Справа № 307/1778/24
Провадження № 1-кп/307/130/24
14 листопада 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071160000284 від 28.03.2024 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину інваліда, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
28 березня 2024 року, близько 2 години, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, під час дії на всій території України воєнного стану запровадженого згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з подальшим неодноразовим продовженням його дії, який діяв на момент вчинення даного кримінального правопорушення, незаконно проник у приміщення будинку АДРЕСА_1 , де у ході словесного конфлікту з ОСОБА_7 , побачивши у її руках мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 11, вартістю 3433,00 гривень, маючи прямий умисел на заволодіння її майном, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілої, викликав у ОСОБА_7 , реальні підстави побоюватись за своє життя і здоров?я, внаслідок чого у неї склалося враження, що якщо вона протидіятиме нападнику, то ця погроза буде реалізована, відкрито викрав належний їй бувший у використанні мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 11, вартістю 3 433,00 гривень, спричинивши таким чином потерпілій матеріальні збитки на вказану суму вартості телефону.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, визнавши вину, заперечив вчинення ним грабежу щодо потерпілої та показав, що вчинив неправильно. Розкаюючись у вчиненному ствердив, що не мав наміру викрадати телефон, а сплутав його з своїм. Показав, що цілий день був на роботі. Ввечері, з 27 на 28 березня 2024 року вирішив піти до знайомого, де разом посиділи і випивали. Потім друг сказав, що прийшов ОСОБА_8 . Це було десь приблизно опівночі. Побачивши , що у будинку ввікнено світло, він вирішив піти до нього. Відкрив хвіртку та піднявся наверх по сходах до будинку. Відкрив двері і спитав потерпілу ОСОБА_9 де чоловік. Вона відповіла, що «там у літній кухні». На це обвинувачений запитав, чому ОСОБА_10 у літній кухні, а не в будинку. Потім між ними почалася суперечка і ОСОБА_9 сказала, що зараз зателефонує до поліції і пішла. Він подивився вниз і побачивши телефон сприйняв його за власний, а тому піднявши цей телефон пішов додому. Вдома поставив телефон біля себе на стіл і ліг спати. Потім на ранок, десь о 3-4 годині, працівники поліції прийшли до нього додому і сказали, що він вкрав телефон від ОСОБА_11 . Працівники забрали його до відділу поліції в м. Тячів. Додав, що чоловіка потерпілої знав дуже добре, ще з дитинства вони були товаришами. Зазначив, що ОСОБА_10 з потерпілою не проживав будинку, а проживав зі своєю мамою у літній кухні.
Того дня він пішов до потерпілої в будинок, оскільки побачив увімкнене в будинку світло. Йому було відомо те, що господар цього будинку ОСОБА_10 перебував у лікарні, тому що особисто допомагав переносити хворого до швидкої медичної допомоги. Коли за ним прийшли працівники поліції в літній кухні він перебував один, сестра і батьки прийшли, через деякий час. Уточнив, що від будинку потерпілої він проживає приблизно на відстані 200-250 метрів. До цього у будинок обвинувачений неодноразово заходив. В цей день коли заходив у будинок він постукав і двері самі відкрилися. Потім міжкімнатні двері, які зачиняються на цвях, теж відкрив, не торкаючись цвяха. Після даної події потерпілу бачив лише в судовому засіданні. Після цього жодного разу її, не бачив. Вказав, що не хотів грабувати потерпілу. Думав, що це його телефон, який мав на той час, а саме чорного кольору марки «Редмі». Того дня алкогольні напої він вживав разом з ОСОБА_12 .
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 окрім часткового визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, грабежу - у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану, доведена та підтверджується сукупністю наступних зібраних доказів, досліджених та перевірених у судовому засіданні.
Показами потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що 28 березня 2024 року, десь після 1-ї години ночі сиділа сама вдома в будинку. Чоловік, який після операції, разом з кумом сиділи в літній кухні. Кухня знаходиться в другому приміщенні, тобто літня кухня. Все було тихо, спокійно. Як потім почула гуркіт дверей. Одразу не виходила, подумала, ще трохи посидить, почекає, тому що перелякалася. Потім спитала чи це ОСОБА_10 ? Потім спитала - чи це ОСОБА_13 після цього, одразу хтось увірвався в будинок. Це був ОСОБА_14 , який схопив її за обидві руки, в одній з яких знаходився телефон, і почав їй погрожувати словами, що зараз її вб'є, зґвалтує і почав всіляко ображати. ОСОБА_14 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вона не зрозуміла його поведінки, оскільки між ними були добрі сусідські відносини і дуже перелякалася та вимагала припинити ображати її, та пригрозила телефонним дзвінком до поліції. Коли він це почув, одразу ж вирвав з її рук телефон, після чого вона втекла повз нього. Вважає, що обвинувачений вирвав від неї телефон, щоб запобігти її телефонному дзвінку до поліції.
Десь приблизно через 20 хв. вона дійшла до будинку де проживає її мати. Після того, як вона все розповіла своїй матері, остання викликала працівників поліції. Скільки годин пройшло, як приїхали працівники поліції не пам'ятає. Після прибуття поліції вона все розповіла та повернулася додому. Зазначила, що замок вхідних двері, був пошкоджений та через декілька днів замок полагодив її сусід ОСОБА_15 . Вказала, що жодних претензій до обвинувачено вона немає та просить, обвинуваченого не засуджувати про, що також 14.06.2024 подала письмову заяву.
Вказані надані потерпілою під час розгляду кримінального провадження покази, є логічними та послідовними та повністю узгоджуються з наданою нею під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України показами (том І а.с. 144-148).
Свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні показала, що того критичного дня вона спала вдома та прокинулась від гуркоту в її вікно та побачила свою дочку, потерпілу ОСОБА_7 . Було це приблизно між другою та третьою годиною ночі. Потерпіла була перелякана та казала, що приходив ОСОБА_14 , для того щоб провідати її чоловіка, ОСОБА_10 . Також показувала, як тримала телефон у руках та ОСОБА_14 цей телефон від неї забрав, для того щоб вона не змогла зателефонувати до поліції. Після цього вона втекла. Про цю подію вона особисто повідомила до поліції та вважає, що вчинила неправильно, оскільки обвинувачений просив від них вибачення.
Свідок ОСОБА_17 , в судовому засіданні показала, що обвинувачений приходиться їй сином та з потерпілою вони знаходяться у добросусідських відносинах. Вказала, що до неї додому десь о третій годині ранку прийшли працівники поліції. Бачила, що на столі в літній кухні, де ночував ОСОБА_18 , знаходився мобільний телефон. Як виглядав цей телефон не пам'ятає, але вказала, що був темного кольору. Працівники поліції після оформлення документів забрали її сина, ОСОБА_19 з собою та вона навіть не встигла спитати, що трапилося. ОСОБА_18 має два мобільні телефони, один з яких робочий. Чи був телефон з ОСОБА_20 , в момент коли він йшов з дому, вона не знає, але знає, що телефон ОСОБА_20 принесли наступного дня її дочці ОСОБА_21 . Зазначила, що ОСОБА_14 і ОСОБА_22 , чоловік потерпілої, перебували у добрих відносинах, ОСОБА_14 часто приходив до нього.
