Справа №333/3886/25
Провадження №2/333/3006/25
05 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,
представника позивача Мазур О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, як орган опіки та піклування (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ: 02140811), служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кім.422, код ЄДРПОУ 37498740), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-
встановив:
06.05.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі його представника - адвоката Мазур О.С., до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07.08.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Приблизно через рік після його укладення сторони переїхали з м. Запоріжжя до м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька, ОСОБА_3 , яка з 05.09.2022 року була зарахована до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 60 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
14.02.2023 року відповідачка разом із дитиною залишила місце постійного проживання сім'ї, повідомивши, що їде в гості до подруги. Насправді вона виїхала до Республіки Польща, звідки через калінінградську область російської федерації прибула до м. москва. Через кілька днів відповідачка, без згоди позивача, вивезла дитину на тимчасово окуповану територію України в м. Мелітополь, де на даний час вони фактично проживають.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач неодноразово звертався до відповідачки щодо надання можливості спілкування з дитиною та участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 . Водночас, вона ігнорує та не бажає спілкуватися із позивачем, нічого не повідомляє про дитину, стан її здоров'я, приховує точне місцеперебування доньки, таким чином чинить перешкоди щодо участі батька у вихованні доньки та виконанні батьківських обов'язків, чим порушує права доньки на належне її виховання.
Враховуючи викладене, позивач просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом особистих зустрічей, а саме: кожного понеділка та середи з 17:00 до 20:00 години, з правом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити час із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у дитячих розважальних закладах, загальнодоступних громадських місцях, брати участь у культурних, просвітницьких та спортивних заходах, а також відвідувати місце проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у вихідні дні - з правом ночівлі дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 12:00 години суботи до 15:00 години неділі кожного тижня; у день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом трьох годин поспіль у день святкування або, за домовленістю сторін, у неділю, що слідує за днем народження дитини, впродовж трьох годин поспіль; у період хвороби дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідувати дитину за місцем її фактичного перебування протягом часу хвороби, не менше двох годин на добу;
-зобов'язати ОСОБА_2 організовувати спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у режимі відеозв'язку (через засоби мобільного зв'язку) щоденно з 16:00 до 17:00 години.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 03.06.2025 року зобов'язано уповноважену особу Державної прикордонної служби надати на адресу суду інформацію про те чи перетинала Державний кордон України на в'їзд /виїзд в період часу з 24.02.2022 року по 03.06.2025 року громадянка України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію про те, чи перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - службу у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації.
25.06.2025 року на адресу суду надійшов лист від начальника служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації Топоренко С., в якому остання просила зобов'язати позивача направити службі копію позовної заяви разом з додатками для опрацювання ухвали суду в порядку ч. 5 ст. 29 СК України у разі проживання (перебування) малолітньої дитини на території Святошинського району м. Києва на теперішній час.
16.06.2025 року на адресу суду від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території».
03.07.2025 року на адресу суду від представника органу опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області Кузьменко Н. надійшла заява, в якій зазначено, що відповідно до позовної заяви місце проживання позивача та відповідачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Також до позовної заяви надані документиякі підтверджують, що дитина ОСОБА_3 має статус внутрішньо переміщеної особи, відвідувала заклад дошкільної освіти №60 Святошинського району м. Києва, а 14.02.2023 року вибула за межі України. Документи, які б підтверджували перебування дитини у м. Мелітополь Запорізької області, в матеріалах справи відсутні. Територія м. Мелітополь Запорізької області визнана тимчасово окупованою з 25.02.2022 року. Враховуючи вищевказане, орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, в особі служби у справах дітей Мелітопольської міської ради, не здійснює повноваження на окупованій території та немає можливості вчинити дії, передбачені чинним законодавством України.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також за наявності, номер телефону останньої та адресу електронної пошти.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; витребувано у Міністерства соціальної політики України про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також за наявності, номер телефону останньої та адресу електронної пошти.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовну заяву, просила її задовольнити з підстав, визначених у позові. Вона додатково повідомила, що в м. Київ сторони проживали в орендованій квартирі, яку позивач продовжує орендувати і на цей час, хоча і перебуває на військовій службі.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідачка ОСОБА_2 та представник третьої особи - служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, як орган опіки та піклування, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.
