Справа № 686/30183/25
Провадження № 2-а/686/622/25
13 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
20 жовтня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26.09.2025 року № 16219, згідно з якою просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 26 вересня 2025 року тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №16219 від 26 вересня 2025 року за якою ОСОБА_1 , як голову Лісовогринівецької сільської ради, було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень. Вважає вищевказану постанову незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню судом з подальшим закриття провадження у справі з огляду на наступне. 16 вересня 2025 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як голови Лісовогринівецької сільської ради, щодо притягнення його до відповідальності, передбаченої ч.З ст. 210-1 КУпАП. В обґрунтування протоколу посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що ніби то він, як сільський голова Лісовогринівецької сільської ради, не здійснив оповіщення військовозобов'язаних та не організував порядку оповіщення військовозобов'язаних громадян на території ІНФОРМАЦІЯ_3 №14602 від 12.09.2025 року, №14603 від 12.09.2025 року №14604 від 12.09.2025 року, чим порушив абзац 6, ч.1 ст. 15 Закону України Про оборону України», абзац 11,14 ч.1 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 3,4 пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», за що передбачена відповідальність відповідно до ч.З ст. 210-1 КУпАП. В свою чергу, оскаржуваною постановою безпідставно встановлено, що він, як сільський голова Лісовогринівецької сільської ради, у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не організував під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації після отримання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2025 року №14603 та №14604, чим порушив абзац 6, ч.1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», абзац 11,14 ч.1 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 3,4 пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», за що передбачена відповідальність відповідно до ч.З ст. 210-1 КУпАП. Проте з наведеним обвинуваченням неможливо погодитися, оскільки воно суперечить фактичним обставинам справи та документально підтвердженим діям, вжитим ним як головою Лісовогринівецької сільської ради. Зокрема, його розпорядженнями №135/2-0 від 30 листопада 2023 року та №69-о від 30 квітня 2024 року було організовано роботу дільниць оповіщення на території громади та створено групи оповіщення за місцем проживання і реєстрації громадян, до складу яких увійшли представники Лісовогринівецької сільської ради, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також працівники поліції.
Вже протягом тривалого часу ця система функціонує злагоджено та стабільно, із забезпеченням належного контролю та координації дій між усіма залученими сторонами, жодних нарікань або зауважень щодо організації чи результатів роботи з боку районної військової адміністрації чи територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надходило. Завдяки цьому вдалося забезпечити системний, контрольований і безперервний механізм оповіщення військовозобов'язаних, який щоденно виконує покладені на нього завдання належним чином.
Правильність та ефективність вжитих заходів підтверджується і тим, що 12 червня 2024 року Хмельницька районна державна адміністрація своїм наказом №м/65/2024 фактично закріпила функціонування та персональний склад дільниці оповіщення на період мобілізації. У зазначеному складі були визначені управління, групи оповіщення за місцем проживання/реєстрації та групи аналізу результатів оповіщення, що взаємодіють з ІНФОРМАЦІЯ_4 і ВП №2 Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області. Це свідчить про належну координацію його дій із районною державною адміністрацією та підтверджує, що організаційні заходи щодо оповіщення громадян були реалізовані на системних рівнях. Крім того, з огляду на зміни у персональному складі груп оповіщення, ним було видано розпорядження №154/1-о від 05 листопада 2024 року, яким внесено відповідні зміни до розпорядження №69-о та затверджено склад груп у новій редакції. Це підтверджує не лише факт належної організації, а й свідчить про постійний моніторинг стану справ, готовність до оперативного реагування на кадрові зміни та прагнення забезпечити максимальну ефективність функціонування груп оповіщення в умовах мобілізації.
Так, отримавши відповідні розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 №14602 від 12.09.2025 року, №14603 від 12.09.2025 року, №14604 від 12.09.2025 року, групи оповіщення розпочали виконання завдань, вручаючи громадянам повістки під підпис. У тих випадках, коли особисте вручення було неможливим, повістки передавалися близьким родичам чи залишалися в поштових скриньках, про що складалися акти, які фіксували причини особистого невручення. Такий порядок дій забезпечував належне документування усіх випадків та підтверджував фактичне здійснення оповіщення.
