умови виконання договору, споживач повідомлений про умови банківського обслуговування.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу, що оскільки АТ «Таксомбанк» оскаржує рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року тільки в частині відмовлених позовних вимог, апеляційний суд не переглядає зазначене рішення в частині, що стосується задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 103-106). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частково задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що Заява-анкета не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, а Тарифів, що є додатком до Публічної пропозиції, позивач до позовної заяви не надав, що позбавило суд можливості перевірити правильність нарахування відсотків за кредитним договором, тому відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку зі сплати заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №106/5661072-СК.
В заяві ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами Таскомбанку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім'я виявив бажання оформити платіжну картку під назвою «Кредитна кратка Велика п'ятірка, тип: кредитка, Mastercard world миттєва, сума бажаного кредитного ліміту 29000 гривень. Вказав про отримання картки з номером НОМЕР_2 .
Погодився з тим, що Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua), Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід'ємними частинами.
Як зазначено у публічній пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, банк відкриває клієнту ПР/ПР з використанням ПК в національній валюті України або в іноземній валюті та/або мультивалютний ПР з ПК на строк та умовах, визначених заявою-договором за продуктом банку та цими правилами. Клієнт дає згоду, що ліміт кредитної лінії встановлюється на поточний рахунок (в тому числі мультивалютний) з використанням платіжної картки за рішенням банку.
Укладення заяви-договору за продуктом банку здійснюється шляхом підписання клієнтом і уповноваженим представником банку двостороннього документа (заяви-договору) на паперовому носії. У цьому випадку заява-договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печаткою банку.
У додатку №1 до Протоколу тарифного комітету №4-1 від 25.01.2018 року до Протоколу КУАП №020218/1 від 02.02.2018 року, введено в дію з 02.02.2018 року наведені умови пакету послуг «Кредитка» (для продукту «Картка «Велика п'ятірка») наповнення пакету послуг, тарифи та умови обслуговування.
Позивачем до позовної заяви долучено виписку по особовим рахункам кредитного договору №106/5661072-СК за період з 28.11.2018 до 05.12.2024.
12.11.2024 АТ «Таскомбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про наявність заборгованості по кредиту станом на 12.11.2024 в розмірі 73493,52 гривні основного боргу (в т.ч. простроченого), 52090,14 гривень заборгованості по відсоткам (в т.ч. простроченої) та повідомлено про необхідність сплати заборгованості протягом 30 днів з дати одержання повідомлення.
За розрахунком заборгованості, у період з 28.11.2018 до 01.12.2024 у ОСОБА_1 перед АТ «Таскомбанк» наявна заборгованість в сумі 125583,66 гривень, з яких 73493,52 гривні заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) та 52090,14 гривень заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять Тарифів, які визначають розмір відсотків за користування кредитом відповідно до п. 8.10. Публічної пропозиції (оферти), підписаної сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщена на веб-сайті банку) та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №106/5661072-СК, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), а саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У цьому випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З огляду на вищевикладене, на підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «ТАСКОМБАНК» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії».
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таксомбанк» слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таксомбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором - залишити без змін.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2025 року не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: