Дата документу 14.11.2025 Справа № 334/4031/25
Єдиний унікальний №334/4031/25 Головуючий у 1-й інстанції:Філіпова І. М.
Провадження №22-ц/807/1989/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
14 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Трофимової Д.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивуючи свої вимоги тим, що 05 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») і ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту https://creditkasa.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії N 1359-8997. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2453, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 10 700 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 днів; пільгова % ставка - 0,01 % в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день.
Тому, без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Позивач, через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №2580 від 15 березня 2017 року на карту отримувача - відповідача, чим виконав свої зобов'язання за Договором.
Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов Кредитного договору. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Отже, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач здійснює нарахування по процентах за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами та не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов кредиту.
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед позивачем, ОСОБА_1 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості кредитним договором №1359-8997 від 05 березня 2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що свідчить про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Станом на 04 квітня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 85 184, 63 грн, прострочена заборгованість за кредитом 10 678, 60 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 74 506, 03 грн.
Разом з цим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 31 707, 10 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у розмірі 53 477, 53 грн.
Враховуючи, вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 10 678, 60 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 798, 93 грн, що разом становить 53 477, 53 грн та судові витрати у розмірі 2 422, 40 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1359-8997 від 05 березня 2024 року у розмірі 42 714, 40 грн, що складається з 10678, 00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 32035, 80 грн - заборгованості за відсотками.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 1 934, 86 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення в частині часткової відмови в стягненні заборгованості, зокрема щодо відмови у нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору, а саме 300 днів є незаконним, таким що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору, взяв на себе зобов'язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пені, штрафів або інших платежів за неналежне виконання умов договору позичальнику не нараховувалося. Указував на те, що відповідач перед укладенням договору ознайомився з паспортом споживчого кредиту, і, підписуючи договір, погодився з усіма умовами кредитування, зокрема, й щодо сплати процентів у визначеному розмірі, що відповідає принципу свободи договору. ОСОБА_1 правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах, зокрема й щодо розміру процентної ставки. Такі умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитом сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. А тому, суд першої інстанції не мав права зменшувати розмір нарахованих відсотків за користування кредитом.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 було направлено рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.126-127).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 53 477?53 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував грошові зобов'язання за укладеним договором, тому визнав за необхідне стягнути з нього 10 678,60 грн заборгованості за тілом кредиту з урахуванням частково сплаченої суми 22,47 грн. Визначаючи суму заборгованості за відсотками до стягнення, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року, доповнено частиною 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Ураховуючи те, що кредитний договір між сторонами укладено 05 березня 2024 року, тобто після внесення відповідних змін щодо максимального розміру денної процентної ставки, суд дійшов висновку, що умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні 2,5% від суми кредиту за кожний день користування ним є нікчемною в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Районний суд, зважаючи на розмір заборгованості 10 678,60 грн та необхідності до нарахування у межах строку кредитування відсотки у розмірі 1 від суми кредиту за кожний день користування кредитом строком 300 днів, враховуючи, за період з 05 березня 2024 року по 29 грудня 2024 року (останній день кредитного договору, визнав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 32 035,80 грн заборгованості за нарахованими відсотками (10 678,60*1*300днів/100).
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1359-8997, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С2453 (а.с.11-19).
Згідно з умовами договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 10 700 грн строком на 21 день (базовий період) та 300 календарних днів (строк кредитування), а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 4.6 кредитного договору сторони передбачили тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,50 % за кожний день користування кредитом (п. 4.10 договору). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору становить 90 950.00 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.14 договору).
Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника з використанням вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6 договору).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 05 березня 2024 року виконала. Довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту N 1359-8997 від 05 березня 2024 року свідчить про те, що за допомогою системи LiqPay здійснено платіж 2433784026 на платіжну картку НОМЕР_1 з призначенням «видача кредиту» у сумі 10 700 грн (а.с.34).
АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 14 квітня 2025 року повідомило про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору N 2580 від 15 березня 2017 року, у тому числі, по платежу 2433784026 на платіжну картку НОМЕР_1 за договором N 1359-8997 від 05 березня 2024 року в сумі 10 700 грн (а.с. 31-33).
Згідно з детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 04 квітня 2025 року за кредитним договором N 1359-8997 від 05 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 85 184,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10 678,60 грн (05 березня 2024 року ОСОБА_1 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості кредитним договором №1359-8997 від 05 березня 2024 року, шляхом здійснення платежу на суму 22,47 грн, яка була зарахована на погашення тіла кредиту), заборгованість за відсотками 74 506,03 грн (а.с.35-37).
Разом з цим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 31 707,10 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у розмірі 53 477,53 грн.
Враховуючи, вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 10 678,60 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 42 798,93 грн, що разом становить 53 477,53 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн (а.с.2-8).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України « Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для часткового задоволення вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшов реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa».
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 05 березня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклало із ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2453, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 .. На спростування зазначених обставин ОСОБА_1 доказів не подано.
АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 14 квітня 2025 року повідомило про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору N 2580 від 15 березня 2017 року, у тому числі, по платежу 2433784026 на платіжну картку НОМЕР_1 за договором N 1359-8997 від 05 березня 2024 року в сумі 10 700 грн (а.с. 31-33).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 700 грн за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошові зобов'язання за укладеним договором.
Позивач, пред'явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками. У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 04 квітня 2025 року сукупна сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками у період з 05 березня 2024 року по 29 грудня 2024 року становить 74 506,03 грн (а.с.35-37).
У позовній заяві позивач зазначив, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», зокрема, часткове списання заборгованості за нарахованими відсотками на суму 31 707,10 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості в сумі 53 477,53 грн (а.с.5 зворот). Отже, остаточно позивач просив стягнути, крім тіла кредиту у розмірі 10 700 грн, заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 42 798,93 грн (а.с.7 зворот).
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 42 798, 93 грн апеляційний суд виходить з наступного.
22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» N 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Дійсно, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2.5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Зазначене указує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про неправомірність встановлення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у договорі фіксованої процентної ставки у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом, оскільки позивачем проігноровано положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено вимоги, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1% .
У справі, що переглядається, договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 про відкриття кредитної лінії № 1359-8997 було укладено 05 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1%. А тому ТОВ «Укр Кредит Фінанс» мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону, зважаючи на порядок укладення договору із ОСОБА_1 ..
З цих підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, за якими укладений між сторонами кредитний договір в частині встановлення розміру денної процентної ставки не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з розрахунку заборгованості, 05 березня 2024 року ОСОБА_1 здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості кредитним договором №1359-8997 від 05 березня 2024 року, шляхом здійснення платежу на суму 22,47 грн, яка була зарахована на погашення тіла кредиту. Крім того, позивач здійснював нарахування відсотків виключно відповідно до строку дії кредиту 29 грудня 2024 року (300 днів).
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що у період з 05 березня 2024 року по 29 грудня 2024 року (строк дії договору) розмір щоденних відсотків, які мала сплачувати позичальник, ураховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10678, 60 грн з розрахунку денної процентної ставки 1 відсоток, за період з 05 березня 2024 року по 28 грудня 2024 року становить 32 035,80 грн ( 10678, 60х 1%х300 днів/100), які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача.
Стягнення суми комісії за видачу кредиту у розмірі позивачем у позовних вимогах не заявлено. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доводи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в апеляційній скарзі про не нарахування ОСОБА_1 процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту відповідно до ст..625 ЦК України, пені, штрафів або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору не має правового значення для вирішення цього сопору, оскільки не впливає на складові розміру заборгованості за кредитним договором, заявленого в позові.
Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2025 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 14 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Трофимова Д.А.