Дата документу 11.11.2025 Справа № 2-66/11
Єдиний унікальний №2-0827/66/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В.
Провадження №22-ц/807/1838/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
11 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Войтовича Євгена Михайловича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа -Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2011 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0135/07\07-КЕ від 20 квітня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість у розмірі 488664, 77 грн, судовий збір з кожного по 850, 00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного по 60, 00 грн.
09 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «АНСУ» укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Банк «Форум» передало заявнику право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором з ОСОБА_1 ..
На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року, яка набрала законної сили, було здійснено заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 0827/2-66/2011, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року у розмірі 488664, 77 грн, судового збору у розмірі 850 грн з кожного та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 60 грн з кожного з ПАТ «Банк «Форум» на ТОВ «АНСУ».
При проведені взаємозвірки між ТОВ «АНСУ» та ПАТ «Банк Форум» було встановлено, що в матеріалах кредитної справи оригінали вищезазначених виконавчих листів № 0827/2-66/2011, виданих Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 14 червня 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ « Банк Форум» заборгованості, відсутні, у зв'язку з чим стягувачу ТОВ « АНСУ» передані не були.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 « Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ « Банк Форум» та згідно рішенням виконавчої дирекції Фонду № 49 з 16 червня 2014 року розпочалася процедура ліквідації банку. Таким чином, починаючи з 13 червня 2014 року у відповідності до чинного законодавства України розпочато процедуру припинення Банку як юридичної особи, тому з проведенням процедури ліквідації, закриття відділень та скорочення персоналу банк не контролював хід виконання виконавчих проваджень.
Як попередній,так і наступний кредитори, неодноразово зверталися до структурних підрозділів державної виконавчої служби з запитами та скаргами.
З отриманої у ВДВС інформації вдалося встановити, що 25 грудня 2014 року державний виконавець Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області ухвалив постанову про повернення відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу виконавчого листа про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Банк «Форум». 29 квітня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим листом № 0827/2-66/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит» 850 грн судового збору та 60, 00 грн витрат по ІТЗ.
Щодо виконавчого листа № 0827/2-66/1011, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 14 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором в сумі 488664,77 грн, судового збору у сумі 850, 00 грн та 60, 00 грн витрат на ІТЗ, то з відповіді Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 18 листопада 2019 року за № 11275-03-32/03-42 вбачається, що на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області неодноразово перебував виконавчий лист № 0827/2-66/11. За вказаним виконавчим провадженням 20 грудня 2013 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Між тим на адресу первісного кредитора та стягувача у виконавчому провадженні виконавчі документи не надходили, відсутні вони у Шевченківському ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а отже фактично були втрачені, у зв'язку з чим ПАТ «Банк Форум» не зміг пред'явити виконавчі листи до виконання в межах встановленого строку.
Оскільки заявник лише в січні 2019 року набув права висування вимоги на підставі договору, а з відповідною заявою до суду звернувся вже в травні 2020 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущений ним з поважних причин, у зв'язку з чим, ТОВ «АНСУ» просило суд: визнати поважними причини пропуску строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року у справі №0827/2-66/2011; поновити строк для пред'явлення виконавчого листа з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року у справі №0827/2-66/2011 про стягнення (солідарно) з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором в сумі 488 664,77 грн, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожного на користь ПАТ «Банк Форум» 850 грн судового збору та 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року заяву ТОВ « АНСУ» задоволено.
Поновлено ТОВ «АНСУ» строк пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-0827/66/2011 у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 488664,77 грн, по 850 грн судового збору, по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Войтович Євген Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення пропущених строків для пред'явлення виконавчих листів до виконання, відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена без участі сторін, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про її існування вона дізналася від свого сина ОСОБА_3 , який намагався оскаржити цю ухвалу в 2024 році. Отже, при винесені цієї ухвали порушено процесуальний закон.. На дату відступлення права вимоги ( 09 жовтня 2018 року) строк пред'явлення виконавчого документу на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2011 року сплив декілька разів. За таких обставин ТОВ «АНСУ» придбало право вимоги, яке неможливо реалізувати на момент придбання. Така поведінка є необачною господарською діяльністю, що поважною причиною для пропуску процесуального строку не можна визнавати.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «АНСУ» зазначає, що долучені до заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання докази неспростовані, вони доводять наявність обставин, які не залежали від первісного стягувача ПАТ « Банк Форум» та його правонаступника ТОВ «АНСУ» та призвели до пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання. Про це свідчать неодноразові та систематичні письмові звернення як первісного стягувача та в подальшому після заміни стягувача його правонаступника ТОВ « АНСУ» до органів державної виконавчої служби з метою з'ясування актуального стану виконавчого провадження № 43170335 та встановлення місцезнаходження оригіналу виконавчого листа. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Ухвала мотивована наявністю відомостей, що вказують на наявність підстав для задоволення заяви, оскільки у січні 2019 року судом замінено стягувача у виконавчому провадженні, строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання заявник пропустив з поважних причин.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 травня 2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» 488 664, 77 грн заборгованості за договором кредиту №0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожного на користь ПАТ «Банк Форум» по 850 грн судового збору, по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Дане рішення набуло законної сили 04 червня 2011 року (т.1 а.с.141-142, 148-150).
На виконання вищевказаного рішення суду, Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 14 червня 2011 року видано виконавчі листи №0827/2-66/2011, які отримано ПАТ « Банк Форум» 16 червня 2011 року ( т. 1 а.с. 143).
09 жовтня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «АНСУ» був укладений договір про відступлення прав вимоги №1274-Ф, на підставі якого ТОВ «АНСУ» набуло право вимоги за Кредитним договором №0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року, що був укладений між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_1 , та Договором поруки №146, що був укладений 20 квітня 2007 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_2 , що також підтверджується актом приймання-передачі документації від 09 жовтня 2018 року (т.1 а.с.151 -160).
З відповіді Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 08 липня 2019 року за №6894-03-32/03-42 вбачається, що перевіркою спецпідрозділу системи встановлено наявність виконавчого провадження № 43170335, за яким стягувачем є ПАТ «Банк Форум», а боржником - ОСОБА_1 , в межах якого 25 грудня 2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» ( т. 1 а.с. 225-227).
З відповіді Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 18 листопада 2019 року №11275-03-32/03-42 вбачається, що перевіркою бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження та його спецрозділу встановлено, що на виконанні в Шевченківському відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області неодноразово перебував виконавчий лист № 0827/2-66/11. За вказаним виконавчим провадженням 20.12 2013 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувчу на підставі п.2 ч. першої статті 47 Закону України « Про виконавче провадження» ( т. 1 а.с. 243-245).
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом (частина перша, пункт 10 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
На час видачі виконавчого листа у справі (16 червня 2011 року) діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).
Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу "Перехідні положення" ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Зазначені норми перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).
Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)).
Звертаючись до суду із заявою щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання щодо боржників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ТОВ «АНСУ» вказувало, що строк на пред'явлення виконавчих документів до виконання пропущено з поважних причин. Крім того, зазначало, що оригінали виконавчих документів було втрачено з незалежних від стягувача причин, зокрема через те, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 « Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію ПАТ « Банк Форум» та згідно до рішення дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 49 з 16 червня 2014 року в АТ «Банк Форум» розпочалася процедура ліквідації банку, яка наразі не завершилась, тому відбулася зміна керівництва банку, були закриті територіальні філії та звільнені усі співробітники, котрі здійснювали супровід кредитних справ, банк не контролював хід виконавчих проваджень.
У справі, яка переглядається, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ухвалено 24 травня 2011 року.
Доказів, які б свідчили про те, коли вперше виконавчі листи стягувачем були пред'явлені до виконання відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Міститься лише відповідь Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 08 липня 2019 року за № 6894-03-32/03-42 та від 18 листопада 2019 року № 11275-03-32/03-42 з яких вбачається, що перевіркою спецпідрозділу системи встановлено наявність виконавчого провадження № 43170335, за яким стягувачем є ПАТ «Банк Форум», а боржником - ОСОБА_1 , в межах якого 25 грудня 2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Відносно боржника ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа№ 0827/2-66/11. За яким 20.12 2013 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувчу на підставі п.2 ч. першої статті 47 Закону України « Про виконавче провадження»
Суд першої інстанції, встановивши, що протягом строку виконавчої давності стало звернення первісного стягувача до відповідної виконавчої служби, проте повернення виконавчих листів стягувачу надало йому право повторно звертатися до виконавчої служби та враховуючи, що разом з кредитними справами на підставі договору про відступлення права вимоги виконавчі листи з виконання цього рішення не передавалися правонаступнику, тому суд не вбачає вини у пропуску строку пред'явлення листів до виконання з боку останнього кредитора в зобов'язанні, тому строк пропущено з поважних причин, отже є підстави для його поновлення.
Водночас, в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неповідомлення його, як учасника справи про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, що позбавило його можливості надати заперечення на заяву та відповідні докази.
Відповідно до статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією їх паспортів ( т. 1 а.с. 19- 22). Дана адреса їх місця реєстрації зазначена в кредитному договорі № 0135/07/07-КЕ від 20 квітня 2007 року в додаткових угодах № 1, №2, №3, в договорі поруки від 20 квітня 2007 року, в додатковій угоді до договору поруки № 1 ( т. 1 а.с. 7-19, а.с. 23- 24). Таку ж адресу місця своєї реєстрації ОСОБА_1 зазначає в апеляційній скарзі ( т. 3 а.с. 81)..
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що судова повістка про виклик ОСОБА_1 до суду на 30 листопада 2020 року на адресу її місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 взагалі не направлялась, а була направлена на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_2 , яка повернулася з відміткою, що за даною адресою адресата не має ( т. 2 а.с. 19).
При цьому, колегія суддів зауважує, що за адресою: АДРЕСА_2 -А знаходиться відділення № 1700 «Запорізька дирекція ПАТ «Банк Форум», що зазначено в документах, які містяться в матеріалах справи ( т. 1 а.с. 143 ).
Отже, судова повістка про виклик до суду на 30 листопада 2020 року не була направлена ОСОБА_1 за місцем її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , що свідчить про неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Судова повістка про виклик до суду на 30 листопада 2020 року ОСОБА_2 була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , проте конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про неналежне повідомлення ОСОБА_2 про дату, час, та місце розгляду справи (постанова Верховного Суду від 15 січня 2023 року у справа № 947/15524/20 ).
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , щодо яких були відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право вказаних осіб на участь у судовому розгляді, не забезпечив їм можливість надати суду докази та навести доводи, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Крім того, слід зауважити, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що первісний стягувач в межах строку пред'являв виконавчі листи до виконання, але вони поверталися стягувачу на підставі п.2 ч. першої статті 47 Закону України « Про виконавче провадження»,після чого знову направлялися до виконання, що свідчить про переривання такого строку.
Натомість, суд першої інстанції не перевірив, коли вперше виконавчі листи були пред'явленні до примусового виконання, коли вони були повернуті, коли знову направлялися до виконання, чи направлялися виконавчі листи до виконання після їх повернення в межах строку для їх пред'явлення, передбачених ст. 22 Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, ст. 12 Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, що свідчило б про переривання такого строку. В мотивувальній частині ухвали про це нічого не йдеться. Суд першої інстанції не надав оцінки доводам заявника про причини втрати виконавчого документа, оскільки про це в мотивувальній частинні ухвали також не йдеться.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення.
Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону.
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі № 759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010.
Згідно з ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є обов'язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення частково апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Колегія суддів зауважує, що, під час нового судового розгляду, суду першої інстанції слід врахувати зазначене судом апеляційної інстанції та прийняти законне й обгрунтовне судове рішення.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Войтовича Євгена Михайловича - задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2020 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухваленні, і касаційному оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кухар С.В.