04.11.2025 Справа №607/22988/25 Провадження №2-о/607/581/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
присяжних Карпи О.В.
Коропецького Ю.Я.
за участю секретаря Бойко О.В.
прокурора Бай А.О.
представника психіатричного закладу, лікаря-психіатра Семенчука І.Я.
особи, яка підлягає примусовій
госпіталізації та його захисника Бунт О.М., адвоката Підкови І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку , -
Лікар-психіатр Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради Семенчук І.Я. 03.11.2025 звернувся в суд із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, у примусовому порядку з метою його лікування в умовах стаціонару.
В судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, лікар -психіатр Семенчук І.Я. заяву підтримав та пояснив, що гр. ОСОБА_1 страждає натяжкий психічний розлад, внаслідок чого він не може дати усвідомлену згоду на госпіталізацію в психіатричний стаціонар. Також зазначив, що внаслідок наявного у ОСОБА_1 психічного захворювання останній несе небезпеку для себе та оточуючих, що також підтверджено письмовими заявами його дружини та матері, які подані ними при госпіталізації останнього до психіатричного закладу.
Прокурор заяву про госпіталізацію гр. ОСОБА_1 у примусовому порядку в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради без його згоди підтримала, висловивши думку про доцільність надання психіатричної допомоги останньому в примусовому порядку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти своєї госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та надання йому лікування в умовах стаціонару, оскільки вважає себе психічно здоровим, загрози собі та оточуючим заподіювати не буде.
ПредставникОСОБА_1 адвокат Підкова І.Р. в судовому засіданні при вирішення даної заяви покладається на думку суду.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , 02 листопада 2025 року поступив в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад «F-23.0» та направлений у відділення первинного психотичного епізоду зазначеного лікувального закладу.
Як вбачається із Висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, «…01.11.2025 у нього виник безпричинно конфлікт із сусідом: пацієнт безпричинно розсміявся в обличчя і накинувся на сусіда з палицею, внаслідок чого отримав забійно-рвану рану правої щоки, носа та правої половини нижньої щелепи…Відмовився від проведення анестезії при ушиванні рани, мотивуючи тим «вони мене закодують». Їздить на власній машині ввечері з вимкненими фарами, зі слів дружини «говорить із мертвими…бо мертві знають і говорять правду…В СМС повідомленнях знайомим, друзям безпідставно погрожував їм. Відмовляється від прийому ліків, їжі, вважаючи, що його хочуть отруїти. Напередодні з ножем кинувся на дружину із претензіями «чого випустила з хати маму і дочку…Бригадою швидкої допомоги в супроводі спецпідрозділу поліції доставлений на лікування в умови КНП «ТОКПНЛ» ТОР. Комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді: гострий поліморфний психотичний розлад і потребує госпіталізації в психіатричний стаціонар в примусовому порядку без його згоди в зв'язку із тим, що пацієнт виявляє та вчиняє реальні дії, що являють собою небезпеку для навколишніх.
В силу вимог ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно з вимогами ст. 340 ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Судом встановлено, що станом на день звернення представника КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 існують підстави для такої госпіталізації, які встановлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу», вимогам процесуального законодавства та є необхідною, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 виявляє реальні наміри вчинити та вчиняє дії, що становлять небезпеку для нього та оточуючих, а його обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано учасниками справи.
Встановивши вказані обставини, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар у примусовому порядку, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу, а тому заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 13, 82, 263, 265, 339-342 ЦПК України, суд, -
Заяву лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку, задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , у примусовому порядку до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради для надання йому відповідної психіатричної допомоги в умовах стаціонарного лікування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан
Присяжні О.В.Карпа
Ю.Я.Коропецький