Справа № 930/2699/25
№1-кс/930/535/25
11.11.2025 року
Слідчий суддя Немирівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові клопотання слідчої СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020070000318 від 09.11.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України про арешт тимчасово вилученого майна, -
До Немирівського районного суду звернулася з клопотанням слідча СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020070000318 від 09.11.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, мотивуючи його тим, що до ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, надійшло повідомлення про те, що 09.11.2025 близько 16 год.40 хв. на автодорозі Р-17 (155 км) неподалік с. Олександрівка Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням м. Липовець - м. Вінниця, у напрямку м. Вінниці, під час виконання обгону попутнього транспортного засобу, не переконався у безпечності даного маневру, виїхавши на зустрічну смугу руху допустив зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку по належній смузі руху.
Відомості по даному факту СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області внесено до ЄРДР за №12025020070000318 від 09.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.
Згідно вимог ч. 1 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження, або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. 170-174 КПК України, тобто, крім випадків, коли на речовий доказ буде накладено арешт.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, або набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до обставин вчинення кримінального правопорушення, автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , що вилучений в ході огляду місця події від 09.11.2025 відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Таким чином, для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні, доведенні обставин, які відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також запобіганню спробам відчуження, зміни або переховуванню вище перелічених речей, наявні підстави для накладення на них арешту.
Слідча СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, у якій просить клопотання розглянути без її участі, клопотання підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.
Відповідно до ст. 107 ч.4 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
На підставі ч.2 ст. 163 КПК вказане клопотання розглянуто без виклику осіб, у власності яких перебувають вищевказані транспортні засоби.
Вивчивши матеріали, якими слідча обґрунтовує заявлене клопотання, слідчий суддя дійшов наступного:
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За змістом частини 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Таким чином, Кримінальним процесуальним кодексом чітко визначені підстави накладення арешту майна.
Зазначена слідчим мета застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження вказана як можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Слід відмітити, що відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності, та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів, та що подане клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В свою чергу не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчої підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст.40,98,131,132,167, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчої СВ ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль «Skoda Superb», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення збереження вказаного речового доказу шляхом накладення заборони на його використання та розпорядження з визначенням місця зберігання на арешт майданчику, що за адресою: вул. Генерала Арабея, 17 м. Вінниця.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів після її оголошення, а особами, які не були при її оголошенні протягом п'яти днів після отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1