В подальшому листом №02.11-03/1083/2025 та №55 ІНФОРМАЦІЯ_4 було повідомлено про стан виконання мобілізаційних розпоряджень №14602 від 12.09.2025 року, № 214603 від 12.09.2025 року, №14604 від 12.09.2025 року, а також надано невручені повістки та акти, які відображають об'єктивні причини невручення частини повісток. Зазначені документи підтверджують, що оповіщення здійснювалося належним чином, а випадки невручення мали винятковий та обґрунтований характер. Отже, вказані факти беззаперечно свідчать, що покладені на нього обов'язки щодо організації порядку оповіщення військовозобов'язаних громадян на території Лісовогринівецької територіальної громади виконуються в повному обсязі та з належним контролем. Групи оповіщення функціонують стабільно та безперервно, а їх склад є чітко сформованим і включає як представників ІНФОРМАЦІЯ_2 , так і працівників поліції, що забезпечує належну координацію дій та оперативність реагування. Серед іншого, ведеться також аналіз результатів оповіщення і контроль за своєчасністю оповіщення, що підтверджується відповідними звітами та актами. Протягом усього періоду роботи жодних зауважень чи нарікань з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 або інших уповноважених органів не надходило. За таких умов, твердження про неналежне виконання ним обов'язків щодо організації оповіщення громадян під час мобілізації на його думку є безпідставним, необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.З ст. 210-1 КУпАП.
Крім того зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні будь-які відомості про те, які саме конкретні дії чи бездіяльність з його боку утворюють об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Посадова особа обмежилась загальним формулюванням про «не організацію оповіщення та прибуття громадян», без конкретизації суті допущених дій чи бездіяльності. Так, в постанові не зазначено, у чому саме полягала «не організація та не оповіщення», щодо яких саме громадян це мало місце, коли та за яких обставин відбулося, а також які конкретні норми законодавства при цьому були порушені. Відсутність чіткого формулювання об'єктивної сторони правопорушення порушує вимоги ст. 283 КУпАП, якою визначено, що у постанові обов'язково зазначаються обставини, встановлені лід час розгляду справи. Серед іншого постанова не містить посилань на жоден доказ, який би підтверджував вчинення ним адміністративного правопорушення. Не наведено відомостей про дослідження протоколу, доданих матеріалів, актів чи письмових пояснень, а також не надано оцінки його письмовим поясненням та заяви про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, поданим під час розгляду справи. Така неповнота свідчить про порушення вимог ст. 280 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа), який розглядає справу, зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна конкретна особа в його вчиненні. Окрім того, резолютивна частина постанови не містить формулювання про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а відразу починається з інформації про накладення адміністративного стягнення. Більше того між протоколом про адміністративне правопорушення та оскаржуваною постановою наявні суперечності. З протоколу вбачається, що йому ставиться у вину невиконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 №14602, №14603 та №14604 від 12.09.2025 року щодо оповіщення громадян. Водночас у постанові зазначено лише два з них - №14603 та №14604, а також безпідставно вказано на порушення обов'язку щодо забезпечення прибуття громадян, про що у протоколі взагалі не йдеться. Така невідповідність змісту обвинувачення є істотним процесуальним недоліком, який свідчить про відсутність послідовності та об'єктивності у визначенні предмета розгляду. Крім того, відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17 гривень, отже, накладений штраф в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів, який визначений посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 34000,00 грн. є неправильно врахованим, що ще раз свідчить про формальний та необґрунтований підхід до вирішення питання про адміністративну відповідальність.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи. Копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній адміністративній справі згідно рекомендованого повідомлення надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримано 31.10.2025 року.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву протягом строку, встановленого судом, проте 05.11.2025 року надіслано витребувані документи згідно ухвали суду від 23.10.2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Згідно оскаржуваної постанови №16219 від 26 вересня 2025 року, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУПАП від 16.09.2025 року № 1323, про те, що 16.09.2025 року о 10.48 за адресою м.Хмельницький, вул. Ю. Сіцінського, 16, встановлено, що посадова особа Лісовогринівецької сільської ради, а саме сільський голова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не організував під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації після отримання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.09.2025 року №14603 та №14604, про оповіщення громадян про прибуття на 09.00 16.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив абзац 6, ч.1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», абзац 11,14 ч.1 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 3,4 пункту 32 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», абз. 11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду, та накладено штраф в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів, що становить 34000 грн.