Свідок ОСОБА_23 , в судовому засіданні показав, що його син ОСОБА_18 того критичного дня пішов до сусіда ОСОБА_24 , щоб його провідати. Напередодні останній перебував у лікарні близько п'яти тижнів та обвинувачений допомагав йому сісти до карети швидкої медичної допомоги. Коли прийшли працівники поліції до них додому, першою прокинулася дочка, потім дружина, він третій вийшов до літньої кухні де ночував його син ОСОБА_18 . Коли він зайшов до приміщення, де спав його син, там вже перебували працівники поліції, які щось писали. Він бачив через вікно, що на столі знаходився мобільний телефон. Чи був там телефон потерпілої, свідок не бачив. Вказав, що у ОСОБА_25 є два мобільних телефони.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показала, що тієї ночі близько третьої години, вона прокинулась від того, що хтось постукав до хати. Відкривши будинок, побачила, що в дворі знаходилися працівники поліції, які спитали «хто в кухні, твій брат?». Свідок сказала, що там її брат. Дане приміщення знаходиться одразу біля будинку. Поки вона переодягалася, працівники поліції вже знаходилися в приміщенні літньої кухні де знаходився її брат, який вже одягався, тому що працівники поліції забирали його з собою. Вказала, що у її брата є два мобільних телефони, смартфони, один з яких він взяв з собою, а інший залишив заряджатися вдома. Наступного дня, їй зателефонував працівник поліції і спитав де проживає ОСОБА_27 , на що вона повідомила де саме, він перебуває. Після цього працівник поліції приніс їй чорний мобільний телефон брата (смартфон «Ксіомі»), який йому передав ОСОБА_27 . Жодний документів поліцейський не пред'являв і після того жодного разу не телефонував і його вона більше не бачила, номер телефону не зберігала. Як виглядав працівник поліції і на якому автомобілі приїздив, вона не пам'ятає. Яким чином мобільний телефон опинився у ОСОБА_12 , який є її сусідом, їй невідомо.
Будучи повторно допитаним в судовому засіданні 26.05.2025 свідок ОСОБА_23 показав, що підпис на заяві від 28.03.2024, згідно якої він надавав згоду працівникам поліції для проведення огляду по місцю його проживання (а.с. 123) виконаний ним. При цьому показав, що він не пам'ятає, чи оголошувався йому працівниками поліції зміст цієї заяви, оскільки був схвильований. Також не пам'ятає, які ще документи він тоді підписував.
Свідок ОСОБА_28 , в судовому засіданні показала, що обвинувачений являється її сусідом. ОСОБА_18 та чоловік потерпілої були у добрих стосунках. Обвинувачений часто приходив до ОСОБА_24 в гості, так як останній був столяром. Зазначила, що і сама часто відвідувала ОСОБА_29 , приносила йому їжу. ОСОБА_18 допомагав ОСОБА_24 , а саме напередодні події, коли останнього госпіталізували швидкою медичною допомогою до лікарні. Сусіда ОСОБА_19 вона знає з позитивної сторони, як трудолюбивого сусіда, а за ОСОБА_30 пояснила, що сусіди з нею перебувають не в дружніх відносинах, не навідуються до неї, нічого не питають. З ОСОБА_7 , ОСОБА_18 перебував у нормальних відносинах. Безпосередньо свідком події, яка відбулася в ніч на 28 березня вона, не була.
Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні показала, що знайома з обвинуваченим та потерпілою. ОСОБА_18 та сім'я ОСОБА_32 теж знайомі між собою та допомагали один одному. До ОСОБА_24 вона приходили, так як він був столяром, однак його дружина ОСОБА_7 ні з ким не спілкується. Безпосередньо свідком події, яка відбулася в ніч на 28 березня вона не була та була понятою у будинку потерпілої, коли знімали відбитки. Зауважила, що зламу дверей у потерпілої не було, нічого подібного вона там не побачила. Була понятим під час огляду місця події в приміщенні обвинуваченого, у літній кухні і бачила на столі мобільний телефон. У приміщенні де знаходився ОСОБА_18 вже перебували працівники поліції, мама ОСОБА_14 та його сестра ОСОБА_33 .
Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні показав, що у даному кримінальному провадженні він виконував доручення слідчого та займався затриманням ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України. Чи допитувався свідок ОСОБА_27 під час досудового розслідування, і де саме здійснювався такий допит, він не пам'ятає. Вказав, що можливо і відвідував місце проживання обвинуваченого 28.03.2024 року під час проведення слідчих дій, але всіх обставин не пам'ятає. Після проведення допиту обвинуваченого, говорив з його сестрою. Чи передавала остання якісь предмети, він не пам'ятає. Вказав, що можливо і телефонував сестрі обвинуваченого, тому що здійснював супровід кримінального провадження, а про що саме з нею розмовляв не пам'ятає. Дане кримінальне провадження було розкрито виїздом слідчо-оперативної групи на місце події, в складі якої він не перебував.
Будучи одночасно допитаними в судовому засіданні 29.09.2025 свідок ОСОБА_34 та ОСОБА_26 , свідок ОСОБА_35 показала, що з працівником поліції ОСОБА_36 не знайома та бачила його лише один раз, приблизно півтора роки тому, як він приніс до неї додому мобільний телефон її брата. ОСОБА_37 їй зателефонував та попросив, щоб вона вийшла у двір забрати мобільний телефон її брата ОСОБА_38 . Це було 29 березня, цього року коли відбулася подія, десь о 10-11 годині ранку. Вказала, що ОСОБА_37 - це свідок, який присутній в залі засідання.
Свідок ОСОБА_34 показав, що після минулого допиту він згадав, що мобільний телефон, не сенсорний, звичайний кнопковий, який забрав від громадянина ОСОБА_39 , імені не пам'ятає і повернув його сестрі ОСОБА_38 . Після проведення допиту свідка ОСОБА_39 , останній попросив його забрати мобільний телефон, який обвинувачений забув у нього та передати сестрі ОСОБА_14 - ОСОБА_26 . Так, як йому всерівно потрібно було йти до ОСОБА_25 додому, він взяв цей мобільний телефон та передав його сестрі ОСОБА_14 - ОСОБА_26 .
Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.03.2024, ОСОБА_7 , просить прийняти міри до ОСОБА_4 , який 28.03.2024 близько 2 год. 00 хв., за місцем проживання під час сварки забрав її мобільний телефон «Redmi» моделі «Note 11» з сім картою НОМЕР_1 IMEI: НОМЕР_2 , ІMEI: НОМЕР_3 (том І а.с. 105);
З протоколу огляду місця події від 28.03.2024 та фото таблиці до нього, проведеного у період часу з 3 год. 20 хв. по 3 год. 40 хв. згідно письмово поданої ОСОБА_7 добровільної згоди вбачається, що об'єктом огляду являється територія дворогосподарства, що розташована в АДРЕСА_1 , вхід на територію якого, здійснюється через металеву хвіртку зі сторони вул. Івана Боднаря. За каліткою, з правої сторони знаходиться будинок. Вхід до будинку здійснюється по сходам, які ведуть до двостворчастих дверей, що відкриваються у середину. На момент огляду ліва половина дверей відкрита. Замок знаходиться в положенні «замкнуто» на два положення. Права дверка частково закрита, а саме тримається на верхній застібці, на навіс не тримається. При натисканні на вказану дверку. Двері з низу відхиляються на відстань 15 см. В ході огляду, з даних дверей знято за допомогою магнітного порошка сліди рук, які упаковано та опечатано в паперовий конверт СУ НПУ. Дані двері ведуть в коридор з якого, інші двері в інший коридор, в якому наявні троє дверей. Перші двері знаходяться з правої сторони, на яких на момент огляду пошкоджень не виявлено. Ці двері ведуть у спальну кімнату, в якій на підлозі виявлено цв'ях, що слугує для закриття дверей. На полотні дверей та одвірку, наявний слід від нього. В кімнаті на столі, наявна коробка від мобільного телефону «Redmi» моделі «Note 11» IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_2 . В даній кімнаті наявні інші двері, які ведуть до інших кімнат з яких можна вийти до інших кімнат та в коридор, при цьому не повертаючись в попередні кімнати (том І а.с.106, 107-122).
З протоколу огляду місця події від 28.03.2024 та фото таблиці до нього, проведеного у період часу з 3 год. 50 хв. по 4 год. 20 хв. згідно письмово поданої ОСОБА_23 добровільної згоди вбачається, що об'єктом обгляду являється, територія дворогосподарства, що розташована в АДРЕСА_1 . Вхід на територію дворогосподарства здійснюється з сторонни вул. Івана Боднаря, через металеву хвіртку, яка в момент огляду відкрита. На території дворогосподарства з правої сторони, наявний будинок. Навпроти хвіртки наявна літня кухня. Вхід в літню кухню здійснюється черех металопластикові двері, які на момент огляду відкриті. Пошкоджень не виявлено. Дані двері ведуть в приміщення розміром 5 х 4 м. В даному приміщенні з правої сторони наявний диван. По середині кімнати наявний стіл з стільцями. На столі лежить мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI: НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_2 . В телефоні знаходиться сім карта мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 . В телефоні встановлений пароль, який було введено та розблоковано. Вказаний мобільний телефон упаковано до спец пакету та згідно постанови заступника начальника СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, визнано речовим доказом (том І а.с.123, 124-132, 137).
Речовий доказ мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI: НОМЕР_3 , IMEI: НОМЕР_2 досліджено в судовому засіданні 14.06.2024 та встановлено, що такий відповідає вилученому під час огляду місця події за адресою с. Грушово вул. Івана Боднаря (Горького) 38 та переліку наведеному в постанові про визнання речового доказу від 28.03.2024 та висновку експерта судової товарознавчої експертизи від 17.04.2024 №СЕ-19/107-24/3744-ТВ.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.03.2024 , в результаті проведеного 28.03.2024 о 5 год. 15 хв. огляду, встановлено перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння (1,20% проміле).
Із висновку судово-медичної експертизи від 28.03.2024 №49 вбачається, що у потерпілої ОСОБА_7 в процесі судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень виявлено не було (том І а.с. 139-140).
Згідно висновку експерта судової товарознавчої експертизи від 17.04.2024 року за №СЕ-19/107-24/3744-ТВ вбачається, що ринкова вартість наданого на дослідження мобільного телефона марки «Xiaomi» Redmi 11 (2201117TY) 4/64 Gb, бувшого у використанні з урахуванням ознак зносу станом цін на 28 березня 2024 року становить 3433,00 грн. (том 1 а.с. 155-166).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.03.2024 проведеного за участю потерпілої ОСОБА_7 у присутності понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 встановлено, що 29.03.2024 близько 17 год. 28 хв. потерпілій ОСОБА_7 було запропоновано розповісти про події, які мали місце 28.03.2024 близько 2 год. 00 хв. на що остання погодилася та на відеозапис розповіла і відтворила всі обставини, що мали місце 28.03.2024 року близько 2 год. 00 хв., в ході яких вона потерпіла.
Так з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вказаного слідчого експерименту встановлено, що потерпіла відтворила обставини події , які мали місце того критичного дня та такі є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з наданими нею під час судового розгляду та досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України показами.
У п.п. 3, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснено, що Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Погроза застосування насильства при грабежі полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров'я.
При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.
Враховую п.3, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_4 за 4 ст. 186 КК України, суд виходить зі спрямованості умислу обвинуваченого та характеру його дій щодо викрадення майна з рук потерпілої та даних про те, що таке викрадення мало місце в присутності потерпілої, яка усвідомлювала факт викрадення обвинуваченим майна від неї, що супроводжувалося погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої про що свідчать надані нею покази, а також протокол огляду місця події проведений за адресою місця проживання обвинуваченого, де вказаний мобільний телефон було виявлено працівниками поліції.
