Дата документу 14.11.2025
Справа № 334/9790/23
Провадження № 2/334/80/25
14 листопада 2025 року
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Гнатюка О.М.,
при секретарі Якущенко Е.Р.,
за участі позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язанні про утримання від певних дій,
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язанні про утримання від певних дій.
Позов обґрунтований наступним.
Позивачка - ОСОБА_1 , проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0676 га, кадастровий номер: 2310100000:04:044:0241. По сусідству з нею у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проживає відповідач-1: ОСОБА_2 та відповідач-2: ОСОБА_3 , яка є власником сусідньої земельної ділянки, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру. Вищезазначені земельні ділянки межують одна з одною.
Між сторонами виник спір з приводу паркану, який відповідачі самовільно збудували на земельній ділянці позивача, що і стало причиною звернення до суду.
У 2023 році позивачка звернулася до БТІ для здійснення замірів земельної ділянки, згідно з якими було встановлено, що паркан відповідачів побудований з відхиленням вглиб ділянки позивачки.
З приводу захоплення ділянки до відповідачів неодноразово звертався дідусь позивачки - ОСОБА_4 , що фактично проживає за місцем знаходження земельної ділянки.
Жодних дій для вирішення питання в досудовому порядку з боку уповноважених органів вчинено не було.
Зазначені дії відповідача порушують право позивачки на безперешкодне використання належної їй ділянки на власний розсуд: утримання, благоустрій, опорядження, планування території тощо. Крім того, оскільки розмір ділянки є незначним, таке самовільне захоплення з боку відповідача є для позивача суттєвим.
Позивачка просить зобов'язати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою село Великий Луг, ОСГК «Високовольтник», шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 демонтувати паркан та фундамент паркану між земельними ділянками 21 та 23; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у відновленні межових знаків між земельними ділянками 21 та 23, судові витрати по справі стягнути з відповідачів.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з мотивів, викладених у позові.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.
Суд, за згодою позивачки ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст. ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка площею 0,0676 га, кадастровий номер: 2310100000:04:044:0241 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.08.2022 року ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки площею 0,0676 га, кадастровий номер: 2310100000:04:044:0241 після померлої ОСОБА_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акту серія ЯЕ №058775 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 була власником площею 0,0676 га, кадастровий номер: 2310100000:04:044:0241 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 16.09.2024 року провідним геодезистом КП «Градпроект» виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСГК «Високовольтник» ділянка АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки складає 0,0676 га. Межі земельної ділянки визначені згідно з кресленнями перенесення меж земельної ділянки в натуру. Межі земельної ділянки в натурі закріплені тимчасовими межовими знаками в кількості 6 шт.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 доводиться йому онукою. Зазначена земельна ділянка була у 2018 році після смерті його дружини успадкована позивачкою. Сусідня ділянка була придбана ОСОБА_6 , який почав її переобладнувати та поставив паркан без узгодження на земельній ділянці позивачки. На претензії не реагує.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень їхніх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Суд зауважує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Встановивши обставини справи та надавши, в межах своєї компетенції оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено наявність підстав для задоволення заявленого позову.
Звертаючись до суду, позивачка на підтвердження факту перешкоди у здійсненні права власності надала акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 16.09.2024 року, складений геодезистом КП «Градпроект», щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСГК «Високовольтник» ділянка № НОМЕР_1 .
На думку суду зазначений акт не є належним і достатнім доказом того, що саме відповідачами порушено вимоги земельного законодавства.
В суду відсутні відомості щодо власника земельної ділянки АДРЕСА_3 , ОСГК «Високовольтник».
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав позивачки суду також не надано.
Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі підлягали встановленню обставини щодо фактичного розташування земельних ділянок, а саме: фізичні характеристики земельних ділянок (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки), наявність паркану на частині ділянки, що належить позивачці.
У пункті 6.1 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:
- визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);
- визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
Отже, для встановлення обставин, необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування спірних земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі.
Судом за клопотанням сторони позивача двічі призначалася земельно-технічна експертиза, проте виконана вона не була через невиконання клопотання експерта про надання документів та оплату експертизи, а в подальшому через припинення роботи експертної установи.
Суд роз'яснював позивачці право клопотати про призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та потребують спеціальних знань у відповідній галузі, проте позивачка у подальшому не скористалася таким правом та відмовилась підтримувати клопотання про проведення експертизи, вважаючи, що наявних у справі документів достатньо для вирішення справи по суті.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено позовні вимоги, зокрема позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що паркан, побудований саме на земельній ділянці позивачки, та з боку відповідачів вчиняються будь-які перешкоди у користуванні належною позивачці земельною ділянками, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язанні про утримання від певних дій.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: Гнатюк О. М.