465/5309/25
1-кп/465/1089/25
Іменем України
14.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд міста Львова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142370000268 від 23 травня 2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дуліби, Жидачівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не одруженого, освіта середня,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, спрямованим на пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, з метою безпідставного отримання права керування транспортними засобами, всупереч порядку отримання посвідчення водія встановленого Постановою КМУ, з мотивів уникнення проходження медичного огляду у порядку встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до встановлених планів і програм та складання теоретичного і практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС, достеменно значи, що п. 2.1 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2001р. № 1306 передбачено обов'язок водіїв механічних транспортних засобів мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб час та місці надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, свої особистісні дані для виготовлення підробленого посвідчення водія категорії «В», при цьому усвідомлював, що зазначена невстановлена особа не має право видавати такий документ.
Надалі, при невстановлених обставинах (у невстановлений, досудовим розслідування, час та місці), невстановленою особою, за допомогою комп'ютерної техніки з використанням спеціального термопринтера термодруком, з використанням отриманих анкетних даних від ОСОБА_4 , виготовлено підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 11.01.2025, із зазначенням вихідних даних поліграфічного підприємства: «ПК «Україна» Зам. 23-3250. 2025 р. ІІІ кв.» на ім'я ОСОБА_4 , та органу, що видав: ТСЦ 8041, яке в дійсності йому не видавалось
Після цього, 03.05.2025 року, діючи з тим же умислом, з тією ж метою, ОСОБА_4 , перебуваючи у відділенні №1 «Нова Пошта», що за адресою: Львівська область, м. Ходорів, вул. Львівська, 8 отримав посилку від невстановленої досудовим розслідуванням особи, в якій знаходилось зазначене посвідчення водія.
Окрім того, 23.05.2025 приблизно о 12:17 год., ОСОБА_4 перебуваючи по вул. Окружна, 86 у м. Львові, знаходячись за кермом транспортного засобу «Рено Меган», д.н.з. НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом та мотивом, спрямованим на підтвердження права керування транспортним засобом категорії «В», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, з метою реалізації свого протиправного умислу на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 11.01.2025, виданого на його ім'я, надав на законну вимогу інспектора взводу 2 роти 1, батальйону 2, УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 дане посвідчення, достеменно знаючи що такий документ підроблений.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повіністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Дії відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальних актах. Мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення, в обвинувальному акті відображені вірно. Обвинувачений щиро розкаявся, розуміє неправильність своїх дій та просив суд суворо його не карати.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, суд згідно з ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, встановлених органом досудового розслідування, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.
Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 , вірно кваліфіковані за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, оскільки ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає певні права, а саме посвідчення водія, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України та використання завідомо підробленого офіційного документу, а саме посвідчення водія, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст.358 КК України.
Пом'якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною є щире каяття.
Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінального проступку, а також особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, раніше не судимий, на на обліку у лікаря-психолога та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою КНП ЛОР «Ходорівська міська лікарня» Ходорівської міської ради Львівської області від 18.06.2025 року №470/01-02/2025, наявність пом'якшуючої обставини: щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Така правова позиція відповідає висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові 22 січня 2024 року (справа № 236/4167/20).
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Враховуючи викладені вище обставини та вимоги статей 65, 68 КК України, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, у виді штрафу.
На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України.
Суд вважає, що така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому у даній справі не обирався.
Питання речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі за проведення експертизи №СЕ-19/114-25/12807-ДД від 06.06.2025 року в сумі 3565,60 грн. необхідно стягнути із обвинуваченого в дохід держави.
Керуючись ст.ст.100, 368, 370, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України та призначити покарання:
за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень
за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Процесуальні витрати у справі за проведення експертизи №СЕ-19/114-25/12807-ДД від 06.06.2025 року в сумі 3565,60 грн. стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави.
Речові докази:
-посвідчення водія серії ВВХ №890112 видане на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 видане ТСЦ 8041 від 11.01.2025 дійсне до 11.01.2027, із правом керування транспортних засобів категорії «В», що поміщено у паперовий конверт із пояснюючими написами, речовим доказом в кримінальному провадженні, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142370000268 від 23.05.2025 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.
-DVD-R диск - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
З інших підстав, вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Вирок виготовлений в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Головуючий суддя ОСОБА_1