Дата документу 14.11.2025
Справа № 334/6315/25
Провадження № 1-кс/334/2840/25
14 листопада 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського районного суду в м. Запоріжжя клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна
До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту, накладений на автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 та передати автомобіль власнику.
У судове засідання заявник не з'явився та надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі та участі власника майна. Задовольнити клопотання з підстав, викладених у ньому.
Слідчий слідчого відділу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. Подав аналогічне клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання обґрунтоване, доведене належними та допустимими доказами, тому підлягає задоволенню.
Висновок суду ґрунтується виходячи з наступного:
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Статтею 2 даного Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним ч. 1 ст. 7 КПК України.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинні встановлювати справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування. Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п. 35).
З матеріалів кримінального провадження № 12025082050001483 від 02.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України вбачається, що 05.08.2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя на автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 накладено арешт з метою забезпечення його збереження.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що даний транспортний засіб відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, та має значення для забезпечення доказів, а метою накладення арешту на майно є забезпечення можливості проведення експертиз.
Також з матеріалів справи встановлено, що власником вказаного вище автомобіля є ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з постановою слідчого, слідчого відділу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 від 27 жовтня 2025 року кримінальне провадження № 12025082050001483 від 02.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на наведене, дотримуючись засад кримінального провадження щодо законності, верховенства права та недоторканності права власності, слідчий суддя прийшов до переконання, що немає потреби і надалі обмежувати власника майна та користувача в користуванні цим майном, продовження арешту майна може спричинити збитки інтересам останнього, оскільки на даний час у кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії, для яких був потрібен вказаний транспортний засіб, а тому підстав для подальшого збереження арешту в частині заборони користування цим транспортним засобом немає, в зв'язку з чим клопотання в цій частині підлягає до задоволення. Одночасно таке пом'якшення арешту буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав заявника, як власника майна.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 174, 350, 369372 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт з автомобіля «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 .
Передати автомобіль «TOYOTA HIGHLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 власнику майна - ОСОБА_5 власнику.
На ухвалу може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1