За клопотанням представника позивача у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_9 . 14.02.2023 року, поки її син спав, відповідачка разом з ОСОБА_10 виїхала з м. Київ. Після цього позивач направив їй повідомлення, на яке вона відповіла, що поїхали до подруги. Пізніше, коли вона надіслала фотографію з літака, ОСОБА_11 зробив запит до Державної прикордонної служби, яка надала інформацію про те, що відповідачка разом із дитиною виїхали за межі України. Їй відомо, що вони спочатку прибули до Польщі, а приблизно 15-16 лютого 2023 року через калінінградську область рф - до м. москва, де зустрілися з її (свідка) рідною сестрою та племінницею. У м. москва вони перебували близько тижня, після чого придбали квитки до ОСОБА_12 , де їх зустріли свекор та свекруха.
Останній раз вона спілкувалася з онукою 23.09.2024 року через месенджер «WhatsApp», при цьому зв'язок здійснювався через свекруху ОСОБА_13 . Після цієї дати вона неодноразово намагалася зв'язатися з онукою телефоном, проте відповіді не отримувала. Свекруха надсилала їй фотографію ОСОБА_10 зі святкування Нового року у дитячому садку, який, за її інформацією, знаходиться в м. Москва. Наразі місце перебування дитини їй невідоме. У липні цього року свекруха повідомила їй, що відповідачка разом з ОСОБА_10 виїхали з м. Мелітополь Запорізької області.
З ОСОБА_14 відповідачка майже одразу припинила спілкування, заблокувавши його контакти. Під час її спілкування з онукою, остання повідомляла, що у неї є ще один батько - ОСОБА_15 . Вона неодноразово пояснювала дитині, що в неї один батько - ОСОБА_16 .
Також вона зазначила, що квартира, в якій зареєстрована відповідачка, а саме: АДРЕСА_1 , належить їй та позивачу. ОСОБА_10 народилася в м. Київ та проживала там, у зазначеній квартирі онука не зареєстрована.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є двоюрідною тіткою позивача і добре знає як позивача, так і відповідачку з ОСОБА_10 . Останні неодноразово приїжджали до м. Запоріжжя, вони спілкувалися та гуляли разом. У серпні 2022 року відповідачка з ОСОБА_10 приїхали до м Запоріжжя до її (свідка) тітки та перебували у неї до листопада 2022 року. Позивач залишився в м. Київ у зв'язку з роботою.
Пізніше ОСОБА_16 повідомив їй, що у лютому 2023 року прокинувшись, виявив відсутність дружини та доньки вдома. Він зателефонував відповідачці, яка повідомила, що вони поїхали до подруги. Ввечері вони не повернулися додому, як згодом з'ясувалося, виїхали до м. Мелітополь до батьків відповідачки ОСОБА_17 .
Заслухавши представника позивача ОСОБА_5 , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено, що 07.08.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_18 було зареєстровано шлюб, остання змінила прізвище на « ОСОБА_19 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 822.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 16.04.2020 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 871.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2024 року у справі № 333/7653/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
27.03.2025 року адвокатом Мазур О.С. було направлено адвокатський запит до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 60 Святошинської району в місті Києві, щодо надання інформації про період відвідування дошкільного навчального закладу дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , осіб, які приводили дитину до садочка, а також щодо участі батьків дитини, зокрема батька та матері, у її вихованні.
Відповідно до відповіді № 22 від 09.04.2025 року, вихованка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зарахована до Закладу дошкільної освіти (ясла - садка) № 60 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в групу раннього віку № 5 з 05.09.2022 року. Дитина мала статус внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_10 відвідувала освітній заклад сумарно 15 робочих днів (з 12.01.2023 по 19.01.2023 та з 23.01.2023 по 02.02.2023). До садочку дитину приводили і забирали мати та батько. Батьки з ними на зв'язок не виходять і дитина більше не відвідує освітній заклад.
15.02.2023 року позивачем було направлено запит до Адміністрації державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.01.2023 по 15.02.2023 року.
Згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91/Ш-2051-3093 від 17.02.2023 року, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 14.02.2023 року на підставі документу ІБК 854566 у пункті пропуску Угринів виїхала за межі України.
Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/49482-25-Вих від 13.06.2025 року, ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14.02.2023 року на підставі документу 006187909 у пункті пропуску Угринів виїхала за межі України.
Станом на 10.09.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб з 04.08.2022 року; фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю Мінсоцполітики №20291/0/290-25/13 від 17.09.2025 року.
Відповідно до довідки від 08.04.2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.
У справі, предметом спору є визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а тому слід керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Закону України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з того, що ч.1 ст.76 ЦПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як доказ порушення відповідачкою прав позивача на спілкування з донькою стороною позивача долучено до матеріалів справи копії смс-повідомлень, надісланих в мессенджер ОСОБА_2 , які залишилися без відповіді.
Також у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили, що ОСОБА_2 дійсно чинить перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дитини.
Отже, суд фактично встановив під час судового розгляду факт вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною позивачу.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення,в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.02.2017 року, під час вирішення судом позову про доцільність (не доцільність) позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав складає та надає до суду висновок орган опіки та піклування за місцем проживання (виявлення) дитини.
Тобто, обстеження умов проживання дитини може здійснити лише той орган опіки та піклування, на території якого дитина фактично проживає.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має зареєстрованого місця проживання.
Відповідно до відповіді Мінсоцполітики №20291/0/290-25/13 від 17.09.2025 року вона перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 04.08.2022 року та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
25.06.2025 року на адресу суду надійшов лист від начальника служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації Топоренко С., в якому остання повідомила, що надасть висновок в порядку ч. 5 ст. 29 СК України у разі проживання (перебування) малолітньої дитини на території Святошинського району м. Києва на теперішній час.
14.02.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у пункті пропуску Угринів виїхала за межі України.
Позивач у позовній заяві зазначив, що його донька ОСОБА_10 проживає разом із відповідачкою та її батьками в м. Мелітополь Запорізької області. Однак суд не бере до уваги ці доводи, оскільки вони не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Отже, достеменно встановити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду не вдалося.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у Верховному Суді від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п'ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов'язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя і означав би порушення приписів статті 6 Конвенції. Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування під час розгляду справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв'язку з перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.
Враховуючи, що станом на дату винесення цього судового рішення від служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації так і не надійшов висновок у відповідності до ч. 5 ст. 29 СК України, суд вважає за доцільним вирішити спір за наявними у справі доказами.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23).
Судом встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , існує спір щодо участі батька у вихованні доньки, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні доньки.
Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток доньки, що дитина не бажає спілкуватися з батьком, а її психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися.
Позивач та відповідач мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідачка не має, хоч донька і проживає з нею.
Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з донькою, тож зобов'язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір'ю, так і з батьком. Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силу об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються.
Оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідає її інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
При цьому, доцільним є відстрочення виконання рішення суду в частині зустрічей батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України до закінчення дії воєнного стану на території України.
Керуючись ст. ст. 19, 141, 153, 155, 157, 159 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 2, 3, 5, 10-18, 77, 80, 81, 89, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, як орган опіки та піклування (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ: 02140811), служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кім.422, код ЄДРПОУ 37498740), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) не чинити перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні батьку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) із неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом особистих зустрічей, а саме:
-кожного понеділка та середи з 17:00 до 20:00 години, з правом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити час із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у дитячих розважальних закладах, загальнодоступних громадських місцях, брати участь у культурних, просвітницьких та спортивних заходах, а також відвідувати місце проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням розпорядку дня дитини та її інтересів;
-у вихідні дні - з правом ночівлі дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 12:00 години суботи до 15:00 години неділі кожного тижня, з урахуванням стану здоров'я, потреб та інтересів дитини;
-у день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом трьох годин поспіль у день святкування або, за домовленістю сторін, у неділю, що слідує за днем народження дитини, впродовж трьох годин поспіль;
-у період хвороби дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідувати дитину за місцем її фактичного перебування протягом часу хвороби, не менше двох годин на добу, з урахуванням стану здоров'я дитини та рекомендацій лікаря.
Вказаний порядок виконання способу участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочити на території України до закінчення дії воєнного стану на території України.
На час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за межами України, зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організовувати спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у режимі відеозв'язку (через засоби мобільного зв'язку) щоденно з 16:00 до 17:00 години (за київським часом) або в інший зручний для дитини час, з урахуванням розпорядку дня та інтересів дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено 13.11.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод