Дата документу 04.11.2025 Справа № 331/1574/25
ЄУН 331/1574/25 Головуючий у І інстанції: Антоненко М.В.
Провадження № 22-ц/807/1762/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
04 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
Секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на рішення Олександрівськогорайонного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про стягнення заборгованості з заробітної плати,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сідельникової О.Л. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області про стягнення заборгованості з заробітної плати.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 займав посаду директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на підставі контракту, укладеного між ним та Бердянською міською радою від 27.11.2020.
21.01.2022 Розпорядженням в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради Свідла О.П. № 20-р «Про звільнення директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» ОСОБА_1 та розірвання укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» (далі- Розпорядження № 20-р) позивача звільнено з займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Не погодившись із вказаним розпорядженням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/536/22 від 27.01.2023, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 20.02.2023, 04.09.2023 позовні вимоги задоволено.
На виконання вищевказаного судового рішення Начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області 31.01.2023 прийнято Розпорядження № 48 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» з 27.01.2022.
27.04.2023 між Позивачем та Начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області укладено додаткову угоду до контракту від 30.11.2020, відповідно до якої пункт 6.1. Контракту викладено в такій редакції: «Призупинити дію контракту з 28.04.2023 на період дії воєнного стану або до особливого розпорядження (до фактичної деокупації Бердянської міської територіальної громади Запорізької області)». Решта пунктів Контракту залишена без змін.
З моменту поновлення Позивача на посаді директора розпорядженням від 31.01.2023 і до моменту призупинення дії контракту 27.04.2023 жодних виплат йому не здійснювалось.
Власником не вжито жодних заходів для забезпечення фінансової спроможності підприємства запустити свою роботу та провести розрахунки зі співробітниками.
За весь час виконання посадових обов'язків в період з 31 січня 2023 до 27 квітня 2023 Позивачу жодного разу не було виплачено заробітну плату.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сідельникової О.Л. просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість із заробітної плати в розмірі 55671 грн, а також суму індексації заробітної плати в лютому, березні та квітні 2023 року - в розмірі 3172,50 грн, а всього: 58843,50 грн. Також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати за період з 30.01.2023 до 28.04.2023 в сумі 55671 грн; суму індексації заробітної плати з 30.01.2023 до 28.04.2023 в сумі 3172,50 грн, а всього: 58843,50 грн.
Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на користь держави судовий збір у розмірі по 403,70 грн з кожного.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року в частині задоволення позовних вимог до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про те, що начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області повинні нести солідарну відповідальність за борги Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», не ґрунтуються на законі. Вони не мають солідного зобов'язання з комунальним підприємством за борги такого комунального підприємства, тому вони є неналежними відповідачами у цій справі.
У своєму відзиві ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сідельникової О.Л. заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
У судовому засіданні представник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Греков Д.В. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та відмові в задоволенні заяви.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сідельникова О.Л. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просили залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає повною мірою.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів заборгованість із виплати заробітної плати в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки ОСОБА_1 не отримав заробітної плати у період поновлення його на посаді до призупинення дії контракту, що призвело до порушення його права на оплату праці, що є триваючим правопорушенням, яке має бути припинене.
Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком, оскільки вважає, що в цій справі наявні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати йому заробітної плати у спірний період, однак вважає помилковим висновок суду про солідарну відповідальність відповідачів з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що Сушко Б.В. займав посаду директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на підставі контракту, укладеного між ним та Бердянською міською радою від 27.11.2020.
21.01.2022 Розпорядженням в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради Свідла О.П. № 20-р «Про звільнення директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» ОСОБА_1 та розірвання укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» (далі- Розпорядження № 20-р) позивача звільнено з займаної посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 не погодився та оскаржив його до суду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/536/22 від 27.01.2023, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 20.02.2023, 04.09.2023 позовні вимоги задоволено:
«Визнано незаконним та скасовано Розпорядження в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради № 20-р «Про звільнення директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» ОСОБА_1 та розірвання укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії» від 21.01.2022.
