Справа № 132/2765/25
Провадження № 33/801/1151/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
14 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Наталії Мерінової на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, українця, громадянина України, водія мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_3 , через захисника адвоката Мерінову Н.В., подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги посилається на відсутність суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, що полягає в умисному ухиленні від проходження огляду на стан сп'яніння. Звертає увагу, що ОСОБА_3 погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння незважаючи на відсутність ознак такого, проте правомірно просив працівників поліції забезпечити безпеку його авто і пасажирів, проте останні наполягали на тому, щоб він покинув їх посеред дороги в нічний час.
В судовому засіданні захисник - адвокат Мерінова Н.В. вимоги апеляційної скарги підтримала і просила задовольнити на умовах, викладених у ній. Пояснила, що ОСОБА_3 не може з'явитися до суду, так як проходить службу в лавах Збройних Сил України і безпосередньо виконує військовий обов'язок.
Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суддя місцевого суду обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, а також відеозаписом з відеореєстраторів (нагрудних камер) працівників органу Національної поліції.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 16 серпня 2025 року біл 3 год. рухаючись оп автомобільній дорозі М-21, 271 км в с. Корделівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «Mersedes Vito 110D», реєстраційний номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з статтею 266 КпАП України особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 4, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції визначено ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема це: порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці;
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається із відеозапису обставин події, які покладені судом першої інстанції в основу доведеності вини ОСОБА_3 , останній після пропозиції працівників поліції проїхати до медичного закладу для проведення огляду, послідовно і неодноразово заявляв, що він не заперечує проти такого огляду, проте просить забезпечити безпеку його автомобіля і пасажирів. З огляду на обставини зупинки ОСОБА_3 таке його прохання було цілком обґрунтованим і жодним чином не перешкоджало подальшому проходженню огляду на стан сп'яніння. Так, автомобіль під керуванням ОСОБА_3 було зупинено працівниками поліції в забороненому місці (перед залізничним переїздом), на узбіччі жвавої траси, в нічний час (3 год. ночі), а тому в ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватися за безпеку як авто, так і його пасажирів: жінки і неповнолітньої дівчини. При цьому ОСОБА_3 пропонував цілком прийнятні варіанти вирішення цього питання - залишення авто на освітленій території АЗС, що знаходилася на невеликій відстані від місця зупинки, виклик другого екіпажу тощо. Натомість працівник поліції формально не оголосивши рішення про відсторонення ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, безпідставно наполягав на тому, щоб він залишив авто і людей як є, і в службовому автомобілі прослідував до лікувального закладу.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на неприпустимі дії працівників поліції, які нібито виявили ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_3 . Так, працівник поліції спочатку заявив, що вбачає у ОСОБА_3 ознаки наркотичного сп'яніння, а далі нібито для перевірки наявності цих ознак працівник поліції просить ОСОБА_3 вчинити певні дії, що входять до так званого польового тесту на тверезість, проте проводить його недбало і без належної фіксації (оголошення) результатів. Перевіряючи реакцію очей на світло, поліцейський світить ліхтариком телефона в очі, сліпить особу, наслідок чого той відвертається. Якою була реакція зіниць працівник поліції відразу не оголошує. Далі ОСОБА_3 успішно виконує пальце-носову пробу в позі Ромберга (дотикається вказівним пальцем обох рук до носа із закритими очима), витягує руки для перевірки тремтіння пальців, причому виражене тремтіння пальців відсутнє. Далі працівник поліції без вказівки на конкретні ознаки наркотичного сп'яніння, пропонує пройти огляд в лікаря-нарколога і, між іншим, повідомляє ОСОБА_3 , що якщо він впродовж місяця щось вживав, то тест покаже, що є брехнею і маніпуляцією з тим, щоб схилити особу до відмови від проходження огляду, так як огляд проводиться з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, а не факту вживання впродовж якогось часу до його проведення заборонених речовин. При цьому ОСОБА_3 поводиться цілком адекватно, відповідає на запитання, аргументує свою позицію і пояснює, що втомлений, бо повертається з фронту (з-під Курської області). В чому полягає неадекватність його поведінки ні в рапорті, ні в протоколі про адміністративне правопорушення не роз'яснено.
Такі дії працівників поліції апеляційний суд трактує не інакше, як свавільне застосування відповідного наказу й штучне створення видимості законності своїх дій - наявності випадкових ознак нібито перебування особи в стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційним судом під час перегляду відеозапису встановлено, що поведінка ОСОБА_3 відповідає обстановці, будь-яких ознак наркотичного сп'яніння він не виявляє, а відтак вимога працівників поліції про проходження огляду була незаконною.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вище викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 відомості не підтверджуються доказами у справі, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини останнього в розумінні ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 247 КпАП України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 і його захисника - адвоката Мерінової Наталії Володимирівни задовольнити.
Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2025 року скасувати, а справу про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Стадник