Справа № 182/7016/25
Провадження № 1-кп/0182/1183/2025
Іменем України
31.10.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025041340000938 від 04.09.2025 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.4 ст.187 КК України
за участю
прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)
В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває обвинувальний акт за кримінальним провадженням, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025041340000938 від 04.09.2025 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, строком на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, впливу на свідків та потерпілу, оскільки останній обвинувачуються у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів та він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод. Також зазначив, що обвинувачений є військовослужбовцем, що самовільно покинув військову частину, він особисто знайомий з потерпілою та свідками, йому знайомі їх місця проживання та перебування. Послався на те, що обвинувачений міцних соціальних зв'язків не має. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та зазначив, що враховані при обранні запобіжного заходу ризики не минули та не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд застосувати більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Заявляв що наміру переховуватись чи чинити тиск на будь-кого не має наміру, має маму та бабусю, які можуть його утримувати.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд враховує наступне.
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;
3) вік та стан здоров'я;
4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію;
7) майновий стан;
8) наявність судимостей;
9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд під час розгляду клопотань враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки, тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, стадію судового розгляду, репутацію обвинуваченого.
Суд вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, переховування від органів досудового розслідування або суду об'єктивно існує, оскільки у разі доведеності вини, ОСОБА_3 може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, що є свідомим для обвинуваченого і в подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватися.
Доволі високим є ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який хоч і є раніше не судимим, але фактично він раніше притягався до кримінально відповідальності за ч.2 ст. 186 КК України (грабіж) та був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком.
При вирішенні питання стосовно продовження запобіжного заходу суд бере до уваги відомості про репутацію ОСОБА_3 , який не має фахової освіти і перебуваючи у статусі СЗЧ, фактично немає законних джерел для існування, не має міцних соціальних зв'язків, оскільки його батьки і сестра виїхали за кордон, тому міцні соціальні зв'язку з родиною у нього втрачені.
Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За сукупності таких обставин, на даний час, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Розмір застави раніше не визначався і на теперішній час не є можливим, оскільки злочин вчинено з застосуванням насильства, яке було небезпечним для потерпілої 2007 року народження.
Керуючись ст. 314-316 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити, в задоволенні клопотання захисту - відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на 60 діб, рахуючи з 31.10.2025 року до 29.12.2025 року включно.
Розмір застави не обирався.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1