Визнано незаконним та скасовано Розпорядження в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради № 28-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 21.01.2022 № 20-р» від 27.01.2022.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38).
Стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянський центральний ринок" (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2022 по 27.01.2023 в розмірі 507 546 гривень 00 копійок.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (ідентифікаційний код 05297447, 71118, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Свободи, буд. 38) та середнього заробітку за один місяць».
На виконання вищевказаного судового рішення Начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області 31.01.2023 прийнято Розпорядження № 48 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА БЕРДЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ "БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК" з 27.01.2022 року.
27.04.2023 між Позивачем та Начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області укладено додаткову угоду до контракту від 30.11.2020 відповідно до якої пункт 6.1. Контракту викладено в наступній редакції: «Призупинити дію контракту з 28.04.2023 на період дії воєнного стану або до особливого розпорядження (до фактичної деокупації Бердянської міської територіальної громади Запорізької області)». Решта пунктів Контракту залишена без змін.
Згідно з п. 1.2. Контракту від 27.11.2020 визначено що цей контракт, як особлива форма трудового договору спрямований на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності Директора, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність Директора.
В пункті 1.5. визначено, що міська рада зобов'язується створювати відповідні умови для матеріального забезпечення й організації праці директора.
Пунктом 3.9.3. Контракту від 27.11.2020 визначено, що роботодавець (Бердянська міська рада) звільняє Директора у випадку закінчення контракту, достроково за бажанням директора, а також у випадку порушення законодавства й умов контракту, з інших підстав, передбачених чинним законодавством України і діючим контрактом.
Відповідно до п. 4.1. Контракту від 27.11.2020 розмір посадового окладу директора розраховується відповідно до вимог Постанови КМУ від 19.05.199 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (із змінами і доповненнями).
Згідно з п. 4.2. Контракту від 27.11.2020 за виконання обов'язків, передбачених діючим контрактом, директору Підприємства встановлено посадовий оклад у розмірі 18 557,00 грн. на місяць.
Відповідно до пункту 5.5. Контракту від 27.11.2020 у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та діючого контракту.
Згідно з п. 1.1. Статуту Комунальне підприємство «Бердянський центральний ринок» створено згідно з діючим законодавством України, засновано на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська, від імені якої виступає Бердянська міська рада.
За п. 1.3. Статуту Підприємство підпорядковане Власнику (Бердянській міській раді), підзвітне та підконтрольне уповноваженим органам Власника.
Відповідно до п. 4.4.Статуту визначено, що джерелами формування майна підприємства є, в тому числі, але не виключно, майно, кошти передані йому Власником.
З моменту поновлення Позивача на посаді директора розпорядженням від 31.01.2023 і до моменту призупинення дії контракту 27.04.2023 жодних виплат Позивачу не здійснювалось.
Власником не вжито жодних заходів для забезпечення фінансової спроможності підприємства запустити свою роботу та провести розрахунки зі співробітниками.
За весь час виконання посадових обов'язків в період з 31 січня 2023 по 27 квітня 2023 Позивачу жодного разу не було виплачено заробітну плату.
У зв'язку з неналежним виконанням Власником своїх обов'язків визначених Контрактом та Статутом ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Верховного Суду у справі 331/147/22 (подібні правовідносини) встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Статуту КП БМР «Бердянський центральний ринок», комунальне підприємство створене згідно з чинним законодавством України, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська, від імені якої виступає Бердянська міська рада (власник). Підприємство підпорядковане власнику, підзвітне та підконтрольне уповноваженим органам власника.
У справі № 331/536/22 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки (Постанова від 31.07.2024): «73. Судами встановлено, що 27 листопада 2020 року між Бердянською міською радою (роботодавець) в особі міського голови та ОСОБА_1 , (директор) укладено контракт, відповідно до якого ОСОБА_1 , призначено на посаду директора КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» на термін із 30 листопада 2020 року до 29 грудня 2025 року (т. 1, а. с. 21-25).
74. Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.3 статуту КП Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» комунальне підприємство створене згідно з чинним законодавством України, засноване на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська, від імені якої виступає Бердянська міська рада (власник). Підприємство підпорядковане власнику, підзвітне та підконтрольне уповноваженим органам власника.
75. Пунктом 7.3 статуту визначено, що директор підприємства призначається на посаду міським головою шляхом укладення з ним контракту.
76. Отже, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Бердянською міською радою.
77. Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, зокрема, відповідачем виконуючого обов'язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради ОСОБА_3.
78. В подальшому за клопотання позивача ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року замінено відповідача (виконуючого обов'язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради) його правонаступником - начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
79. Абзацом 1 пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.
80. Згідно з постановою Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 22 жовтня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, серед іншого, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови.
81. Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не врахував, що після заміни відповідача - виконуючого обов'язки Бердянського міського голови, секретаря міської ради на начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області останній згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснює повноваження Бердянської міської ради, тобто є належним відповідачем у вказаній справі».
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до частини першої статті 3 та статтею 4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законівпро працюУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівникиреалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною першою, другою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з частиною третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Згідно із частиною 5 статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі статтею 241-1 КЗпП України.
Згідно із статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (статті 1 і 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24.02.2022 неодноразово продовжувався та діє і на даний час.
Указом Президента України №587/2022 від 18.08.2022 утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області (ідентифікаційний код 44754037).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із частинами 1, 4 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Водночас, стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Водночас, як було вказано вище, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64 в Україні введений воєнний стан.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Визначення поняття воєнного стану наведено в статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Так, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації (частина 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Абзацами 3 та 4 частини 7 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що загальне керівництво діяльністю військових адміністрацій населених пунктів здійснюють керівники відповідних районних державних адміністрацій або начальники районних військових адміністрацій (у разі їх утворення). Безпосереднє керівництво військовими адміністраціями здійснюють їхні начальники.
Відповідно до положень Постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 18.10.2022 у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови.
Водночас, частина 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що начальник військової адміністрації:
1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;
2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень;
3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації;
4) є розпорядником бюджетних коштів;
5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами;
6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади;
7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством;
8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об'єднань.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18.10.2022 № 2669-ІХ « Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених ч. 2 ст.10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» комунальні підприємства Бердянської міської ради підпорядковуються начальнику Бердянської міської військової адміністрації.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 91 Бюджетного кодексу до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на управління комунальним майном.
Відповідно до підпункту 5 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України«Про правовий режим воєнного стану».
Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» установлено, що, з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64 Про введення воєнного стану в Україні, виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням особливостей, що встановлені даною Постановою.
Так, підпунктом 2 пункту 1 зазначеної Постанови визначено, що управління коштами місцевих бюджетів здійснюється обласними військовими адміністраціями без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль">законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що трудове законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи апеляційним судом, не передбачає солідарного обов'язку для виплати заробітної плати.
Відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості з виплати заробітної плати.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з саме з Бердянською міською радою, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2023 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконане саме Бердянською військовою адміністрацією, яка до закінчення воєнного стану виконує повноваження Бердянської міської ради, тому саме Бердянська військова адміністрація має відповідати за цим позовом.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиплата заробітної плати є триваючим правопорушенням, яких суд дійшов застосувавши відповідні правові висновки Верховного Суду, тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду не приймає, оскільки протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, допоки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в частині незаконності солідарного стягнення, висновки суду першої інстанції не повною мірою відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Олександрівськогорайонного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року в частині солідарного стягнення заборгованості з виплати заробітної плати з усіх відповідачів та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості з заробітної плати та індексації з Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, такі витрати слід стягнути з Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області в дохід Держави.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області -задовольнити частково.
Рішення Олександрівськогорайонного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2025 року в частині солідарного стягнення - скасувати. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою:
«Стягнути з Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 30 січня 2023 року до 28 квітня 2023 року в розмірі 55671 гривень; суму індексації заробітної плати з 30 січня 2023 року до 28 квітня 2023 року в розмірі 3172,50 гривень. Всього стягнути 58843 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок три) гривні 50 копійок.
Стягнути з Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області в дохід Держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
У задоволенні позову до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області - відмовити.»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: