Дата документу 14.11.2025
Справа № 334/8438/25
Провадження № 3/334/2855/25
14 листопада 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП
До Дніпровського районного суду м.Запоріжжя надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти складеного протоколу та пояснив суду, що 28.09.2025 року він керував електровелосипедом GRUZZER ROBUST X8 по вул.Зачиняєва. При цьому він рухався по тротуару та не був учасником дорожнього руху. При перетині пішохідного переходу він не пройшов його пішки та проїхав його верхом на велосипеді. Після чого, був зупинений працівниками УПП. Працівники поліції, перевіривши його документи, запропонували пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння або на місці зупинки або у встановленому закладі, на що він не погодився. На переконання ОСОБА_1 , працівники поліції діяли у порушення Закону України «Про поліцію», зупинили його без будь яких підстав. Поводили себе зухвало, тому він не вважав за необхідне проходити обстеження.
Крім того, ОСОБА_1 наполягав на тому, що електровелесипед, яким він керував не відноситься до категорії механічних транспортних засобів, тому він не може вважатися водієм в розумінні ст. 130 КУпАП. Просив суд закрити провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, зокрема протоколу серії ЕПР № 467576 від 28.09.2025 року, 28 вересня 2025 року, о о 16 год.28 хв., в районі вул. Зачиняєва у місті Запоріжжя, ОСОБА_1 керував електровелосипедом GRUZZER ROBUST X8 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, про що свідчила його млява мова, тремтіння рук, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження повного медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування був відсторонений, про повторність попереджений.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, вина ОСОБА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 467576 від 28.09.2025 року та доданим до нього ДВД-диском із записом події правопорушення, рапортом працівника поліції, направленням на огляд водія до КНП «ОКЗНПД» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.09.2025 року, акт огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від повного медичного огляду, довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 10.05.2025 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, карткою обліку адміністративних правопорушень, рапортом інспектора УПП в Запорізькій області ДОП В. Вакуленко.
За встановлених фактичних обставин справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 при зазначених вище обставинах скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані вище факти його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що електровелосипед не належить до категорії транспортних засобів, а відтак у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 13-06.
Пунктом п. 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Згідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., електричний колісний транспортний засіб це дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіброскутери тощо визнаються транспортними засобами, які поділяються на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, електросамокат чи інший подібний засіб (моноколесо, сегвей тощо) призначені для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».
Наявність можливості приведення електровелосипеда в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що електровелосипед, який є двоколісним низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом, яким користувався ОСОБА_1 , є транспортним засобом в розумінні Закону України «Про дорожній рух», а тому останній підлягає адміністративній відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з положень статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, наявність чи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до порушника, суд виходить з такого.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
З огляду на ці обставини, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 , адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу, а саме двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, оскільки саме такий вид стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності до особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 3, 245, 283, 284 ч.1, 294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без конфіскації транспортного засобу.
Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 гривень на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови, апеляційної скарги.
Суддя: Козлова Н. Ю.