Справа № 344/20099/25
Провадження № 2/344/6617/25
про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради про обмеження спілкування малолітньої дитини з окремими особами та заборону їхніх контактів з дитиною без згоди батька, -
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради, вимогами якої просить: визнати, що спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з громадянкою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_5 суперечить інтересам дитини; заборонити ОСОБА_2 дозволяти чи сприяти контактам дитини з вказаними особами без письмової згоди батька - ОСОБА_6 ; зобов'язати Службу у справах дітей Івано-Франківської міської ради здійснювати моніторинг дотримання цього рішення та реагувати на випадки його порушення.
Згідно положень статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (ЦК України), передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Так, відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який, відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, повинен містити в собі: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких сторони вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову).
Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Тобто, у позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви та зі змістом позовних вимог, вбачається, що наведені позивачем вимоги не є конкретизованими, а також, не обґрунтовано належний спосіб захисту порушених або оспорюваних прав. Позивач не конкретизував спосіб захисту, який просить застосувати суд, як того вимагає п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Як слідує з вимог позовної заяви, позивач просить заборонити відповідачці дозволяти чи сприяти контактам дитини з окремими особами без письмової згоди позивача - батька дитини та зобов'язати Службу у справах дітей Івано-Франківської міської ради здійснювати моніторинг дотримання цього рішення та реагувати на випадки його порушення.
За змістом сімейного законодавства, суд може вирішувати питання щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, однак не передбачено окремого способу захисту у вигляді обмеження спілкування дитини з іншими особами, які спілкуються з матір'ю, без конкретизації та без встановлених законом підстав.
Позовна заява не містить чіткого формулювання позовних вимог, що унеможливлює визначення предмета спору та меж судового розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту не є конкретно визначеним і не відповідає закону.
У пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 9901/152/20 зроблено висновок, що гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Зміст позовних вимог за принципом диспозитивності визначає позивач та спрямовує їх відповідачу. При цьому обраний позивачем спосіб захисту має бути ефективним, вирішити спір по суті, бути зрозумілим і виконуваним, тобто таким, який може бути виконаний примусово у передбаченому законом порядку та не допускати неоднозначності його тлумачення.
На цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
У той же час, із заявлених позовних вимог незрозуміло який конкретно спосіб захисту порушеного права обрав позивач, оскільки стаття 16 ЦК України передбачає не будь-який, а цілком конкретний спосіб захисту порушеного права.
Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, за місцем проживання (перебування) дитини.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які проживають з дитиною, беруть участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Разом із тим, звертаючись з цим позовом до суду, позивачем не зазначено про висновок відповідного органу опіку та піклування щодо розв'язання спору між батьками про визначення способу виховання малолітньої дитини, а також позивачем не надано доказів того, що він звертався з приводу цього питання до Служби у справах дітей.
Згідно ч. 4 ст. 177 та ч. 4 ст. 175 ЦПК до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або підстави відстрочення сплати судового збору із наданням доказів, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Зі змісту п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3028 грн.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок в сумі 1211,20 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру за реквізитами Івано-Франківського міського суду, а саме: Отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувачаUA988999980313111206000009612; Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, до позовної заяви додаються письмові докази в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до частини першої-другої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків та надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для виконання.
При цьому, слід звернути увагу позивача, що обставини, на які він посилається як на підставу для позову, у разі наявності ознак протиправної поведінки третіх осіб щодо дитини, можуть бути предметом звернення до відповідних правоохоронних органів або органів опіки та піклування для реагування в межах їх компетенції.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Івано-Франківської міської ради про обмеження спілкування малолітньої дитини з окремими особами та заборону їхніх контактів з дитиною без згоди батька, - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Антоняк Т.М.