Справа № 145/1417/25
Провадження №3/145/497/2025
14.11.2025 с-ще Тиврів
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
На розгляд Тиврівського районного суду Вінницької області надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-1 КУпАП та ч. 1 ст.130 КУпАП.
Так, 21.09.2025 о 22:20 год у с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області, по вулиці Козацька, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ВАЗ 21121", д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно поданого за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів (гучномовця) не зупинився. Був зупинений шляхом переслідування на патрульному автомобілі "Mitsubishi Outlander", д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Козацька, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України.
Крім того, 21.09.2025 о 22:20 год у с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області, по вулиці Козацька, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "ВАЗ 21121", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Отже, ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За таких обставин, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, суддя дійшов висновку про доцільність об'єднання даних справ в одне провадження, а також про присвоєння Єдиного унікального номеру судової справи №145/1417/25.
Частиною першою статті 122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча про дату і час слухання справи повідомлений в порядку встановленому законом.
Судові повістки надсилалися на адресу ОСОБА_1 , яка вказана в протоколах про адміністративні правопорушення ( АДРЕСА_1 ), однак вони повернулися на адресу суду із відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься заява ОСОБА_1 на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень. 17.10.2025 та 14.11.2025 на зазначений в заяві номер телефону надіслано повідомлення про дату, місце й час розгляду справи з підтвердженням про отримання повідомлення.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справах «Пономарьов проти України» та «Мушта проти України» вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, ОСОБА_1 був повідомлений на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення про місце розгляду справи в Тиврівському районному суді Вінницької області.
Враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, судом постановлено розглядати протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам ст. 268 КУпАП.
Указане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 21.09.2025 серії ЕПР1 № 461059, протоколом про адміністративне правопорушення від 21.09.2025 серії ЕПР1 № 461030, письмовим поясненням ОСОБА_1 , в якому він зазначив, що 21.09.2025 випив дві пляшки по 0,5 л алкогольного пива та, сівши за кермо, розпочав рух з с-ща Тиврів в с. Кліщів, однак був зупинений поліцейськими, від яких спочатку намагався втекти, відеозаписом з бодікамери № 798103, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу, його переслідування поліцейськими, зупинки, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці, так і в лікувальному закладі, направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння відмовився, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння відмовився, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5775634, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП до штрафу у розмірі 3400,00 грн, довідкою інспектора САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Н.Тітарової відповідно до якої ОСОБА_1 протягом календарного року за ст. 130 КУпАП не притягувався, довідкою інспектора САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Н.Тітарової, відповідно до якої за відомостями ІКС ІПНП інформація про посвідчення водія відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх належними та допустимими, оскільки вони відповідно до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суд, оцінивши зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та накласти на нього адміністративне стягнення.
Під час призначення виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення суд не встановив.
Враховуючи вище наведене та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, характер вчинених нею правопорушень, ступінь її вини, зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані сп'яніння, при цьому взагалі не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, законну вимогу працівників поліції щодо зупинки проігнорував, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, що свідчить про нехтування ним вказаними нормами, тому, за таких обставин, вважаю за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є більш серйозним правопорушенням з числа чинених ним, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Щодо позбавлення права керування суд зазначає таке.
Конституційний суд України в пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним".
Також ЄСПЛ у рішенні в справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Водночас у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність під час розгляду цієї справи застосувати правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Саме з цих причин суд дійшов висновку про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 незалежно від того, чи мав він на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 605,60 грн судового збору.
На підставі викладеного та керуючись: ст. 30, 36, 40-1, 126, 130, 283-285 КУпАП, -
Об'єднати в одне провадження матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені: ч. 1 ст. 130 КУпАП справа № 145/1417/25 (провадження № 3/145/497/2025) та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП справа № 145/1432/25 (провадження № 3/145/505/2025) відносно ОСОБА_1 , та присвоїти єдиний унікальний номер судової справи №145/1417/25.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього відповідно до ст.36 КУпАП, адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, які стягнути на р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР1 номер протоколу 461059, серія ЕПР1 номер протоколу 461030, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн на р/рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Іванець В. Д.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.