Справа № 308/16895/25
1-кс/308/6578/25
13 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 ча погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071170000650, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 ча погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071170000650, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2025, відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025071170000650, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 жовтня 2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку жовтня 2025 року, але не пізніше 04.10.2025, на території м. Чоп, Закарпатської області, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , виник корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України.
Для виконання свого задуманого злочинного плану, пов'язаного із незаконним переправленням осіб призовного віку через державний кордон України та отриманням прибутку у вигляді грошових коштів, ОСОБА_4 , за допомогою різних мобільних додатків, знайшов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який погодився на своє незаконне переправлення через державний кордон України за грошові кошти в сумі 17 000 Євро, які мав передати ОСОБА_4 біля державного кордону України. Окрім цього, ОСОБА_7 , будучи свідомим громадянином, звернувся до правоохоронних органів для викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 і був залучений до конфіденційного співробітництва.
Так, ОСОБА_7 , який залучений до конфіденційного співробітництва, виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_4 , 07.11.2025, о 14 год. 12 хв., потягом № 054 сполученням «Харків - Ужгород», вирушив до м. Ужгород, і вже 08.11.2025 о 15 год. 22 хв., прибув на залізничний вокзал в м. Ужгород, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, № 9, де на нього вже очікував ОСОБА_4 на автомобілі марки «CITROEN» моделі «C1», д.н.з. якого - « НОМЕР_1 », який відразу наказав ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, сідати в автомобіль. Після посадки в автомобіль, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 вирушили в сторону закладу «McDonald's», який розташований за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, № 10, де ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 надати йому для фотографування свій паспорт, а також надав вказівки з приводу незаконного перетину державного кордону та озвучив вартість таких послуг, сума яких складала від 17 000 до 20 000 Євро.
Далі ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, погодився на умови ОСОБА_4 з приводу свого незаконного переправлення через державний кордон України та суми оплати послуг останнього. Після того, як ОСОБА_4 отримав відповідь від ОСОБА_7 , відразу відвіз його до готелю «Ужгород», який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Богдана Хмельницького, № 2, де по прибутті до вказаного готелю наказав ОСОБА_7 поселитись в одному із номерів та чекати на його подальші вказівки, які він буде надавати йому в процесі очікування.
Так, ОСОБА_4 , бажаючи не бути викритий правоохоронними органами з приводу своєї незаконної злочинної діяльності, у період часу із 09.11.2025 по 11.11.2025 два рази заходив до готелю «Ужгород» з метою надання вказівок ОСОБА_7 та уточнення в останнього з приводу отримання грошових коштів, сума яких була озвучена ОСОБА_4 при першій зустрічі, яка відбулась 08.11.2025.
Під час останньої зустрічі, яка мала місце 11.11.2025, близько 18:00 години, біля готелю «Ужгород», ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, виходити із готелю та сідати в автомобіль. ОСОБА_7 , виконуючи вказівки ОСОБА_4 , вийшов із готелю «Ужгород» та розмістився в салоні автомобіля, де ОСОБА_4 відразу уточнив про грошові кошти та повідомив, що незаконний перетин відбудеться 12.11.2025 близько обіду, і те, що він завчасно приїде за останнім.
Так, ОСОБА_7 , отримавши вказану інформацію від ОСОБА_4 , вийшов із автомобіля та пішов до свого номеру в готелі «Ужгород» з метою очікування подальших вказівок.
Надалі, 12.11.2025, близько 10:00 год., ОСОБА_4 знову зателефонував до ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва та повідомив, що він за ним їде, і після того вони будуть їхати в сторону м. Чоп, Ужгородського р-н., поближче до кордону. В подальшому, 12.11.2025, близько 10:00 год., ОСОБА_4 на автомобілі марки «CITROEN» моделі «C1», д.н.з. якого - « НОМЕР_1 » прибув до готелю «Ужгород» та наказав ОСОБА_7 виходити. В той же день, близько 10:50 год. ОСОБА_7 вийшов і розмістився до автомобіля ОСОБА_4 і вони разом вирушили в сторону м. Чоп, Закарпатської обл., поближче до кордону. Окрім цього, ОСОБА_7 повідомив, що має забрати в обмінному пункті грошові кошти, який розташований в м. Ужгород, по вул. Минайській, № 16Г, де йому гроші відправив брат. Так, близько 11:10 год., ОСОБА_4 зупинив автомобіль по вище вказаній вулиці, і ОСОБА_7 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, зайшов в середину обмінного пункту і через деякий час вийшов із пакунком, в середині якого знаходились заздалегідь ідентифіковані імітаційні грошові кошти в загальній кількості 17 000 Євро.
Розмістившись в салоні автомобіля, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що гроші в нього, і після того вони разом вирушили в напрямку м. Чоп, Закарпатської обл.