Разом з цим, під час судового розгляду судом не встановлено будь-яких об'єктивних підстав, які б доводили обвинувачення щодо пошкодження ОСОБА_4 вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 . З дослідженого в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту проведеного 29.03.2024 встановлено, що предметом огляду являлися вхідні двері, які ведуть в приміщення будинку потерпілої. Під час їх детального огляду слідчим встановлено, що жодних пошкоджень, які б вказували на те, що незаконне проникнення обвинуваченим було вчинено шляхом пошкодження вказаних вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 , не виявлено. На 00 хв. 13 сек. цього відеозапису, чітко видно відсутність не тільки будь-яких пошкоджень, а й задавнене тертя язика замка об іншу частину дверей, у місці яких такі приводяться в стан закриття. Вказані сліди, а також час проведення слідчого експеримента, на наступний день після події, свідчать про той факт, що жодних ремонтів цих дверей або ж усунень їх пошкоджень у місці розташування замка, в період після події до моменту проведення слідчого експерименту, не проводилося.
При цьому виявлений під час огляду місця події 28.03.2024 за адресою АДРЕСА_1 , замка у виді положення «замкнуто на два положення», за відсутності будь-яких пошкоджень замка або самої деревяної частини цих дверей, та наявності ознак заміни їх складових з старих деталей на нові, не доводить інкримінованих обвинуваченому дій щодо їх пошкодження.
Відтак суд вважає, обвинувачення інкримінованих ОСОБА_4 дії щодо пошкодження вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 , в цій частині недоведеним.
Таким чином, оцінивши в сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачених ч.4 ст. 186 КК України за кваліфікуючою ознакою - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Заперечення обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, суд розцінює як форму захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки такі спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою, і які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми у справі та, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву та доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочині.
Доводи сторони захисту про те, що мобільний телефон обвинувачений взяв помилково сприймаючи його за власний, суд оцінює критично, оскільки дана обставина обєктивно спростовується показами одночасно допитаних свідків, під час допиту яких свідок ОСОБА_34 вказав, що мобільний телефон який він повертав свідку ОСОБА_26 був кнопочний, а не сенсорний та за своїми зовнішнім виглядом та характеристиками явно відрізнявся від сенсорного мобільний телефону марки Редмі, який належить потерпілій ОСОБА_7 .
Суд також вважає, безпідставними доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме протоколу огляду місця події проведеного за адресою с. Грушово, вул. Івана Боднаря 38 від 28.03.2024 та речового доказу - мобільного телефону марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , оскільки в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_23 підтверджено факт відповідності його підпису, проставленого в заяві про надання письмової згоди на огляд власного приміщення в АДРЕСА_1 , де було виявлено мобільний телефон потерпілої, який в подальшому постановою слідчого визнаний речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб'єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.
За приписами ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Крім того, суд бере до уваги тільки безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, у тому числі показання учасників кримінального провадження, а надані ними під час досудового розслідування показання судом до уваги не беруться, і згідно з нормами КПК України, вирок суду на них не може ґрунтуватися.
У даній справі доводів, які б спростовували надані стороною обвинувачення докази чи викликали сумніви у їх належності та допустимості, стороною захисту не наведено.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Положеннями пункту 8 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, визначено: призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Тож, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Разом з тим суди зобов'язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, які саме обставини справи або дані про особу підсудного визнаються такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, і яким чином такі пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема характеристику видану 28.03.2024 року за №03.2.13/380 виконкомом Тересвянської селищної ради, Тячівського району, Закарпатської області з якої вбачається, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами та односельчанами підтримує дружні відносини. За характером: дружелюбний, спокійний, врівноважений. До скаладу його сімї входять батько ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_2 та мати ОСОБА_42 ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 170).
Згідно вимоги ВІТ ГУНП в Закарпатській області від 28.03.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності не притягувався (том 1 а.с. 171).
З довідки №297 від 28.03.2024 року виданої головою комісії з припинення КНП «Тячівська консультативна поліклініка» ОСОБА_43 вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та нарколого не значиться (том 1 а.с. 173).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 та свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_8 вбачається, що ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та має дитину - ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.178, 179).
З довідки №165 від 5.03.2024 року про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді вбачається, що дитина ОСОБА_46 , 23.03.2022 року перебуває на диспансерному обліку КНП «Тячівська районна лікарня» та як дитина інвалід потребує домашнього догляду (том 1 а.с.177).
Посвідченням серії НОМЕР_9 виданого 19.02.2014 Тячівським управлінням соціального захисту населення Тячівської РДА, стверджено, що батько обвинуваченого ОСОБА_23 , являється інвалідом третьої групи (том 1 а.с. 180);
З медичної карти стаціонарного хворого №769 від 16.02.2024 вбачається, що матір обвинуваченого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено на стаціонарне лікування 10.02.2024 року з діагнозом постфлебітичний синдром ПТФС лівої нижньої кінцівки (том 1 а.с.181).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного, який є молодим за віком, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утримання неповнолітню дитину інваліда, яка потребує догляду та батька, який має інвалідність, раніше не судимий, а також досудову доповідь уповноваженого представника Тячівського РВ філії Державної установи Центр пробації в Закарпатській області з якої вбачається середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства та висновок щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає, часткове визнання вини та добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність з боку потерпілої будь-яких матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого та відсутність тяжких наслідків.
Обставинами, визначеними ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини кримінального провадження, за яких вчинено діяння, беручи до уваги дані про особу винного, його поведінку після вчинення злочину у якій він хоч визнав вину частково, однак виражав жаль щодо вчиненого та осуд до себе і бажання виправити негативні наслідки, з урахуванням позиції потерпілої, яка поклавшись на розсуд суд, не наполягала на призначенні ОСОБА_4 реальної міри покарання, наявність кількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України призначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років, і відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Цивільного позову до ОСОБА_4 не заявлено.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 28.03.2024 року вбачається, що момент його затримання (фактичний час та дата затримання) є 06 година 50 хв. 28 березня 2024 року, АДРЕСА_4 .
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2024 року (справа №307/1292/24) відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
З довідки про звільнення серії ЗАК №00106451 від 02.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 звільнений з ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9) під заставу і такий прямує до місця проживання АДРЕСА_2 .
Клопотань про зміну обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу не надходило.
Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експерта, які згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи від 17.04.2024 № CE-19/107-24/3744-ТВ в розмірі 1893,20 грн.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведене, арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2024 року у справі №307/1292/24 на мобільний телефон марки марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який належить потерпілій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 мешканці АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, який частково скасовано згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024, підлягає скасуванню повністю.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України, і призначити йому покарання за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період з 28 березня 2024 по 2 квітня 2024 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін та після набрання вироком законної сили - скасувати.
Заставу у розмірі 151400,00 (сто п'ятдесят однієї тисячі чотириста) гривень 00 коп., внесену заставодавцем ОСОБА_23 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Закарпатській області згідно із платіжним документом АТ КБ «Приватбанк» від 1 квітня 2024 року з призначенням платежу: «Застава за ОСОБА_4 », визначену ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2024 року, повернути заставодавцю - ОСОБА_23 , мешканцю АДРЕСА_1 відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1893,20 (одну тисячу вісімсот дев'яносто три) гривні 20 (двадцять) копійок процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.
Арешт накладений на підставі ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2024 року у справі №307/1292/24 на мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який належить потерпілій ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 мешканці АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, який частково скасовано згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024, скасувати повністю.
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_4 не заявлено.
Речові докази: мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 11» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який належить потерпілій ОСОБА_7 та згідно наданої нею 14.06.2024 розписки переданий їй на відповідальне зберігання, залишити у потерпілої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 мешканки АДРЕСА_1 .
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захисникам та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1