Справа № 127/26871/25
Провадження № 33/801/1163/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.
Доповідач: Ковальська І. А.
13 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді Ковальської І.А.,
з секретарем судового засідання Кузик В.С.,
за участю:
захисника Бойко Ю.О.,
особи, яка притягається
до адміністратвиної відповідальності ОСОБА_1 ,
законного представника
неповнолітнього ОСОБА_2 ,
представника потерпілої Рябова Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу захисника Бойко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ст. 124 та ч.ч. 1,2 ст. 126 КУпАП,
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 20.08.2025 о 14.45 год на вул. Р. Скалецького, 13 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував елетробайком марки «Surron», потужністю до 4 кВт, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також без посвідчення водія відповідної категорії. Крім того, виконуючи маневр обгону, не переконався у в тому, що водій транспортного засобу, який рухався попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . У результаті зазначеного транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2025 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ст. 124 та ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, захисник Бойко Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій просила суд закрити справу на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся із істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вини ОСОБА_1 та не дають підстав для висновку про наявність у його діях складу адміністративних правопорушень. Зазначає, що протокол про адміністративні правопорушення та пояснення були відібрані працівниками поліції у неповнолітнього ОСОБА_1 без участі його батьків, законних представників або педагога, що прямо суперечить вимогам статей 251, 252, 270 КУпАП, а також ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію». Уповноважені особи, складаючи протокол, не забезпечили присутність захисника, не роз'яснили неповнолітньому його права та не створили належних умов для реалізації права на захист, що відповідно до положень Конституції України, мінімальних стандартів ООН та Конвенції про права дитини, є істотним порушенням гарантій, спрямованих на забезпечення прав та інтересів неповнолітніх осіб.
Вказує, що пояснення ОСОБА_1 , на які послався суд першої інстанції, не можуть визнаватися допустимими доказами, оскільки отримані з істотним порушенням закону. Наголошує, що неповнолітня особа не здатна самостійно повною мірою усвідомлювати значення та наслідки своїх процесуальних дій, а тому відсутність представника при складенні протоколу та відібранні пояснень є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.
Крім того, сторона захисту зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, а суд першої інстанції надав оцінку доказам вибірково та необ'єктивно. Із обставин ДТП та огляду наявних відеозаписів убачається, що зіткнення сталося внаслідок дій водія автомобіля «Toyota», яка, виконуючи маневр повороту ліворуч, не подала завчасно відповідний сигнал, не переконалася у безпечності руху та не звернула уваги на транспортний засіб, що рухався позаду по тій самій смузі. На думку апелянта, саме порушення іншим водієм вимог ПДР стало безпосередньою причиною ДТП, а ОСОБА_1 не мав об'єктивної можливості уникнути зіткнення, що підтверджується схемою місця події, записами камер спостереження та іншими матеріалами.
Апелянт наголошує, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодним належним доказом, тоді як усі сумніви мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не перевірив належним чином правильність оформлення протоколів щодо неповнолітнього, не встановив фактичних обставин події, не врахував очевидні порушення порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності та не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів.
У судовому засіданні захисник Бойко Ю.О. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовільнити. А також, підтримала раніше подане клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.
Представник потерпілої Рябов Д.С. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Щодо клопотання захисника Бойко Ю.О. про призначення у справі судової автотехнічної експертизи, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для його задоволення.
Із матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні першої інстанції адвокат Бойко Ю.О. заявляла аналогічне клопотання про призначення автотехнічної експертизи, однак суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, обґрунтовано зазначивши, що обставини, які заявник пропонує з'ясувати за допомогою спеціальних знань, встановлені наявними у справі доказами, що не викликають суперечностей та не потребують додаткової експертної оцінки.
Суд встановив, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для вирішення питання про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення. Протоколи про адміністративні правопорушення, схема місця ДТП, фототаблиці, відеозапис із камер спостереження, а також пояснення учасників пригоди у своїй сукупності дають змогу встановити дорожню обстановку, траєкторії руху транспортних засобів та механізм зіткнення. Зазначені докази є узгодженими між собою і не містять суперечностей, які неможливо усунути без спеціальних знань.
Посилання заявника на наявність протиріч у показаннях учасників ДТП не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Характер і місце механічних пошкоджень транспортних засобів співвідносяться з відображеними у схемі ДТП напрямками руху та показаннями водіїв. Наявні матеріали містять достатньо даних для оцінки, чи дотримувався кожний водій вимог Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до вимог ст. 273 КУпАП, експертиза призначається лише у випадках, коли для з'ясування обставин справи виникає необхідність у спеціальних знаннях. Разом із тим суд зазначає, що питання, які заявник пропонує поставити перед експертом, фактично дублюють обставини, що вже встановлені наявними доказами, та не потребують наукового або спеціального дослідження. Вони стосуються оцінки доказів, що відповідно до ст. 252 КУпАП належить виключно до компетенції суду.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що призначення експертизи не може переслідувати мету заміни судової оцінки доказів висновком експерта або штучного створення сумнівів щодо обставин, які підтверджені матеріалами справи. Відсутність об'єктивних суперечностей у доказах та повнота фактичних даних виключають необхідність залучення експерта.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи є необґрунтованим, а його задоволення не є необхідним для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Щодо апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, яКТ встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ст. 124 та ч.ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі.
Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені в ній доводи спростовуються зібраними у справі доказами та не узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції. Досліджені судом апеляційної інстанції фото- та відеоматеріали підтверджують, що під час складання протоколу про адміністративні правопорушення на місці події була присутня мати ОСОБА_1 , яка перебувала поруч із працівниками поліції та неповнолітнім. Фотознімки відображають її фактичну присутність, контроль за перебігом процесуальних дій та спілкування з працівниками поліції, що свідчить про дотримання вимог законодавства щодо участі законного представника неповнолітньої особи. Тож твердження сторони захисту про складання протоколу «у відсутність законного представника» є необґрунтованим, суперечить об'єктивним даним справи та свідчить про неправильне тлумачення обставин.
Більше того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на момент складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 досяг шістнадцятирічного віку, а отже відповідно до ст. 12 КУпАП мав повну адміністративну дієздатність для цілей притягнення до відповідальності. Сам факт досягнення особою шістнадцяти років не лише надає їй статус суб'єкта адміністративної відповідальності, а й покладає обов'язок самостійно відповідати за вчинені правопорушення. У цьому віці особа вже визнається такою, що здатна усвідомлювати характер своїх дій та їх можливі наслідки, що є ключовою умовою адміністративної деліктоздатності.
Крім того, долучені до матеріалів справи документи не містять жодних даних, які б підтверджували перешкоджання з боку працівників поліції у реалізації присутнім законним представником неповнолітнього права на участь у відповідних процесуальних діях. Навпаки, огляд матеріалів справи свідчить про належне виконання працівниками поліції вимог КУпАП щодо оформлення адміністративних матеріалів стосовно неповнолітньої особи.
Більше того, норми ч. 2 ст. 13 КУпАП прямо передбачають, що особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, якщо вони вчиняють адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 121-127 КУпАП. У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 121, ст. 124, ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто саме ті норми, які закон однозначно відносить до категорії правопорушень, за які неповнолітні несуть відповідальність як дорослі - у звичайному, загальному порядку.
Таким чином, складання щодо ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення було здійснено в межах закону, оскільки він був суб'єктом адміністративної відповідальності та мав повну адміністративну дієздатність для участі в таких процесуальних діях. З огляду на це твердження сторони захисту про відсутність, яка спростовується інформацією вище, законного представника як обов'язкової умови оформлення протоколу - є безпідставним.
Щодо тверджень апелянта про відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім дослідженим доказам. Із наявних у справі схеми місця ДТП, пояснень водіїв, відеозапису та фотоматеріалів убачається, що саме ОСОБА_1 , виконуючи маневр обгону, не дотримався вимог безпеки руху, не переконався у відсутності перешкоди попереду, не подав завчасного сигналу про намір виконати маневр та допустив зіткнення з автомобілем «Toyota», який рухався попереду тією самою смугою. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дії водія «Toyota» були прогнозованими та відповідали вимогам ПДР України, тоді як саме порушення ОСОБА_1 обов'язку впевнитися у безпечності обгону стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Дана теза підтверджується і відеозаписом із камер відеоспостереження, які були надані суду та оглянуті безпосередньо у судовому засіданні.
Посилання захисника на нібито порушення з боку іншого водія мають характер суб'єктивного трактування обставин та спростовуються дослідженими доказами. Матеріали справи підтверджують, що водій «Toyota» не виконував раптових або непередбачуваних маневрів, а його сигнал повороту був поданий у момент, відображений на відеозаписі, втім ОСОБА_1 вже розпочав маневр, не пересвідчившись у його безпечності. Таким чином, твердження захисту про вину іншого водія є необґрунтованим та не підтверджено жодним об'єктивним доказом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції комплексно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи, правильно встановив фактичні обставини, всебічно проаналізував докази у їх сукупності та дав їм правову оцінку відповідно до вимог ст. 251, 252, 280 КУпАП. Ухвалена ним постанова є законною та обґрунтованою, оскільки склад адміністративних правопорушень у діях ОСОБА_1 підтверджено належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги носять формальний характер, не спростовують висновків суду та не впливають на правомірність прийнятого рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 12, 13, 38, 121, 124, 126, 247, 251, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Бойко Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2025. щодо ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121, ст. 124 та ч.ч. 1,2 ст. 126 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Ковальська