Справа № 473/5680/25
Провадження № 3/473/1786/2025
іменем України
"14" листопада 2025 р. м. Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Домарєва Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.2 ст.126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №496673 від 28.10.2025, гр. ОСОБА_1 28.10.2025 о 17:20 на 142 км 500 м а/д Р-55 Одеса - Вознесенськ - Новий Буг, керував транспортним засобом «ВАЗ 21013», номерний знак НОМЕР_1 (належність не встановлено), не маючи права керування даним видом транспортного засобу. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п.2.1 (а) Правил дорожньогоруху та за ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, особа, відносно якої складено зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення, на час його складання була неповнолітньою.
Відповідно до п.17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, у разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно цієї особи. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, перелік яких передбачено ч.2 ст.13 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
У відповідності з ч.1 ст.270 КУпАП, інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Згідно з положеннями п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
Однак, уповноважена особа, розуміючи, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину, хоча в цьому випадку зобов'язана була такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноважена особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не ознайомила неповнолітню зі спеціальним правом, визначеним у ст.270 КУпАП.
Разом з тим, згідно ч 2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №496673 від 28.10.2025 не вбачається, що його складання, а також спілкування поліцейського з неповнолітнім ОСОБА_1 відбувались за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей щодо законного представника (батька, матері, піклувальника) неповнолітнього, який притягується до адміністративної відповідальності, що унеможливило мати законного представника ОСОБА_1 під час розгляду даної спраив судом.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неможна вважати допустимим доказом за таких обставин.
В силу вимог ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відтак, за відсутності допустимих доказів обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, в діях ОСОБА_1 не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП слід закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.В.Домарєва