Справа № 471/1415/24
Провадження №2/471/85/25
Номер рядка звіту 29
31 жовтня 2025 р. Братський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Жили Н.М.,
з участю секретаря судового засідання - Холоденко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Братське Вознесенського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами за АДРЕСА_1 . При укладенні угоди між ним було погоджено всі істотні умови купівлі-продажу вказаного будинку зокрема щодо ціни, передачі майна у власність та подальшого оформлення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі. На підтвердження укладеної угоди, 12.02.2022 року в присутності свідків ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 повну обумовлену вартість вказаного будинку, що становить 130 000 грн, про що складено письмову розписку, посвідчену свідками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Після виконання зобов'язань як продавця ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 ключі від будинку та всі документи на будинок. Під час написання розписки з приводу купівлі-продажу будинку ОСОБА_3 зобов'язався протягом місяця після її написання нотаріально оформити договір купівлі-продажу будинку, так як відразу цього не могли зробити у зв'язку з відсутністю нотаріуса в селі та це був вихідний день. Менш ніж за два тижні розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну і ОСОБА_1 став на захист Батьківщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який вибув в довготривале відрядження за кордон, з вимогою щодо прийняття спадщини та нотаріального оформлення фактично придбаного будинку, останній давав обіцянки, але спадщину так і не прийняв, пояснюючи тим, що для нього немає сенсу витрачати кошти на спадщину, яка вже продана, у зв'язку з чим подальшого укладання договору купівлі-продажу у нотаріуса так і не відбулося. Позивач вважає, що в результаті укладення вищевказаної розписки щодо купівлі-продажу спірного будинку він набув право на цей будинок в цілому. Договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку не посвідчувався та не укладався. На його думку, відповідно зазначеної письмової розписки про купівлю-продаж вищезгаданого будинку слідує, що сторони домовилися щодо істотних умов договору купівлі-продажу та відбулося повне його виконання. В позовній заяві позивач зазначає, що виходячи з викладеного, він позбавлений можливості належним чином оформити договір купівлі-продажу будинку, а тому змушений звернутися до суду з вищевказаною позовною заявою. Просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами за АДРЕСА_1 , укладений 12.02.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами за АДРЕСА_1 , в цілому.
В судове засідання позивач не з'явився, однак в матеріалах справи, наявні заяви, в яких він просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але в матеріалах справи, наявні заяви, в яких він просить суд розглянути справу без його участі, оскільки перебуває у довгостроковому відрядженні поза межами України (в США), зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти їх задоволення. Натомість суд відноситься до них критично, оскільки зазначені заяви надійшли на електронну адресу суду без електронно-цифрового підпису, а тому суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, яка їх надіслала.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації», копія якого надана позивачем (а.с. № 10).
Відповідно до рішення Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 20.12.2023 року № 16 «Про перейменування вулиць в населених пунктах Новомар'ївської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області» в АДРЕСА_1 перейменовано на вулицю Паркова (а. с. № 11).
12.02.2022 року була складена розписка про те, що ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч гривень) від ОСОБА_1 за продажу «будинку с.Обухівка вулиця Горького13а», дана дія була здійснена в присутності свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а. с. № 13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.04.2022 року Братським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. № 12).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
В постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №305/1468/16, провадження № 61-9087св21, зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов'язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288цс17, викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
Позивач в позовній заяві обґрунтовує неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу наступним: спочатку вказаний договір не був оформлений нотаріально за відсутності в селі нотаріуса та був вихідний день; менш ніж за два тижні після складання розписки розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну і ОСОБА_1 став на захист Батьківщини; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер; на неодноразові звернення ОСОБА_1 до сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (відповідача) з вимогою щодо прийняття спадщини та нотаріального оформлення фактично придбаного будинку, останній давав обіцянки, але спадщину так і не прийняв.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.
Позивачем не надано суду будь-яких доказів ухилилася ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .
Смерть продавця ОСОБА_3 не свідчить про його ухилення від посвідчення договору купівлі-продажу. Вказане свідчить лише про неможливість нотаріального посвідчення угоди після смерті продавця, однак закон визначає, що для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце саме факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України, домовленість сторін щодо усіх істотних умов договору повинна бути підтверджена письмовими доказами.
Як зазначає позивач, на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку складено розписку, з якої, на його думку, слідує, що сторони домовилися щодо істотних умов договору купівлі-продажу будинку.
Натомість, як вбачається з дослідженої судом розписки, розписка містить не повні відомості про сторін договору, майно, яке є предметом договору. Так, у розписці не зазначені дата народження, паспортні дані сторін, а лише вказано прізвище, ім'я та по батькові продавця і покупця, що є недостатнім для їх ідентифікації як фізичних осіб. Крім того, в даному документі упущено опис житлового будинку, його площу, не зазначено повну адресу житлового будинку, про який йде мова. Також не вказана ціна будинку, а лише зазначено про отримання коштів в сумі 130 000 гривень за продаж будинку, тобто не вбачається чи є сума 130 000 гривень загальною ціною продажу, чи тільки частиною. Відсутня у розписці дата продажу будинку, а міститься лише дата складання розписки - 23.10.2021 року.
Оцінивши надану позивачем розписку та інші докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку. Крім того, позивачем не доведено факту ухилення ОСОБА_3 після укладення договору купівлі-продажу і до його смерті від нотаріального посвідчення правочину, що є обов'язковою умовою для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Отже, підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку відстутні, а відтак відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірний будинок.
Відповідачем за позовом про визнання договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України є безпосередньо сторона договору. Як зазначає позивач в позовній заяві, ним був укладений договір купівлі-продажу будинку з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , як зазначає в позовній заяві позивач, є сином ОСОБА_3 , при цьому, як стверджує у позові позивач ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .. З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за вищезгаданим позовом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності на нерухоме майно, відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 10.11.2025 року.
Суддя Жила Н. М.