По дорозі до м. Чоп, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 розміняти грошові кошти з Євро на долари США, і для уточнення курсу валют станом на 12.11.2025, зупинився на території АЗС «Укрнафта», яка розташована за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Соломоново, вул. Європейська, № 8. Перебуваючи на вказаній АЗС, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_7 поставити пакунок із грошима в нішу панелі автомобіля, що останній і зробив, а сам вийшов із автомобіля з приводу уточнення курсу валют.
Однак, ОСОБА_4 не зумів домовитись про обмін валюти, оскільки 12.11.2025, о 11:58 год. був викритий правоохоронними органами та затриманий на ділянці відповідальності прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону за 300 метрів від лінії Державного кордону України.
Таким чином, слідчий зазначає, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприянню їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.
12 листопада 2025 року, ОСОБА_4 було затримано в поряду ст. 208 КПК України.
12 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий стверджує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: отриманою відповіддю про хід виконання доручення від 29.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.10.2025; додатковим протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 12.11.2025 протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2025; протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 12.11.2025; протоколом вручення грошових коштів від 12.11.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 12.11.2025.
Що стосується ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то слідчий зазначив наступне.
Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. При цьому, аналіз обставин кримінального правопорушення свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до законних вимог працівників правоохоронних органів. Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з'явитися до суду тощо), може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також, варто зазначити та врахувати факт, що ОСОБА_4 офіційно проживає у прикордонному районі, обізнаний у методах організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, змінює своє постійне місце проживання, а тому в будь-який момент з легкістю може покинути межі України та переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Крім цього, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою зміни їхніх показань на його користь, оскільки підозрюваному добре відомо їхні контактні мобільні телефони та будучи на волі він зможе здійснити підкуп чи застосувати насильство до них, а також інших свідків, які на даний час не встановлені, однак здійснюються всі необхідні заходи з метою їх встановлення, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку якщо знатимуть, що ОСОБА_4 перебуває на волі.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ст.177 КПК України). Одночасно він чинив злочин у сфері недоторканності державних кордонів, отже є підстави вважати, що в підозрюваного ОСОБА_4 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, зазначив, що клопотання не обгрунтоване, оскільки недоведено наявність ризиків, не враховано особу підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків. Просив врахувати, що підозрюваний має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, а також те, що ОСОБА_4 інкримінується один епізод, інші правопорушення не вчиняв, а також перешкоджати слідству не має наміру.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Як встановлено слідчим суддею, Слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025071170000650, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Підставами внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що:
- «28.10.2025 до СВ ВП №1 надійшло повідомлення від опреативного супроводу про те, що особа ОСОБА_8 за попередньою змовою з іншими невстановленими особами організували та здійснюють незаконне переправлення військовозобов'язаних осіб чоловічої статі через державний кордон України в межах Ужгородського району, шляхом виготовлення останнім документів, які надають право виїзду через державний кордон, без належних на те правових підсав, за грошові кошти в сумі 15 000 доларів США».
12.11.2025 року о 11 год. 58 хв. ОСОБА_4 затримано.
12.11.2025 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, з корисливих мотивів.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення заступника наяальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_9 №05/1121 від 27.10.2025, листом останнього №05/1147 від 29.10.2025, протоколом огляду місця події від 12.11.2025, протоколом обшуку від 12.11.2025, протоколом затримання ОСОБА_4 від 12.11.2025, протоколом виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 12.11.2025, протоколом вручення імітаційних грошових кошітв від 12.11.2025, заявою ОСОБА_7 від 28.10.2025, постановою про залучення особи до конеденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (рощшукових) двій від 28.10.2025, протоколом попереджння про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.11.2025, протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 13.11.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.11.2025 та іншими матеріалами справи.
Слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Більш того, слід врахувати ту обставину, що ймовірно вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, яке вчинено в умовах воєнного стану, тобто особа використала найбільш несприятливий для країни час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, має високий ступінь суспільної небезпеки, становить серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляє негативний вплив на економічні та політичні основи суспільства у державі.
Вказане в сукупності дає підстави слідчому судді прийти до висновку, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на свідків з метою дачі, зміни показань на його користь.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України.
Також враховуючи корисливий мотив кримінгального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , існує резик ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст.176КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушенн. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованих підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені вході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч.3 ст.183 КПК України).
Слідчий суддя при вирішенні питання щодо можливості застосування застави враховує ступінь встановлених процесуальних ризиків, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а також його процесуальну поведінку під час розгляду вищезазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).
Відповідно до п.2 ч. 5 ст.182КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , корисливий характер даного кримінального правопорушення, сучасні реалії в Україні /умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України/, які зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів у сфері недоторканості державних кордонів, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - двісті сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 817 560 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положеньчастини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 ча погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 ,про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025071170000650, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.10.2025, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_4 з 11 год. 58 хв. 12 листопада 2025 року по 09 січня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі двісті сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 817 560 грн. (вісімсот сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що відповідно до положень ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 09 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 35 хв. 14.11.2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1