Відповідачем згідно ухали суду надіслано витребувані документи, а саме корпію постанови від 26.09.2025 року № 16219, копію протоколу про адміністративне правопорушення від 16.09.2025 року № 1323, копії розпоряджень від 12.09.2025 року № 14602, №14603 та №14604 з додатками, копії заяви ОСОБА_1 , від 23.09.2025 року, копії розпорядження сільського голови Лісогринівецької сільської ради від 30.04.2024, від 05.11.2024 року з додатками, копію листів сільського голови Лісогринівецької сільської ради ОСОБА_1 від 16.09.2025 року щодо виконання розпоряджень 12.09.2025 року № 14602, №14603, № 14604 з додатком.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.09.2025 року № 1323 встановлено, що посадова особа Лісовогринівецької територіальної громади, а саме сільський голова ОСОБА_1 , 1972 р.н., не здійснив оповіщення військовозобов'язаних, не організував порядку оповіщення військовозобов'язаних громадян на території Лісовогринівецької територіальної громади, чим порушив абзац 6, ч.1 ст. 15 Закону України «Про оборону України», абзац 11,14 ч.1 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 32 постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», щодо виконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 №14602 від 12.09.2025 року, №14603 від 12.09.2025 року №14604 від 12.09.2025 року, які не виконані.
Аналіз вказаних документів, наданих відповідачем підтверджуються доводи позивача щодо наявності суперечностей між протоколом про адміністративне правопорушення та оскаржуваною постановою, так за протоколом позивачу ставиться у вину невиконання розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 №14602, №14603 та №14604 від 12.09.2025 року щодо оповіщення громадян, а у постанові зазначено лише два з них - №14603 та №14604, а також у постанові вказано на порушення обов'язку щодо забезпечення прибуття громадян, про що у протоколі взагалі не йдеться.
Крім того знайшли своє підтвердження під час судового розгляду твердження позивача щодо не надання оцінки під час винесення оскаржуваної постанови його письмовим поясненням та заяви про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, при цьому вказані пояснення в формі заяві долучені відповідачем до матеріалів справи.
Також за оскаржуваною постановою накладений штраф в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів, який визначений посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 34000,00 грн. є неправильно обрахованим.
Крім того суд бере до уваги доводи позивача щодо відсутності в постанові конкретизації дії чи бездіяльності позивача, які стосуються «не організації оповіщення та прибуття громадян».
Вказані доводи позивача, відповідачем не спростовані.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пунктів 1,8 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Предметом оскарження у даній справі, є постанова РТЦК про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 38 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено обов'язок центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; - вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю); - письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні; - забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем до позову надано копії: розпорядження сільського голови Лісовогринівецької сільської ради №135/2-0 від 30 листопада 2023 року з додатком, розпорядження сільського голови Лісовогринівецької сільської ради №69-о від 30.04.2024 року з додатком, розпорядження сільського голови Лісовогринівецької сільської ради №154/1-о від 05.11.2024 року з додатком, копія листа №02.11-03/1083/2025 від 16.09.2025р. з додатком щодо виконання мобілізаційних розпоряджень №14602 та №14603 від 12.09.2025р., копія листа №55 від 15.09.2025р. з додатком щодо виконання мобілізаційного розпорядження №14604 від 12.09.2025р., копія письмових пояснень з відміткою про отримання.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Разом з тим, відповідачем окрім протоколу про адміністративне правопорушення та копії розпоряджень від 12.09.2025 року № 14602, №14603 та №14604 з додатками, не додано жодних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі, а навпаки надано докази, які спростовують обставини, зазначені в оскаржуваній постанові (копії заяви ОСОБА_1 , від 23.09.2025 року, копії розпорядження сільського голови Лісогринівецької сільської ради від 30.04.2024, від 05.11.2024 року з додатками, копію листів сільського голови Лісогринівецької сільської ради Гралюка В.В. від 16.09.2025 року щодо виконання розпоряджень 12.09.2025 року № 14602, №14603, № 14604 з додатком).
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПАП та правомірність винесення оскаржуваної постанови, не доведена стороною відвідача, тож підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України. Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги, що суд прийшов до переконання про задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 16219 від 26.09.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 34000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа