Справа № 729/524/25
Номер провадження 2/585/813/25
13 листопада 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді - Цвєлодуб Г.О.,
секретаря судового засідання Салій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
27 травня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про зміну розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що 28 жовтня 2022 року рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області у справі № 729/850/22 було видано наказ про стягнення з позивача аліментів на користь відповідача, на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 / 4 частини усіх видів заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.10.2022 року. Починаючи з жовтня 2022 року, позивач регулярно сплачував аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_2 . Проте, станом на даний час, матеріальне становище позивача значно погіршилося. Зокрема, зменшився рівень його доходу через звільнення з військової служби і як наслідок, втрата постійного доходу. Також значно погіршився стан здоров'я позивача, у зв'язку з чим він вимушений витрачати велику кількість коштів на лікування. Крім того, він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 березня 2023 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області було видано наказ про стягнення з позивача аліментів на корить ОСОБА_4 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 / 4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи з 06.10.2022. Таким чином ОСОБА_1 станом на даний час сплачує аліменти на двох дітей. Тобто станом на теперішній час матеріальний стан позивача не дозволяє сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання їхньої дитини в тому розмірі, що визначено рішенням суду.
Тому просив змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на підставі наказу Бобровицького районного суду Чернігівської області у справі № 729/850/22 від 28.10.2022 року на користь ОСОБА_5 , з 1 / 4 частини усіх видів заробітку ( доходу) ОСОБА_1 на 16,5 % частини заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення нею повноліття.
Ухвалою від 28 травня 2025 по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача надав суду заяву, в якій просив справу слухати без його участі та участі позивача. Позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити.
Згідно письмових пояснень представника відповідача, які надійшли до суду 11.08.2025 року, відповідач позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, розгляд справи просили проводити без їх участі. Заперечення мотивувала тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б давали б підстави для зміни розміру аліментів раніше встановлених судом. Позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, а саме: наявність на утриманні дитини від іншого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на утримання якої призначено аліменти); погіршення стану його здоров'я у зв'язку з чим, його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, і тим самим він втратив можливість заробляти собі на життя працею і, все це у своїй сукупності, значно погіршує його матеріальне становище, що може бути підставою для вимоги позивача про зміну (зменшення) розміру аліментів. Поряд з цим, слід звернути увагу суду, що позивачем по справі не надано належних доказів щодо відкритих виконавчих проваджень щодо сплати аліментів на іншу дитину (доньку), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює зменшення аліментів встановлених за рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22.03.2023 року по справі за №729/764/22. Крім того, позивач по справі жодними належними та допустимими доказами не підтверджує свій статус зареєстрованого безробітного та понесені ним фінансові витрати (квитанції, чеки з аптек, тощо) на власне лікування та підтримання стану свого здоров'я. Додатково, слід звернути увагу суду, що свідоцтво про хворобу від 18.01.2025 року за №383 підтверджує лише той факт, що ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби, що є підставою для звільнення з лав військової служби, але аж ніяк не свідчить про встановлення інвалідності та групи, що відповідно відображає ступінь втрати працездатності та може перешкоджати у повноцінній участі в житті суспільства на рівних умовах з іншими.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що судовим наказом Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 4 частини усіх видів заробітку ( доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27.10.2022 року ( а.с.15).
Крім того, згідно рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 / 4 частки його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи з 06.10.2022 року ( а.с.16-17).
Позивач був призваний до лав ЗСУ, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31.08.2023 року та приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується доданими представником позивача доказами ( а.с.18-32).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2025 №44, молодшого сержанта ОСОБА_6 , командира відділення управління взводу електронної підтримки батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2025 №45-РС, з військової служби в запас відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «про військовий обов'язок і військову службу (за станом здоров'я: на підставі висновку(постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) та відповідно до пункту 9.1.5 розділу 9 наказу Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 ( доповнено абзацом згідно з Наказом міністерства оборони від 07.08.2023 № 456) (а.с.31).
Згідно витягу з наказу командира ВЧ Міністерства оборони України від 20.02.2024 року № 54, вважати таким що вибув : зі складу 1 стрілецького батальйону ВЧ, який перебуває в оперативному підпорядкуванні командира ВЧ, з 19.02.2024, із виключенням зі складу сил та засобів армійського корпусу солдата ОСОБА_1 (а.с.32).
В довідці військово-лікарської комісії від 12.01.2025 №3207 зазначено, що 12 січня 2025 року, ОСОБА_1 було проведено медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії №3 НВМКЦ «ГВКГ». Діагноз та постанова військово- лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання( травми. Контузії, каліцтва): Е10.71 Цукровий діабет І тип, важка форма, лабільний перебіг, стан субкомпенсації. Е11.4 Діабетична нейропатія, сенсорно-моторна форма, з переважним ураженням кінцівок. Н36.0 діабетична непроліфертивна ангіоретинопатія обох очей. К76.0 Жировий гепатоз без порушення функції. К86.1 Хронічний панкреатит в фазі нестійкої ремісії. М54.6 Хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішалгія в фазі нестійкої ремісії. К82.6 Сечосольовий діатез. N28.1 Кіста лівої нирки без порушення функції. Н52.2 Сформований рогівковий клапоть внаслідок ексімерлазерної корекції обох очей за методом ОРТІЬАЗЕК + СІІ8ТОМ 0 з приводу складного короткозорого астигматизму ступеня 1,0 Д обох очей в меридіані найбільшої аметропії 2,0 Д у вигляді післяопераційного простого короткозорого астигматизму ступенем 0,5 Д обох очей при гостроті зору 1,0 корекції вдалину. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 13-а графи II Розкладу хвороб Потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів (строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду) (а.с.39).
На підтвердження позовних вимоги позивачем також надано виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 8254, довідки КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім..ак.М.Давидовича» (а.с.33-38).
Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 18.01.2025 №383, 18 січня 2025 року, позаштатною гарнізонною військово-лікарською комісією №3 НВМКЦ «ГВКГ» (м. Конотоп, Сумська область), ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 13-а графи II Розкладу хвороб (а.с.40-42).
Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 09.09.2025 № 2025-0909-1605-1616-0 - позивач був звільнений із лав Збройних Сил України 12.02.2025 за станом здоров'я . Діагноз на підставі ст. графи наказу: Е10.71 Цукровий діабет, І тип, важка форма, лабіальний перебіг, стан субкомпенсації. Е11.4 Діабетична нейропатія, сенсорна форма, з переважним ураженням нижніх кінцівок. Н36.0 Діабетична непроліфертивна ангіоретинопатія обох очей. К76.0 Жировий гепатоз без порушення функції. К86.1 Хронічний панкреатит в фазі нестійкої ремісії. М54.6 Хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішалгія в фазі нестійкої ремісії. R82.6 Сечосольовий діатез. N28.1 Кіста лівої нирки без порушення функції, HS2.2 Сформований рогівковий клапоть внаслідок ексімерлазерної корекції обох очей (21.03.2024) за методом OPTILAZEK+CUSTOM Q з приводу складного короткозорового астигматизму ступеня 1,0D обох очей в меридіані найбільшої аметропії 2,0D у вигляді післяопераційного простого короткозорового астигматизму ступенем 0,5D обох очей при гостроті зору 1,0 без корекції вдалину. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.10.2025 № 20/25/1125/В, рішення № 20/25/1125/Р - позивачу встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності. Дата, з якої встановлено інвалідність - 06.08.2025.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.
Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він має іншу дитину на яку також стягнуто аліменти, а також звільнення його з військової служби, та погіршення стану здоров'я.
Судом встановлено, що на час винесення рішення Бобровицьким районним судом Черкаської області від 28 жовтня 2022 року у справі № 729/850/22 про стягнення з позивача аліментів на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у нього вже була спільна з ОСОБА_4 дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому обставина зміни сімейного стану, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, не є такою, що виникла після призначення цих аліментів, оскільки вона виникла раніше, ніж суд призначив аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , розмір яких у цій справі оспорює ОСОБА_1 .
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 року у справі № 562/3422/23.
Одночасно, суд звертає увагу, що зменшення розміру аліментів, які стягуються на утриманні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови, що розмір аліментів, які стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є аналогічним розміру аліментів, що стягуються на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишається незмінним, призведе до дисбалансу інтересів вказаних дітей, оскільки останні опиняться у нерівному матеріальному становищі, в частині його забезпечення зі сторони позивача ОСОБА_1 .
Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що наявність захворювання, позбавляє його можливості працювати та отримувати заробітну плату, як і доказів, що ступінь захворювання позбавляє його можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. У наданих суду документах відсутні протипоказання до роботи, та підтверджують лише факт визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та звільнення з лав військової служби.
Окрім того, позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування, які, за його твердженням, є значними.
Суд також бере до уваги, що позивач, як особа з інвалідністю внаслідок бойових дій, відповідно до чинного законодавства має право на безоплатне лікування та санаторно-курортне лікування за рахунок держави. Тому доводи позивача, що ґрунтуються на факті інвалідності, не спростовують викладеного та не є винятковими обставинами, які могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Інших обставин, які б доводили наявність підстав для зменшення розміру аліментів, позивач не навів. Окрім того, він не довів, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.
Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання доньки ОСОБА_2 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.
Тож, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі положень ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259,263,264,265, ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